Рік без «Ялоса». Пам'яті ялтинця Назара Маліка
Фото: соціальна сторінка
22.05.2026, 19:08
Поділитись
Рік тому під час виконання бойового завдання поблизу Покровська на Донеччині внаслідок влучання ворожого дрона у бронемашину загинув командир відділення 25-го окремого штурмового батальйону Назар Малік. Він носив позивний «Ялос» – на легендарний спомин про рідне місто на кримському півдні, окуповане росією.
Назар Малік народився 10 липня 1997 року в Ялті (за документами – селище Масандра в передмісті Ялти), ставши третьою дитиною в родині. Навчався в міському навчально-виховний комплекс №15 «Гімназія-школа-садок імені Степана Руданського» – фактично єдиному в регіоні закладі з українською мовою навчання.
Навесні 2014 року випускникам кримських шкіл довелося закінчувати їх вже в умовах російської окупації, деінде навіть без права отримати документи про середню освіту українського державного зразка. Дехто з них на знак протесту прийшов на випускні лінійки у вишиванках. Учні української школи Ялти виконували гімн України, коли їм увімкнули гімн держави-окупанта: серед них був і Назар Малік.
Кадри з випускного в Ялті побачила вся Україна. Після цього епізоду проти учнів і їхніх батьків, а також вчителів окупанти розпочали репресії. З часом школу було позбавлено україномовної компоненти навчання й перейменовано на честь совєтського військового діяча Івана Манаґарова.
Залишивши окуповане рідне місто, Назар Малік виїхав на підконтрольну територію України та вступив на історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де носив жартівливе прізвисько «почесний амбасадор Масандри». За два роки він став актором творчого об'єднання «Ніч в Університеті», у складі якого брав участь у проведенні театралізованих екскурсій.
Після російського повномасштабного вторгнення до України, в серпні 2024 року Назар Малік долучився до ЗСУ, завдяки закінченій ще у 2018 році військовій кафедрі маючи звання молодшого лейтенанта. Невдовзі він втратив батька, що помер від раку.
Згідно з заповітом, тіло Назара Маліка після загибелі було піддане кремації: прах, разом із вивезеним з тимчасовоокупованого Криму прахом батька, було поховано на Вінниччині під дубом на присадибній ділянці, де родина будувала нову оселю.
431 views
