Російська федерація послідовно інтегрує безпілотні авіаційні системи (надалі - БАС) у власну освітню політику, перетворюючи навчальні заклади на елемент підготовки кадрів для військово-промислового комплексу. Особливу роль у цьому процесі відіграють тимчасово окуповані території України, де ця модель впроваджується прискореними темпами та з мінімальними обмеженнями. Зокрема, впроваджуються як інтеграційні механізми через технопарки «Кванторіум», «аерокванти», так і паралельні/гібридні інструменти  - військово-патріотичні центри, мережі «шкіл БпЛА», профорієнтаційні й змагальні треки.

Аналіз відкритих джерел свідчить: йдеться не про окремі ініціативи, а про системну політику з чіткою нормативною базою, фінансуванням і розгалуженою мережею провайдерів.

Від нацпроєкту до шкільного класу

Основою цієї політики є російський національний проєкт «Беспилотные авиационные системы», який формує вертикально інтегровану модель: від стратегічного планування до конкретних освітніх програм. У межах проєкту визначено ключові федеральні напрямки, зокрема підготовку кадрів, стимулювання попиту та розвиток технологій.

Освітній компонент передбачає масове створення мережі спеціалізованих класів (гуртків) у школах і центрів практичної підготовки на базі закладів середньої професійної освіти. Методичні рекомендації, затверджені заступницею міністра «просвещения» А.В. Зиряновою, прямо фіксують цільовий масштаб: до кінця 2030 року в межах федерального проєкту мають бути створені 4 872 спеціалізовані класи/гуртки у школах та 380 центрів практичної підготовки у закладах середньої професійної освіти (надалі - СПО).

Ці ж методичні рекомендації деталізують типологію оснащення й вимоги до інфраструктури. Зокрема, як мінімум закладається програмне забезпечення/симуляційний контур, який допускає різні типи БАС (мультироторні, літакові, гібридні), різні вагові категорії, моделювання умов середовища та збір статистики.

Важливо, що «шкільне» впровадження не зводиться до факультативів: в офіційній риториці й документах фігурує «масовий доступ» для школярів і учнів СПО до компетенцій у сфері розробки/виробництва/експлуатації БАС, а також вимога відображати інформацію про створені структури, програми й оснащення на сайтах освітніх організацій.

Нормативно-правова та програмна база

Нормативний «каркас» впровадження системи підготовки дітей-пілотів складається з трьох рівнів: документи нацпроєкту/федеральних проєктів (паспорти, плани, методичні рекомендації); освітні стандарти та федеральні програми (зокрема для шкіл і СПО); регламенти фінансування/закупівель на рівні суб’єктів і організацій.

На рівні оснащення й організації інфраструктури ключовими є методичні рекомендації Мінпросвіти рф (15.02.2024), які прямо описують:

– що створюється (спеціалізований клас/гурток; центр практичної підготовки);

– як може фінансуватися (федеральна субсидія + регіональні/місцеві бюджети + позабюджетні джерела);

– як забезпечується закупівельна рамка (зокрема з посиланням на контрактну систему та антимонопольні вимоги, а також пріоритет товарів російського походження в закупівлях за рахунок федеральних субсидій).

На рівні змісту загальної середньої освіти основним документом є федеральна робоча програма з предмета «Труд (технология)» (ФРП, 5–9 классы), де модуль «Робототехніка» прямо містить лінії, пов’язані з безпілотними літальними апаратами (у т.ч. як частину «управління груповою взаємодією роботів», розгляд систем керування польотом, базових аспектів безпеки застосування, а також практичні заняття з керування), що показує: «дрони» закладаються не лише як позашкільний гурток, а як елемент офіційної предметної програми для 8–9 класів у межах оновленого «Труд (технологія)».

Для системи середньої професійної освіти важливим індикатором інституціоналізації є затвердження федеральних державних освітніх стандартів СПО за спеціальністю 25.02.08 «Експлуатація безпілотних авіаційних систем» наказом 09.01.2023 №2 із державною реєстрацією в Мін’юсті рф. Документ визначає рамкові вимоги до реалізації програм підготовки «оператора БпЛА» в організаціях СПО/ВО.

Характерною рисою цієї політики є підхід до оснащення навчальних закладів. Йдеться не лише про закупівлю дронів, а про створення повноцінного навчально-виробничого середовища.

Як «матеріалізується» закупівельна логіка, видно на прикладі відкритого переліку майна/обладнання однієї з російських шкіл, отриманого для реалізації нацпроєкту БАС. Навчальний комплект включає:  додаткові акумулятори для навчальних і «спортивних» квадрокоптерів, 3D-принтери, VR-окуляри, ліцензії на ПЗ, інструментальну базу, обладнання для пайки та безпечного зберігання Li-Po АКБ тощо. Цей перелік є важливим, бо він ілюструє, що мова йде не лише про «купити квадрокоптер», а про розгортання повного навчально-виробничого контуру: симуляція/візуалізація, прототипування, сервіс/ремонт, безпека та витратні матеріали.

Цифровий вимір: контроль і кадровий резерв

Окремий маркер індустріалізації підходу – фінансування створення «цифрового реєстру кадрів БАС» на базі «Університет 2035» (у паспортах він фігурує як інформаційно-аналітична система),який виступає оператором відповідної інформаційно-аналітичної системи. Її завдання — відстеження освітніх траєкторій і формування кадрового резерву для галузі БАС.

ТОТ як полігон для масштабування

На тимчасово окупованих територіях України ця система реалізується через поєднання офіційних освітніх інструментів і паралельних структур. Наведені нижче приклади не є вичерпні, але відображають різні інституційні канали: технопарки, університети, «військово-патріотичні» центри, приватні/квазіприватні ініціативи.

Тимчасово окупований Крим. На тимчасово окупованому півострові на рівні позашкільної освіти  діють дитячі технопарки «Кванторіум», де впроваджено напрямок «Аероквантум», що включає вивчення проектування, збирання та пілотування безпілотних літальних апаратів (навчання проходить з використанням DJI Phantom, гоночних дронів та комплектів для складання). Перший стаціонарний технопарк «Кванторіум» з напрямок «Аероквантум» вже працює в тимчасово окупованій Євпаторії. Також технопарк розпочав роботу в тимчасово окупованому Севастополі на базі «малої академії наук». Крім того, як повідомляють окупаційні медіа, для охоплення більшої кількості дітей створенно пересувні «Кванторіуму» з переліком квантумів, що включає «Аероквантум». Ці «мобільні» лабораторії вже відвідали Бахчисарайський, Білогірський, Євпаторійський та інші райони. 

У сегменті професійної та вищої освіти зафіксовано приклади підготовки операторів: Кримський федеральний університет повідомляв про завершення практикуму «Беспілотні технології / Беспилотные технологии» на базі «Прибрежненського аграрного коледжу КФУ», де слухачі отримували свідоцтво за професією «Оператор безпілотних літальних апаратів».

На початку цього року на базі «Керченського технологічного технікуму імені В.М. Толстова» відбулося урочисте відкриття відбірного етапу освітнього практикуму «Беспілотні технології». В повідомленні окупаційного видання наголошувалося на тому, що «цей захід став частиною масштабного проєкту формування кадрового резерву операторів БПЛА для регіону». Проєкт реалізується «Кримським дослідницьким інститутом безпілотних технологій» за дорученням «глави Республіки Крим» Сєргєя Аксьонова під особистим кураторством «помічника глави Республіки Крим» Станіслава Грєцкого.

В тимчасово окупованому Севастополі «Севастопольський державний університет» оголошував набір на додаткову професійну програму з управління та технічного обслуговування БпЛА, а в міському «Кванторіумі» проводилися заняття/майстер-класи з керування квадрокоптерами в «Аероквантумі».

Особливість формату навчання молоді через технопарки — гнучкість:  легше фінансуються, швидше відкриваються та можуть діяти паралельно зі шкільною системою, не змінюючи формально навчальні програми.

Тимчасово окуповані Донеччина та Луганщина. У Маріуполі (Донецька область) створено технопарк «Кванторіум», де функціонує напрям «Аероквантум». Він орієнтований на навчання дітей роботі з безпілотниками та отримання практичних навичок пілотування. На тимчасово окупованій Луганщині важливу роль у підготовці підлітків керуванню БПЛА відіграє центр «Воїн». Інструктори центру проводять виїзні заняття у школах і вишах, що дозволяє використовувати обладнання без його закріплення за конкретними закладами.

Тимчасово окупована Запоріжчина. У регіоні простежуються дві взаємодоповнюючі лінії. З одного боку, це освітній сегмент через «Кванторіум» і підготовку школярів. З іншого — індустріальний компонент через співпрацю з «Мелітопольським державним університетом», де планується створення лабораторій і полігонів для тестування БАС. Це дозволяє окупаційній владі інтегрувати освітній процес у ширший контекст розвитку технологій і виробництва.

Тимчасово окупована Херсонщина. У Херсонській області, окрім освітніх ініціатив, фіксується поява приватних або квазіприватних структур. Зокрема, згадується мережа «Архангел», яка позиціонується як мережа «школи дронів». Це свідчить про розширення системи за межі державних інституцій.

Фінансування та масштаби

За даними Служба зовнішньої розвідки України, у 2024 році росія закупила близько 18 тисяч дронів для 500 шкіл на суму понад 8 мільярдів рублів. Це підтверджує масштабність і централізований характер політики. Фінансування здійснюється за змішаною моделлю: федеральні субсидії, регіональні бюджети, позабюджетні джерела. При цьому в закупівлях фактично діє пріоритет російських виробників.

Варто зауважити, що попри масштабність, у відкритому доступі відсутній єдиний реєстр укомплектування освітніх закладів, центрів підготовки школярів тощо. Це означає, що наразі неможливо точно визначити кількість шкіл і коледжів, а також те, що  частина інфраструктури функціонує мобільно. Тому реальні масштаби релізації проєкту інтеграції БАС у систему освіти можуть бути значно більшими.

На тимчасово окупованих територіях України ця модель виконує додаткові функції: інструмент контролю, ідеологічного впливу та підготовки населення до участі у військових процесах. Освіта в цьому контексті перестає бути нейтральною сферою і стає частиною військової системи.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів Америки. Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Німецького фонду Маршалла