Продуманою політикою в сфері освіті Україна має можливість знищити Росію в Криму

Відсутність у держави чіткого бачення вирішення кримського питання накладає свій руйнівний відбиток на покоління кримчан, які народились та виросли у незалежній Україні. Сьогодні ми поспілкуємось з людиною, яка з перших днів окупації один за одним переводила дітей з півострову до вишів на материковій України і далі, не дивлячись на складність ситуації, продовжує це робити. Валентина Потапова, колишній викладач Кримського гуманітарного університету, поділилася з нами тими проблемами, що існують у кримських дітей, які бажають навчатися в Україні, а також про те, скільки держава заборгувала їм.

Пані Валентина, розкажіть про той період вашого життя, коли ви допомагали кримським студентам переводитися до українських вузів з окупованого півострову?

Ще до референдуму стало зрозуміло, що його результати будуть такими, на які і розраховували ті, хто прийшов загарбати Крим. У цей період серед студентів Кримського гуманітарного університету, де я працювала викладачем, почалася паніка. Одні не могли собі уявити життя та навчання не в українській державі, а інші стали заручниками ситуації, адже вони вчились в кримських вишах, але постійним місцем їх проживання була материкова Україна: Мелітополь, Херсон, Запоріжжя а також Чернівці та Львів. Ці діти розуміли, що вони ніколи не стануть студентами Російської Федерації. Тому 14 березня вони звернулися до мене з проханням про допомогу. За моєю порадую написали лист міністру освіту України Сергію Квіту та народному депутату Лілії Гриневич, де ставили єдине питання: «Що з ними буде, якщо результати референдуму будуть за від’єднання Криму?». Вже наступного дня ми отримали відповіді, в яких дітей запевнили, що вони були, є і будуть громадянами України і держава попіклується про них та переведе у виші на материку.
Коли почався активний процес переводу студентів? Чи без проблем їх відпускали кримські виші?
Можна сказати, що цей процес розпочався з 20 березня. Викладачі різних вишів, розуміючи, що материкова Україна повинна побачити кількість студентів готових перевестися, розпочали складати списки. В соціальних мережам ми один одному пересилали інформацію про орієнтовну кількість студентів, які готові перевестися. Студенти ж у свою чергу теж долучилися до розповсюдження цієї інформації. Таким чином процес набрав обертів, а Міністерство освіти в авральному режимі робило досить правильні кроки: від дітей вимагали лише тільки академічну довідку і наказ ректора кримського вишу, що він згідний на переведення студента. Таким чином з Кримського гуманітарного інституту, в якому працювала я, з 1,5 тисячі студентів, які навчались на стаціонарі перевелося 382 особи. Найбільш складана ситуація з переводом дітей була в Таврійському національному університеті , оскільки ректор зайняв досить жорстку позицію: він заборонив видавати академдовідку і не підписував наказ про переведення. Але і тут Україна також реагує досить швидко і адекватно до ситуації – дозволяє переводитися з ксерокопією залікової книжки. Якщо підвести підсумки, то дії Міносвіти у 2014 році – це були дії держави, яка піклувалась про своїх дітей.
Чи була змога відслідковувати, куди переводились кримчани?
Наші діти в основному переводилися до Києва, Дніпропетровська, Одеси, Харкова, Львова. В цьому, власне, не має нічого дивного, адже – це центральні студентські міста, де найбільше зосереджено вишів і, де найлегше було знайти заклад по своїй спеціальності. На самому початку ми відстежували своїх студентів та тримали з ними зв’язок і в авральному порядку вирішували питання, які у них виникали. Якщо ж говорити про виші, які є лідерами з прийому наших студентів, то – це Київський національний університет ім. Шевченка. Крім того цей виш всіляко намагався підтримати кримчан: вони певний час мали змогу безкоштовно харчуватися, також їм давали стипендію на перед.
Що змінилося за рік у ставленні України до кримських дітей?
На жаль, ситуація 2015 року показує якусь не дуже гарну тенденцію: або від Криму відмовляються, або ж до кінця не розуміють тих проблем, з якими стикаються наші студенти в Україні та випускники кримських шкіл. Оскільки сьогодні не те що не полегшили кримчанам вступ до українських вишів, а навпаки, створили додаткові труднощі, які ми не можемо вирішити.
На сьогоднішній день ми маємо два Закони України, які покликанні сприяти отриманню безкоштовної освіти дітьми з окупованих територій на материку. Чи виконуються вони на практиці?
Це питання треба ділити на дві частини. Перша – стосується випускників, які цього року намагаються поступити на перший курс. Вони зіткнулися з комплексною проблемою вже на етапі допуску до ЗНО, адже дітям треба було прикріпитися до школи, яка знаходиться на материку і пройти в ній екстернатну форму навчання, отримати український атестат і бути допущеними від цієї школи до ЗНО. Чергова проблема – це виїзд з окупованої території для здачі самого ЗНО. І тут діти на собі відчули всі «переваги» транспортної блокади, тому багато хто з них фізично не зміг виїхати.

Також з перетином кордону була ще одна суттєва проблема – багато хто з дітей не мав українського паспорту і тому повинні були виїжджати на материк у супроводі двох батьків. За нашими підрахунками на материк змогли виїхати для здачі ЗНО 0,001% від усіх випускників Криму. На справді це не означає, що така кількість людей хоче отримати українську освіту, адже всім зрозуміло, що українська освіта – це європейська освіта та й Україна значно ближче до Криму аніж провідні виші Росії.
Друга – це ті студенти, які перевелись і хочуть надалі продовжувати навчання, а також ті, які хочуть перевестися цього року. Тут зовсім все заплутано і досить складно. Спочатку поговоримо про тих, які перевелися на четвертому курсі і цього року на материку захистили освітній рівень бакалавра та повинні вступати на магістратуру. Згідно Закону про окуповані території і роз’ясненням до нього, які написані в листі освітнього відомства, ці студенти подають документи для вступу на наступний освітній рівень на загальних умовах. Це дійсно так і ніяких пільг додаткових тут не має. Але у випадку, коли студенти не проходять (не достатньо балів, великий конкурс) на бюджетне місце, вони пишуть заяву на ім’я ректора вишу з проханням виділити додаткове бюджетне місце. У свою чергу ректор звертається до Міністерство освіти, а той до міністерства фінансів і додаткове бюджетне місце для кримчанина виділяється. Тобто, якщо виш має 10 бюджетних місць у магістратурі, а ще 10 комерційних і кримчанин потрапив на комерційне місце, або ж взагалі не потрапив до щасливої 20, то він все одно може попросити додаткове бюджетне місце.
А як відбувається на практиці?
Нещодавно мені зателефонував студент, який цього року вступає на магістратуру. Я йому розповіла про цю процедуру вступу. Але він мені повідомив, що ректор його вишу (Київський університет харчових технологій) заявив, що для нього вищезгадані закони не є законами і у нього існують внутрішні правила прийому, де ніяких пільг для кримчан не має.
Як потрібно діяти, якщо не зважаючи на закони, ректор відмовляє студенту і не бере у нього заяву на отримання бюджетного місця?
Зараз у нас іде вступна компанія і треба дочекатися серпня, аби чітко розуміти і бачити цю проблему. Але тим не менш, якщо студентом написана заява на пільгове місце і ректор на цій заяві написав своєю рукою по якій причині він відмовляється виконати Закон України, то тоді ця заява є підґрунтям для звернення до суду, аби відновити права, які цьому студенту гарантовані державною. Також хотілося б нагадати, що ми маємо ще один Закон, який також гарантує дітям-переселенцям навчання на пільгових умовах.
Чи ви вже відчули його дію?
На сьогоднішній день цей Закон, який вступив у дію 5 липня цього року не має механізмів виконання тих статей, які у ньому зазначені. Адже Кабмін ще їх не розробив, але це не означає, що закон не працює.
Досить часто можна почути те, що в Україні досить багато пільгових категорій, які мають право претендувати на бюджетні місця, а тут згідного нового закону додається ще досить потужна армія пільговиків?
У цьому випадку мені хочеться продемонструвати відповідь Міносвіти на мій інформаційний запит. У цьому запиті я просила надати відповідь про кількість студентів, які навчались в Криму на денній формі за державний кошт на 1 січня 2014 року. Так от, кількість студентів, яким платили з бюджету України стипендії складала 15 605 осіб. Як відомо перевелося у цей рік на материк майже три з половиною тисячі студентів. Якщо провести прості арифметичні дії та помножити кількість студентів, які залишились в Криму, а це понад 11 тисяч осібна зі стипендією у 730 гривень, то вийде сума у 109 мільйонів гривень.
І ми не задаємо питання куди зникли ці гроші, які були виділені з бюджету країни на кримських студентів. І чому наші діти, які мають право по закону вчитися на бюджетному місці, повинні вислуховувати від ректора, що на вас не має грошей. Для нас гроші є. Якщо минулого року ці кошти біли витрачені державою на ті проблеми, які були більш важливішими, то сьогодні вони повинні повернутися кримським студентам, для забезпечення їх безкоштовним навчанням.
Також повинен компенсуватися проїзд кримчанам-студентам на півострів. Адже дитина має право приїхати на свою малу батьківщину хоча б 2 рази на рік до своїх рідних, які там залишились. Сьогодні квиток на автобус Київ – Сімферополь коштує в один бік одну тисячу гривень, де у студента такі гроші. В той же час студенти з інших регіонів Україна мають право придбати пільговий квиток, а кримчани цього права позбавлені. Тому сьогодні наші студенти дискримінуються по відношенню до інших.
Чи маєте ви можливість відслідковувати долю дітей, які цього року змогли здати ЗНО?
Їх долю нам тепер вкрай тяжко відстежити, бо вони закріплені за різними школами на материку, а ці навчальні заклади не дають для статистики МОН інформацію про їх кількість, звідки вони, з якими проблемами стикнулися і до якого вишу подали документи. Тому ці діти губляться у морі абітурієнтів. На мою думку, – це один з маніпулятивних прийомів для того, аби невілювати проблему Криму і стерти її з освітнього поля України.
Чи існують складності з переводом студенів цього року з кримських вишів до материкових?
Так, проблеми є і їх так само ніхто не поспішає вирішувати. Цього року наші студенти вже не мають можливості перевестися тим чином, як це було минулого. Вони можуть перевестися лише з втратою одного року навчання, і це не дивлячись на те, що окупаційна влада у перехідний період, або в загалі не змінювала навчальні плани у кримських вишах, або ж змінила не суттєво. Томі дітям потрібно було дати можливість доздати різницю і навчатися без втрати року.
Чи маєте ви зв’язок сьогодні із студентами, викладачами, що залишилися в Криму? Яким вони бачать своє майбутнє з кримськими дипломами російського зразка?
Кримські студенти, як і все кримське суспільство ділиться на тих, хто думає і тих, хто живе в комфортному для них середовищі і їм, власне, не має різниці, який вони отримають диплом. Перші, які прагнуть зробити кар’єру, замислюються над тим, який диплом вони отримають. Адже хочуть отримати дипломи, які будуть визнаватися у світі, тому не хочуть залишатися з кримським дипломом і таких студентів досить багато. Вони вирішують цю проблему двома способами, або отримують український диплом, або російський, тобто не на окупованій території. Багато хто з них після отримання диплома бакалавра переїжджає до Краснодарського краю, аби закінчити магістратуру і отримати диплом, який не обтяжений санкціями. Тому перед нашою державою стоїть питання: ми цих мислячих дітей забиратимемо собі, чи віддаватимемо Росії?
Є звісно діти, які говорять про те, що вони будуть прагнути отримати виключно український диплом. І, напевно, вони подолають транспортну блокаду і взагалі всі перепони, які свідомо, чи не свідомо створюються нашою владою.
Яких месиджів в освітній галузі чекає від нас Крим?
Я нещодавно спілкувалася з колегою, яка працює в одній з кримських шкіл. Під час розмови поцікавилась, чи буде затребуваним українське дистанційне навчання на півострові, а також українські атестати та дипломи. Її відповідь мене приголомшила: «Якщо ви зможете створити умови для отримання української освіти та отримання документів, які підтверджують її здобуття, – то ви знищите Росію в Криму».

Розмовляла Людмила Боженко,

ІА “Голос Криму”