Українські прапори в Криму та Севастополі як історична необхідність

150

Якраз 104 роки тому на всіх кораблях Чорноморського флоту в Севастополі було піднято украінські синьо-жовті прапори. Колишній російський Чорноморський флот прийняв присягу Києву та Українській Народній Республіці, як відновленій після кілька столітньої відсутності, державності. Російська пропаганда завжди бажала не помічати цей важливий історичний факт.

Нагадаю, що ще 22 квітня 1918 р. Запорізький корпус українського війська неочікувано увірвався на Кримський півострів і Червона Армія почала відступати, терплячи поразки від українців. Коли Запорізький корпус на чолі з полковником Петром Болбочаном увійшов до передмість Севастополя, керівництво Чорономорського флоту вирішило приєднатися до України, не бажаючи служити більшовикам чи німецькій кайзерівській армії, що була вже на підході. Тоді Чорноморський флот мав 50% свого особового складу з етнічних українців, що було звичайним явищем з моменту його заснування ще у часи Петра I, якого потім звали Великим.

Це було наприкінці 17 ст. і спочатку цілий Чорноморський флот складався на 80% з українців, а точніше із запорізьких козаків, які фактично його створили і збудували. Так, що символічно, наприкінці квітня 1918 р., тобто через 230 років з часу заснування, саме Запорізький корпус вів переговори про приєднання моряків у Севастополі до Української Народної Республіки. Через декілька днів після різкого втручання німецької армії цей договір пропав з-за наполягань офіційного Берліну. Але потрібно ще раз наголосити, що без України та українців російська армія була не в змозі вести жодної європейської військової кампанії у часи європейських воєн, що тривали триста років.

Наприклад, у війнах з Прусією та Францією українці складали 40% російської армії, а в битвах з Оттоманською імперією та війнах на Балканах їх було більше 60%. Також майже 60% українців було у Третьому Українському фронті, що звільнив від фашистів Румунію та Болгарію, а потім Белград, Угорщину та Австрію. Виглядає, що офіційні Белград та Будапешт до цих пір забувають, що радянський солдат, який вигнав з їх території фашистів був українського походження.

Звичайно, що ці факти Москва замовчує, бажаючи зараз насильно приєднати Україну, щоб знову відповідно до своїх інтересів використовувати людські та матеріальні ресурси нашої держави для нових європейських воєн. Тому Кремль мав багато разів вивчити воєнну історію перед тим, як так необдумати напасти, щоб по-звірячому знищити Україну.

Ми давній історичний народ відомих землеробів, а також воїнів з традицією державності від 5-го ст., з часів пешої державності антів. Тому украінський народ твердо готовий зупинити російського Zвіра у завойовницькому поході на Європу. Але для того, щоб ми могли розгромити Vандальську армію нам потрібна допомога зброєю від демократичного світу. Добро точно переможе Zло, яке зараз своєю столицею обрало Москву. І це буде зроблено не стільки молитвами, скільки силою вільнолюбивого духу і хоробрості народу, який готовий на жертви, щоб напад не поширився на цілу Європу у формі руSSкого міра та новітнього московського фашизму. Усі ми чекаємо на час, коли синьо-жовтий пропор знову замайорить над Кримом та Севастополем, як це було у квітні 1918 р. та до березня 2014 р., де йому і місце визначене історією.

Олександр ЛЕВЧЕНКО,

посол України в Хорватії 2010-17 рр.

SHARE