Українському культурно-інформаційному центру в Севастополі - 28 років

22 лютого 1996 року у Севастополі було засновано Український культурно-інформаціний центр. Місце, покликане допомагати у вивченні української мови та знайомити кримчан з історією української культури.

Передумови створення Центру з’явилися за рік до цього, коли на місці УКІЦ ще стояв Палац культури рибалок. Тоді на півострові виникли складні міжетнічні відносини, які змусили Кабінет Міністрів України шукати засобів впливу на ситуацію.

Почалися активні обговорення питання про створення у цьому регіоні таких закладів культури, які були б спроможні об’єднати представників різних культур, релігійних конфесій, які б сприяли розвитку взаєморозуміння. «Порятунком» готовий був стати Палац рибалок, адже бажав розвиватися у сфері культури.

30 січня 1996 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення про створення Українського культурно-інформаційного центру в м. Севастополі на базі Палацу культури рибалок, і вже менш ніж за місяць на підставі цього документу було видано наказ, який і зазначив дату народження УКІЦ.

Створення Центру севастопольці сприйняли по-різному. Дехто привітав цю подію, а дехто побачив у цьому загрозу російській культурі та спробу насильницької українізації. Тоді мало людей розуміли, що збережений один з найважливіших закладів культури міста отримав змогу не перетворитися на салон з продажу авто (а така загроза існувала). Він продовжив справу виховання молоді.

Головною метою роботи УКІЦ було «сприяння процесу відродження і розвитку української національної культури та культур народів, які проживають в Україні та Криму». Тоді дану задачу вважали не простою через нестачу досвідчених кадрів. До початку роботи Центру, колектив працював переважно з підприємствами рибодобувної промисловості, а вільно володіли українською та розумілися на українській культурі – лише 2 працівники.

Проте склад виконавців та працівників стрімко збільшувався, Центр дотримувався головної мети своїх заходів. Свята та тематичні вечори мали попит, щороку проводилося понад 600 заходів, тому і проглядалася позитивна тенденція зростання відвідувачів УКІЦ. Станом на 2011 рік у Центрі трудилося вже близько 150 працівників.

Стільки часу, скільки існував УКІЦ, проводиться акція «Вінок Кобзарю» під час шевченківських свят, яка містила міський конкурс читців, конкурс дитячого малюнка, тематичні вечори, брейн-ринги тощо. УКІЦ започаткував проведення в Севастополі щорічного свята «Святий Миколай, до нас в гості завітай», Дня Матері, мовно-мистецьких свят на День української писемності і мови.

Відзначається центр й проведенням низки літературно-музичних світлиць та альманахів «Сузір’я», які знайомили севастопольців з життям та творчістю таких видатних українських митців як Франко, Українка, Гребінка, Кобилянська, Нечуй-Левицький тощо.

Найбільш резонансними за роки існування Центру були тематичні вечори: «Голгофа голодної смерті» – театралізована літературна світлиця до 70-річчя Голодомору в Україні, «Дзвони Чорнобиля», «Лицарі України» до 510-ї річниці українського козацтва.

Працівники Центру неодноразово були учасниками «круглих столів» та семінарів з питань міжетнічних відносин, двічі були у складі делегації Севастополя на Всеукраїнських форумах національних меншин, що проходили у Києві.

«Наш стиль – це велика повага до культури України, до культур народів Криму. Це толерантність, це прагнення досконалості, співпраці, діалогу», – стверджував УКІЦ.

Окупаційна влада в 2014 році перейменувала  Український культурно-інформаційний центр  у Культурно-інформаційний центр, прибравши з назви слово «український».

Підготувала Анастасія ХОМЕНКО