Український Крим після звільнення

Існує щонайменше два основних можливих сценарії виходу московитів з Криму.

Перший – коли одного ранкового дня (як роса на сонці) з`ясується, що окупантів вже на півострові немає. Уся брава армада, разом з підрозділами забезпечення, поліцією, ФСБ, слідчими всіляких комітетів, суддями, верхівкою колаборантів із своїми родинами та награбованим майном виїдуть за лічені дні під тиском Збройних Сил України та ризиком остаточного падіння мостового переходу з Кримського півострову на Тамань. Вони назвуть це «жестом доброї волі», або «отріцатєльним наступлєнієм». По факту як в пісні: «москалі тікали, аж лапті губили». Ми це вже спостерігали в Херсоні.

Другий сценарій – запеклі бої за кожен сантиметр, повне руйнування інфраструктури, знищення та забруднення всього навколишнього середовища. Приклад – ситуація на Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Мар’їнському напрямках.

А що ж роботи нам відразу після того як зайдемо в Крим?

Уявімо, Збройні Сили України увійшли на Кримський півострів, на будівлях майорять синьо-жовті прапори. Треба брати управління півостровом в наші руки, виконуючи одночасно дві надважливі функції: протистояти нападам московитів з Краснодарського краю та забезпечувати життєдіяльність населення.

На момент звільнення важливо, щоб якомога більше московитів та колаборантів встигли втекти з півострову, щоб їх якомога менше залишилося на звільненому півострові. Розумію наше бажання сатисфакції, але впевнений, що кількість відверто ворожого населення прямо пропорційна швидкості та якості становлення української влади в звільненому Криму. Чим менше ворожого населення, тим глибше в кримське суспільство «проникнуть» українські новітні правила, традиції, практики, що сформувалися за час війни. Швидше кримське суспільство буде вплетено в загальноукраїнське.  Менше ресурсів буде потрібно для відновлення.

Управління. Кадри

Ми не зможемо спиратися на залишки окупаційних органів влади. Окупаційна система влади має бути демонтована. Управляти всіма процесами на півострові доведеться військовим, напевно в форматі військово-цивільних адміністрацій (далі – ВЦА). ВЦА має стати першим і основним інструментом відновлення українських правил, норм, процедур, органів.

Чи можливо залучати до управління місцеві кадри? Напевно, так. Але першими управлінцями мають бути вмотивовані підготовлені фахівці. Основа кадрів звільненого українського Криму – люди, що  жили на вільних територіях України та прийняли рішення приїхати до Криму для його відбудови. Ці люди мають закрити два ключових напрямки: управління звільненими територіями (1) та впровадження змін, або іншими словами повернення кримського суспільства до загальноукраїнського контексту (2).

Основним критерієм залучення таких кадрів має бути їх спроможність виконувати функцію. Немає значення, ані місце проживання, ані прив’язка до Криму.

Гадаю, що готовність поїхати на щойно звільнені території працювати в органах влади напевно висловлять мегавмотивовані українці (скоріше за все це молодь), а також, на жаль, негідники. Кризова ситуація це завжди місце для незаконного збагачення. Наше завдання, зменшити кількість негідників шляхом посилення мегавмотивованих українців, що поїдуть. Людина, що має стале життя (сім’ю, роботу, друзів, оселю) навряд чи прагнутиме підкорювати нові постконфліктні території. Тому це буде молодь та ті, що мають жагуче бажання повернутися додому. Держава має підтримати таких відчайдухів та забезпечити належний рівень їх роботи: безпеку, відповідний рівень оплати праці, забезпечення житлом, тощо.

Україною вже створено окремі кримські органи. Вже діють (та є досить прогресивними) Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, а також поліція, органи Служби безпеки України. Тому їх не треба «створювати» в звільненому Криму, їх треба перемістити.

Московити

Що роботи з московитами, що за цей час переїхали на півострів? Видворення. Всі, хто за час окупації опинилися на півострові, потрапили до Криму в порушення порядку, встановленого нашою державою, тобто незаконно. Відповідно, як і будь-які іноземці, що незаконно опинилися на українській землі, такі особи підлягають видворенню в порядку встановленому для іноземців, що незаконно перетнули державний кордон. Ми будуємо європейську державу, а тому цей процес не буде тотожним злочинним радянським практикам депортацій. Буде надано час і чіткий зрозумілий алгоритм, як цього вимагають європейські стандарти прав людини.

Московити, що мають близьких родичів (одного з подружжя, дітей, батьків) громадян України, мають право подати документи для отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Оскільки підстава для такого дозволу та квота (кількість таких дозволів на рік) визначаються державою, ми маємо інструмент для гнучкої міграційної політики щодо московитів. Це дозволить нам виважено обрати, хто з московитів нам потрібен, і надати потрібним нам особам дозволи на проживання в Україні.

Частина наших громадян в окупації отримала громадянство московії добровільно та не має бажання бути мешканцями України. Нам не варто заважати таким особам. Добровільне набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави вже визначено законом як самостійна підстава для позбавлення такої особи громадянства України[i]. Особа, яка заявила, що отримала громадянство московії добровільно, має право бути позбавлена громадянства України. Треба взагалі подумати над тим, чим і як держава може ще підтримати таких людей, що виїжджають на постійне проживання до московії, і це не жарт.

Відповідальність: зрадники, колаборанти, помічники окупантів, працівники так званих органів влади та управління РФ в Криму

Розкладемо все по поличках:

• Покарання, засудженню підлягають лише дії. Не люди. Не їх думки. А КОНКРЕТНІ ДІЇ, які доведено установленим законом способом.
• Ті, хто керував, і ті, хто виконував, мають нести не однакову відповідальність.
• Відповідальність повинна наступати за злочинні дії. Тобто дії, що описані Кримінальним кодексом України. Наприклад, участь у незаконних збройних формуваннях, що воюють проти України, є злочином. Відповідно, ми зобов’язані здійснювати кримінальне переслідування щодо всіх учасників незаконних збройних формувань. Водночас, кримські призовники – жертви.
• Відповідальність не має залежати від віку, статі, національності, належності до релігії, тощо.
• Деякі категорії злочинів/злочинців можуть підлягати амністії.
• Тяжкі та особливо тяжкі злочини амністії не підлягають.
• Має бути застосована заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Іншими словами – люстрація. Відповідно сьогодні наша задача – збирати якомога більше відомостей про діяльність всіх представників органів влади і управління окупантів: фото, відео матеріали, списки, рішення, заяви, публічні виступи, тощо.
• Покарання за злочинні дії може бути пом’якшено, або особа може бути звільнена від відповідальності, у випадку, якщо надала ґрунтовні дані про незаконну діяльність свого керівництва і таким чином сприяла розкриттю злочинів. Іншими словами – якісне повідомлення про злочини начальника вітається. Нагадую, що така дія, як виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття кримінально протиправної діяльності організованої групи чи злочинної організації передбачена Кримінальним кодексом України, і сама по собі є підставою для звільнення від відповідальності. У зв’язку з чим щиро раджу всім колаборантам, зрадникам, що наразі перебувають в Криму, налагодити зв’язки з нашими відповідними органами і інституціями, передавати цінну Україні інформацію, виконувати інші важливі для нашої Перемоги завдання.
• Громадяни України, що добровільно вступили до військової служби окупанта, мають бути позбавлені громадянства відповідно до абзаца 3 частини 1 стаття 19 Закону України «Про громадянство України» [ii]. Не вважаються такими ті, хто потрапив до лав збройних сил ворога у зв’язку з призовом на строкову військову службу. Вони – є жертвами воєнного злочину, вчиненого представниками окупаційної влади[iii].
• У питаннях відповідальності не має бути подвійних стандартів. І тут перед нами постає важливе, хоча поки і неочевидне, питання щодо відповідальності осіб, які співпрацювали з окупаційною владою, чиї дії містять ознаки колабораціонізму, і які наразі перебувають на контрольованих Україною територіях, проте оцінка діям таких осіб правоохоронними органами ще не надана.

Власність

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території[iv]. Це вимога діючого законодавства.

Тому все, що не відповідає цим вимогам нашого закону, має бути за можливості передано в фонд компенсації жертвам російської агресії. Критерії і порядок перегляду рішень, пов’язаних з майновими відносинами, мають бути хоча б на рівні концепції затверджені вже.

Майно, яке було вилучено в незаконний спосіб має бути повернуто власникам. А якщо це неможливо – має бути відшкодовано за рахунок московитських активів. Це стосується як приватної так і публічної власності. Отже, має бути запроваджений механізм реституції та компенсації.

Більш детальні рекомендації органам державної влади в сфері захисту прав власників викладено на сторінці 108  звіту ГО «Регіональний центр прав людини» ще у 2021 році.

Державний устрій

Крим має бути таким само регіоном, як і всі області України. Ті самі права, той самий розподіл повноважень органів влади. Це запорука формування сталого та справедливого суспільства.

Більше дев’яти років московити вбивали довіру, знищували громадянське суспільство в Криму, змінювали склад населення: витискали прогресивну частину суспільства та завозили своїх громадян. У той час як наше суспільство розвивалося в бік цивілізованого світу, формуючи прогресивні демократичні традиції, кримське суспільство летіло в прірву, з кожним роком все більше переплітаючись з московитським суспільством. Широкомасштабне вторгнення лише прискорило ці процеси. Повернути травмоване московською окупацією суспільство в нормальне русло не просте завдання.

Шлях руйнування набагато швидший, ніж шлях відновлення. Тому час відновлення регіону не може бути менший за час окупації. Допоки травмоване окупацією кримське  населення не відновило свою здатність жити за правилами та законами українського суспільства, мають діяти військово-цивільні адміністрації.

Корінні народи України

Наша держава нормативно закріпила – корінними народами України є кримські татари, караїми, кримчаки.

Україна дбає про розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів, які проживають на території держави, через спеціально прийнятий Закон України «Про корінні народи України»[v] та систему інших нормативно-правових актів. Ці нормативно-правові акти прийняті на вимогу представників корінних народів України та за їх участі.

Законом визначено порядок формування представницьких органів корінних народів, а також перелік питань, щодо яких органи державних влади мають проводити консультації з представницькими органами корінних народів[vi].

Впевнений, що корінні народи України сформулюють свої культурні, мовні, релігійні та інші потреби, які наша держава може/має підтримати. Ініціатива в цьому має виходити саме від них, бо хто як не вони краще знають свої потреби.  Напевно, ми маємо докласти трішки більших зусиль до підтримки/збереження таких народів, як караїми і кримчаки, бо їх чисельність, відповідно до інформація в публічних джерелах, постійно зменшується. Розвиток української нації неможливий без включення інтересів цієї частини нашого суспільства в загальнонаціональний план розвитку.

Поки що жоден з корінних народів не використав процедуру, передбачену законом, і жодна інституція не отримала статусу представницького органу корінного народу України[vii]. Але визначення представницького органу є правом корінних народів України, а не обов’язком. Держава необхідний механізм створила. То ж  наразі крок за корінними народами України.

Символічний простір

Декомунізація і деколонізація – завдання першого етапу формування символічного українського простору в Криму. Символи та топоніміка ворога мають бути вилучені та викреслені. Конструкції накшталт «горот рускіх марякоф» і «нарот Крима» мають піти вслід за «русскім кораблем». Але крейсеру Москва треба встановити пам’ятник (але це вже на третьому етапі). Другий етап – відновити топоніміку кримськотатарську, українську, а також багатьох інших народів та поколінь, що жили в Криму протягом тисячоліть. Етап третій – створити сучасні українські символи, сучасну українську топоніміку, зокрема вшанувати українців Криму, що боронили нашу свободу і загинули в російсько-українській війні. В нових символах мають знайти своє відображення звитяги українського війська та стійкість українського народу.

Важливо замінити радянську та імперську топоніміку на більш емоційно та змістовно потужну, відновити тяглість поколінь, прив’язати простір одночасно до минулої та новітньої історії України.

Забезпечення швидкої та повноцінної деколонізації і декомунізації, створення правил життя в Криму таких само, як в інших регіонах України, відновить втрачене за час окупації.

Культура

Культура – широке поняття, що охоплює частину питань, які були вже описані в інших розділах цій статті. В цьому розділі сконцентруємося лише на двох аспектах: захист, збереження, відновлення української національної культурної спадщини (1) та формування у кримчан української ідентичності (2).

Культурна спадщина. Московити вкрадуть все, що встигнуть вкрасти з того, що ще не вкрали, а що не зможуть вкрасти, то спаплюжать. В цьому плані ми можемо лише організувати належний збір доказів цього злочину. І необхідними умовами майбутньої перемоги мають бути, зокрема видача воєнних злочинців для притягнення до відповідальності, повернення вкрадених культурних цінностей, компенсація збитків, що завдані руйнуванням, вивезенням культурних цінностей та іншими злочинними діями. Наше завдання відновити інформацію, повернути артефакти всіх народів і поколінь, що проживали на півострові в різні часи. Українська спадщина в Криму унікальна тим, що формувалася під впливом різних періодів – грецького, візантійського, османського, кримськотатарського, а також, на жаль, російського та радянського.

Московити використовували (і використовують) культуру як один з основних інструментів агресії[viii]. Повернення українського суспільства на півострів вимагатиме виважених, але водночас радикальних кроків заради зміни культурних парадигм кримського суспільства.

Цінності, норми, традиції, звичаї, тощо – все це має бути замінено з деструктивного московитсько-лагерного стилю на цивілізований. Культурі у звільненому Криму ми маємо приділяти реально багато зусиль. Театр, школа, позашкільний час, кіно, книга мають бути сучасними, прогресивними, самими цікавим і самими модними. Це важливо для всіх регіонів України, але звертаю увагу, що для звільненого півострова це має особливе значення, оскільки систему культури, освіти московити в першу чергу використовували як інструмент пропаганди, інструмент формування антиукраїнського суспільства, суспільства яничар та зрадників[ix].

Тому в самому широкому розуміння задачею культурного впливу в звільненому Криму має бути формування в наших громадян української ідентичності: спираючись на минуле, розвиваючи сучасне українське.

Питання мови

Кожний громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою – це вимога закону[x]. Тому немає сенсу дискутувати чи вивчать мову ті, хто її не знає, чи ні. Обов’язково вивчать, якщо мають бажання/потребу проживати в Україні та бути її громадянами.

Ми маємо допомогти подолати страх і пройти шлях вивчення української мови для тих, кому це потрібно.

Як на мене питання «знання мови» це не так питання освіти. Це питання формування належного середовища.

«Знання мови» складається з трьох ключових компонентів: навички слухання, або розуміння, що кажуть інші (1), навички читання, або розуміння написаного (2) та уміння говорити, вести діалог (3).

Ті, хто жив в Криму за часи незалежності (старші люди), розуміють українську мову на слух і розуміють, що українською написано[xi], хоча і не володіють навичкою говоріння. Це можливо швидко опанувати за умови наявності відповідного середовища. Проте відсутність навички «говоріння» не створює критичного дискомфорту для проживання. Ми допоможемо таким людям, якщо вони матимуть бажання.

Не «знають української мови» лише діти певного віку – діти, що народилися та/або подорослішали за час окупації. Люди віком 10-20 років. Це вік, коли людина легко вчиться новому. Тому це лише питання ресурсів. Діти/молодь швидко навчаються. Знову ж таки, важливу роль грає відповідне середовище.

Клуби, театри, бібліотеки, церкви – це все елементи системи “українського суспільства”, що зокрема передають знання поза звичайними закладами освіти. Треба повністю змінити всі традиції в сферах культури, освіти, навчання, дозвілля. Важливу задачу в даному випадку відіграватиме і розгортання системи неформальної освіти – курси, тренінги, онлайн-навчання, професійне стажування, тощо, а також стимулювання в кримчан самоосвіти.

Тому нам треба повністю захоплювати символічний простір та швидко формувати українське середовище.

Висновок

Основними чинниками, що сприятимуть швидкій реінтеграції звільнених територій, є час, декомунізація, деколонізація, притягнення до відповідальності злочинців, люстрація, активна українізації всього простору, в тому числі символічного (встановлення пам’ятників, перейменування вулиць, населених пунктів, відновлення діяльності українських інституцій, що несуть і символічне значення, як Таврійський національний Університет, українські театри, музеї, тощо). Ми маємо забезпечити відтік антиукраїнського населення та швидке повернення українського простору, українського цивілізованого середовища. Після звільнення ми матиме мало часу для ефективних перетворень звільненого суспільства, тому рішення, що будуть впроваджені, мають бути вже готові. Українському суспільству варто прідготуватися до довгої і важкої праці на звільнених територіях у абсолютно всіх сферах життєдіяльності людини.

Дарина ПІДГОРНА

Регіональний центр прав людини

______________________________________________________________

[i] Закон України «Про громадянство України», режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n216

[ii] Закон України «Про громадянство України», режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n216

[iii] https://krymbezpravil.org.ua/analytics/pam-iatka-krymskoho-pryzovnyka/

[iv] Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#n61

[v] Закон України «Про корінні народи України» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1616-20#Text

[vi] Порядок проведення консультацій органів виконавчої влади з представницькими органами корінних народів України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1018-2022-%D0%BF#n10

[vii] https://voicecrimea.com.ua/main/pro-prava-korinnix-narodiv-ta-implementaciya-%d1%97x-u-zakonodavstvo-ukra%d1%97ni.html?fbclid=IwAR0MILyvIpeh9936ZTmlrkYUCUG6h-SrdHceY_AsnAnX8DUQzzq9miflO5M

[viii] «Культурна спецоперація», або як Росія використовує свою культуру у війні проти України https://krymbezpravil.org.ua/analytics/kulturna-spetsoperatsiia-abo-iak-rosiia-vykorystovuie-svoiu-kulturu-u-viyni-proty-ukrainy/

[ix] Шкільна освіта: прихована зброя РФ проти України https://krymbezpravil.org.ua/analytics/shkilna-osvita-prykhovana-zbroia-rf-proty-ukrainy-2/

[x] Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text

[xi] Впертих маргіналів я не рахую. Бо якщо людина за більш ніж 20 років не вважала за потрібне шанобливо ставитися до своєї країни та на мінімальному рівні розуміти державну мову, то нехай це буде вибір цієї людини.