Петро Вольвач: людина, яка будувала український Крим

22 червня 2026 року в Ірпені на Київщині на 88-му році життя помер український науковець, публіцист і громадський діяч Петро Вольвач — один із ветеранів українського національного руху в Криму, який десятиліттями присвятив своє життя розвитку української науки, культури та громадського життя на півострові. Його відхід став великою втратою для української наукової спільноти, кримського громадського середовища та всіх, хто працював над збереженням української ідентичності Криму. 

Науковець, який формував український гуманітарний простір

Петро Вольвач був автором понад 300 наукових праць і 18 монографій, академіком Української академії екологічних наук, відомим дослідником історії українського садівництва. Особливе місце у його науковій спадщині займало вивчення діяльності родини Симиренків. Саме його багаторічні дослідження заклали підвалини окремого напряму української історичної науки — симиренкознавства.

Втім, його внесок далеко виходив за межі вузької академічної спеціалізації. Як публіцист і дослідник історії Криму він послідовно формував український погляд на історію півострова, спростовуючи імперські міфи та наголошуючи на багатовіковій присутності українців у Криму. Його наукові праці стали важливою частиною інтелектуального фундаменту сучасної української політики щодо Криму.

Один із будівничих українського Криму

Особливо вагомою була його практична діяльність після відновлення незалежності України.

Як провідний науковий співробітник Всеукраїнського інформаційно-культурного центру в Сімферополі, Петро Вольвач досліджував роль України та українського етносу у відродженні й розвитку Криму, поєднуючи наукову роботу з активною громадською діяльністю.

Він був співініціатором проведення двох Конгресів українців Криму, одним із засновників кримської філії Наукового товариства імені Тараса Шевченка, яку очолював протягом п'ятнадцяти років. Також він стояв біля витоків створення кримського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, української газети «Кримська світлиця», Української гімназії в Сімферополі та кафедрального собору Української православної церкви Київського патріархату.

Саме ці інституції стали осередками українського життя на півострові, забезпечуючи розвиток української освіти, культури, науки, духовності та громадянського суспільства навіть в умовах політичного протистояння навколо Криму.

Інтелектуальний спротив після окупації

Після початку російської окупації Криму у 2014 році Петро Вольвач був змушений залишити півострів і оселитися в Ірпені на Київщині. Попри вимушене переселення, він продовжував наукову та громадську діяльність, залишаючись одним із моральних авторитетів української кримської спільноти.

Його життя стало прикладом того, як наукова праця може бути формою служіння державі, а інтелектуальна діяльність — важливим елементом боротьби за майбутнє країни.

Остання дорога

Прощання з Петром Вольвачем відбулося 26 червня 2026 року в Ірпені. Чин поховання та громадянська панахида пройшли в храмі Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви (вул. Авіаконструктора Антонова, 28а).

Особливо символічним стало місце прощання. Саме біля цього храму Петро Вольвач власноруч посадив фруктовий сад, який став ще одним свідченням його любові до української землі. Як людина, яка все життя досліджувала історію українського садівництва, він залишив після себе не лише книги й наукові відкриття, а й живу пам'ять, що продовжуватиме рости й плодоносити.

Провести в останню путь одного з ветеранів українського національного руху в Криму прийшли рідні, друзі, колеги, науковці, громадські діячі та представники української громади.

У церемонії взяли участь представники КРУК-Крайової Ради Українців Криму — Сергій Вікарчук, Андрій Іванець, Андрій Щекун і Михайло Піштой, народна депутатка України Ліза Богуцька, відомий кримський журналіст Микола Семена, активісти української громади Криму, багаторічні соратники та друзі покійного.

Водночас представники центральних органів державної влади України, зокрема Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, у церемонії прощання участі не брали.

Спадщина, яка працюватиме на майбутнє

Петро Вольвач залишив після себе понад триста наукових праць, десятки книг, створені ним інституції, численні громадські ініціативи та покоління людей, які продовжують його справу.

Для українського Криму він був не просто вченим. Він був одним із тих, хто ще задовго до російської окупації зрозумів, що майбутнє півострова залежить від розвитку української освіти, науки, культури, інформаційного простору та духовного життя. Саме такі люди формували українську присутність у Криму, створюючи підґрунтя для його майбутнього повернення до єдиного українського політичного, культурного й цивілізаційного простору.

Пам'ять про Петра Вольвача житиме не лише в його працях, а й у створених ним інституціях, висадженому ним саду та в людях, які продовжують його справу. Його життя стало прикладом того, що справжнє державотворення починається з культури, науки, освіти та щоденної праці заради своєї країни. Саме така спадщина залишається найміцнішим фундаментом для майбутнього вільного українського Криму.