Від «дешевого кошика» до життя в облозі: як окупація змінює продовольчу безпеку Криму

Останній рік існування держави під назвою СРСР, 1991 рік,  у селі Махалле Шулу (турецька назва) або Ескі Шулі (кримськотатарська назва) або Тернівка (назва після 1945 року) Бахчисарайського району (на той момент) жителі села організували повстання регіонального значення. Причина – постачання, насамперед продовольче. Вимога – від'єднати село від Бахчисарайського району та приєднати до Севастополя.

Проблема була не в тому, що у сільському магазині не було продуктів. Причина в тому, що магазини села забезпечувалися районною споживчою кооперацією за цінами споживчої кооперації. Наприклад, ковбаса варена/напівкопчена/копчена/в'ялена 3,80 – 5,50 – 10,00 радянських карбованців. А до магазинів Севастополя постачали продукцію за державними цінами. Та сама горезвісна «ковбаса по 2,20». В принципі споконвічна «рожева мрія» – продати в Севастополі на центральному ринку споживчої кооперації (або ще десь) поруч із Артбухтою власноруч вирощене м'ясо за цінами вищими за вартість ковбаси (2,20) та закупитись продуктами за державними цінами (нижче ніж у споживчій кооперації).

Інша причина – закритість Севастополя на той момент. Закритість, яка й покликана була захищати продовольчу безпеку міста. Замучилися на той час мешканці Тернівки вишукувати варіанти отримання перепустки на в'їзд до Севастополя.

Мешканці Тернівки перекривали трасу якою мешканці Севастополя зазвичай їздили відпочивати на озеро під Мангупом, проводили мітинги тощо. Вони були почуті і у жовтні 1991 року село Тернівка було виведено зі складу Бахчисарайського району та стало частиною міста Севастополя. Це стало одним із прикладів перемоги «холодильника» над державною системою (нехай і тою, що доживає свої останні дні). Але «щастя» було недовгим. Розпад радянського союзу поклав кінець «епохі ковбаси по 2.20».

Наведений приклад з історії життя Криму демонструє той факт, що продовольча безпека та продовольче забезпечення є одним з головних факторів соціально-економічної стабільності у суспільстві. Саме тому на початковому етапі окупації Кримського півострова одним із аргументів окупантів був той, що стверджував вищий рівень якості життя на теренах держави-агресорки порівняно з Україною. І, відповідно стверджувалося, що життя кримців буде якіснішим у російській окупації. За даними російських ЗМІ, за підсумками 2015 року в рейтингу територій з оцінки якості життя, окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя займали 76 і 71 позиції відповідно, з 85 можливих позицій.

«Якість життя» – комплексний показник, а однією з ключових складових цього показника є продовольча безпека людини, населеного пункту, регіону, держави. Ключова – бо це первинна потреба. Для людини таким показником, що вимірюється, є вартість мінімального набору продовольчого кошика. Продукти, які включаються до мінімального набору продовольчого кошика є продуктовим набором базового фізіологічного виживання для людини.

Цінові Олімпи тимчасово окупованого Криму

Приклад динаміки зміни вартості мінімального набору продовольчого кошика по регіонам держави-агресорки та окупованим територіям Кримського півострова наведено нижче у таблиці.

1) Знижується фізичний обсяг споживання. Населення обмежує себе у кількісному обсязі споживання через зростання вартості мінімального набору продовольчого споживчого кошика та зниження/заморожування зростання споживчих можливостей.

2) Змінюється структура мінімального набору продовольчого споживчого кошика. Населення переходить на споживання більш дешевших за ціною та нижчих за якістю споживчих товарів та благ. Якщо є така можливість.

3) Насправді завжди поєднується реалізація двох сценаріїв, знижується фізичний обсяг споживання з одночасною зміною структури мінімального набору продовольчого споживчого кошика.

Офіційні джерела держави-агресорки на той час показували, що вартість мінімального набору продовольчого споживчого кошика в Криму нижче, ніж у середньому по всій території держави-агресора (3328.4 руб. у Криму та 6770 у середньому по території московії).

При цьому існували та досі існують два фактори впливу на ситуацію:

1) Рівень оплати праці та пенсійного забезпечення у Криму нижче, ніж у середньому територією держави-агресорки. Це факт, якби не намагалась стверджувати протилежне кремлівська статистика, яка стає все більше і більше затаємниченою відносно публічних даних.

2) Одразу після окупації у 2014 році влада держави-агресорки поставила завдання замістити у мережі роздрібної торгівлі окупованого Криму українські товари на російські. Було встановлено планове співвідношення 60% російських товарів та не більше 40% українських. Виконання цього завдання на тому етапі було провалене. Бо виявилося, що українські товари мали до 50% нижчу роздрібну ціну порівняно з товарами за гуртову вартість, залежно від виду товару, що постачалися з території держави-агресорки.

3) Після окупації до осені 2015 року від 80 до 95% потрібного об’єму продовольства та інших ресурсів до окупованого Криму, які не покривалися власним виробництвом, постачалося з материкової частини України. Припинилося, але не на 100%, це лише після того як почалася громадянська блокада тимчасово окупованого Криму.

Тому відносно низька вартість споживчого кошика на півострові у зазначений проміжок часу відображає, насамперед, зовсім іншу, на відміну від іншої території держави-агресорки, модель формування споживчої пропозиції і жодним чином не пов'язана зі зростанням або вищим рівнем якості життя на цій окупованій території.

Що відбувалося на протязі останніх років в питанні формування вартості мінімального набору продовольчого кошика на тимчасово окупованому півострові?

Узагальнено, в тимчасово окупованому Криму повністю відображається проблематика споживчого ринку держави-агресорки, яка посилюється проблематикою окупованої території.

Такий розвиток ситуації і відображено у наведений вище таблиці. За останні 9 років з 2017 до поточного 2026 вартість мінімального продовольчого кошика збільшувалась більш високими темпами відносно регіонів держави-агресорки. Відбувалося своєрідне «вирівнювання» вартості мінімального продовольчого кошика відносно «російської реальності життя».

На додаток у поточному році для окупантів створено умови виникнення гострого дефіциту пального та відповідного зростання його ціни, а також проблем логістичного забезпечення поставок продовольства до тимчасово окупованої територій Криму. Крім того, ці проблеми (зростання вартості і дефіцит пального та електроенергії) вплинули на зростання вартості сільгосппродукції, яка вирощується у Криму з відповідним зростанням вартості продукції переробки цієї сільгосппродукції про що не одноразово повідомляла ІА «Голос Криму».

Лише тільки за минулий 2025 та поточний 2026 роки по Криму пройшло декілька хвиль зростання інфляції, що знайшло своє відображення і на цінниках у мережі магазинів з продажу продовольчих товарів та на кримських ринках. За минулих 9 років з 2017 по поточний 2026 роки вартість мінімального продовольчого кошика по Автономній Республіці Крим збільшилася на 231,34%, тобто у три з гаком разів. А по місту Севастополь на 196,76%, тобто у майже 3 рази.   

Додатковою ілюстрацією змін у вартості продовольчого кошика мешканців окупованого Криму є два розрахованих показники: «індекс плову» та «індекс борщу», виходячи з норм закладення продуктів при їх приготуванні згідно з рецептами.

На протязі всіх років окупації Криму відбувалося зростання вартості продуктів, що і демонструє розраховані індекси. Вартість приготування плову для мешканців окупованої території Криму у 2016 році порівняно з 2014 роком збільшилася на 167.43% у рублевому обчисленні та на 215.56% у гривневому обчисленні.

Ще один аспект питання здорожчання мінімального продовольчого кошика на півострові. До окупації у 2014 році Крим забезпечував свою продовольчу безпеку на рівні 40-60% в залежності від року, погодних умов, врожайності. Нестачу потреби компенсували постачанням продовольчих товарів та сировини з інших регіонів України. Після окупації були втрачені можливості зрощення і, відповідно, змінилася структура сільськогосподарського виробництва. Це був перший дуже впливовий фактор здорожчання мінімального продовольчого кошика та зменшення рівня забезпечення регіональної продовольчої безпеки.

Другим впливовим фактором по здорожчанню мінімального продовольчого кошика та зменшення рівня забезпечення регіональної продовольчої безпеки стала громадянська блокада постачання споживчих товарів та сировини до тимчасово окупованого Криму. Вплив цього фактору був з часом частково компенсований постачанням товарів з території держави-агресорки. Асортимент був забезпечений але вартість зросла.

Наступний впливовий фактор окупанти створили самі. Це той елемент політики московскої колонізації Криму, який передбачав заміну або розмивання місцевого населення кримців. Результат, населення тимчасово окупованого Криму збільшилося орієнтовно на 1 000 000 осіб, що фактично збільшило населення окупованого півострова приблизно на третину. Тобто, споживчий попит збільшився орієнтовно на третину, а спроможності по самозабезпеченню сільгосппродукцією та продовольчими товарами скоротилося. Тобто, приблизно на 40-50% від до окупаційного рівня скоротилися можливості по самозабезпеченню на окупованій території Криму власної регіональної продовольчої безпеки та, відповідно, були створені умови для постійного зростання вартості мінімального продовольчого кошика.   

На даний час на окупованій території Криму у місцевого населення працює «кризова пам’ять». Та «кризова пам’ять», що нагадує дефіцит під час розпаду радянського союзу та пострадянських 90-х. Часи, коли дефіцит, інфляція, низький рівень споживчих можливостей були невід’ємною частиною життя. Ця «кризова пам’ять» підштовхує людей робити якісь запаси продовольства. В першу чергу купується товар за більш дешевими цінами та такий, що може безпечно зберігатися при відсутності електричної енергії.

Але, ця «кризова пам’ять» ще не породжує пусті полиці у регіональній роздрібній та дрібно гуртовій торгівельній мережі тимчасово окупованого Криму. А чи переросте з часом ця «кризова пам’ять» у «продовольчий хаос» буде залежати від спроможності окупантів долати створену логістичну блокаду, паливний дефіцит та проблеми по забезпеченню електричною енергією.

Динаміка зміни вартості мінімального продовольчого кошика, як однієї з основ оцінки показника якості життя, дозволяє зробити деякі наступні висновки:

I) Ресурси держави-агресора явно закінчуються або, як мінімум, значно зменшилися для їх використання на утримання окупованої території Кримського півострова. Окупаційні уряди в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі намагаються адміністративним способом регулювати ціни та попит у Криму. Водночас цінова та тарифна політика залишаються одним із небагатьох джерел наповнення хронічно дефіцитних регіональних окупаційних бюджетів. Тобто виникла дилема. Інфляція, яка підриває соціально-економічну стабільність на окупованій території та може породити хаос, необхідна для вирішення проблем часткового бюджетного самозабезпечення.

II) Негативна динаміка зміни вартості мінімального продовольчого споживчого кошика для мешканців окупованого Криму має системний характер на протязі всього терміну окупації.

ІІІ) Купівельна спроможність окупаційної грошової одиниці в Криму за весь період окупації системно зменшується. Сукупні доходи, які формують споживчі можливості кримців не компенсують ані падіння купівельної спроможності окупаційних грошей, ані інфляційного зростання вартості мінімального продовольчого споживчого кошика.

IV) Якість життя мешканців окупованої території Кримського півострова значно знизилася порівняно з довоєнним, доокупаційним рівнем та продовжує мати стійку тенденцію до негативної динаміки погіршення якості життя.

V) Подальший розвиток ситуації на окупованій території Кримського півострова має декілька сценаріїв. Найбільш вірогідний на сьогодні це сценарій «життя в облозі». За цим сценарієм очікується: перебої в постачанні споживчих товарів, аж до виникнення необхідності введення талонів/карток або розподільної системи забезпечення товарами першої необхідності. У тому числі тими, що наповнюють мінімальний продовольчий споживчий кошик.

Такі непопулярні, як то кажуть, рішення можуть призвести до відтоку частини населення з окупованої території Кримського півострова. У тому числі штучно створеному окупантами надлишкового населення. Що вже певною мірою спостерігається. А чи стане цей відтік остаточним (евакуація нелояльного населення) або лише тимчасовим (втеча від проблем до їх системного вирішення) покаже час.

_______________________________