14 червня 2008 року в Гагарінському районі Севастополя, неподалік від бухти Омега, до 225-річчя міста було урочисто відкрито пам’ятник українському гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному. Попри суперечки щодо художнього виконання монумента, його поява стала важливою подією для української громади міста та символом присутності української історії в Севастополі.

Автором скульптури виступив Володимир Луцак, архітектором — Георгій Григор’янц. Ініціатором проєкту та його головним спонсором став відомий севастопольський підприємець і громадський діяч Юрій Колесников, багаторічний учасник українського руху в Криму та керівник об’єднання «Трансконтиненталь» (*Фото: Вікепедія).

Встановлення пам’ятника Сагайдачному мало не лише культурне, а й політичне значення. Постать гетьмана безпосередньо пов’язана з історією українського козацтва та морських походів Чорним морем. 

Водночас художнє вирішення пам’ятника викликало неоднозначні оцінки. Наприкінці 2008 року тодішній міністр культури України Василь Вовкун під час візиту до Севастополя різко розкритикував монумент.

«Ми жахнулися. Хто дав дозвіл? Це не просто бездарно! З цим треба щось робити. Його треба або міняти, або знайти нові форми», — заявив міністр.

Попри ці оцінки, сам факт існування пам’ятника мав значно ширше значення, ніж його художня якість. Монумент нагадував про українську історичну присутність у Криму та право України на власну історичну пам’ять у Севастополі.

Після початку російської окупації Криму навесні 2014 року нова окупаційна адміністрація розпочала системне усунення українських символів із публічного простору Севастополя.

25 квітня 2014 року пам’ятник Петру Сагайдачному було демонтовано. Офіційною причиною назвали те, що монумент нібито «не відповідає духові та історії Севастополя».

Рішення про знесення підтримав тодішній окупаційний «виконувач обов’язків губернатора» Севастополя Сєрґєй Мєняйло, який публічно заявив:

«Інших моряків, крім російських, у Севастополі зроду-віку не було, тож я прийняв рішення відновити справедливість».

Разом із пам’ятником Сагайдачному окупаційна влада демонтувала й пам’ятний знак на честь 10-річчя створення Військово-Морських Сил України, встановлений 2002 року на площі Нахімова.

Ці дії стали частиною масштабної кампанії зі стирання української історичної та культурної присутності в Криму після російської окупації.

На відміну від багатьох інших українських пам’ятників на тимчасово окупованому півострові, монумент Сагайдачному вдалося врятувати.

За пропозицією тодішнього міського голови Харкова Геннадія Кернеса скульптуру перевезли на материкову частину України. Після реставраційних робіт пам’ятник встановили в Харкові на Гімназійній набережній (*Фото: Вікепедія).

Урочисте відкриття відбулося 22 серпня 2015 року напередодні Дня Незалежності України.

Таким чином пам’ятник не лише уникнув знищення, а й став символом незламності української історичної пам’яті. Якщо в окупованому Севастополі його намагалися прибрати з публічного простору як «чужий», то в Харкові він отримав нове життя як нагадування про нерозривний зв’язок між Кримом і материковою Україною.

Сьогодні історія пам’ятника Сагайдачному є показовою ілюстрацією того, як після окупації Криму російська влада цілеспрямовано ліквідовувала українські символи, замінюючи їх імперськими міфами. Водночас доля монумента демонструє, що навіть після демонтажу та вигнання з окупованого міста українська пам’ять продовжує жити й знаходить нові місця для свого вшанування.