Центри тимчасового утримання іноземців на окупованих регіонах та рф: за що там тримають українців

За указами кремля від 2023–2025 років жителів окупованих Криму, Донбасу, Запоріжжя і Херсонщини, які не отримали громадянство рф, вважають «іностраннимі гражданамі» й змушують «легалізуватися» до певного терміну (отримати паспорт чи вид на проживання). 

За даними Центру національного опору України, центри тимчасового утримання іноземних громадян (аналог міграційних таборів) було обладнано одразу після початку повномасштабного вторгнення у Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях. 

На території самої росії також діють центри тимчасового утримання іноземних громадян (ЦВСІГ) – спеціалізовані міграційні в’язниці для незаконних мігрантів. До цих центрів потрапляють українці без російських документів, яких суд визнав порушниками міграційних правил. 

Кого і куди поміщають 

Як вже зазначалося, у цих центрах опиняються і громадяни України, які відмовилися отримувати російські документи на окупованих територіях. Після запровадження насильницької «паспортизації» росіяни формально оголосили їх іноземцями. 

Для українців залишення стін  цих центрів утримання є вкрай проблемним. Адже прямий виїзд до підконтрольних Україні територій неможливий – між рф та Україною немає прикордонних КПП та дипвідносини розірвані. 

Міжнародні організації та ЗМІ зазначають, що до осені 2025 Грузія стала фактично єдиним коридором для повернення українців – з січня до літа 2025 Україна отримала через Грузію понад 170 осіб, раніше видворених рф. 

Росія також використовує шлях через Білорусь: через один із прикордонних переходів Смоленської області українців висилають до Білорусі. Проте білоруські прикордонники вимагають у них внутрішнього паспорта України, якого часто немає. 

Країни ЄС (Польща, Литва) раніше закрили свої кордони для тих, що видворяються. Офіційно рф заявляє, що не депортує українців безпосередньо на підконтрольну Україні територію. Фактично багато хто змушений залишатися в «буферних зонах» на кордонах або повертатися додому самостійно через треті країни (наприклад, у деяких випадках Україна вивозила українців авіарейсами з Тбілісі чи Кишинева). 

Механізми адміністративного видворення 

Адміністративне видворення іноземців із росії регламентується Кодексом рф про адміністративні правопорушення (ст. 3.10, 18.8-18.9 КоАП). Цей штрафний механізм передбачає обов’язковий від’їзд з країни іноземця або особи без громадянства за рішенням суду (migron.ru). Суд призначає або контрольований від’їзд (людина самостійно виїжджає під наглядом міграційної служби), або примусове видворення під конвоєм. 

У разі примусового видворення порушника можуть тимчасово помістити в «спеціальній установі» (наприклад, ЦВСІГ або центр тимчасового тримання) до моменту депортації. За законом такий термін утримання не може перевищувати 90 діб. Виконання рішення здійснюють судові пристави та працівники міграційної служби. Після відбуття часу в центрі чи оформлення документів людини під охороною доставляють до кордону держави, з якою рф оформляє передачу (зазвичай за двосторонніми угодами чи через треті країни). Видворення часто супроводжується п’ятирічною забороною на в’їзд до росії. Українці, які отримали рішення про видворення, можуть оскаржити його, але за фактом такий процес ускладнений в умовах окупації та відсутності консульського захисту. 

Таким чином, росіяни на окупованих територіях та в рф у 2024–2025 роках розвивали інфраструктуру для ізоляції та депортації тих українців, хто відмовився приймати російське громадянство. Ці центри – як на окупованих Донбасі та Криму, так і на території росії – використовуються для примусового «перевиховання» та видворення українців, які не вписуються в нові міграційні правила рф.