Доля Кримського природного заповідника в умовах окупації

На думку вчених, для стабільності біосфери має бути збережено приблизно 60% природних територій планети. Проте зараз залишилося лише близько 40% природних ландшафтів. У Криму збереглося лише 25% природних територій, при цьому 40% території найбільшого природного заповідника Криму вже «відвели» під забудову та розваги. 

У жовтні 2018 року, згідно з постановою уряду держави-окупанта, найбільший за площею Кримський природний заповідник перетворився на національний парк «Кримський» під патронажем Управління справами президента РФ в окупованому Криму. Найбільша пам’ятка природи на території півострова площею близько 35 тисяч гектарів відтоді зберігає у статусі заповідних лише 30% земель. Ще майже 16% національного парку пішло під зону рекреації та 4,7% – близько 1600 гектарів – під господарське призначення.

Згідно з російським законодавством заповідна зона – це територія нацпарку, призначена для збереження природного середовища у природному стані. Зона господарського значення – територія, на якій допускається господарська діяльність, що забезпечує функціонування нацпарку та умови для громадян, які проживають на його території.

А ось рекреаційна зона, територія якої за проєктом становить майже 16%, – це зона, призначена, зокрема, для розміщення об’єктів туріндустрії, музеїв та інформаційних центрів.

Крім того, за російським законодавством, охоронний статус національного парку менш суворий. У ньому, на відміну від заповідника, згідно з функціональним зонуванням можлива господарська діяльність аж до забудови. Так, статус національного парку дозволяє не тільки легалізувати форелеве господарство, що розташовується в заповіднику, Космо-Даміанівський чоловічий монастир та держдачі з готелями, а й побудувати нові рекреаційні об’єкти. Зокрема, він формально не перешкоджає будівництву гірськолижного курорту на схилах верхнього плато Чатир-Дага.

Формально кількість заповідників не змінилася, хоча «Мис Мартьян» втратив свій статус і перетворився на природний парк – головним чином, як пояснюють екологи, через невелику територію. Загальна площа заповідника всього 240 га, з них на суші 120 га. Тепер «Мис Мартьян» підпорядковується Нікітському ботанічному саду. А кількість заповнили, вивівши «Лебяжі острови», що підпорядковувалися до окупації Кримському природному заповіднику, в окрему структуру.

Також із федерального переліку випав природний парк «Тарханкутський», який кримська окупаційна влада федералам не передала через перспективи освоєння прибережних територій. Ще в 2016 році озвучувалися плани будівництва на узбережжі біля «Тарханкута» котеджного містечка для туристів. Через активну господарську діяльність межі парку навіть довелося змінити. Формально площі залишилися тими самими, але частину земель із меж виключили, замінивши їх іншими.

Та сама картина – із кадаструванням меж Ялтинського гірничо-лісового заповідника. До нього потрапляють здебільшого землі південних схилів Головного пасма Кримських гір – від траси, що з’єднує Севастополь, Ялту та Алушту до краю яйли.

Бійтеся своїх бажань 

З 2014 року кримські «фахівці» і громадськість ратували за передачу Кримського природного заповідника у федеральну власність – і ось з’явилася постанова уряду держави-окупанта «Про створення природних територій федерального значення, що особливо охороняються, на території Республіки Крим».

Спочатку всі зітхнули з полегшенням: мовляв, тепер природні території, що особливо охороняються, надійно захищені від зазіхань місцевих «любителів природи».

Перше засмучення принесла звістка про те, що статус цієї території знизили: із заповідника, де в принципі заборонено господарську діяльність, а рекреаційну суворо обмежено – до національного парку. До речі, сама ідея національного парку в Криму, за словами професора «кафедри екології та зоології Таврійської академії Кримського федерального університету» Сергія Іванова, обговорювалася ще за радянських часів. На думку автора ідеї, «патріарха» заповідної справи в Криму, Василя Єни, національний парк «Таврида» мав включати два найбільші кримські заповідники – Ялтинський і Кримський, які б стали його «заповідними ядрами» (недоторканими діяльністю людини територіями). З’явилася б навколо них буферна зона, а землі навкруги, які не мали охоронного статусу, почали б використовуватися для потреб рекреації та інших. Ця ідея обговорювалася і пізніше, але була відкинута як невчасна: в результаті недоторкані території могли би бути втрачені.

Статус національного парку робить Кримський природний заповідник уразливим. Оскільки надає неабиякі можливості створити з ним те, чого боялися в 90-ті.

Для природи немає місця? 

У 2019-му кримським захисникам природи вдалося ознайомитись із цікавим проєктом, створеним для уже Кримського національного парку. Це – розподіл усієї території на заповідну, особливо охоронювану, господарську та рекреаційну зони. 40% території, згідно з цим планом, йшли під господарську та рекреаційну діяльність.

Так, у передбачуваній рекреаційній зоні планувалося:

– обладнання численних стежок для забезпечення масового туризму,

– наметових містечок,

– доріг для джипінгу та квадроциклів.

Число туристичних маршрутів передбачалося збільшити до 35, а автомобільних – до 9.

Проєкт передбачав здійснення 45 (!) видів туризму, включаючи ті, які не мають жодного стосунку до екологічної освіти та виховання.

Наприклад, йога-тури, подієві корпоративні тури, пригодницький туризм, аматорська риболовля, проведення фестивалів і свят, волейбол і футбол (!)…

Господарська територія за цим проєктом у національному парку мала зайняти… 7 тисяч гектарів. Такі угіддя мали багаті радгоспи. Закон же землі госппризначення на природних територіях, що особливо охороняються, визначає, як ті, що раніше вже використовувалися в цій якості, і необхідні для забезпечення потреб працівників, які тут живуть. Наприклад, сіна корові на зиму накосити, кілька вуликів поставити… А тут обговорювалися пропозиції щодо збільшення обсягів заготівлі сіна, рубання лісу, збирання лікарських трав, грибів, вирощування сільгосппродукції, відкриття полювання, необхідності будівництва, зокрема капітального…

Свою думку щодо цього проєкту висловили і кримські екологи. За їхніми словами, будь-яке зонування потребує наукового обґрунтування. Перетворення Кримського природного заповідника в національний парк за запропонованою схемою зонування зовсім не обґрунтоване, згубно для природи гірського Криму і навіть суперечить законодавству РФ. Найстрашніше у проєкті перетворення заповідника на національний парк – це те, що господарські та рекреаційні зони не розташовані десь скраю. Ні, вони розкидані по всьому заповіднику й фактично «розчленовують» його, перетворюючи особливо охоронювані та заповідні території на острівці. Й у таких ізолятах неможливо зберегти рідкісні види рослин і тварин, адже вони не можуть існувати, не маючи достатньої території та зв’язку з сусідніми територіями, де проживають їхні «родичі».

Норні містечка червонокнижного борсука, наприклад, значною мірою розташовуються і на землях, відведених за планом на госпдіяльність та рекреацію. Потрапляють туди і гніздування птахів, що охороняються, ареали поширення рідкісних комах, рослин. І їхня доля, у разі поділу нацпарку на фрагменти, сумна.

Якщо дуже хочеться… 

У ситуації, що склалася, апелювати до «влади» окупованого Криму було неможливо: це вже не їхня зона відповідальності. Організація, яка керує нинішнім Кримським національним парком, – представництво «Управління справами президента в Республіці Крим». Вона має підвідомче підприємство, а в ньому – філію без юрособи, яка називається «Кримський природний заповідник».

Так от, робота із зонування заповідника розпочалася на рівні підприємства та філії. Їхня позиція така: хочемо розвивати рекреаційну діяльність, а для цього потрібна господарська зона – давайте робити так, як нам потрібно. Чому вони вирішили, що це хоч якось сприятиме збереженню кримської природи, невідомо. Щодо юридичного боку, то в російському законодавстві немає якихось установлених норм, яку площу, який відсоток площі в національних парках можна відводити під ту чи іншу діяльність. У кожному конкретному випадку кожен нацпарк має вирішити це самостійно, однак, виключно з позиції збереження природи.

Ситуація, що склалася, така: Кримський національний парк – найбільша природна нероздроблена територія, що охороняється. Найбільша на півострові – але якщо подивиться на розміри самого Криму: як мало тут залишилося незайманої природи.

На думку екологів, саме статус заповідника найбільше підходить для збереження природних комплексів Кримського природного заповідника. Це вогнище біологічної різноманітності, розташоване в самому серці Кримських гір, формує умови для життя більшості населення Криму – забезпечуючи, насамперед, чисту воду та чисте повітря. Ці, як кажуть фахівці, екосистемні послуги отримують мешканці Сімферополя, Севастополя, Бахчисарайського та Сімферопольського районів, Алушти, Ялти, не кажучи вже про мільйони відпочивальників. Кримський заповідник разом із Ялтинським – основа благополуччя Криму, насамперед, його водної безпеки.

Уникнути екологічної кризи: вчені Криму звернулися до Путіна 

У 2019 році вчені «Кримського федерального університету» та «Кримська асоціація “Екологія та мир”» звернулися до президента, уряду і до міністерства природних ресурсів та екології держави-окупанта з проханням втрутитися у процес створення національного парку «Кримський» на базі Кримського природного заповідника. Вони заявили, що це призведе до екологічної кризи у Криму.

«Національний парк – це звучить чудово. Але фахівці розуміють, що це означає зниження охоронного статусу території. Це ставить під загрозу існування ендемічних рослин і тварин, може бути небезпечним для річок, які беруть свій початок на території заповідника», – зазначив у зверненні доктор біологічних наук, професор «кафедри екології та зоології факультету біології та хімії КФУ ім. В.І. Вернадського» Сергій Іванов.

За словами Сергія Іванова, у проєкті зонування майбутнього національного парку «Кримський» суттєво скоротилися заповідні території, а площа територій господарського та рекреаційного призначення зросла з 2% до 40%.

«Територія національного парку буде поділена на буферні зони, зони рекреації, зони господарського використання та заповідні зони, які виявляються сполучною ланкою між господарськими зонами. Питання про охорону природи у такому національному парку вирішити не можна», – наголосив Сергій Іванов.

У своєму зверненні вчені запропонували залишити за найбільшою охоронюваною територією Криму статус державного заповідника або створити національний парк на більшій території, зберігши Кримський природний заповідник як незаймане ядро.

Однак звернення кримських екологів до президента та прем’єр-міністра держави-окупанта з проханням зберегти статус заповідника призвели лише до того, що у зонуванні суттєво скоротилася зона господарського значення – у первісному проєкті їй відводилося не 4,7%, а 20% території.

Знаєте, як виглядає апокаліпсис для людини, яка цінує дику природу? Ряди акуратних котеджів, оточених доглянутою декоративною зеленю, – і нічого більше. За кожним парканом – своє персональне щастя. Жодного острівця дикої природи, жодного недоторканого лопатою та бульдозером ландшафту. Така доля цілком може чекати на Крим в окупації…

Євгенія БОРИСЮК