Культурна політика на півострові повинна реалізовуватися у трьох площинах

Експерти групи «Гуманітарна політика» Кримської платформи презентували рекомендації в питаннях реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

У Києві в Українському кризовому медіа-центрі відбувся круглий стіл на тему «Культура проти варварства: деокупація Криму».

Під час заходу представники наукових кіл та експерти  групи «Гуманітарна політика» Міжнародної експертної мережі «Кримська платформа» презентували результат роботи над спільним проєктом «Формування комплексного бачення та рекомендацій органам державної влади України щодо подолання наслідків окупації та викликів у процесі реінтеграції ТОТ АР Крим та м. Севастополя у 4-х сферах: інформаційній, освітньо-науковій, культурній, релігійній».

Зокрема, експерти поділилися висновками стосовно викликів у сфері культури, що вже стоять перед Україною, та запропонували своє баченням у вирішенні проблемних питань, які  потрібно розв’язати органами влади в процесі повернення та реінтеграції Криму.

Кандидат історичних наук, експертка групи «Гуманітарна політика» Міжнародної експертної мережі «Кримська платформа» Евеліна Кравченко у своє виступі зазначила, що культура є невід’ємною гуманітарною складовою деокупації Криму і повертаючи  територію насамперед необхідно думати про людей, які там живуть.

«Культурна політика на півострові повинна реалізовуватися в трьох площинах: культурна спадщина, національна пам’ять і національна ідентичність – це те з чого починається формування гуманітарного простору будь-якого суспільства», – зауважила науковиця. Також важливо враховувати історичний контекст навколо півострова та культурні, релігійні, мовні особливості.

Евеліна Кравченко наголосила на необхідності враховувати відмінність між кримським суспільством і законодавством, яке було на момент окупації, з тим, що відбувається зараз та не скидати з рахунків потужні змінами в українському суспільстві, що відбулися за останні десять років.

«Наше суспільство дуже виросло за 10 років, і треба розуміти, що навіть при найоптимальнішій моделі деокупації зіткнемося із викликами нерозуміння того, що відбувається зараз в Криму. Тому налагодженню комунікації між населенням півострова і материкової України треба приділити багато уваги», – зазначила експертка.

Науковиця презентувала кроки на протидію новій російській ідеології в Криму, результатом їх впровадження має стати створення інклюзивного українського національного культурного простору на півострові.

Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Тетяна Водотика представила попередні результати дослідження демографічних процесів на півострові Крим впродовж другої половини ХХ століття та початку ХХІ.

Під час свого вступу вона наголосила на трендах, які спостерігалися в демографічній ситуації Криму другої половини ХХ століття. «Відбулося збільшення чисельності росіян, катастрофічне зменшення кримських татар через виселення, зростання чисельності українців. Звертаю вашу увагу, що у 1939 році вперше в радянському переписі була зафіксована категорія українці, яка складала 13% від загальної кількості населення Криму», – зазначила у виступі науковця.

Вона звернула увагу присутніх на те, що в повоєнне двадцятиріччя до Криму приїхало 486 тисяч осіб. Вони замінили тих, хто був депортований, загинув під час війни, або ж виїхав з території Криму. Після передачі Криму Україні збільшилася кількість етнічних українців, але ця тенденція не зробила Крим українським. «Росіяни залишалися і залишаються домінуючою етнічною групою, а особливо з 2014 року,  і це зрозуміло об’єктивно», – констатувала Тетяна Водотика.

Політика країни-агресора протягом період окупації півострову (2014-2023 рр.) призвела до насильницької зміни демографічного складу населення; витісненню наявного лояльного або нейтрального по відношенню до України населення. «Це все призвело до того, що з півострова змушені були виїхати щонайменше до 100 тисяч українських громадян, натомість в’їхало з материкової частини Росії,  за різними джерелами, від семисот тисяч до одного мільйона осіб», – повідомила пані Тетяна.

На думку експертки, після повернення півострова на нас чекає загроза штучної міграційної кризи;  проблеми правового характеру з власністю; виклики у сфері соціального забезпечення. Нас не оминуть проблеми з маніпуляцією настроями населення, громадянським неспокоєм і в цьому контексті  – загроза територіальній цілісності.

Завершуючи виступ Тетяна Водотика зазначила, що після деокупації Крим не вийде зробити етнічно українським, і це наразі абсолютно непотрібно. Культурні наративи для Криму повинні створюватися, базуючись на розмаїтті, багатій етнічній та релігійній палітрі. «Створюючи будь-який культурний наратив,  продукт, ми повинні наголошувати не так на тому, що у 1954 році Україна почала відбудовувати Крим після Другої світової, бо це просто не спрацює. Варто наголошувати на історіях співіснування та співтворення того, чим Крим буде завтра, післязавтра, коли ми його повернемо. Історії співіснування, інклюзивності співтворення та розмаїття  – вони є важливіші за етнічну монолітність у постмодерній українській нації»,- зазначила науковця.

Юристка Регіонального центру прав людини, експертка групи «Гуманітарна політика» мережі Кримської платформи Дарина Підгорна свій виступ присвятила законодавчим проблемам, які існують у сфері захисту та збереженні  культурної спадщини на тимчасово окупованій території.

«На території Криму здійснюється щодня злочин в сфері культури, зокрема археологічні розкопки, знищеня та руйнування, викрадення, вивезеня, нелегальний продаж привласненя культурної спадщини. Це все є злочином, порушенням як національтного права, так  і міжнародного», – констатувала юристка. При цьому наше нацональне законодавство доволі слабке в плані захисту свого культурного спадку. Воно майже не містить норм, які б захищали культурну спадщину як під час мирного часу, так і під час збройного конфлікту.

«На сьогоднішній день Кримінальний кодекс України містить щонайменше дві статті, які целеспрімовано говорять про захист культурної спадщини – це 178 про ушкодження релігійний споруд і 298 про заборону археологічних розкопок. І нажаль це все, що ми мали на момент 2020 року. У період  з 2014 року по 2020 Україна абсолютно ніяк на законодавчому рівні не захищала свої культурні цінності на терирії Криму», – зауважила Дарина Підгорна.

Але, на жаль, державна машина і надалі демострує свою неповороткість. У 2020 році українська влада підписує два важливих документи – Другий протокол до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей 1954 року та Нікосійську конвенцію про захист культурних ціностей з огляду на кримінальні правопорушення. Вони підписані, ратифіковані, однак вже третій рік поспіль ці важливі для захисту культурної спадщини документи  знаходяться на етапі емплементації в українське законодавство.

Як зауважує експертка вищеззаначені проблеми повинні бути вирішені в найближчі півтора або два роки. «Якщо цього не станеться, – то про культурну спадщину України в Криму, або на інших окупованих територіях ми можемо забути назавжди»,  – костатувала Підгорна.

У свою чергу Андрій Луцик, експерт у сфері містобудування архітектури та охорони культурної спадщини, Регіональний центр прав людини, наголосив щодо моменту повернення Криму – необхідно вирішити одну з головних проблем, яка в Україні досі не вирішена,  – це контроль у сфері культурної спадщини.  «У нас зараз цей контроль розпорошений по структурі державних органів влади місцевих і формально підпорядкований МКІПу. Але треба розмежувати орган, що формує та реалізує державну політику і орган, що має займаєтися контролем за реалізацією цією політики», – констатував Луцик.

Володимир Гуріч, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної роботи, соціальної педагогіки та соціології Херсонського державного університету, презентував першочергові кроки військових адміністрацій населених пунктів деокупованих територій АР Крим у соціальній сфері щодо подолання наслідків окупації та викликів у процесі реінтеграції.

Він зауважив, що вкрай важливо популяризувати та сприяти організації історичних, культурних та етнографічних заходів у громадах на паритетних началах з метою відновлення і створення традицій громади, демонстрації економічного та соціокультурного потенціалу. «Та людина, яка має диплом історика і при цьому веде гурток, бере участь у загальних заходах громади, вона сама можливо того не розуміючи, виконує соціально-анімаційну, соціально-педагогічну роль, виховуючи громаду, підтримуючи той рівень свідомості, яка так необхідна для виживання української громади в цілому, як це показав досвід російської агресії», – зазначив Володимир Гуріч.

Варто зазначити, що соціальна робота, це робота безпосередньо з дуже різними людьми, і в результаті цієї роботи формується суспільство. На жаль, в держава ще не до кінця розумію, усвідомлює, яким інструментарієм володіє соціальний працівник і з яким інструментарієм він може працювати.

Підсумовуючи роботу круглого столу Андрій Щекун, керівник проєкту, координатор групи «Гуманітарна політик» експертної мережі «Кримська платформа» зазначив, що громадські інституції за ці майже 10 років окупації Криму змогли чимало зробити у вирішенні питання з захистом культурних цінностей. На жаль, часто ці кроки робилися всупереч, а не завдяки підтримки влади. Саме тому, проблеми в національному законодавстві, які при виявленні політичної волі, можуть вирішуватися оперативно, роками не розв’язуються.

Він висловив сподівання, що  цього разу напрацювання громадськості стануть поштовхом до вкрай потрібних та термінових новел у законодавстві, і питання це не буде гальмуватися на рівні владних кабінетів.

У свою чергу, присутній на презентації заступник Постійного Представника Президента України в АР Крим Денис Чистіков повідомив, що експерти мережі «Кримської платформи» наразі активно долучилися до напрацювання реінтеграційних кроків.  «Ми вже домовилися, що Представництво буде долучатися після фіналізації рекомендації до подальшого просування реінтеграції на державному рівні, пошуку можливостей щодо його імплементації», – повідомив представник ППУ.

«Без політичної волі нічого не буде реалізовуватися. Звісно, що тут є ще одна складова – це фінанси, ресурси. І про це нам неодноразово говорять представники влади, коли справа доходить до конкретної реалізації. Ми це як аргумент не сприймаємо. З 2014 року ми говоримо про створення міжнародного фонду, тим більше, що на сьогодні ми маємо унікальну міжнародну структуру «Кримську платформу», до якої приєдналося десятки країн. І, можливо, в рамках «Кримської платформи», повинно бути  винесено питання створення такого фонду, до якого б долучилися всі учасники  цього міжнародного майданчика. Своїми ресурсами, коштами. Адже зрозуміло, що державний бюджет України не витягне вирішення озвучених сьогодні на презентації питань  самотужки. Це колосальні ресурси», – констатував Андрій Щекун.

Він також додав, що експерти прекрасно розуміють, якщо ці ресурси не будуть закладені, то у нас не буде системної роботи з реінтеграції Криму, робота зійде нанівець.

«На сьогодні Крайова Рада Українців Криму розробила проект положення фонду. Всі документи передані Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, які наразі не розглянуті. Але нам обіцяно, що все буде розглянуто, адже це питання досить актуальне», – повідомив координатор групи.

У роботі круглого столу також взяли участь доктор історичних наук, заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» В’ячеслав Корнієнко і представник Крайової Ради Українців Криму Сергій Ковальський.

Як зазначив у виступі Сергій Ковальський: “Крим був місцем куди тягнулися всі імперії і як наслідок залишили там свій культурний відбиток. Формуючи політики по Криму необхідно це враховувати”.

Крім того, важливим є врахування помилок зроблених державою до 2014 року, адже наслідки цього дуже трагічні. «Українська держава має займати практичну позицію, а не спостерігати як воно само собою вирішиться. Таке спостерігання передає ініціативу інший стороні, яка нав’язує свій порядок денний і врешті, рано чи пізно, отримує ворога», – висловив думку представник КРУК.

Він також наголосив на важливості інтеграції  півострова   в цивілізоване українське суспільство, бо без цього він буде  залишатися джерелом загрози безпеки країни.

«Якщо ми після повномасштабної війни не зробимо висновки, то ці висновки змушені будуть робити наші діти, проливаючи кров, руйнуючи долі свої та уже своїх дітей»,  – констатував Сергій Ковальський.

У свою чергу заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» В’ячеслав Корнієнко зазначив, що в рамках культурної інтеграції важливим також є не тільки полікультурність Криму та відхід від старих позицій УРСР, але й інтеграція історії Кримського півострову і тих державних утворень, які на ньому були, до історії держави України.

«Сьогодні ми маємо ще давній наратив протистояння Криму і материкової України на різних історичних етапах. Цей процес розпочався ще у ХІХ столітті. На сьогодні він активно розвивається і підтримується російською пропагандою, яка артикулює, що Крим  – це одне, а Україна – щось інше», – сказав В’ячеслав Корнієнко.

Важливо до розвінчування подібних пропагандистських міфів долучити Міністерство освіти та науки, щоб у шкільних програмах цей наратив протистояння був переосмислений.

«Так інтеграція буде сприяти вирішенню багатьох проблем, які сьогодні озвучувалися,  а також очищенню мізків не лише кримчан, а й багатьох українців від наративів, які ведуть свій початок ще з часів Російської імперії», – зазначив  заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська».

ВІДЕО дивитися на сайті УКМЦ

Людмила БОЖЕНКО

______________________________

Проєкт «Формування комплексного бачення та рекомендацій органам державної влади України щодо подолання наслідків окупації та викликів у процесі реінтеграції ТОТ АР Крим та м. Севастополя у 4 сферах: інформаційній, освітньо-науковій, культурній, релігійній» реалізується  Громадською організацією «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» із залученням експертів робочої групи «Гуманітарна політика» Експертної мережі Кримської платформи.

Дана публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проекту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.