Реставрація «з душком»: корупційні скандали навколо культурних пам’яток в тимчасово окупованому Криму

Так звана реставрація «об’єктів культурної спадщини» на території окупованого півострова від самого початку мала в собі корупційну складову. Цю тему неодноразово порушували медіа на підконтрольній Україні території, проте, кримські окупаційні масмедіа так чи інакше вже теж мусять реагувати на факти корупції під час будівництва і реставраційних робіт через їхню поширюваність і незадоволення серед місцевих мешканців. У цьому матеріалі розглянемо, де «відзначилися» кримські «чиновники» останнім часом.

Гучні корупційні скандали в тимчасово окупованому Криму, який понад десять років отримує величезне фінансування з федерального бюджету держави-окупанта, давно нікого не дивують. Збагатитися за рахунок півострова злітаються нечисті на руку «підрядники» з усієї Росії.

Мабуть, найбільшого розголосу від початку окупації півострова набули реставраційні роботи старовинних Мітридатських сходів – візитівки Керчі та всього Кримського півострова. От і зараз корупційний скандал навколо їхньої реставрації обростає новими подробицями та фігурами. В березні 2026 року стало відомо, що перед судом постане генеральний директор фірми, яка виконувала роботи.

За що судили?

За даними кримської «прокуратури» з посиланням на «слідство», у серпні 2019 року було укладено державний контракт на «ремонтно-реставраційні роботи» щодо збереження так званого «об'єкта культурної спадщини федерального значення» «Сходи Великі та Малі» (середина XIX століття, кінець XIX століття) – більш відомих як Мітридатські сходи.

Підрядником було визначено юридичну особу, очолювану обвинуваченим. Як зазначали місцеві ЗМІ, роботи мало виконувати АТ «Баварський дім» з Москви, з яким підписали угоду на суму понад 651 млн рублів (приблизно 195,3 млн грн).

Однак проведена москвичами «реставрація» виявилася, м’яко кажучи, не на висоті. За даними «відомства», «обвинувачений, знаючи, що матеріали, які застосовувалися, не відповідають вимогам проєктної документації, вніс до актів виконаних робіт недостовірні відомості про їхню належну якість».

Таким чином, на рахунок «підрядника» необґрунтовано перерахували понад 210 млн рублів (приблизно 63 млн грн). Керівник, за даними «прокуратури», витратив виручку на особисті цілі.

Незаконну діяльність виявили та припинили «правоохоронці». Наразі у розслідуванні кримінальної справи поставлено крапку, і її з обвинувальним висновком передано до «Керченського міського суду» для розгляду по суті.

Слід зазначити, що у цій же справі за перевищення посадових повноважень уже засуджено колишнього інженера підвідомчого «мінкультури Криму» підприємства – так званої ДАУ РК «Дирекція з централізованого обслуговування та розвитку установ сфери культури». Як встановив «суд», жінка закривала очі на низьку якість матеріалів, які «підрядник» використовував під час «реставрації» Мітридатських сходів.

«Слідством» і «судом» було доведено, що інженер знала про невідповідність використаних матеріалів проєктній документації. Кам'яні вироби, блоки кладки, сходи і плити не відповідали затвердженим вимогам, проте роботи все одно були прийняті у «підрядної організації».

Кримінальну справу порушили за статтею про перевищення посадових повноважень із тяжкими наслідками. «Керченський міський суд» визнав жінку винною та призначив їй шість років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії загального режиму. Крім того, її позбавили права займатися діяльністю, пов'язаною з контролем та наглядом у сфері будівельних і реставраційних робіт терміном на три роки.

Ба більше, на початку березня 2026 року та сама співробітниця «Дирекції…» визнана винною у провалі «реставрації» іншого так званого «об'єкта культурної спадщини» – «Будівлі жіночої Романовської гімназії» у Керчі. З'ясувалося, що колишня інженер двічі зажадала від «підрядника» за безперешкодне затвердження актів приймання виконаних робіт без реальної перевірки їхньої якості та обсягів хабаря: у першому разі – 900 тис. руб. (приблизно 270 тис. грн), у другому – автомобіль «БМВ». Роботи тут також проводило АТ «Баварський дім».

Історія так званої реставрації Мітридатських сходів нагадує детективну історію і тягнеться вже не перший рік. У 2017 році «управління єдиного замовника адміністрації» тимчасово окупованого міста Керчі уклало контракт на суму близько 100 млн рублів (приблизно 30 млн грн) із петербурзькою компанією ТОВ «Меандр», яка мала розробити науково-проєктну документацію. За другим договором ця ж фірма здійснювала авторський нагляд за власними роботами. Згодом контракт із підрядником розірвали.

Після нового конкурсу «ремонтно-реставраційні роботи» довірили московському АТ «Баварський дім». Однак наслідки допущених раніше порушень у результаті вилилися у великий кримінальний процес і реальний термін для відповідального за контроль фахівця.

«Реставрація» завершилася наприкінці 2020 року, але оцінити зміни, що відбулися, містяни і туристи змогли лише влітку. І побачене нікого не потішило: ями в перилах, нашвидкуруч замазані штукатуркою, обсипані або відбиті сходи. Цією справою зацікавилась і кримська «прокуратура».

Навесні 2024 року журналісти одного з кримських онлайн-видань відвідали Мітридатські сходи та особисто переконалися в тому, що після так званої реставрації вони продовжують розвалюватися, а використані матеріали явно неналежної якості. Видання направило інформаційний запит у «міністерство культури Республіки Крим», де визнали дефекти та запевнили, що всі недоліки будуть усунені в рамках гарантійних зобов'язань. Незабаром після цього було порушено кримінальну справу.

Корупційний скандал виник і навколо ще одного культурного об’єкта в тимчасово окупованому місті Керчі – у серпні 2024 року стало відомо, що кримська «прокуратура» вимагає порушити кримінальну справу про шахрайство при капітальному ремонті драматичного театру ім. О.С. Пушкіна. Завершити роботи за контрактом планували у грудні 2024 року, але після коригування проєктно-кошторисної документації терміни зрушили як мінімум на рік. 

Керченський драматичний театр ім. О.С. Пушкіна розміщується у будівлі міського будинку культури, побудованому понад 60 років тому, і є своєрідною візитівкою міста.

У березні 2022 року та сама «дирекція з централізованого обслуговування та розвитку установ сфери культури» уклала «держконтракт» на капітальний ремонт театру на суму 233 млн рублів (приблизно 70 млн грн) з ТОВ «Про Крим Груп». Домовилися завершити роботи до грудня 2024 року. Але щось, як завжди, пішло не так…

За словами «чиновників» кримського «мінкульту», «підрядник» порушив проміжні терміни виконання роботи та виконував її настільки повільно, що закінчення її до зазначеного терміну ставало явно неможливим. У зв'язку з цим 27 квітня 2024 року контракт з ТОВ «Про Крим Груп» було розірвано в односторонньому порядку з вимогою відшкодування збитків.

Згодом ситуація привернула увагу кримської «прокуратури». З'ясувалося, що «підрядник» не лише затягнув терміни, а й надав документи про виконані роботи, які не відповідали дійсності, – перевіркою виявлено факт невиконання робіт на суму понад 3 мільйони рублів (приблизно 900 тис. грн). У результаті було порушено кримінальну справу про шахрайство.

Крім цього, під час перевірок з'явилися недоліки і в технічній документації. Наприклад, з'ясувалося, що до проєкту не входять такі необхідні заходи, як посилення фундаменту, стін, перекриттів. Також ремонту потребувала вхідна група будинку культури – бічні парапети колон частково обсипалися. Проте ці роботи не прописані в технічній документації. Також при перевірці не вдалося відшукати в переліку заходів насосну установку системи пожежогасіння, посилення сцени та облаштування підйомно-опускної ями.

«Проводиться коригування проєктно-кошторисної документації з проходженням державної експертизи проєктної документації щодо достовірності кошторисної вартості будівництва, з урахуванням неврахованих у технічній документації робіт і проєктних рішень. У зв'язку із внесенням змін до проєкту капітального ремонту термін введення в експлуатацію об'єкта перенесено на грудень 2025 року», – зазначили тоді у «мінкульті» окупованого Криму.

Станом на серпень 2024 року виконано понад 70% робіт щодо посилення конструкцій будівлі. Також оновлено системи вентиляції, опалення, кондиціювання та електропостачання, зроблено звукоізоляцію підлоги, змонтовано світлові вежі.

У квітні 2026 року стало відомо, що укладено новий контракт на суму 43 млн рублів (приблизно 13 млн грн) з новим «підрядником», який планує скоригувати проєкт з урахуванням недоробок та завершити реконструкцію до жовтня 2026 року. Проте цієї суми явно не вистачить на повне завершення робіт, на це, за словами «чиновників» кримського «мінкульту», потрібно приблизно 600 млн рублів (майже 180 млн грн). Після виконання робіт за цим контрактом кримська «влада» шукатиме джерело фінансування, аби повністю завершити реконструкцію театру до кінця 2027 року.

Севастополь не пасе задніх

Не менш цікаві справи відбуваються навколо так званої реставрації культурних об’єктів у тимчасово окупованому місті Севастополі. У квітні 2026 року стало відомо, що так званий «Арбітражний суд міста Севастополя» визнав недійсним «держконтракт» на «реставрацію» театру імені А.В. Луначарського вартістю майже 2 мільярди рублів (приблизно 600 млн грн). Його уклали з московською компанією «Смартбуд» без конкурсу, будівельники не виконали умови контракту, але вимагали сплатити зверху за виконану роботу.

Нагадаємо, контракт на «ремонтно-реставраційні роботи» у театрі так звана ДКУ «Єдина дирекція капітального будівництва» («ЄДКБ») уклала ще 2021 року. Тоді окупаційний уряд Севастополя вибрав єдиного підрядника – ТОВ «Смартбуд», минаючи конкурсні процедури. Формально така процедура можлива, але «прокуратура» довела, що рішення було необґрунтованим.

Необхідність вибору «Смартбуду» як єдиного підрядника на засіданні комісії, яка вирішує, як саме буде обрано «підрядника», обґрунтовував директор фірми Вадим Бабкін. На той момент, з огляду на матеріали «суду», в «ЄДКБ» уже знали про неблагонадійність компанії, зокрема фінансову.

«Фактично підрядник не здатний був відповідати за укладеним правочином, у зв'язку з недостатнім забезпеченням об'єкта будівництва трудовими та матеріально-технічними ресурсами», – зазначається у рішенні «суду».

Проблеми з «підрядником» на цьому об'єкті виникали неодноразово: спочатку компанії виставили претензію на 5,5 млн рублів (приблизно 1,65 млн грн) за зрив термінів за контрактом, пізніше «підрядник» подав заяву про банкрутство.

Як з'ясувалося, у компанії навіть не було будівельної техніки – вона орендувала її в Підмосков'ї, а штат складався здебільшого із керівників та інженерів – робітників було лише троє. Ось таке будівництво по-російськи!

До того ж на той момент «Смартбуд» уже мав на руках ще 14 «держконтрактів» у різних регіонах. Одинадцять із них фірма отримала у Севастополі без конкурсу, зокрема на низку медичних. Один із них у процесі подорожчав майже у 8 разів і фірма сама відмовилася від нього, інші контракти було розірвано одним днем.

Частину цих контрактів підписував якраз Вадим Бабкін – на той момент він очолював в окупованому Севастополі так звану ДКУ «ЄДКБ», а 2024 року був визнаний винним у перевищенні посадових повноважень. «Суд» засудив його до двох з половиною років позбавлення волі у колонії-поселенні.

В «апеляційній інстанції» згодом реальний термін замінили на умовний. Незважаючи на ці перипетії, з жовтня 2023 року Бабкін вважався гендиректором ТОВ «Смартбуд».

У січні 2025 року замовник робіт «ДКУ «ЄДКБ» ухвалив рішення в односторонньому порядку розірвати договір зі «Смартбудом» на «реставрацію» театру імені А.В. Луначарського та направив претензію підряднику з вимогою повернути невідпрацьований аванс. «Смартбуд» претензію проігнорував. Тоді севастопольська «прокуратура» на користь «держзамовника» звернулася до «суду».

«Відомство» вимагало визнати нікчемним договір на реставрацію театру та повернути виплачений підряднику аванс. При цьому спочатку в позові «прокуратури» йшлося про аванс за контрактом у розмірі 170 млн 525 тис. рублів (приблизно 51 млн 157 тис. грн).

Пізніше уточнена сума авансу знизилася до 89 млн 750 тис. рублів (приблизно 27 млн грн). Потім з'ясувалося, що частина грошей повернулася за банківською гарантією – у підрядника залишилося 69 млн 905 тис. рублів боргу (приблизно 21 млн грн).

На розрахункові рахунки ТОВ «Смартбуд», гроші, які надходитимуть на них, а також на транспорт і рухоме майно компанії було накладено арешт.

У жовтні 2025 року «Смартбуд» подав зустрічний позов. Компанія вимагала визнати недійсним рішення «ЄДКБ» про одностороннє розірвання контракту і виплатити їй майже 96 млн рублів (приблизно 29 млн грн) за виконані роботи – огляд та фотографування об'єкта в натурі, інженерно-технічні дослідження конструкцій, комплексні наукові дослідження та ескізний проєкт.

Також «підрядник» просив провести судову експертизу та визначити обсяг, вартість та якість робіт, які, як він стверджував, були виконані. «Суд» відмовив, вважаючи, що клопотання подано лише для затягування процесу (його подали через рік після початку розгляду).

За «держконтрактом» «підрядник» мав на першому етапі спроєктувати «реставрацію» театру, отримати схвалення «держекспертизи» і лише потім розпочинати другий етап – будівництво. Термін здачі проєкту – 30 грудня 2023 року.

Проте роботи не просунулися, і до початку 2024 року «Смартбуд» не надав готового проєкту «реставрації», який пройшов «держекспертизу». Натомість компанія надіслала лише звіти, обміри, наукові дослідження, які без підсумкового експертного висновку виявилися марними – «не мали споживчої цінності».

У результаті «Арбітражний суд» тимчасово окупованого Севастополя частково задовольнив вимоги «прокуратури»: «держконтракт» визнали недійсним, «підрядника» зобов'язали повернути невідпрацьований аванс – майже 70 млн рублів (приблизно 21 млн грн), а також відсотки із суми необґрунтованого збагачення – майже 15 млн 300 тис. руб. (приблизно 4 млн 600 тис. грн). 

Трохи історії

Першу будівлю театру, який зараз названо іменем Анатолія Луначарського, звели 1910 року. Але будували її для відкриття скейт-рингу – катання на роликових ковзанах. За рік роботи атракціон не приніс прибутку, і тоді було вирішено створити театр, який назвали «Ренесанс». Спочатку вистави були гастрольними, потім з'явилася і своя трупа.

У роки Громадянської війни в Крим ринула хвиля інтелігенції з усієї Російської імперії. У 1919 році на севастопольській сцені виступала артистка-початківець Фаїна Раневська, співав Олександр Вертинський.

Після проголошення радянської влади театр отримав ім'я наркома освіти Луначарського, тут відкрили акторську студію. У 20–30-х роках минулого століття тут грали вистави за творами Мольєра, Шекспіра, Тургенєва, Горького, Данилевського, а також нових радянських авторів. 

Під час Другої світової війни артисти театру об'єдналися у фронтову концертну бригаду. Підтримуючи бойовий дух червоноармійців, вони дали понад тисячу виступів. Молоді актори пішли на фронт, багато з них зробили внесок у Перемогу, але не дожили до неї.

У звільненому Севастополі будівлі театру не було. Поки місто відновлювали прискореними темпами, трупа працювала у соборі святих Петра та Павла.

Будівлю театру, якою вона є сьогодні, почали зводити 1950 року.

У новій будівлі театру з'явилися дві сцени, основна зала вміщувала майже 700 глядачів, мала – 62. Першу виставу на новій сцені зіграли 8 вересня 1957 року – «Оптимістичну трагедію» Вишневського поставив заслужений діяч мистецтв УРСР Є.І. Сахаров.

У радянські роки театр входив до числа найкращих у країні. Севастопольці багато гастролювали. У складні для всіх 90-ті роки «Луначарський» продовжував роботу. У репертуарі було 37 вистав різних жанрів. 2002 року театр отримав статус академічного.

За задумом «влади» тимчасово окупованого Севастополя у 2026–2028 роках театр імені Луначарського має стати центром одного із найдорожчих культурних проєктів міста.

На його «ремонтно-реставраційні роботи» з пристосуванням для сучасного використання заплановано 1,89 млрд рублів федеральних коштів (приблизно 567 млн грн), розбитих на три роки: 971,9 млн рублів (приблизно 291,6 млн грн) – на 2026 рік, 546,6 млн рублів (164,0 млн грн) – на 2027-й і 358 млн рублів (107,4 млн грн) – на 2028-й. Замовником визначено ту саму «Єдину дирекцію капітального будівництва» Севастополя, і саме 2026-й позначений як стартовий рік для основних будівельних і монтажних робіт.

На рівні цифр і статусу це виглядає як тверде «політичне рішення»: театр залишається серед пріоритетних об'єктів культури і вбудований у так звану «федеральну програму соціально-економічного розвитку Криму та міста».

В результаті, як планує «влада», сьогодні вимальовуються три опорні точки.

Перша – політична: «Луначарський» закріплений як пріоритетний об'єкт у «федеральному порядку» й «держпрограмі», що захищає фінансування найближчими роками.

Друга – фінансова: основне навантаження за витратами припадає на 2026 рік, потім обсяг коштів скорочується до 2027-го і ще помітніше до 2028-го, що типово для проєктів, де спочатку виконуються найбільші будівельні та інженерні роботи, а під кінець залишаються обробка, пусконалагодження та обладнання.

Третя – інституційна: замовником знову виступає «ЄДКБ», та сама структура, яка вела і розірваний контракт із «Смартбудом». Це дає як плюси у вигляді накопиченого досвіду взаємодії з театром і федеральним центром, так і зрозумілий ризик повторення організаційних збоїв.

Виглядає, ніби федеральна влада перестраховується таким чином від нечесних на руку підрядників. Проте чи здійсняться ці задуми, покаже час…

Натомість корупційні скандали з подальшими судовими суперечками навколо «державних контрактів» на українському окупованому півострові говорять насамперед про можливість швидкої наживи за рахунок бюджетних коштів держави-окупанта для всякого ґатунку «ділків». Звісно, всі ці фінансові оборудки відбуваються не без допомоги і місцевих «можновладців». Тому такого роду реставрацій і реконструкцій наразі на окупованому півострові хоч греблю гати…