Візит послів африканських країн до окупованого Криму

Наприкінці липня 2025 року сталася майже безпрецедентна подія: на ТОТ АР Крим з «офіційним візитом» прибула делегація, до складу якої увійшли надзвичайні та повноважні посли кількох африканських країн в РФ – Республіки Бурунді, Гвінейської Республіки, Республіки Малі та Республіки Чад. 

Загалом до програми візиту, що тривав до 31 липня, було включено відвідання низки міст і регіонів ТОТ АР Крим (Сімферополь, Ялта, Євпаторія та Євпаторійський район), а також «ознайомчі та ділові зустрічі», в тому числі зі студентами місцевих «вишів» (передусім з африканськими курсантами Чорноморського військового училища в Севастополі та студентами «Кримського федерального університету» в Сімферополі), а також «представниками громадськості».

До цього понад десятиліття окупований Крим практично не відвідували офіційні представники тих чи інших країн: зазвичай «міжнародні» заходи на півострові обмежувалися присутністю «народних дипломатів» різного штибу. Суттєвим винятком була Нікарагуа – латиноамериканська країна, яка ще в березні 2014 року, після російської окупації Криму, вустами свого посла в РФ Луіса Моліни заявила про «визнання волевиявлення населення Криму на референдумі». В той же час Нікарагуа стала однією з держав, що визнали «приєднання Криму до Росії», разом з Афганістаном, Венесуелою, Кубою, Суданом, КНДР та Сирією, на той час контрольованою режимом диктатора Башара Асада, що після свого повалення у 2024 році втік до Росії. В червні та листопаді 2015 року ТО Севастополь та Крим з «офіційними візитами» відвідував посол Нікарагуа в РФ Хуан Ернесто Васкес Арая, якого російські ЗМІ називали «першим офіційним послом іноземної держави» в окупованому Криму. 

У той же час, за повідомленнями російських пропагандистів, посли трьох згаданих на початку африканських країн обговорили з «головою республіки Крим» Сєрґєєм Аксьоновим «перспективи бізнесової співпраці, зокрема в галузях сільського господарства та туризму». Останній поскаржився, що на ТОТ АР Крим закордонні гості приїздять не надто часто, але якщо приїжджають – цим вони позиціонують себе як «справжніх друзів». 

«Наш президент (російський диктатор Владімір Путін – авт.) приділяє велику увагу розвитку відносин з країнами Африки, і ми також готові брати участь у розбудові горизонтальних зв’язків із дружніми державами. Тому ми раді ознайомити вас із нашими можливостями, з інвестиційним потенціалом, соціально-економічною ситуацією в "республіці"», – висловився Аксьонов у вітальній промові під час прийому африканських послів у залі засідань «ради міністрів республіки Крим».

Відповідальною за «ознайомлення» високих гостей з останніми двома пунктами було призначено «міністра фінансів республіки Крим» Іріну Ківіко. У своєму коментарі для підконтрольних окупантам ЗМІ вона згадала заснований у 2018 році т. зв. «Південний регіональний центр підтримки експорту», який є підвідомчою організацією «міністерства економічного розвитку республіки Крим»: за словами Ківіко, цей «центр» готовий допомагати малому та середньому бізнесу на ТОТ АР Крим «виходити на будь-які ринки з будь-яким об’ємом». При цьому «міністр фінансів» висловила припущення, що кримські фермери в рамках зазначеної програми зможуть формувати партії зерна для відправки до Африки: не виключено, що в цьому контексті може йтися також про зерно, яке окупанти перевалюють через Крим, злочинно вивозячи його з ТОТ Херсонської та Запорізької областей.

«Ознайомлення з потенціалом республіки» продовжилося у відділах «республіканського» центру «Мій бізнес» – консультаційному центрі, центрі народно-художніх промислів, студії звукозапису та фотостудії. Заходи в цій «установі» відбулися під керівництвом «заступників голови ради міністрів республіки Крим» Іріни Ківіко та Ґєорґія Мурадова: останній позиціонує себе як «постійного представника республіки Крим при президенті РФ», а віднедавна – ще й як заступника голови президії Російської асоціації міжнародної співпраці, і є фактичним куратором міжнародних зв’язків ТОТ АР Крим.

Участь у заходах на території центру «Мій бізнес» узяла також «заступниця міністра промисловості та торгівлі республіки Крим» Інесса Фєдотова. Під час зустрічі з африканськими послами вона наголосила, що ТОТ АР Крим наразі «активно розвиває напрямки імпортозаміщення, пропонуючи широкий спектр хімічної, машинобудівної та парфумерно-косметичної продукції, яка має попит не лише у РФ, а і в низці країн за кордоном».

Серед іншого, окупанти не оминули нагоди поспекулювати темою «щасливого життя багатонаціонального народу російського Криму» – і вона не обмежилася вправами посла Гвінеї у РФ Н’янкоя Аби у вишиванні кримськотатарського орнаменту в центрі народно-художніх промислів. В окупованому Сімферополі офіційні представники країн Африки поспілкувалися у підконтрольному російським окупантам «духовному управлінні мусульман республіки Крим і Севастополя» з «муфтієм мусульман Криму», державним зрадником Еміралі Аблаєвим, і в супроводі його «заступника» Раїма Ґафарова відвідали побудовану за сприяння російського диктатора Владіміра Путіна соборну мечеть, де посол Чаду в РФ Адам Бешир Махамуд звершив намаз із місцевими вірянами. Також африканських дипломатів возили до Євпаторії, де їх ознайомили з кримськотатарською культурою та історією – в тому числі почастувавши кавою з вершками, «приготованою за всіма традиціями», а також дозволивши поспілкуватися з імамом міської мечеті Джума Джамі.

Вочевидь, особливого символізму цим жестам окупанти планували надати для цільової аудиторії не лише Чаду, де іслам сповідують майже 60% населення, а й Малі та Гвінеї, населення яких є переважно мусульманським. Втім, «поза контекстом» тут лишається християнська Бурунді, де найбільшу конфесійну групу становлять католики.

На відміну від релігійної компоненти, практично для всіх чотирьох послів африканських країн у РФ, що відвідали окупований Крим, спільним є інший чинник – ностальгія за Совєтським Союзом, який кілька десятиліть тому посприяв цим країнам у здобутті незалежності, та симпатія до сучасної Росії як його спадкоємиці. Як не дивно, в цих державних утвореннях африканські дипломати вбачають такі собі цитаделі «боротьби з колоніалізмом» – незважаючи на колоніальну політику як совєтської, так і сучасної путінської Росії стосовно низки країн і народів.

Серед решти дифірамбів на адресу РФ, посол Чаду Адам Бешир Махамуд заявив у коментарях підконтрольним окупантам ЗМІ, що пишається тим, що став послом у «період африканської революції проти колоніалізму та імперіалізму». Слід відзначити, що на свою посаду він був призначений у 2021 році, тоді як решта згаданих послів – вже після повномасштабного вторгнення РФ до України: посол Гвінеї Н’янкой Аба – у 2022 році, а посол Бурунді Жозеф Нкурунзіза та посол Малі Сейду Каміссоко – у 2023-му. 

«Я ніколи не чув, щоб Росія вказувала, що ми мусимо чи чого не мусимо робити, з якими країнами нам слід чи не слід підтримувати відносини, що було звичною практикою за колоніальної епохи. Моя країна співпрацює з РФ за всіма напрямками», – висловився Махамуд.

При цьому варто коротко відзначити особливості державного устрою країн, посли яких побували в окупованому Криму: у Гвінеї де-факто панує військова диктатура, Малі є змішаною республікою в умовах військової диктатури, Бурунді – змішаною республікою, Чад – президентською республікою в умовах спадкового авторитарного режиму. Годі й казати, що практично всі ці форми панівного ладу є спорідненими для теперішньої путінської Росії.

Під час посиденьок з «головою Криму» Аксьоновим в окупаційній «раді міністрів», посол Бурунді в РФ Жозеф Нкурунзіза запевнив, що його країна має велику зацікавленість окупованим півостровом через його географічне розташування та клімат і цінує те, що Крим «у таких умовах витримує та виконує всі завдання що стоять перед ним» (вочевидь, на увазі малися складні кліматичні умови). У ремарках підконтрольних окупантам ЗМІ зазначалося, що особливу увагу гостей привернули «передові технології» та досвід Криму в сільському господарстві: буцімто вони «відзначили високий рівень розвитку агропромислового комплексу регіону та висловили бажання перейняти практику адаптації до посухи та спекотного клімату».

В той же час при спілкуванні з «головою Криму» Сєрґєєм Аксьоновим та членами «уряду республіки Крим» посол Гвінеї в РФ Н’янкой Аба заявив, що його країна зацікавлена у налагодженні морського сполучення з окупованим Кримом, а також у розвитку співпраці з півостровом у науковій, туристичній та інших сферах. Особливо дипломат наголосив на питанні відновлення океанографічного інституту в столиці Гвінеї Конакрі.

Майже одночасно з візитом послів країн Африки в РФ до окупованого Криму, «директор інституту перспективних досліджень Севастопольського державного університету» («СевДУ») Максім Євстіґнєєв заявив, що його «установа» спільно з  «інститутом біології південних морів РАН» («ІнБПМ») розробила освітню програму магістратури для підготовки фахівців, які зможуть оцінювати екологічні ризики у прибережних регіонах та розробляти заходи для їхнього нівелювання, і з 2026 року на неї планують приймати іноземних студентів: перший набір очікується з Гвінеї, з науковими організаціями якої «ІнБПМ» вже буцімто успішно співпрацює.

«Одним з пріоритетних партнерів» РФ та окупованого нею Криму в плані налагодження морських торгівельних зв’язків Гвінею під час урочистостей у «раді міністрів республіки Крим» назвав «представник Криму при Путіні» Ґєорґій Мурадов, назвавши півострів «найбільш географічно близьким до африканського континенту російським регіоном». 

«Ми мріємо про те, щоб відновити наші морські зв’язки, в першу чергу торгівельні, з африканськими державами. І Гвінея в цьому випадку є одним з наших пріоритетних партнерів. Про це мріють й інші країни – Мавританія, Кот-д’Івуар, Гана, які були охоплені торгівельними маршрутами з Совєтським Союзом. Настає час, коли потрібно відновлювати ці транспортні зв’язки, вже з РФ, і Крим у цьому сенсі може слугувати південною морською брамою Росії», – висловився Мурадов.

Варто відзначити, що тезу про окупований Крим як про «морські ворота Росії» кремлівський чиновник, призначений «віце-прем’єром» на ТОТ АР Крим, виголошує вже далеко не вперше. Зокрема, таку роль для Криму він пророкував наприкінці 2024 року, виступаючи на підконтрольному російським окупантам радіо «Спутник в Крыму». Тоді Мурадов розводився про майбутню нову систему торгівельних маршрутів з Африки та Латинської Америки до окупованого Криму, географічне розташування якого дозволяє регіонові претендувати на перевалку вантажів та переробку сировини. 

«Крим стоїть якраз ближче до Босфору та Дарданел, а це вихід на Близький Схід, південь Європи, Північну Африку і загалом на весь африканський континент, Латинську Америку. В нас найкоротші маршрути, і наші бізнесмени не можуть це не використовувати – а я всіх закликаю до цього. У 2024 році розвивалася тема взаємодії з країнами Африки. Ми ведемо перемовини щодо створення кримсько-африканської ділової ради. Якщо ми будемо привозити на всю країну каву та какао з Африки та Латинської Америки, переробляти південні фрукти – це величезні гроші для кримського бізнесу, і весь регіон отримає відповідний ефект», – висловився «представник Криму при Путіні».

Вочевидь, помічником кримського «віце-прем’єра» в налагодженні зовнішніх економічних та політичних зв’язків окупованого Криму з африканськими та іншими країнами взявся виступати член фракції партії «Единая Россия» в Державній Думі та її комітету з міжнародних справ Дмітрій Савельєв – гравець, раніше відсутній на кримському полі. Докладної інформації про його участь у прийомі африканських послів в окупованому Криму немає, проте вдалося з’ясувати що він буквально за тиждень, 5 серпня, разом із Ґєорґієм Мурадовим зустрівся з делегацією Республіки Гана в «постійному представництві республіки Крим при президенті РФ» у Москві.

Так само не до кінця з’ясованою є роль в організації прийому африканських дипломатів в окупованому Криму іншого гравця з «лави запасних» – «виконувача обов’язків представника МЗС РФ у Сімферополі» Євґєнія Школяра, який ще донедавна був «першим секретарем» зазначеної «установи».

Судячи з фото- і відеозйомки, невід’ємним супутником послів Бурунді, Гвінеї та Чаду (і періодично Малі) на всіх заходах був Рамін Гасимов, представлений як «керівник центру народної дипломатії Росії». Колишній помічник депутата Державної Думи РФ Дмітрія Вяткіна, Гасимов є уродженцем Азербайджану, з яким РФ наразі має напружені стосунки: майже десятиліття тому, коли він намагався будувати самостійну політичну кар’єру, азербайджанські медіа позиціонували його як «виконувача місії об’єднавчої ланки у вирішенні соціально-політичних завдань Росії та Азербайджану». На початку цього року Гасимов періодично виникав у російських ЗМІ в якості «експерта з міжнародних відносин».

Наразі РФ має кілька організацій з назвами, пов’язаними з «народною дипломатією». Останнім часом найбільш активною з них на африканському напрямку є некомерційна організація під назвою «Центр народної дипломатії», яка фактично є оператором партнерських «російських домів» у країнах Африки. Причетність Раміна Гасимова до цієї організації, як і будь-якої іншої подібної, не встановлена. Про рівень впливовості та серйозності «Центру народної дипломатії» свідчить кількість його підписників у соцмережах, яка заледве сягає тисячі. Незважаючи на те, що офіційну реєстрацію організація отримала лише на початку лютого 2024 року, початок існування її сторінки в російській соцмережі «ВКонтакте» (VK) датується 2016-м роком, тобто раніше цей акаунт міг використовуватися під інші цілі.

«Центр народної дипломатії», серед іншого, має зв’язки з російськими державними організаціями – «Русский дом» (відома також як «Россотрудничество»: коротка назва Федеральної агенції в справах Співдружності Незалежних держав, співвітчизнииків, що мешкають за кордоном, та міжнародної гуманітарної співпраці) та фондом «Русский мир», створеним майже два десятиліття тому з подачі російського диктатора Владіміра Путіна. Подібно до обох організацій, «Центр народної дипломатії» заявляє про своє прагнення «через розвиток міжнародної співпраці в царині культури та освіти познайомити людей різних традицій з Росією, її історією та культурою і зміцнити дружні зв’язки між народами», і своїм головним інструментом у досягненні цієї мети позиціонує російську мову як «мову миру та дружби».

За підсумками своєї діяльності протягом 2024 року «Центр народної дипломатії» оголосив про «масштабну роботу» з просування російської освіти в країнах Західної Африки: спеціально для цієї мети спільно з Новосібірським державним університетом було створено Консорціум російських вишів для роботи з країнами Західної Африки. Серед іншого, організація уклала угоди про співпрацю з міністерствами освіти та культури Малі, Гвінеї, Нігеру та Буркіна-Фасо, протягом року спільно з «Россотрудничеством» відкрила «російські доми» в двох останніх країнах, організувала курси російської мови тощо; на весну 2025 року планувалося відкриття «російських домів» у Гвінеї та Малі. У планах організації – доведення кількості громадян африканських країн, залучених у російську освіту, до тисячі осіб.

Попри офіційну реєстрацію «Центру народної дипломатії» в Москві, ця організація має коріння у Новосібірску та суттєві зв’язки з установами цього міста, оскільки його фактична очільниця (виконавчий директор)Наталія Красовская є віце-спікером Законодавчого зібрання Новосібірської області РФ. Варто взяти до уваги, що піклування центром здійснює саме новосібірська група компаній «Расцветай».

Доки афілійовані з кремлівським режимом організації намагаються вкорінювати в Африці російську мову – багато її країн, у тому числі й тих, посли яких нещодавно відвідали окупований Крим, продовжують послуговуватися французькою, з огляду на давнє колоніальне минуле. Цей чинник, безумовно, також береться до уваги. Рік тому «Центр народної дипломатії» уклав угоду про співпрацю з організацією «Альянс Франсез – Новосібірск», з метою розвитку освітніх та культурних програм між франкомовними країнами Африки та Новосібірською областю РФ, а також задля «зміцнення міжнародних зв’язків». Прикметно, що «Альянс Франсез – Новосібірск» працює зі студентами російських вишів з Гвінеї, Нігеру та Буркіна-Фасо.

Варто відзначити, що культурно-просвітницька некомерційна громадська організація «Альянс Франсез» (Alliance française) була заснована ще в 1883 році задля поширення французької мови та культури  здійснює свою діяльність за підтримки посольств Франції. Мережа «Альянс Франсез» у РФ охоплює 12 міст; окуповані території України до цього переліку не входять. Втім, на ТОТ АР Крим діє «місцева громадська організація» під назвою «Сімферопольська культурно-лінгвістична асоціація "Альянс Франсез"», яку очолює «доцент кафедри романської та класичної філології інституту філології Кримського федерального університету» Надєжда Лєсова-Юзефовіч: саме ця особа супроводжувала франко-російський переклад під час «офіційних заходів» за участі послів Бурунді, Гвінеї, Малі та Чаду в окупованому Сімферополі. 

У перший день свого перебування в окупованому Криму, 28 липня, посли Чаду, Гвінеї та Бурунді в РФ відвідали «Кримський федеральний університет». З цієї нагоди «виконувач обов’язків ректора» Владімір Кур’янов повторив давно озвучувану ним тезу про те, що коли вже держава-окупант у своїй міжнародній політиці давно «взяла вектор у бік» Південно-Східної Азії, Африки та Близького Сходу, то й «адміністрація університету» в окупованому Сімферополі розраховує на те, що молодь з цих регіонів виявить до нього інтерес і вступатиме до нього на навчання, а закордонні науковці будуть «реалізовувати спільні дослідження й освітні програми та обмінюватися досвідом» з кримськими «колегами».

30 липня посли африканських країн в РФ відвідали окуповану Ялту, де їх зустріли очільники місцевих «адміністрацій» Константін Шимановскій та Яніна Павлєнко, після чого для них у Воронцовському та Лівадійському палацах було розпочато «ознайомлення з історією Російської імперії». Окремо було наголошено, що екскурсоводом у музеї Лівадійського палацу був Анатолій Корсун – совєтський та російський дипломат, який до 2014 року був послом РФ у Ботсвані. При цьому не було згадано, що у 2001–2005 рр. Корсун був генеральним консулом РФ у Харкові та радником-посланцем посольства РФ в Україні.

Завершальним етапом візиту африканської делегації до окупованого Криму стала екскурсія «агротехнологічною академією Кримського федерального університету», що відбулася 31 липня. Гостей зустрічав «проректор з інноваційного та регіонального розвитку» Віталій Дятєл. Під час зустрічі обговорювалися знов-таки імпортозаміщення, специфіка сільського господарства в посушливому кліматі та підготування зразків рослин до експериментів. Крім цього, послам презентували «популярні кримські галузі» – виноградарство, геодезію та парфумерно-косметичну промисловість.

Здавалося б, підсумки відвідин окупованого Криму послами чотирьох африканських країн в РФ можна було б окреслити єдиним висловом, що промайнув у повідомленнях підконтрольних російським окупантам ЗМІ: 

«Під час візиту жодних угод чи домовленостей не було підписано». 

«По-перше, такі міркування нічим не кращі за колоніальну західну логіку, яка поділяє країни та народи на сорти (?! – авт.). По-друге, Росія послідовно зміцнює свої зв’язки з Африкою – ринком, що швидко зростає, перспективними економіками та державами, багатими на природні ресурси».

Ніде правди діти, принаймні в дечому «експерт» правий: Бурунді, Гвінея, Малі та Чад – країни, визнані одними з найбідніших і найменш розвинених у світі, значна частина їхнього населення перебуває за межею бідності (до або більше ніж половина, у Чаді – 80%), а їхні економіки критично залежні від іноземної допомоги та інвестицій. Крім цього, ці країни періодично переживають військові перевороти, громадянські війни, повстання та інші збройні конфлікти. Тож, здавалося б, яка користь Росії співпрацювати з ними – та ще й через запрошення їхніх послів на українську територію, що понад десятиліття перебуває в окупації? Відповідь може лежати на поверхні:

·       Бурунді на експорт видобуває невеликі кількості колумбітотанталітової руди, нікелю, золота, каоліну, олива та вольфраму;

·       Гвінея має поклади бокситів (майже половина світових запасів), залізної руди, алмазів, урану та золота (крім цього, між РФ та Гвінеєю у 2018 році було укладено угоду про військову співпрацю);

·       Малі експортує золото, посідаючи в Африці третє місце з його видобутку;

·       Чад має поклади бокситів, урану, берилу, олива, танталу, міді, каустичної соди та солі; видобуває та експортує сиру нафту та золото.

Дивно наостанку промови Івана Мєзюхо виглядає репліка про те, що Франція «за Еманюеля Макрона втрачає свій колишній вплив на африканському континенті» – при тому, що Гвінея, Малі та Чад, посли яких відвідали окупований Крим, здобули незалежність від Франції ще в 1950–60-х рр., в тому числі за підтримки Совєтського Союзу. Отже, для Франції колоніальне минуле вже давно є по-справжньому минулим – на відміну від нинішньої путінської Росії. Втім, зі слів кримського «політолога», виходить, що демонстративні запросини дипломатів з африканських країн мали практично єдину мету – «вколоти» Францію і особисто Макрона, який є фактичним модератором європейської «коаліції охочих» на підтримку України.

Не менш дивною в усій цій історії видається роль посла Малі в РФ Сейду Каміссоко, який під час заходів в окупованому Криму зазвичай займав місця не серед почесних гостей, а позаду чи осторонь, і при фотозйомці фактично ховався за спинами різноманітних «статистів». Будучи таким собі «мовчазним свідком», Каміссоко в публічному полі не видав жодного коментаря.

При цьому з-поміж чотирьох африканських країн, не так давно активно згадуваних у кримському інформаційному просторі, Малі є практично єдиною країною, об’єм інформації про стосунки якої з РФ є найбільшим у відкритих джерелах.

У червні 2019 року міністри оборони РФ і Малі Сєрґєй Шойґу та Ібрахім Дахіру Дембеле підписали угоду про військову співпрацю; на той час зазначалося, що 90% військових Малі пройшли навчання у СССР та РФ. На початку 2022 року, перед повномасштабним вторгненням до України, РФ передала для армії Малі бойові гелікоптери та радіолокаційну станцію спостереження; пізніше, в серпні, російський диктатор Владімір Путін контактував з лідером військової хунти Малі Ассімі Гойта. В лютому 2023 року Малі відвідав міністр закордонних справ РФ Сєрґєй Лавров, який запевнив керівництво держави, що РФ продовжить допомогу в підвищенні військового потенціалу. 23 червня 2025 року Ассімі Гойта відвідав Москву, де взяв участь у підписанні низки міждержавних угод.

Перед тим, у 2021 році, влада Малі запросила до країни «для підтримання ладу» сумнозвісну російську ПВК «Вагнер», протест проти чого висловили понад півтора десятки країн – членів НАТО; згодом з країни було виведено міжнародний військовий контингент, у тому числі з Франції та Канади, після чого влада Малі розірвала угоду в галузі оборони з Францією. У 2023 році лідер військової хунти Ассімі Гойта підтримав повномасштабне вторгнення до України, а рік тому перехідний уряд Малі розірвав дипломатичні відносини з нашою державою – буцімто через коментар представника ГУР МО України Андрія Юсова щодо бойових дій на півночі африканської держави, внаслідок яких загинули малійські вияки та російські найманці: при цьому українська сторона була обвинувачена у причетності до поразки малійської армії та ПВК «Вагнер» у боях із сепаратистами та джихадистами і навіть у «підтримці міжнародного тероризму».

Гра посла Малі в РФ Сейду Каміссоко у «невловимого Джо» під час перебування в окупованому Криму здобула певний результат. 29 липня МЗС України опублікувало заяву, в якій рішуче засудило незаконний візит до ТОТ АР Крим послів Республіки Бурунді Жозефа Нкурунзіза, Республіки Гвінея Н’янкоя Аби та Республіки Чад Адама Бешира Махамуда в РФ. Каміссоко дивним чином до цього короткого переліку не увійшов.

У заяві українського дипломатичного відомства було наголошено, що РФ продовжує використовувати дипломатів третіх держав у цілях пропаганди та намагається створити ілюзію «визнання» незаконної окупації Криму. 

Ми ж, зі свого боку, готові сприяти цим процесам, і задля цього продовжуємо стежити за порушеннями міжнародного права на наших окупованих територіях, які РФ незаконно утримує під своїм контролем. 

                                                                                         Віталій СОЛОНЧАК