Розслідування: Айвазовський зі штампом «на вивіз» — що не так із арештом і продажем колекції Медведчука

«Голос Криму» з’ясував, що не так з арештом, зберіганням, продажем і санкційним стягненням в дохід держави мистецької колекції Медведчука.

На початку трохи хронології. В травні 2021 року Віктор Медведчук стає фігурантом справи про державну зраду і Печерський районний суд відправляє його під домашній арешт. У перші дні після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Медведчук тікає. Доки його шукали, Печерський райсуд  задовольнив низку клопотань слідчих Національної поліції про обшуки в будинках, квартирах та приміщеннях компаній, що належали родині народного депутата.

Таємна галерея: Айвазовський зі штампом «на вивіз»

Так українці дізнались, що родина Медведчука роками збирала колекцію витворів мистецтва, яка за масштабом може конкурувати з фондами музею. І  це справді колекція, до якої увійшов живопис закарпатських художників XX століття різного стилю: від постімпресіонізму до соцреалізму.  Зокрема, картини основоположника закарпатської школи живопису Адальберта Ерделі, який творив на межі дев’ятнадцятого і двадцятого століття, і Федора Манайло, який був художником на фільмі Параджанова «Тіні забутих предків», і навіть твори чоловіка Алли Горської, Віктора Зарецького.

Є в колекції і картини Івана Шутєва – народного художника України, який вважається послідовником закарпатської школи живопису – продовжувачем традицій А. Ерделі і Ф. Манайла. Безумовно, ці картини мають стати надбанням держави, і бути представлені в музеї.

В колекції також багато творів кримських художників минулого століття. Як от картина Лева Вітковського «Полудень в Криму» чи полотно Наталії Муравської «Кримський аромат».

Разом з тим є серед арештованих активів і ведмідь з бурштину або «картина, в декоративній рамці із зображенням портрету Віктора Медведчука, яка виконана із жовтого каміння», які навряд чи мають художню цінність.

Проте найбільш показовий випадок — пейзаж моря, підписаний як «Айвазовський». На звороті картини було знайдено штамп «Комиссия по контролю над выводом за границу искусства». Це прямо вказує на те, що культурну цінність могли готувати до незаконного вивезення з країни.

Тим часом в квітні 2022 року вся країна побачила затриманого Медведчука в кайданках, а згодом і його обмін на дві сотні українських захисників, які перебували в російському полоні. Так Медведчук зник з України, але не з поля зору української Феміди. Адже в тому ж квітні 2022 року Печерський районний суд на клопотання ДБР та Офісу генпрокурора виніс три ухвали про арешт об'єктів нерухомого майна, яке в цьому кримінальному  провадженні було визнане речовими доказами. Нарешті цей же суд наклав арешт і на колекцію з 20 коштовних годинників, ювелірні вироби, предмети інтер'єру й кілька сотень картин.

На перший погляд суд виконав норми закону, але чи виконало слідство норму про точність опису речових доказів? На жаль, аналіз Ухвали Печерського райсуду від 14 квітня 2022 року демонструє системну недбалість, яка межує з професійною деформацією.

В ухвалі фігурують небезпечні варіації іменування авторів. Наприклад, в одній позиції вказують автора як «Етрипов», тоді як в іншій «Етрип 2000». Такі розбіжності дозволять адвокатам відповідачів в майбутньому стверджувати, що йдеться про різні колекції або роботи різних осіб. Аналогічно бачимо такі ж розбіжності і ще в двох прізвищах: «Йонас» проти «Jonas», «Сипотюк» проти «Сапатюк». Забігаючи вперед скажу, що картину Михайла Сапатюка «Гірський зимовий пейзаж» на аукціон виставили за 2,5 млн. грн.

У п’яти випадках використовується юридично нікчемне формулювання «нечитабельний напис» або «без будь-яких маркувань», що позбавляє об'єкт індивідуальних ознак.

В умовах відсутності розмірів та техніки виконання, ідентифікація таких об'єктів серед аналогічних творів закарпатської школи живопису є майже неможливою.

Критичні помилки є в нумерації та навіть маємо дублювання. Наприклад картини під назвою «Струмок серед лісу» та «Горщик з рослиною») пораховані двічі.

Особливе занепокоєння викликає структура списку в ухвалі Печерського районного суду, де предмети світового мистецтва (Айвазовський, Ерделі, Бокшай) перемішані з бензопилами STIHL, унітазами та світлодіодними фігурами.

І все це перекочувало в ухвалу Печерського райсуду, якою все арештоване майно передали в розпорядження АРМА.

Картини, яйця Фаберже і унітази – все до АРМА

Згідно із законом, імперативом діяльності АРМА (Агенство з розшуку та менеджменту активів) є генерування доходів до державного бюджету. Тобто передача таких об'єктів, як літаки чи годинники, картини в управління дозволяє перетворити їх із джерела видатків на утримання в джерело прибутку через оренду або реалізацію.

Як писало Слідство.інфо, завдяки підписам на картинах експерти ідентифікували пейзажі двох закарпатських митців ХХ століття Йосипа Бокшая (середня ціна картин- 10-15 тисяч доларів) та Гаврила Глюка (роботи цього автора можуть коштувати 1,5 тисячі доларів). У колекції Медведчука також є картина Костянтина Крижицького - українського художника-реаліста ХІХ століття. До повномасштабної війни твори цього автора коштували до 30 тисяч доларів. Мистецтвознавиця Ірина Ходченко підтвердила Слідство.інфо, що серед арештованих активів є картина Айвазовського і коштувати вона може до 100 тисяч гривень.

Але офіційно, лише через два роки від очільниці АРМА громадськість дізналась, що експерти оцінили 284 арештовані картини. Цінними, які за її думкою достойні стати надбанням майбутніх поколінь українців – визнали 148 картин. Їх передали на зберігання до Національного художнього музею. Ще 136 картин, які не мають значної культурної цінності, будуть реалізовані через «Прозорро. Продажі».

Вже за два місяці прес-служба АРМА повідомила,  що на аукціоні продали 80 картин з арештованої колекції Віктора Медведчука. Загальна сума реалізації наразі становила 1,02 млн. грн. Чи можна це назвати успіхом? Давайте поглянемо.

Картини продавались практично без додавання вартості на аукціоні. Ось наприклад, картина вже згаданого закарпатського  художника Івана Шутєва «Польові квіти». Її виставили на аукціон за ціною 11,9 тисяч грн., а продали на тисячу гривень дорожче. А картину «Гоцул, який грає на сопілці» продали на 30 гривень вище заявленої ціни.

В якийсь момент навіть було застосовано модель голландського аукціону. Це коли ціна з кожним кроком аукціону не збільшується, а зменшується. Так картину Лева Вітковського «Полудень в Криму» спочатку планували продати за 374 448.00 грн, а потім ціну зменшили в два рази.

Парадоксальна справа про «Богоматір з немовлям»

І ще одне важливе зауваження. Ви ж пам’ятаєте, що  за законом до АРМА мали передати кожен речовий доказ вартістю понад 496,2 тис. грн. Жодна з цих картин  не була продана за такою ціною. Чому?

Відповідь на це питання начебто намагалася знайти і Ольга Мирончук, яка взяла участь в аукціоні АРМА 22 листопада 2024 року і поборолася за лот «Картина «Ікона Богоматір з немовлям» 2000 роки. Тканина, вишивка, каміння. 42×33» Про це свідчить заява пані Мирончук. Початкова ціна – 6528,06 грн.

Зазвичай, така синхронна гра може свідчити про, м’яко кажучи, попередню домовленість з продавцем, а юридично про корупцію. Але хто ж звинуватить в корупції людина, яка звинуватила в цьому тих, хто їй продав картину. Пані Мирончук  написала до НАБУ заяву про злочин і  звинуватила голову АРМА та її підлеглих у цілому букеті правопорушень: розтрата майна, зловживання владою та службова недбалість. А головне, що їй продали не ту картину. Насправді це «Картина в декоративній рамці із зображенням ікони Пресвятої Богородиці». Так ця історія висвітлена в ухвалі ВАКСу від 30 січня 2025 року.

На думку позивачки, АРМА навмисно змінила назву об’єкта, щоб приховати його справжню цінність і розіграти «схему». Це створює унікальний прецедент: сторона, що отримала пряму вигоду, наполягає на тому, що її власна покупка є доказом корупції. Коли НАБУ не зареєструвала заяву про злочин, вона звернулася до ВАКС. Адвокат подав скаргу в інтересах особи на бездіяльність детективів НАБУ, які не внесли відомості до ЄРДР за заявою про можливе кримінальне правопорушення.

Представник НАБУ в суд не з’явився, просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки  заява не містить достатньо даних про злочин. Не з’явився і адвокат, якого суддя попросила надати свідчення дороговартості покупки.

Слідча суддя погодилась з позицією НАБУ. Суд навіть послався на позицію Верховного Суду, що підставою для початку розслідування є не будь-яка заява, а лише така, що містить вагомі обставини можливого злочину. ВАКС провів цю межу дуже чітко. Поки покупець не доведе, що ікона справді коштує сотні тисяч, його скарга залишатиметься лише інтелектуальною вправою. Але мене не залишають сумніви, що саме такий висновок суду був метою позивачки адже тепер купівля раритету за безцінь на аукціоні АРМА -  це не  злочин, а просто велика вдача.

Санкційна справа і стягнення картин в дохід держави

Наступні торги АРМА заплановала на 5 грудня 2024 року. Але аукціон не відбувся, бо   втрутилась «Справа про санкції».

Нагадаю, в травні 2022-го набула чинності норма, передбачена п.1–1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції». Якщо коротко то це про те, що під час дії воєнного стану активи підсанкційних фізичних та юридичних осіб після блокування активів за рішенням суду стягуються в дохід держави. В жовтні того ж року родина Медведчуків знову потрапила під санкції і Мін'юст через два роки подав позов до ВАКСу про стягнення активів в дохід держави. І тут з’ясувалося, що АРМА встигла розпродати частину переданих їй активів.

Так ухвала ВАКС містить вичерпні деталі щодо нерухомості (кадастрові номери, адреси). Натомість сотні картин зведені до загального формулювання: «за переліком, визначеним у заяві». Оскільки цей додаток не інтегрований у публічний текст ухвали та не містить технічних параметрів, «доброчесний набувач» може претендувати на володіння картиною (наприклад, тим самим Айвазовським), стверджуючи, що не знав про заборону на конкретний об'єкт, оскільки він не був індивідуалізований судом так, як земля в Юрові.

Видно, що Мін'юст зосередився на збереженні нерухомості та корпоративних прав численних компаній. Однак нерухомість є статичним активом із кадастровими номерами, тоді як мобільні активи (картини, яйця Faberge, ювелірні вироби) найлегше приховати або вивезти.

Аналіз всіх ухвал показав, що 267 картин, які фігурували в документах про обшуки, не потрапили до санкційного списку ВАКС. Це означає, що вони не будуть стягнуті в дохід держави. А неточність у судових актах щодо витворів мистецтва створює процесуальні лазівки для відчуження майна або успішного оскарження процедур стягнення активів.

Ризик втрати активів не є теоретичним. Джерело підтверджує, що 06.09.2023 року брат Оксани Марченко відчужив нежитлове приміщення на користь не підсанкційної особи. Це відбулося після арешту в межах КПК, але до винесення ухвали ВАКС про забезпечення позову. Це доводить, що відповідачі використовують проміжки між кримінальним та санкційним процесами для ліквідації майна.

Громадська діячка і колишня заступниця міністра культури України Ірина Подоляк пропонувала  створити комісію з широким колом учасників - музейників, артдилерів, організаторів мистецьких аукціонів. Вона вважає, що силами одного музею чи АРМА проблему збереження арештованих скарбів не вирішити.

Поки триває процес Мінюст ще може домогтися внесення повного ідентифікаційного опису картин (із зазначенням розмірів та інвентарних номерів) безпосередньо в резолютивну частину рішення ВАКС для збереження арештованих скарбів і унеможливлення претензій «доброчесних набувачів».

                                                                                                      Тетяна РИХТУН