Туристичний сезон 2024 року в Криму: міфи окупаційного режиму і реалії війни

На початку серпня так званий голова республіки Крим Сергій Аксьонов повідомив, що потік туристів на ТОТ АР Крим за поточний рік буцімто сягнув 3 млн 280 тисяч осіб, що на 19% перевищує минулорічні показники. Станом на червень в окупованому регіоні фіксувалося близько 2 млн відвідувачів, яких незаконна влада порахувала як туристів. На додачу Аксьонов похвалився, що в липні цього року в Криму відпочило на третину більше людей, ніж у липні минулого року, а саме понад 1,2 млн осіб. Також «голова Криму» з посиланням на «оцінки спеціалістів» оголосив окупований півострів «лідером за зростанням продажу літніх турів» – мовляв, у деяких туроператорів воно становить 50% порівняно з минулим роком. Крім цього, Аксьонов відзначив і зростання тривалості відпочинку в Криму – до 10 днів у середньому, а також завантаження готелів і санаторіїв на 65%, а великих курортних комплексів з розвиненою туристичною інфраструктурою – до 100%.

Спробуємо розібратися чи відповідають заявлені цифри окупаційної влади реальності. Яким є цьогорічний курортний сезон для Криму та чи має туристична сфера півострова перспективи для розвитку, знаходячись під окупацією?

Коментар експерта. Представник експертної ради при Постійному представництві Президента України в АР Крим Юрій Смєлянський не знаходить підтвердження великим цифрам, озвученим «головою Криму» Аксьоновим і сумнівається в тому, що півострів у поточному році відвідають 5,6 млн туристів, на яких чекає окупаційна влада. На його переконання, туризм і військова база, на яку РФ за понад 10 років окупації перетворила Крим, – речі несумісні. Експерт з питань окупованих територій нагадує, що незаконна влада півострова ще в перші роки окупації змінила методику обліку туристів, зараховуючи до них у тому числі так званих «маятникових мігрантів» – осіб, що тимчасово виїздили з Криму і поверталися назад. На додачу п. Смєлянський нагадав про кримське явище «міграції рекреантів вихідного дня» – коли на море вибираються мешканці районів, де до нього відсутній прямий вихід: фіксуючи цих осіб на пляжах, окупаційна влада так само записує їх у «туристи». До того ж, зазначає експерт, ще у 2016–2017 рр. окупанти задля виключення доступу до об’єктивної інформації про туристичний потік вимкнули камери спостереження у населених пунктах Криму – ймовірно, у рамках «боротьби з тероризмом».

Серед іншого, п. Смєлянський звертає увагу на те, що на пляжах західного узбережжя Криму, яке, за доокупаційними показниками, приймало майже третину (32,38%) туристичного потоку на півострові, сьогодні можна зустріти переважно лише місцевих мешканців. Здебільшого туристи з території держави-окупанта сьогодні присутні на південному узбережжі – насамперед в Алушті та Ялті, які до окупації приймали понад половину (56,53%) турпотоку до Криму. При цьому статистика окупаційного міністерства курортів і туризму республіки Крим повідомляє, що у 2023 році найбільше туристів відпочило таки на південному узбережжі Криму (48,8%); на західному – 23,6%, на східному – 14,5%, у Сімферополі, Сімферопольському та Бахчисарайському районах – 13,1%.

Разом з тим експерт відзначає згортання діяльності великої кількості кримських підприємств малого та середнього бізнесу в галузі надання послуг, які відкривалися з розрахунку на обслуговування туристів. Якщо нема кому надавати послуги в умовах практичної відсутності попиту – то, відповідно, немає і зайвих грошей, які б цей попит формували. Про це свідчать і дані російських ЗМІ стосовно зменшення кількості зареєстрованих готельних компаній в окупованому Криму за роки повномасштабного вторгнення РФ до України на 6,35%: у порівнянні з регіонами держави-окупанта, де кількість компаній готельного профілю навпаки збільшилася на 9,6%, це найвищий показник за кількістю закритих компаній.

Наостанок п. Смєлянський додає, що більшу частину туристів в окупованому Криму складають так звані «бюджетники зі своєю їжею», які не становлять жодного інтересу для туристичної галузі. Слова експерта підтверджують дані російського національного туроператора «Алеан», згідно з якими найчастіше в оксамитовий сезон до окупованого Криму їдуть родини з дошкільнятами або подружжя без дітей, літні особи та молодь. Згідно зі статистикою того ж оператора, провести півтора тижні в кримському готелі чи пансіонаті можна на 10-20 тисяч рублів (приблизно 5-10 тисяч гривень) дешевше, ніж у тому ж Сочі або Геленджику.

Амбітні мрії та  «офіційні» дані

Певний подив викликає те, що кримське «міністерство курортів і туризму» наразі практично не надає статистику безпосередньо від себе, а посилається на дані «управління інформації та прес-служби голови республіки Крим» – які для оприлюднення формувалися, вочевидь, не в Сімферополі. Втім, з повідомлень «міністерства» можна зробити висновок, що «прес-служба» Аксьонова запозичила твердження про «лідерство» Криму щодо зростання потоку туристів у 2024 році з заяви віце-президента «Альянсу туристичних агенцій» росії Алєксана Мкртчяна, який пояснив це «лідерство» тим, що кримські готельєри змогли зберегти ціни на минулорічному рівні. Втім, схоже на те, що іншого виходу вони просто не мали.

Крім низьких цін, кримська «влада» намагається залучити туристів до окупованого регіону відсутністю курортного збору, скасованого ще у 2022 році, після повномасштабного вторгнення рф до України. В липні цього року російський уряд прийняв поправки до Податкового кодексу рф, що передбачають впровадження у 2025 році туристичного податку на місцевому рівні замість курортного збору. У відповідь «голова Криму» Аксьонов заявив, що «у ці часи» обтяжувати підприємства туристичної галузі окупованого півострова додатковим податком «нелогічно» – місцева «влада» і так два роки поспіль надавала готельєрам підтримку через зменшення потоку туристів (який, за словами того ж Аксьонова, невпинно зростає). До цього питання окупаційний керманич пообіцяв повернутися після того як росія покінчить з Україною у війні проти неї: мовляв, лише тоді можна буде проаналізувати результати регіонів рф, які вирішать запровадити туристичний податок, і зорієнтуватися на них.

Окрему увагу звертає на себе «державна програма розвитку курортів і туризму в республіці Крим», яку місцева «рада міністрів» затвердила постановою №419 від 20 червня 2023 року, скасувавши при цьому низку попередніх документів подібного характеру. Суть цієї програми зводиться в принципі до єдиного: треба зробити добре, але як – невідомо і незрозуміло (можливо, за рахунок субсидій, що передбачаються для галузі і яким присвячені три окремі розділи програми). Текст починається з опису, що «республіка Крим» є «унікальним регіоном РФ, у якому з’єднано потужний природно-кліматичний та історико-культурний потенціал, який є основою для розвитку курортно-туристичної галузі», і значною мірою складений з опису принад окупованого півострова. Наостанок проголошується амбітна мета: до кінця 2026 року збільшити в’їзний туристичний потік на ТОТ АР Крим до 8 млн осіб, а податкові надходження від галузі туризму – до 4,2 млрд рублів (понад 2 млрд гривень). Втім, досягненню цієї мети поточна ситуація навряд чи сприятиме. У статистиці «міністерства» зазначається, що за десятиліття російського панування максимум відпочивальників Крим прийняв у 2021 році – 9,39 млн осіб. Можливо, справи йшли б на добре й надалі, якби не розв’язана путінським режимом повномасштабна війна проти України, що поглибила наслідки окупації Криму.

Туристична «смуга перешкод» до окупованого півострова

Наводячи оптимістично-мрійливі «статистичні дані», кримське «міністерство туризму» не приховує «загальні проблеми, що наразі перешкоджають розвитку туристичної галузі». Їх у «відомстві» нарахували чотири:

• обмеження транспортної доступності відпочинку в умовах закритого авіасполучення;
• відсутність можливості легального функціонування «гостьових будинків»;
• інфраструктурні обмеження;
• кадровий дефіцит.

Спробуємо проаналізувати їх детальніше.

У ранок повномасштабного вторгнення РФ до України, 24 лютого 2022 року, «Росавіація» обмежила польоти до низки аеропортів півдня Росії, а також окупованого Сімферополя: це обмеження продовжується дотепер. З цієї причини менше ніж за місяць, за даними Асоціації туроператорів Росії, бронювання турів до Криму зменшилося вдвічі порівняно з 2021 роком. Новий аеровокзальний комплекс, відкритий у квітні 2018 року, опинився непотрібним; двом же старим пасажирським терміналам хутко знайшли нове застосування – їх зібралися переформатувати у «найбільші в Криму експозиційно-виставкові майданчики», в яких відбуватимуться спеціалізовані виставки, присвячені в тому числі й туризму. В квітні 2023 року стало відомо, що до закритого сімферопольського аеропорту, який перебуває на субсидіях з російського бюджету, навіщось будуватимуть 14-кілометрову залізничну гілку. В грудні того ж року «голова Криму» Аксьонов заявив, що аеропорт відчиняти не будуть – «з міркувань безпеки». Це висловлювання головного колаборанта півострова можна було б прирівняти до «дискредитації російської армії» – оскільки воно суперечить наративам держави-окупанта про Крим як «непотоплюваний авіаносець, надійно захищений від усіх загроз». У квітні 2024 року «голова державної ради республіки Крим» Володимир Константінов заявив, що окупований регіон «зміг переорієнтувати логістичні шляхи й адаптуватися до відсутності авіасполучення», а місцевий туризм «встояв і призвичаївся до нової реальності». Саме тоді зачинений понад два роки аеропорт у Сімферополі було позбавлено податків на майно.

Як кримські колабораціоністи, так і російська влада судомно шукають бодай якийсь позитив у відсутності авіасполучення з окупованим півостровом – зокрема, відзначаючи як приємний факт зростання показників залізничних перевезень. Так, «голова Криму» Аксьонов похвалився, що цього року 62% «гостей» прибули на півострів автобусами й автомобілями, а 27% – залізницею через т. зв. «Кримський міст», незаконно споруджений у Керченській протоці; при цьому понад 10% «туристів» заїхали до Криму «суходільним коридором» через «нові регіони» – окуповані території Донецької, Запорізької та Херсонської областей. За статистикою кримського «міністерства курортів», показники за 2023 рік були ідентичними: з 5,2 млн осіб 58% приїхали «Кримським мостом» автотранспортом і 28% – залізницею, а 14% – через «нові регіони».

У серпні цього року міністр транспорту рф Роман Старовойт під час зустрічі з Путіним пообіцяв перевезти до окупованого Криму залізницею 2,8 мільйона пасажирів до кінця курортного сезону, додавши, що цей показник на 6,9% перевищує минулорічний. Дещо раніше, в середині липня, «міністр курортів і туризму республіки Крим» Сергій Ґанзій пафосно зустрів на сімферопольському залізничному вокзалі  15-мільйонного пасажира компанії «Ґранд Сервіс Експресс», яка веде свою незаконну діяльність на півострові з кінця 2019 року.

При цьому в кримському «міністерстві туризму» відзначають, що в деяких випадках вартість автомобільних чи залізничних перевезень до окупованого Криму з території рф дорівнює вартості авіаперевезення або навіть у кілька разів перевищує її; до того ж, бракує і залізничних рейсів. Разом з тим у «відомстві» відзначають нерівномірність розвитку кримського туристично-рекреаційного комплексу, що виявляється у підвищеному завантаженні об’єктів розміщення й інфраструктури півдня і заходу Криму та відповідного браку завантаження решти регіонів. Повідомляється, що понад 70 санаторіїв на більше ніж 15 тис. номерів потребують реновації і модернізації матеріально-технічної бази та медичного обладнання, оскільки ступінь зносу основних фондів коливається від 55 до 75%.

Не лише курортна, а й загалом комунальна структура в кримських курортних містах лишає бажати кращого. У тих же Феодосії та Коктебелі постійні проблеми з каналізацією та очисними спорудами є сумнозвісними ще з доокупаційного періоду – і сьогодні російських туристів не зупиняє загроза кишкових та інших інфекцій через стічні води у морі. При цьому окупаційна влада замість вирішення нагальних проблем продовжує хворіти на гігантоманію, будуючи в своїй уяві то гірськолижний курорт у регіоні з теплою зимою, то курортний кластер на 500 га в Алушті, то 12-кілометрову набережну з пляжем від Сак до Євпаторії – при тому, що вшестеро коротшу набережну у згаданому Коктебелі не можуть добудувати роками. Порівняно нещодавно з’явився новий «прожект» – курорти «Золоті піски Росії» та «Кримська Рів’єра» на західному узбережжі вартістю понад 75 млрд рублів, з яких 13 надасть бюджет держави-окупанта (решта – позабюджетні, тобто кредитні кошти), у рамках російського проекту «П’ять морів і озеро Байкал», реалізація якого має завершитися у 2030 році.

Цього року каналізаційні мережі виявилися не єдиною проблемою курортних регіонів Криму. Окупований Крим разом з Краснодарським краєм та Ростовською областю накрили віялові вимкнення електрики, спричинені аварією на Ростовській АЕС та виходом з ладу об’єктів енергетики, що не витримували аномальної спеки та зростання навантаження.

До того ж, небезпеку становить перебування на туристичних локаціях неподалік від окупаційних військових об’єктів. Так, 23 червня сталося падіння уламків боєприпасів на пляж Учкуєвка у Севастополі, через що четверо осіб загинули і понад 150 дістали поранення: місцеві мешканці нарікали на те, що під час обстрілу не лунав сигнал повітряної тривоги, а поруч із пляжем не було укриттів, де можна було б перечекати небезпеку. Неподалік від місця інциденту розташовується військова частина, зайнята 160-м окремим морським інженерним батальйоном морської піхоти Чорноморського флоту РФ, а також військовий аеродром Бельбек, з якого російські винищувачі злітають для обстрілів підконтрольної української території. До того ж, установка ППО, яка відбивала ракетний удар, розташовується поблизу іншого севастопольського пляжу. Як вже було зазначено вище, відпочинок на військовій базі неможливий: це добре розуміє українська влада, яка постійно звертається до співвітчизників на окупованих територіях із проханням триматися подалі від потенційних бойових цілей. Тим часом російська влада та її кримські поплічники торочать про «безпеку туристів» і організовують на окупованому півострові відпочинок для «героїв і ветеранів» путінської «спецоперації» за безліччю пільгових програм.

Віталій СОЛОНЧАК