Кандидати від окупації: хто балотується до Держдуми рф від Криму та Севастополя

20 вересня 2026 року рф планує провести вибори депутатів Державної думи IX скликання. Формально для російської правової системи це чергові парламентські вибори: є указ президента, федеральний виборчий закон, одномандатні округи, партійні списки, кандидати, комісії та бюлетені. Проте, частину майбутніх депутатів росія збирається «обирати» не на своїй міжнародно визнаній території.

На тимчасово окупованому Кримському півострові росія сформувала чотири одномандатні округи: №22 – Сімферопольський, №23 – Керченський, №24 – Євпаторійський та №219 – Севастопольський.

Після завершення реєстраційного етапу у трьох «кримських округах» зареєстровано 22 кандидати: вісім у Сімферопольському, сім у Керченському та сім у Євпаторійському. У тимчасово окупованому Севастополі до бюлетеня включено п’ять кандидатів.

Серед них чинні депутати Державної думи рф, керівниця створеної росією адміністрації м. Ялти, депутати окупаційних органів Криму і Севастополя, керівники регіональних відділень російських партій, підприємці, менеджери та особи, чия політична кар’єра фактично виникла або суттєво змінилася після 2014 року.

На перший погляд це може виглядати як звичайний набір кандидатів від різних російських партій. Але є обставина, яка докорінно змінює юридичний зміст цієї кампанії: кожен із цих 27 кандидатів погодився претендувати на представництво де-юре української території у федеральному парламенті держави, яка цю територію окупувала.

Саме тому ці вибори не лише історія про партійну конкуренцію. Наведене є ще одним механізмом, за допомогою якого росія намагається перетворити військовий контроль над окупованим Кримом на нібито звичайний політико-правовий зв’язок між мешканцями півострова та російською державою.

Як росія оформлює ці вибори за власними законами

16 червня 2026 року путін видав указ № 428, яким призначив вибори нового складу Державної думи на 20 вересня 2026 року. Указ посилається на Федеральний закон рф № 20-ФЗ «О выборах депутатов Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации».

За цим законом Держдума складається з 450 депутатів. Половина – 225 обирається за федеральними партійними списками, ще 225 – в одномандатних округах за принципом «один округ один депутат».

Для окупованого Кримського півострову створені Сімферопольський округ №22, Керченський №23 та Євпаторійський №24. Севастополь отримав округ №219. Російська ЦВК визначила комісії, які виконують функції окружних виборчих комісій. Зокрема, повноваження щодо округу №22 покладені на «територіальну комісію Залізничного району Сімферополя», №23 – на так звану «Избирательную комиссию Республики Крым», №24 – на «територіальну комісію Євпаторії».

Тобто Москва не просто відкриває на окупованій території окремі дільниці. Вона включає окупований Крим до самої структури формування російського парламенту.

У російському праві ця конструкція виглядає внутрішньо завершеною: є «суб’єкт рф», є округ, є комісія, є кандидати, є виборці, а після голосування повинен з’явитися «представник Криму» у Державній думі.

Проте, внутрішній закон держави не може створити для неї законний суверенітет над територією іншої держави.

Окупація не передає росії суверенітет над Кримським півостровом

Військовий контроль над територією не означає, що держава-окупант отримує право вважати цю територію своєю.

IV Женевська конвенція прямо передбачає, що населення окупованої території не може бути позбавлене передбаченого Конвенцією захисту через зміну місцевих інституцій, домовленості окупаційної адміністрації з державою-окупантом або навіть через проголошену цією державою анексію території.

Для Криму міжнародна позиція була чітко сформульована ще 27 березня 2014 року. Резолюцією 68/262 Генеральна Асамблея ООН підтвердила територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах і відмовилася визнавати зміну статусу Криму та Севастополя. Резолюцію підтримали 100 держав, проти проголосували 11.

Європейський Союз також послідовно не визнає російських виборів на окупованому півострові. Після російських виборів у 2025 році ЄС знову заявив, що не визнає ані самого голосування, ані його результатів у Криму та Севастополі, і кваліфікував такі дії як порушення міжнародного права, Статуту ООН та територіальної цілісності України.

Щодо виборів 2026 року вже висловилися ОБСЄ/БДІПЛ та Парламентська асамблея ОБСЄ. 6 серпня 2026 року вони не лише повідомили, що росія не запросила міжнародних спостерігачів ОБСЄ на вибори до Держдуми, а й окремо засудили рішення організувати голосування на тимчасово окупованих територіях України. За оцінкою ОБСЄ, результати таких «виборів» не матимуть чинності за міжнародним правом і порушують суверенітет та територіальну цілісність України.

Україна вже офіційно дала правову оцінку виборам 2026 року

13 серпня 2026 року ЦВК України ухвалила спеціальну постанову №70. У ній виборчі процедури, які росія проводить на окупованих територіях, прямо названі інструментом легітимізації окупації, незаконного поширення російської юрисдикції та примусової інтеграції українських територій до політичного і правового простору рф.

ЦВК України наголосила, що голосування, протоколи, результати та депутатські мандати, оформлені за підсумками таких виборів, є юридично нікчемними і не створюють правових наслідків.

Крім того, комісія закликала громадян України на окупованій території не брати участі, зокрема, у формуванні виборчих органів, агітації, спостереженні та балотуванні кандидатами до Держдуми рф.

Службі безпеки України та Державному бюро розслідувань рекомендовано документувати осіб, причетних до організаційного, фінансового, інформаційного, технічного, логістичного, адміністративного та силового забезпечення виборів у рамках діяльності Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.

Тобто, правоохоронні органи Україна формують доказову базу щодо людей та структур, які забезпечують функціонування російської виборчої системи на окупованій території.

Вибори та громадянська ідентичність: ще один вимір окупації

Є ще один аспект цієї історії, який часто залишається поза суто міжнародно-правовою дискусією.

Росія намагається змінити не тільки адміністративний статус території. Вона змінює середовище, в якому людина визначає, до якої держави вона політично належить.

Закон України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» визначає українську громадянську ідентичність як стійке усвідомлення людиною свого політико-правового зв’язку з Україною, українським народом та громадянським суспільством.

Для тимчасово окупованих територій ця норма має особливий зміст. Частина четверта статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» прямо встановлює обов’язок України підтримувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні та культурні зв’язки з громадянами України на окупованих територіях і сприяти їх залученню до процесів утвердження української національної та громадянської ідентичності. Ця норма була доповнена саме Законом України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності».

Російські вибори працюють у протилежному напрямі. Фактично мешканцям, зокрема, окупованих Сімферополя, Ялти, Євпаторії чи Севастополя пропонують сприймати себе не як громадян України, які живуть під окупацією, а як частину російського електорату. Їх включають до російських списків виборців. Перед ними з’являються «Единая Россия», КПРФ, ЛДПР, «Новые люди» та інші російські партії. Їм пропонують обрати «свого» депутата до Державної думи рф. А сам Крим на політичній карті росії оформлюється як звичайний регіон, що має власні округи та федеральне представництво.

Тому вибори варто розглядати не лише як юридичний наслідок окупації, а й як інституційний інструмент насадження російської громадянської та політичної ідентичності.

Водночас, це не дає підстав перекладати відповідальність держави-окупанта на цивільне населення. Люди, які залишилися на окупованій території, перебувають в умовах фактичного контролю росії, і саме тому українське законодавство, навпаки, виходить із необхідності підтримувати з ними політико-правовий зв’язок.

Зовсім інше питання особи, які самі претендують на посади у російській політичній системі. Саме їхні біографії і було досліджено у цьому матеріалі.

Округ № 22 – Сімферопольський

1) Нестеренко Юрій Юрійович (Нестеренко Юрий Юрьевич): від української юридичної освіти до російської Держдуми рф.

Юрій Нестеренко народився 24 березня 1981 року у м. Кіровограді – нинішньому Кропивницькому. Його освітній шлях тривалий час був пов’язаний з Україною. У 2002 році він закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського за юридичною спеціальністю. У 2009 році здобув фінансово-економічну освіту у Національному університеті державної податкової служби України. Уже після окупації Криму, у 2016 році, завершив навчання в Російській академії народного господарства та державної служби при Президентові рф за напрямом державного та муніципального управління.

До активної політики Нестеренко працював у приватному секторі – мав юридичну практику, займав керівні посади у підприємницьких структурах, пов’язаних із компанією «Мебель», а з 2016 року здійснював діяльність як індивідуальний підприємець
(ИНН № 910221261724).

Після 2014 року кар’єра вже повністю інтегрується до створеної росією політичної системи Кримського півострову. У 2014-2019 роках він був депутатом першого після окупації складу Сімферопольської міської ради. У 2019 році отримав повторний мандат, входив до фракції «Единая Россия» та очолював постійну комісію із соціальної політики. У вересні 2023 року він отримав мандат депутата Державної думи рф VIII скликання. Наразі є членом «Единой России» та комітету Державної Думи рф з будівництва і житлово-комунального господарства.

Цифровий профіль Нестеренка добре верифікується: він використовує офіційний VK-акаунт та Telegram-канал Yurij_Nesterenko, через який поширює депутатську інформацію.
У кампанії 2026 року Нестеренко працює в межах «Народної програми» «Единой России». У власному Telegram-каналі він серед пропозицій до її оновлення називав «молодіжну будову», модернізацію понад 800 студентських гуртожитків із сімейними блоками, програми «Гектар Героя» та «Время мастеров» для учасників російської війни проти України, посилення лікарської та медичної незалежності, розвиток транспорту, ЖКГ і агропромислового комплексу.

У тому ж каналі він систематично повідомляє про передачу матеріалів для маскувальних сіток і гуманітарних вантажів російським військовим та використовує тезу про «єдність тилу і фронту» як запоруку російської «перемоги».

Український правовий контекст щодо Нестеренка виходить за межі самого балотування у 2026 році. В офіційному оголошенні «Урядового кур’єра» зазначено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва надано дозвіл на спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023011000000205 щодо громадянина України Юрія Нестеренка за частиною п’ятою, шостою статті 111-1 та частиною другою статті 436-2 КК України.

2) Агєєв Сергій Анатолійович (Агеев Сергей Анатольевич): партія «Зеленые» та сімферопольський бізнес.

Сергій Агєєв народився 10 вересня 1983 року. Він очолює кримське регіональне відділення партії «Зеленые». Російська ЦВК у виборчих документах 2026 року вказує його головою ради регіонального відділення цієї партії у Криму.

Паралельно політична діяльність Агєєва (ИНН 910217741319) поєднується з комерційною, він є директором ООО «ЦЭВР» (ОГРН 1179102005642), із яким пов’язаний окремий бізнесовий кластер у Сімферополі.

У цьому випадку ми бачимо класичне поєднання регіонального бізнесу та партійної інфраструктури: керівник місцевого комерційного товариства одночасно очолює регіональне відділення російської партії і претендує на федеральний депутатський мандат від окупованого Криму.

Як кандидат від партії «Зеленые» Агєєв формально йде в межах її програми 2026 року «Семь шагов», що охоплює доступне житло, доходи й дешевшу енергію, прогресивне оподаткування, якісні продукти, охорону здоров’я, продовольчу безпеку та громадський екологічний контроль.

Водночас, у квітні 2026 року на офіційному ресурсі партії Агєєв закликав великий федеральний цифровий бізнес забезпечити повноцінну фізичну й юридичну присутність у Криму, називаючи півострів одним із ключових курортних регіонів росії та обґрунтовуючи потребу єдиного цифрового простору рф. Така риторика прямо нормалізує поширення російської юрисдикції на окуповану територію України.

3) Шекун Андрій Миколайович (Шекун Андрей Николаевич): «Коммунисты России» і судимості.

Андрій Шекун народився 9 травня 1963 року в смт Стрілка, Єнісейсього району, Красноярського краю. Навчався у Кримському сільськогосподарському інституті ім. М. І. Калініна та у 2011 році закінчив вже Кримський агротехнологічний університет.
Після окупації його політична діяльність пов’язана з «Коммунистами России». Він став секретарем комітету кримського республіканського відділення партії.

Але найбільш важлива знахідка стосується його кримінального минулого. У постанові ЦВК рф від 28 липня 2026 року щодо федерального списку «Коммунистов России» зазначено, що він мав судимості за частинами першою і другою статті 366 КК України – службове підроблення, частиною другою статті 364 – зловживання владою або службовим становищем.

Він балотується від «Коммунистов России», які на виборах 2026 року представили програму «Коммунисты за победу и советскую власть!». Її ключові тези – повернення до соціалістичної моделі та «радянської влади», посилення державного сектору, деклароване забезпечення «державних і зовнішньополітичних інтересів батьківщини» та відновлення «союзної держави».

4) Коваленко Геннадій Володимирович (Коваленко Геннадий Владимирович) народився 1 лютого 1967 року і йде на вибори від КПРФ.

Виборча картка самого кандидата за попередню кампанію вказує його працівником районного центру Симферопольської служби руху – диспетчером з планування використання повітряного простору. В блоці освіти значиться Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків, закінчене у 1989 році.

Разом із тим, Коваленко (ИНН 910913137126) пов’язаний із Симферопольським районом та керівництвом гаражно-будівельним кооперативом «Южный-1» (ОГРН 1189102005311).

Його кампанія відбувається в межах партійної «Программы Победы: От выживания – к развитию и справедливости». У ній КПРФ пропонує розширення державного контролю над ключовими секторами, націоналізаційні заходи, контроль цін, підвищення зарплат і пенсій та пов’язує внутрішню соціально-економічну перебудову з закріпленням російської «перемоги» у війні.

5) Шабельникова Світлана Миколаївна (Шабельникова Светлана Николаевна): окупаційний «парламент», ЛДПР і туристичний бізнес

Світлана Шабельникова народилася 4 червня 1957 року в с. Кіровське Кіровського району Криму. У 1981 році закінчила Севастопольський приладобудівний інститут.

Після 2014 року стала однією з помітних представниць ЛДПР на півострові. Російська ЦВК у документах кампанії 2026 року називає Шабельникову координаторкою кримського регіонального відділення ЛДПР.

Вона також є депутаткою так званої Державної ради Республіки Крим, працювала у структурах, пов’язаних з екологією і природними ресурсами.

Політична діяльність поєднується з бізнесом. Ще до окупації вона (ИНН 910200133810) була пов’язана з підприємством «Крымтурсервис-2004» як засновниця та керівниця, а після 2014 року продовжила підприємницьку діяльність уже за російськими правилами.

Шабельникова бере участь у кампанії в межах програми ЛДПР «100 дней преобразования России», яка поєднує соціально-економічні обіцянки з жорсткою міграційною політикою, підтримкою російських військових і окремим блоком, присвяченим війні проти України. Її власна публічна риторика також має виразний окупаційний компонент: у березні 2025 року на заході до річниці так званої «Крымской весны» для учнів спеціальної школи вона розповідала про кримський «референдум» 2014 року, «історичну місію Росії» та закликала виховувати гордість за російську державу.

Шабельникова включена Україною до персональних санкційних списків як особа, пов’язана з окупаційною політичною системою Криму. Крім того, в офіційному повідомленні «Урядового кур’єра» зафіксовано завершення у 2025 році досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024011000000260 щодо неї за частиною п’ятою статті 111-1 КК України.

6) Панова Ольга Михайлівна (Панова Ольга Михайловна): від московського «Сбербанку» до виборів у Криму.

Ольга Панова народилася 14 жовтня 1977 року у м. Єнісейську Красноярського краю. У 1997 році закінчила Калузький державний університет ім. К. Е. Ціолковського за спеціальністю «учитель хімії». Але її професійна кар’єра розвивалася переважно поза освітнім напрямком.

У 2010-2019 роках Панова працювала у ПАО «Сбербанк», де займалася GR-проєктами у сегменті малого бізнесу. GR – це професійна взаємодія бізнесу з органами державної влади, тому цей досвід фактично розташовував її на межі комерційного та державного секторів ще задовго до нинішньої виборчої кампанії.
У 2021-2022 роках Панова (ИНН 244701235866) була генеральною директоркою ООО «СОФТМЕД» у Москві. У 2025 році її ім’я вже пов’язується із сімферопольським ООО «КРЕПОСТЬ» (ОГРН 1259100004778). У 2026 році реєстрові сервіси почали відображати процедуру ліквідації цієї компанії.

Панова представляє партію «Новые люди», передвиборча програма яких у 2026 році має назву «Россия для жизни». Партія декларує модернізацію держави, підтримку підприємництва й технологічних компаній, розвиток регіонів, житла, освіти й сімейної політики, а також критикує надмірні цифрові заборони і просуває використання штучного інтелекту в державних та судових сервісах.

7) Васіліхін Дмитро Олександрович (Василихин Дмитрий Александрович): паливний бізнес та «Родина».

Дмитро Васіліхін народився 21 жовтня 1982 року. Основна його професійна діяльність пов’язана з кримським паливним бізнесом. Він (ИНН 910216110247) був засновником та керівником ООО «ТАВРИДА ОЙЛ» (ОГРН 1239200003789) і пов’язаний із ООО «Крым Сервис Ойл» (ОГРН 1149102056608).

Васіліхін балотується від «Родины». На XII з’їзді 2026 року партія сформулювала дванадцять передвиборчих тез, серед яких «Россия для русских и коренных народов», економічний суверенітет, соціальна справедливість, жорсткіший міграційний режим і посилення державної ролі в економіці.

Його включення до регіональної групи «Родины» по Криму та одночасне балотування в Сімферопольському окрузі є формою участі у російській політичній інституціоналізації окупованої території.

8) Новиков Микола Олександрович (Новиков Николай Александрович, ИНН 910220038307) народився 26 жовтня 1988 року і представляє «Справедливую Россию».

Новиков балотується від «Справедливой России», а керівник кримського відділення партії Роман Юхненко прямо відніс його разом із Максимом Кабановим і собою до команди, яка працює в межах програми «Манифест справедливости. 10 целей». Вона охоплює підтримку учасників російської СВО, регулювання цін, зарплати й пенсії, житло і ЖКГ, медицину, освіту, міграцію та цифрові права.

У серпні 2026 року Новиков разом із Кабановим публічно акцентував на низькій купівельній спроможності населення Криму та складнішій конкуренції місцевого бізнесу з великими федеральними компаніями через вартість будматеріалів і логістики.

Округ №23 – Керченський
1) Павленко Яніна Петрівна (Павленко Янина Петровна): українська школа державного управління і керівництво окупованою Ялтою.

Яніна Павленко народилася 19 лютого 1976 року у м. Вижниці Чернівецької області. У 1998 році закінчила Херсонський державний технічний університет за спеціальністю, пов’язаною з менеджментом. У 2007 році закінчила Національну академію державного управління при Президентові України.

До активної політичної кар’єри її ім’я було тісно пов’язане з кримським виноробством. Павленко (ИНН 910810649612) керувала підприємствами «Новый Свет» і «Массандра» – двома відомими кримськими виноробними брендами.

Також, вона була депутатом Верховної Ради АР Крим шостого скликання від «Партії регіонів».

Після окупації вона увійшла до російської адміністративної системи та зрештою очолила створену росією адміністрацію м. Ялти.

На виборах 2026 року Павленко представляє «Единую Россию» і формально спирається на оновлювану «Народную программу» партії. Її власна риторика значно конкретніша: на офіційному заході в Ялті у березні 2026 року, присвяченому дванадцятій річниці так званого «Воссоединения Крыма с Россией», вона назвала 18 березня «праздником единства, справедливости и возрождения», заявила про можливості, які дітям «відкрила Росія», та дякувала особам, які зробили можливими події 2014 року. На тому ж заході вручалися відзнаки «За помощь фронту».

Павленко є фігуранткою українських санкційних рішень. Крім того, наявна судова справа № 756/8740/17 Оболонського районного суду м. Києва, в якій Павленко має статус обвинуваченої за категорією «державна зрада».

2) Баранов Олександр Павлович (Баранов Александр Павлович): «зелений» кандидат після банкрутства.

Олександр Баранов народився 22 травня 1980 року у м. Ялта. Професійна біографія переважно підприємницька.

У 2015-2024 роках він був зареєстрований як індивідуальний підприємець (ИНН 910306602042), діяльність якого пов’язувалася із сільськогосподарськими послугами. Наприкінці 2024 року у відповідному реєстрі зафіксовано його банкрутство.

Баранов представляє партію «Зеленые» і бере участь у кампанії в межах її програми «Семь шагов», яка поєднує екологічні гасла з соціально-економічними пропозиціями – доступним житлом, дешевшою енергією, прогресивним оподаткуванням, охороною здоров’я, продовольчою безпекою та громадським екологічним контролем.

3) Туров Олександр Володимирович (Туров Александр Владимирович) народився 28 червня 1959 року. Краєзнавець та автор історико-краєзнавчої книги «Город у моря», виданої у 2013 році.
Після окупації Туров став одним із основних діячів «Коммунистов России» у Криму. Російська ЦВК вказує його першим секретарем кримського республіканського відділення партії.

Також, він з 2017 року очолює товариство ветеранів прикордонної служби Феодосії та значиться радником голови так званої Республіки Крим. Брав участь у виборах до Феодосійської міської ради та Державної Думи рф, у 2021 році балотувався від партії «Коммунисты России».

Окремо наявна інформація про проходження ним військової служби у структурах прикордонної служби КДБ (наразі ФСБ) у 1977-1982 роках.

Туров як перший секретар кримського відділення «Коммунистов России» представляє програму партії «Коммунисты за победу и советскую власть!», що передбачає повернення соціалістичної моделі, відновлення «радянської влади» та «союзної держави», а також декларує захист зовнішньополітичних інтересів росії.

Олександр Туров прямо включений до санкційного рішення РНБО 2021 року як учасник російського виборчого процесу, до нього застосовано персональні обмежувальні заходи.

4) Павличенко Іван Петрович (Павличенко Иван Петрович): від Компартії України до КПРФ.

Іван Павличенко народився 15 вересня 1988 року у м. Ялта. У 2011 році закінчив Донецький національний університет економіки і торгівлі, отримавши спеціальність у сфері маркетингу. Його політична біографія почалася ще до окупації. ЦВК України у виборчих матеріалах 2012 року прямо вказувала Павличенка першим секретарем Ялтинського міського комітету Комуністичної партії України.

Після 2014 року політична орієнтація фактично продовжилася вже всередині російської системи. Павличенко став депутатом створеної росією Ялтинської міської ради, а у 2022-2024 роках очолював місцеве відділення КПРФ.

Паралельно з 2014 року займається підприємництвом. У корпоративному масиві простежуються його зв’язки з кількома юридичними особами, зокрема структурою «Союз русских переговорщиков» у Сімферополі (ОГРН 1259100005922) та ООО «АГРО СПЕЦ МЕХАНИЗАЦИЯ» (ОГРН 1149102018306).

Павличенко балотується від КПРФ у межах її «Программы Победы», яка пропонує посилення державного контролю, націоналізацію стратегічних секторів, контроль цін і збільшення соціальних виплат та прямо пов’язує внутрішню політику росії із забезпеченням її військово-політичної «перемоги».

5) Юр’єв Юрій Юрійович (Юрьев Юрий Юрьевич): інженер-будівельник і керівництво кримської ЛДПР.

Юрій Юр’єв народився 14 березня 1980 року у с. Почетне Красноперекопського району Криму. У 2002 році закінчив Кримську академію природоохоронного і курортного будівництва та отримав кваліфікацію інженера-будівельника.

Після окупації став депутатом так званої Державної ради Республіки Крим. У ЛДПР посідає керівні позиції, був пов’язаний із керівництвом фракції та входить до координаційних органів регіонального відділення.

Юр’єв іде від ЛДПР у межах програми «100 дней преобразования России». У власній політичній активності він не обмежується соціально-економічною тематикою: у лютому 2026 року офіційний ресурс ЛДПР повідомляв, що Юр’єв нагородив керівницю проєкту «Жена и мать Героя», орієнтованого на підтримку сімей учасників російської війни проти України. У кримському відділенні ЛДПР він також просував тезу про необхідність поширення бізнесових пільг у Криму.

В Україні Юр’єв має процесуальний статус підозрюваного, офіційне повідомлення «Урядового кур’єра» містить інформацію про його виклик до слідчого управління ГУ СБУ в АРКрим у кримінальному провадженні № 22024011000000261 за частиною 5 статті 111-1 КК України – участь громадянина України у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території, у добровільному обранні до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

6) Шупеня Даніїл Сергійович (Шупеня Даниил Сергеевич): народився 26 березня 1998 року (ИНН 673204207810). Він один із наймолодших кандидатів, представляє партію «Новые люди» та виконує функції секретаря її кримського регіонального відділення.
Шупеня працює в межах програми «Россия для жизни», що робить акцент на технологічній модернізації, підприємництві, сильних регіонах, житлі, освіті, сімейній політиці та цифрових правах.

7) Кабанов Максим Юрійович (Кабанов Максим Юрьевич): керченська «Пантика» та «Справедливая Россия».

Максим Кабанов народився 24 жовтня 1973 року у м. Керч (ИНН 911101561372). Вищу освіту отримано в Кримському інституті економіки та господарського права. Основний професійний профіль – підприємництво. Він є засновником та керівником ООО «Лаборатория красоты и здоровья «Пантика»» (ОРГН 1149102081094).
Кабанов разом із Новиковим і Юхненком балотується від «Справедливой России» в межах програми «Манифест справедливости. 10 целей».

У серпні 2026 року він разом із Новиковим публічно пов’язував проблеми кримського бізнесу з низькою купівельною спроможністю населення, дорожчими матеріалами та транспортними витратами і складнішою конкуренцією з великими федеральними компаніями.

Округ №24 – Євпаторійський

1) Бабашов Леонід Іванович (Бабашов Леонид Иванович): від київського будівельного університету до російського парламенту

Леонід Бабашов народився 31 січня 1966 року у селі Петровка Красногвардійського району Криму. У 1995 році закінчив Київський державний технічний університет будівництва і архітектури. Після окупації, у 2016 році, здобув ще одну освіту – бакалавра юриспруденції у створеному росією Кримському федеральному університеті. До політики займався підприємницькою діяльністю (ИНН 910509152818).

У 2014 році став депутатом так званої Державної ради Республіки Крим і залишався там до 2021 року. Після цього кар’єра перейшла на федеральний рівень: Бабашов став депутатом Державної думи рф VIII скликання від «Единой России».

Бабашов іде від «Единой России» та бере участь в оновленні її «Народной программы». У власній кампанійній комунікації він формулює принцип «реальні справи і особиста відповідальність перед кримчанами», акцентує на федеральному фінансуванні інфраструктури та одночасно систематично повідомляє про допомогу російським військовим – маскувальні сітки, медичні матеріали, продукти та інші вантажі для підрозділів, які воюють проти України.

Бабашов включений до українських санкційних списків. Крім того, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року у справі № 757/11033/24-к дозволено спеціальне досудове розслідування щодо нього у провадженні № 12022000000000530 за ознаками правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 111-2 та частини третьої статті 260 КК України.

2) Буянов Олександр Володимирович (Буянов Александр Владимирович): керівник із системи «Крымхлеба».

Олександр Буянов народився 18 травня 1981 року у м. Сімферополь (ИНН 910206371320). Професійна біографія значною мірою пов’язана з ПАО «Крымхлеб».У 2020-2023 роках він працював спеціалістом з охорони праці. Пізніше вже значиться керівником структурного підрозділу підприємства.

Буянов балотується від партії «Зеленые» в межах програми «Семь шагов»: доступне житло, доходи й енергетика, прогресивне оподаткування, якісні продукти, охорона здоров’я, підтримка аграрного виробництва та громадський екологічний моніторинг.

3) Данілін Петро Миколайович (Данилин Петр Николаевич) народився 21 вересня 1984 року.

Основний професійний актив кандидата (ИНН 910301004747) – ООО «Ломбард Онколь» (ОГРН 1149102040691). Данілін значиться генеральним директором підприємства і власником контрольної – 55% частки.

Данілін висунутий «Коммунистами России» і представляє партійну програму «Коммунисты за победу и советскую власть!», яка ставить за мету повернення до соціалістичної моделі, посилення державної власності, відновлення «радянської влади» та «союзної держави».

4) Вакуленко Петро Володимирович (Вакуленко Петр Владимирович): російський підприємець, бізнес якого прийшов до Криму після окупації.

Петро Вакуленко народився 29 грудня 1984 року у Краснодарі. Має вищу юридичну освіту, отриману у Російському державному соціальному університеті. З 2014 року він (ИНН 231211457392) є генеральним директором і стовідсотковим власником ООО «ТД КРЫМ АГРО» у Сімферополі (ОГРН 1149102005843). Компанія займається оптовою торгівлею сільськогосподарської техніки.

У 2023 році Вакуленко стає членом КПРФ. Надалі секретарем первинного партійного відділення №42 у Сімферополі та помічником депутата так званої Державної ради Криму Сергія Богатиренка.
Вакуленко балотується від КПРФ у межах її «Программы Победы», яка просуває розширення державного сектору, націоналізаційні заходи, контроль цін, підвищення доходів і соціальних виплат та пов’язує ці зміни з російською військово-політичною «перемогою».

5) Попов Микола Георгійович (Попов Николай Георгиевич) народився 3 квітня 1977 року у м. Євпаторії.

Є депутатом створеної Росією Євпаторійської міської ради від ЛДПР. Його політичний профіль тісно пов’язаний із підприємницькою діяльністю. До липня 2020 року Попов керував ООО «Последний Дозор» (ОГРН: 1149102016690), у лютому 2026 року підприємство було ліквідоване. З травня 2022 року він очолює ООО «УК «Любимый город»» (ОГРН: 1229100006453). У листопаді 2022 року став також директором та засновником московського ООО «САТУРН» (ОГРН: 1227700763180). Окрім того, зареєстрований як індивідуальний підприємець (ИНН 911001531127).

Попов представляє ЛДПР і, відповідно, кампанію «100 дней преобразования России», де соціально-економічні обіцянки поєднані з жорсткою міграційною політикою, підтримкою російських військових та окремим блоком щодо війни проти України. На місцевому рівні його публічна активність у 2026 році пов’язана насамперед із роботою кримського відділення ЛДПР та євпаторійським партійним осередком.

6) Боровських Андрій Володимирочвич (Боровских Андрей Владимирович): військова освіта, фермерство та перехід від «Единой России» до «Новых людей».

Андрій Боровських народився 4 лютого 1989 року. У 2012 році закінчив Військову академію тилу та транспорту імені А. В. Хрульова. Після цього його кар’єра змістилася у цивільну сферу. У 2017 році він (ИНН 665403811340) зазначався керівником фермерського господарства (ОГРН 317910200121584) у селі Молочне Сакського району.

Політична біографія також не була незмінною. Історичні виборчі матеріали пов’язують Боровських із «Единой Россией» та участю у місцевих виборах. У 2021 році він уже балотувався до Держдуми рф від «Новых людей», а пізніше став депутатом створеної росією Молочненської сільської ради Сакського району.

Боровських у 2026 знову представляє «Новые люди» і бере участь у кампанії в межах програми «Россия для жизни», орієнтованої на технологічну модернізацію, підприємництво, розвиток регіонів, житло, освіту, сімейну політику та цифрові права.

7) Юхненко Роман Анатолійович (Юхненко Роман Анатольевич): від Харківського університету до керівництва кримською «Справедливой Россией».

Роман Юхненко народився 29 лютого 1988 року у м. Євпаторія. У 2010 році закінчив Харківський національний економічний університет і отримав ступінь магістра економічної кібернетики.

Після окупації зареєструвався як індивідуальний підприємець у Євпаторії (ИНН 911002188992). Основний напрям бізнесу – роздрібна торгівля непродовольчими товарами. Надалі став депутатом створеної росією Євпаторійської міської ради та членом комітету, що займається санаторно-курортним комплексом і туризмом.

У 2024 році його політична вага суттєво зросла. Юхненко очолив кримське регіональне відділення «Справедливой России» та увійшов до Центральної ради партії.

Громадський слід теж наявний. Юхненко пов’язаний із КРОО «МИГ» (ОГРН 1159102052230) – «Молодежная инициативная группа», та проєктом «Молодежный коммуникационный центр».

Юхненко як керівник кримського відділення «Справедливой России» прямо заявляв, що він, Новиков і Кабанов ідуть на вибори з рішеннями в межах «Манифеста справедливости. 10 целей». Програма включає підтримку російських військових та їхніх сімей, державне регулювання цін, зарплати й пенсії, житло і ЖКГ, медицину, освіту, міграцію та цифрові права.

Округ №219 – Севастопольський

1) Лобач Тетяна Георгіївна (Лобач Татьяна Георгиевна) (ИНН 920251334373) народилася 8 січня 1974 року у Хмельницькому.

Її освіта значною мірою українська. У 1996 році вона закінчила Чернівецький державний університет за спеціальністю «географія», а у 2006 році – Тернопільський державний університет за напрямом менеджменту організацій. Після окупації отримала освіту у Российской академии народного хозяйства и государственной службы при президенте рф. Лобач одна з тих кандидаток, політична кар’єра яких розпочалася ще до 2014 року. Вона була депутаткою місцевих органів влади Севастополя.

Після окупації не залишила політику, а перейшла до сформованої росією системи. У 2014-2021 роках була депутаткою окупаційних Законодавчих зборів Севастополя. У 2021 році стала депутаткою Державної думи рф VIII скликання від «Единой России». Нині обіймає посаду заступниці голови комітету Державної думи рф з туризму.
Лобач як чинна депутатка «Единой России» працює в межах «Народной программы», у 2026 році вона збирала пропозиції до її оновлення і публічно просувала, зокрема, дорожні та інфраструктурні проєкти для Севастополя. Водночас, її особиста риторика прямо легітимізує анексію: у Telegram Лобач заявляла, що 96 % кримчан і севастопольців нібито проголосували за перебування у складі рф та «ні на секунду» про це не пошкодували.

Лобач перебуває під санкціями України через діяльність в окупаційних органах влади у Севастополі.

2) Браковенко Володимир Олексійович (Браковенко Владимир Алексеевич) (ИНН 920157209400) народився 12 квітня 1980 року у Красногвардійському в Криму.

Його політична діяльність зосереджена у Севастополі. Вже у 2021 році Браковенко був обраний другим секретарем міського комітету партії КПРФ.

У 2024 році закінчив Московську академію підприємництва.
Браковенко представляє КПРФ і працює в межах її «Программы Победы». У липні 2026 року, подаючи документи кандидата в Севастополі, він окремо заявляв про необхідність розвитку промисловості та сільського господарства, відновлення роботи заводів, створення робочих місць і збільшення бюджетних надходжень.

Рішення РНБО 2021 року включає Браковенка до санкційного переліку та ідентифікує його як громадянина України, пов’язаного з російським виборчим процесом у Севастополі.

3) Гордієнко Артем Олександрович (Гордиенко Артем Александрович): українська міліцейська освіта, ЛДПР і кримінальне провадження в Україні.

Артем Гордієнко (ИНН 920456077279) народився 9 травня 1980 року у Чуднові Житомирської області. У 2001 році закінчив Луганський інститут внутрішніх справ.

Після окупації Севастополя увійшов до російської політичної системи та став депутатом створених росією Законодавчих зборів міста.
Його політична діяльність пов’язана з ЛДПР. Партійні матеріали вказують, що Гордієнко є колишнім працівником правоохоронних органів у званні підполковника у відставці та діяч севастопольського регіонального відділення партії.

Гордієнко представляє ЛДПР і бере участь у кампанії «100 дней преобразования России». У вересні 2026 року в офіційній партійній публікації він, обговорюючи «традиційні цінності», заявив, що боротьба відбувається не лише на «лінії бойового зіткнення», а й за «уми і серця» молодого покоління. У такий спосіб російська війна проти України подається ним як нормативна складова внутрішньої політики та виховання.

Щодо Гордієнка існує український кримінально-правовий трек. Офіційне повідомлення 2024 року ідентифікує його як підозрюваного за частиною першою статті 111 КК України – державна зрада, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2024 року у справі № 755/16576/24 надано дозвіл на спеціальне досудове розслідування.

4) Барибін Сергій Леонідович (Барыбин Сергей Леонидович) (ИНН 370649556001) народився 16 квітня 1985 року.

ЦВК рф включила Барибіна також до федеральної регіональної групи «Новых людей», що охоплює Крим, Севастополь та інші окуповані території. Барибін представляє «Новые люди» і формально працює в межах програми «Россия для жизни». Він один із найменш публічних кандидатів у групі.

5) Кисельова Ксенія Сергіївна (Киселева Ксения Сергеевна) народилася 19 серпня 1983 року.

У 2006 році Кисельова закінчила Томський державний університет за журналістським напрямом. Працювала у партійних структурах у Москві та Томську, займалася організаційною роботою.

Офіційні матеріали «Справедливой России» пов’язують Кисельову з центральним апаратом партії – є членом Центральної ради. Також вона фігурує як радниця голови партії Сергія Миронова та помічниця депутата Державної думи рф.

Кисельова балотується від «Справедливой России» в межах «Манифеста справедливости. 10 целей». У власних севастопольських інтерв’ю вона конкретизувала місцевий блок: модернізація водопостачання, електромереж, каналізації та зливової інфраструктури, а також пріоритет громадського транспорту, транспортно-пересадочні вузли, синхронізація автобусів, тролейбусів і морського транспорту, контроль інтервалів та жорсткіше регулювання паркування.

Чи означає саме балотування кримінальну відповідальність в Україні?

Тут необхідно відділити політичну оцінку від кримінального права.

ЦВК України прямо закликала громадян України не балотуватися кандидатами на російських виборах на тимчасово окупованих територіях. Вона також нагадала про кримінальну відповідальність за організацію незаконних виборів, публічні заклики до їх проведення та пособництво державі-агресору.

Однак твердження «всі кандидати автоматично вчинили злочин» було б юридично некоректним.

Кримінальна відповідальність індивідуальна. Частина п’ята статті 111-1 Кримінального кодексу України, зокрема, встановлює відповідальність громадянина України за добровільне зайняття посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території.

Частина шоста цієї статті передбачає відповідальність, зокрема, за організацію та проведення заходів політичного характеру у співпраці з державою-агресором та/або її окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань, а також за активну участь у таких заходах, за відсутності ознак державної зради. За конкретних обставин може поставати також питання про кваліфікацію дій за статтею 111-2 КК України – пособництво державі-агресору.

Але в кожному випадку правоохоронному органу необхідно встановити: громадянство особи; її конкретні дії; роль у виборчому процесі; форму умислу; час і місце дій; а також усі інші ознаки конкретного складу кримінального правопорушення.

Отже, кандидатський статус є вагомою підставою для документування та правової перевірки, але не замінює доказування і судового вироку.

27 людей як частина однієї системи

Якщо розглядати кандидатів окремо, це дуже різні біографії. Є чинні депутати Держдуми рф – Нестеренко, Бабашов, Лобач. Є керівниця окупаційної адміністрації Ялти – Павленко. Є депутати так званої Державної ради Криму, депутати створених росією міських і сільських рад, регіональні керівники партій, бізнесмени та директори підприємств та кандидати, біографії яких практично повністю сформовані у росії. Але якщо подивитися на всі профілі разом, простежується певна система.

На окупованій території відтворена практично повна російська партійна модель: «Единая Россия»; КПРФ; ЛДПР; «Новые люди»; «Справедливая Россия»; «Зеленые»; «Коммунисты России»; «Родина».

Є російські округи, комісії, партійні штаби, федеральні та одномандатні списки, бюлетені, агітація та три дні голосування –18, 19 і 20 вересня.І після завершення цієї процедури Москва оголосить, що Крим та Севастополь мають своїх депутатів у російському парламенті.
Саме тому правовий і політичний зміст виборів значно ширший за чотири депутатські мандати. Оскільки це механізм, який повинен демонструвати, що ніби окупований Кримський півострів уже не окупована територія, а звичайний елемент російського політичного організму.

Висновок: вибори як механізм перетворення окупації на «нормальність»

Російські вибори до Державної думи рф у Криму та Севастополі – це не просто голосування, яке відбувається на чужій території, а значно складніша конструкція.

Спочатку росія захоплює територію військовим шляхом, а потім поширює на неї своє законодавство, створює власні адміністрації, видає документи, будує партійну систему, проводить місцеві вибори, включає населення до російського корпусу виборців, формує одномандатні округи і зрештою пропонує мешканцям Кримського півострова «обрати» представника до парламенту держави-окупанта.

Таким чином, вибори виконують функцію політичної інституціоналізації анексії.

З погляду Закону України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» тут існує й інший вимір. Українська громадянська ідентичність базується на усвідомленні політико-правового зв’язку людини з Україною.

Російська система намагається цей зв’язок замінити не одним указом і не одним паспортом, а щоденною інституційною практикою: російська адміністрація, російські державні сервіси, російські партії, російські вибори, російський депутат.

Саме тому Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зобов’язує державу не відмовлятися від своїх громадян під окупацією, а підтримувати з ними політичні, соціальні, інформаційні та культурні зв’язки.

І саме тому важливо розмежовувати населення в окупації та людей, які добровільно займають посади або претендують на політичне представництво в інституціях держави-окупанта.

27 кандидатів цього матеріалу не просто список прізвищ у бюлетенях. Їхні біографії показують, хто саме персоніфікує російську політичну систему в окупованому Криму: частина прийшла до неї з української місцевої політики; частина – з українських університетів та державних інституцій; частина – з кримського бізнесу; частина – безпосередньо з росії.

Але у вересні 2026 року всі вони стали частиною єдиного сценарію кремля на суверенних теренах України. Проте, їхні завдання відрізняються: доки одні мітять у крісла Держдуми рф, інші слугують лише інструментами у виборчих схемах, забезпечуючи легітимізацію процесу чи підстраховку для потрібних кандидатів.

Саме тому документування їхньої політичної діяльності, бізнесу, корпоративних зв’язків, громадянства та попередньої участі у структурах окупаційної влади має не лише журналістське, а й потенційне доказове значення.

Ростислав КРИМЕЦЬ

Читайте також по темі: Вибори без вибору: як відбувається «передвиборча кампанія» в окупованому Криму та Севастополі

__________________________________

Матеріал підготовлено у партнерстві з громадською організацією "Лібереко – Партнерство за права людини

__________________________________