"Кримський дім" відкритий для співпраці, - Олексій Скорик

Рішенням Уряду від 16 травня 2015 року було підтримано пропозицію Міністерства культури України щодо утворення  Державного підприємства «Кримський дім» та визначено місце розміщення – будівля колишнього іподрому на вулиці Суворова, 9, яка на той час була непридатна для повноцінної роботи. Аби дізнатися, що змінилося за рік і як працюється підприємству сьогодні, журналіст ІА «Голос Криму» зустрівся з керівником «Кримського дому» Олексієм Скориком.

Олексію, яким став перший рік роботи для підприємства?

Непростим. Дуже багато було паперової та юридичної роботи. Після рішення Уряду шостого листопада був виданий наказ Міністра культури про створення «Дому», а наприкінці грудня підприємство пройшло реєстрацію. Також минулого року було ухвалено рішення Верховної Ради про його фінансову підтримку з державного бюджету у розмірі трьох мільйонів гривень. Фактично вже п’ять місяців цього року ми намагаємося організувати роботу підприємства.

Що вдалося зробити за ці п’ять місяців вам як керівнику?

Чотири місяці ми вели дуже інтенсивну роботу з Міністерством фінансів щодо початку фінансування. Чесно скажу вирішити це питання вдалося  завдяки втручанню прем’єр-міністра України. Нарешті ми налагодити фінансування та підписали паспорт бюджетної програми і з п’ятого травня кошти надійшли на рахунки Державного підприємства.

Наскільки нам відомо будівля, яку вам надали для облаштування робочих місць була не придатна для перебування в ній. Щось змінилось?

Фактично цілий рік ми вирішували юридичні питання щодо будівлі  виділеної для розміщення “Дому”. Ми уклали угоду оренди частин приміщень, адже більша їх частина буде належати як і раніше Національній академії аграрних наук України.  Що ж до нашого в ній перебування, то на сьогоднішній день – це абсолютно порожня будівля, яка потребує ремонту. Нажаль видатки для цього непередбачені,  а нам потрібно там зробити хоча б косметичний ремонт, закупити необхідне обладнання та елементарні меблі. Тому зараз, або за рішенням прем’єр-міністра будуть внесені зміни в існуючий бюджет, або Уряд виділить додаткові кошти на ці цілі.

Не зважаючи на фактичну відсутність приміщення, чи вдалось вже  провести якісь заходи на кримську тематику?

Не дивлячись на те, що у нас не організоване перебування і наш невеличкий штат з чотирьох осіб перебуває хто де, ми стали організаторами вечора- реквієма. Цей захід відбувся у Національній опері України і  був присвячений Дню пам’яті депортації. Також нам вдалося організувати виставки робіт кримськотатарського художника Рустема Емінова, що присвячені також депортації. Вже відбулися виставки картин у Верховній Раді, Національній опері України, а зараз ми ведемо перемовини про продовження цієї акції спільно з Українським інститутом національної пам’яті. Є також в планах провести її по Україні. Це з того що є на сьогодні.

Які маєте плани на найближчий час?

Ми плануємо, хоча все зараз знаходиться на стадії перемовин, домовитися з організаторами фестивалю «Країна мрій» і в рамках їх заходу зробити кримський майданчик. Взагалі маємо багато планів та чітке бачення розвитку установи, але на сьогоднішній день дуже важко про щось говорити і організовувати, особливо діяльність з громадським сектором, якщо у нас не має приміщення. Адже хочемо у будинку на Суворова організувати біля п’яти майстерень кримськотатарських національних промислів, також маємо намір   спільно з ініціативою “Крим СОС” організувати центр по роботі з внутрішньо переміщеними особами. Для надання гуманітарної, правової та інших видів підтримки,  які можемо ми спільно організувати. Також плануємо створити у приміщені «Дому» виставкову зону та зону спільного використання для діяльності різних громадських організацій та активістів.

На чому буде сконцентрована робота підприємства? Чи ви плануєте українцям на материку показати розмаїття культур народів півострову…

Ми виходимо з двох напрямків роботи. Перше – це ті, які будуть здійснювати працівники «Кримського дому», а друге – це та робота, яку буде здійснювати «Кримський дім» з неурядовим сектором, виходячи з їх ініціатив. Тобто наше завдання – це надання допомоги, сприяння громадським організаціям, творчим колективам, релігійним організаціям. Окремий рядок – це сприяння Меджлісу кримськотатарського народу, Всеукраїнській раді церков релігійних організацій. Тобто, не треба чекати лише від державного підприємства «Кримський дім» якоїсь активності. «Дім» відкритий для співпраці і ми зацікавлені у тому, щоб допомогти ініціативам неурядових організацій та окремих людей в межах тих, які у нас є.

Можливо деякі організації прийдуть до нас з напрацюваннями, з якимись проектами, які можуть бути профінансовані з інших джерел: міжнародних організацій, фондів. Ми, як державне підприємство, готові надати певне сприяння, або ж взяти участь у цих проектах власними силами: нашими працівниками, якимось іншим ресурсом, який у нас є.

Що стосується культурних проектів, то на сьогоднішній день  кримськотатарські організації більш активні. Крім того ситуація, в якій опинилась кримськотатарська культура і освіта просто жахлива. Ми мусимо допомогти, зберегти та примножити надбання цього народу у культурному плані. І для цього гадаю, що у нас є розуміння і ми готові на ту співпрацю, яка витребувана у громадських організацій, у культурних спілках чи об’єднань кримських татар.

Нажаль, ми сьогодні не бачимо, якихось окремих особливих культурних об’єднань українців. Є політичні об’єднання, є громадські об’єднання більш з інформаційним ухилом, але це не є культура в чистому вираженні.

Ваша робота буде розповсюджуватися лише на материкову частину України…

Ми працюватимемо і на материк, і на Крим.

А яким чином ви будете здійснювати роботу на півострові?

Питань тут більше аніж відповідей. Є проблеми, які не можливо зараз вирішити. І не варто витрачати, ані час, ані зусилля на цю марну роботу. Зрозуміло, що нам не вдасться на сьогодні забезпечити всіх бажаючих тими інформаційними ресурсами в Криму, які необхідні, на які є запити у кримчан. Ми також не зможемо забезпечити належний рівень культурного розвитку. Але не варто забувати, що ця ситуація не назавжди.

Ми мусимо думати, яким чином здійснювати нашу роботу там в Криму, щоб ми не нашкодили тим людям з якими будемо працювати. Ми не можемо дозволити собі, якихось дій незважених, адже вже достатньо помилок було зроблено, багато людей постраждало. Людина та її безпека мають бути в нашій діяльності на першому місці. Тому деякі плани нашої роботи по Криму саме з цієї причини не можуть бути мною зараз озвучені. Вони не є нелегальні, але вони є небажані в Криму з точки зору окупаційного режиму.

На що варто звернути сьогодні увагу у культурній сфері щодо Криму, аби наблизитися до його повернення?

Перш за все ми мусимо організувати всіх, хто до того належний і у кого є відповідний фаховий рівень і досвід, аби тиснути на Росію всіма можливими міжнародними ресурсами, передовсім,  звернути увагу на міжнародну організацію ЮНЕСКО. Робота з нею може дати нам певний результат у мінімальному забезпеченні прав та свобод в культурному плані для кримчан.

Я в певнений, що в Криму більшість населення є прихильниками України, я не вірю у будь-які дослідження, які проголошують, що в Криму значна частина за Росію – це неправда і цього ніколи не було. Інша справа, що Крим дійсно за попередні роки був віддалений від процесів, які йшли в Україні. Він був через відомі засоби притягнутий і втягнутий в російську інформаційну та культурну орбіту. А в умовах, коли він окупований Росією нам буде дуже важко переламати цю ситуацію.

Ми повинні створити певний віртуальний Крим на території материка, забезпечити культурний розвиток представників національних меншин, корінних народів і подавати сигнали для кримчан, що в Україні змінилась ситуація, в Україні змінилось ставлення до кримчан, як до мешканців такого складного регіону. Якщо нам вдасться тут організувати самих себе, то нас почують і в Криму, і буде інше ставлення, і люди не будуть відчувати себе відірваними. Якщо вони будуть бачити, що в майбутньому залишається перспектива у Криму як українського, то ми легше пройдемо період деокупації, про який треба говорити обережно як в часі, так і в обставинах.

Розмовляла Людмила Боженко