«Облаштування» Коктебеля окупантами

Стан амбітного «довгобуду» в кримському курортному селищі Коктебель вже не перший рік змушує нервувати не лише місцевих мешканців та підприємців, а й навіть проросійський актив та підконтрольні окупантам чи лоялістські ЗМІ. Так, буквально днями кримська редакція російського видання «Комсомольская правда» заявила, що окупований півострів «має дурну славу регіону, де будь-яке більш-менш значуще будівництво перетворюється на довгобуд». При цьому автори матеріалу підкреслюють, що через «реконструкцію» місцевої набережної, яка поповнила список «претендентів на непочесне звання довгобуду» й становить собою фактично «руїну до самої основи», локальний бізнес опинився на мілині – бо туристи оминають місцевість.

Попри бравурні заяви кримської «влади» про буцімто рекордні показники туристів на окупованому півострові на третьому році повномасштабної війни рф проти України, місцеві кореспонденти «Комсомольської правди» наголошують: у Коктебелі заклади розміщення та харчування потерпали від дефіциту відпочивальників, що призводило до втрати прибутку та робочих місць у селищі. Тим часом власники готелів нарікають, що гостей на 70% менше, ніж у минулі роки, й виторгу бракує навіть на косметичний ремонт; до того ж, доводиться звільняти персонал чи не в повному складі.

Окупаційним ЗМІ в цьому випадку в тверезому погляді на ситуацію не відмовиш: мало кому хочеться відпочивати не те що на «непотоплюваному авіаносці», як російська пропаганда свого часу позиціонувала Крим, у зоні потенційного ураження далекобійної зброї, а й банально серед розвалин та будівельного сміття, в місцині, де точок для купання та засмагання лишилося обмаль. «Будівельно-монтажні роботи» на коктебельському узбережжі мали завершити до 1 травня 2025 року, після чого за місяць мало відбутися відкриття. Втім, за великим рахунком, об’єкт мали здати в експлуатацію ще 30 вересня цього року. Стару набережну вдалося знищити за порівняно короткий термін – втім, темпи будівництва чогось нового на її місці лише дедалі зменшувалися.

На початку «реконструкції» набережної в Коктебелі кримська «влада» запевняла, що очікувана прогулянкова зона зробить селище «суперсучасним цивілізованим курортом». Протяжність оновленої набережної мала скласти майже два кілометри, при цьому саму прогулянкову зону мали розширити до 30 метрів, а пляжну – від 35 до 50. Також планувалося облаштувати хвилевідбійні стіни та пандуси, організувати освітлення. Такі мрії в травні цього року публічно озвучував «голова ради міністрів республіки Крим» Юрій Гоцанюк, додаючи, що роботи ведуться в рамках сумнозвісної російської державної програми з «соціально-економічного розвитку Криму».

Цієї ж осені кримським керманичам довелося «вмикати задню». Зокрема, з їхніх заяв виходить, що ТОВ «Интерстрой», яке є «підрядником» будівництва у Коктебелі, за весняно-літній період виконало обсяг робіт «з випередженням» – але оскільки фінансування отримувалося суто за графіком, то підрядник заявив, що «не має можливості йти своїм коштом у такому режимі», й виставив з листопада цього року свій графік. «Коктебельському територіальному відділу управління територій адміністрації Феодосії» в цій ситуації довелося шукати позитив у тому, що море, мовляв, «шліфує та розподіляє вже завезену гальку», тож «робота не стоїть на місці».

Свою частку оптимізму в середині листопада вирішив внести й «мер» Феодосії Іґорь Ткачєнко, який пообіцяв, що на «реконструкцію» набережної в Коктебелі найближчим часом буде виділено фінансування і роботи відновляться, що буцімто дозволить відкрити для мешканців та відпочивальників до наступного курортного сезону частину набережної. Яку конкретно – «мер» не повідомив, проте місцеві жителі припускають, що це буде частина поблизу пагорба Юнге, де будуються багатоповерхівки.

У кримському «міністерстві будівництва» нагадали, що за «державним контрактом» «реконструкція» набережної у Коктебелі обійдеться у 2 мільярди 317 мільйонів рублів (близько 1,2 млрд гривень). При цьому введення в експлуатацію об’єкта, готового наразі лише приблизно на 20% (за оцінками – близько 15%), планується аж на 25 грудня 2025 року, що є «максимальним терміном» за графіком, погодженим з російським міністерством будівництва. Паузу в роботах на коктебельській набережній у кримському «міністерстві» пояснили необхідністю корегування частини «проектно-кошторисної документації»; наразі ж буцімто всі правки до неї внесено, кошти з бюджету надано, в листопаді, який вже добігає кінця, «підрядник» має збільшити кількість робітників на будівництві задля нарощування темпів. На додачу в окупаційному «відомстві» запевнили, що всі роботи виконуються згідно з графіком і відставань не зафіксовано. Хоч плани поки зорієнтовані на весну, в разі «якихось непередбачуваних ситуацій» будівництво буде завершено аж взимку 2025–2026 рр.

Тим часом мешканці Коктебеля не поділяють райдужних настроїв місцевої та регіональної «влади» і через невиправдані обіцянки втрачають довіру до неї – про що неприховано говорять вже навіть ті, хто щиро вітав прихід держави-окупанта на півострів понад десятиліття тому. Зокрема, в селищі наявні побоювання того, що курортний сезон буде зірвано й наступного року – і, ймовірно, в подальші роки, оскільки наявний приклад Євпаторії, де набережну «реконструювали» протягом восьми років.

Практично весь час російської окупації Криму мешканців Коктебеля намагаються переконати, що майбутнє їхнього селища полягає в розвитку та благоустрої, яких воно «не мало десятиліттями». Дотепер невирішеною залишається одна з основних місцевих проблем, яка не розв’язувалася 70 років, – відсутність очисних споруд: ситуації не зарадило навіть «визволення від української окупації» у 2014 році. Має регіональна «влада» й дещо «скромніші» плани – зокрема, вона обіцяє появу в Коктебелі понад 20 км нових асфальтових доріг до 2030 року: мовляв, лише тоді «рекреаційна привабливість селища підніметься на цілковито інший рівень». Поки що ж поодиноким відпочивальникам доводиться добиратися до пляжів ґрунтовими стежинами, переораними будівельною технікою.

Якщо ж вслухатися в більш амбітні плани кримської «влади» на Коктебель – то виглядає на те, що вона збирається побудувати місцевим мешканцям та гостям селища просто-таки рай на землі. Зокрема, на початку цього літа було оприлюднено плани на спорудження житлово-рекреаційного комплексу з зеленою зоною й арт-простором, який, за задумом компанії-інвестора «Крымстрой-Плюс», «стане новою точкою притягнення для творчих людей зі всієї Росії». Меморандум про реалізацію відповідного інвестиційного проекту на 500 мільйонів рублів (близько 250 млн гривень) було підписано під час Петербурзького міжнародного економічного форуму, на якому подібні мильні бульбашки множаться періодично.

Дещо раніше повідомлялося, що російський банк РНКБ, який обслуговує Крим протягом всього періоду окупації півострова, надав 5 мільярдів рублів (приблизно 2,5 млрд гривень) на 5 років сімферопольському «ТОВ» під складною назвою «Спеціалізований забудовник “Девелоперська компанія “Столична комерційна група”» на будівництво в Коктебелі третьої черги туристично-рекреаційного комплексу SkySoul Resort; на той час тривало будівництво другої черги, так само профінансованої РНКБ. Загалом комплекс займе майже 15 гектарів території; передбачається спорудження на першій береговій лінії дев’яти корпусів різної висотності на 2500 номерів, а також ресторану, кафе, амфітеатру, SPA-центру, басейнів, тренажерних і фітнес-залів, торгівельних галерей та центру, мультиігрового парку і навіть автовокзалу.

Втім, усі ці мегаломанські прожекти не обходяться без традиційної для окупантів «забавки» – принесення їм у жертву місцевої культурної спадщини. Так, ще цього літа повідомлялося, що в Коктебелі під час «реконструкції» набережної було фактично знищено місце поховання німецького колоніста Едуарда Юнге, який свого часу зробив із селища курорт: його склеп було пограбовано, могили родичів – позбавлено табличок, а поблизу окупанти поклали старі плити під спуск катерів. Зруйнована заради багаторічного довгобуду історична пам’ятка, яка пережила дві світові війни та безліч інших подій, є промовистим свідченням того, як російські окупанти «розвивають» загарбаний ними український півострів.

Віталій СОЛОНЧАК