Нав’язуване громадянство та його наслідки для кримчан

Що таке громадянство?

Громадянство – це певний зв’язок між людиною і державою, який передбачає наявність взаємних прав і обов’язків. Тобто, держава має обов’язок, наприклад, захищати людину, де б вона не знаходилася. А людина зі свого боку має дотримуватися законодавства держави, нести обов’язок, наприклад, із захисту держави. У разі не виконання цих обов’язків вона несе  відповідальність визначену законом.

Що таке нав’язуване громадянство?

Коли ми говоримо про Крим, ми маємо на увазі, що там відбулося саме нав’язування громадянства. Тобто, це відбулося без бажання людини, без бажання громадян України, який не розраховували на те, що прийде Російська Федерація і  фактично насильно нав`яже йому це громадянство. Що це означає? Це означає, що Росія в односторонньому порядку встановила правовий зв’язок, якого раніше не існувало між громадянином, який проживав на окупованій території та Російською Федерацією. І тепер у цього громадянина, окрім тих прав, які йому гарантувала Російська Федерація своїм законом, з’явилися і обов’язки, які він змушений виконувати по відношенню до держави, яка до того ж є державою агресором по відношенню до держави його громадянства  – до України.

Якщо повернутися до загальних принципів набуття громадянства, то, як правило, воно передбачає активні дії з боку громадянина. Громадянин сам хоче встановити цей зв’язок із державою, і він звертається до держави з проханням надати йому громадянство. Що ж стосується Криму, то тут відбулося все навпаки – держава сказала: «Тепер я встановлюю цей зв’язок».

Нав’язане громадянство  – це проблема?

Нав’язане громадянство у Криму є проблемою для осіб, які проживають на цій території або проживали на ній на момент окупації, а потім її покинули, адже Російська Федерація вважає їх своїми громадянами і вимагає дотримання певних обов’язків. Наприклад, обов’язок щодо служби у збройних силах. Люди можуть бути призвані до лав Російської Федерації і фактично будуть служити державі-окупанту. Крім того, якщо ти є громадянином Російської Федерації, то ти несеш кримінальну відповідальності за державну зраду і, відповідно, якщо ти не є громадянином Російської Федерації, то ти не несеш відповідальності.

Навіть для тих осіб, які зараз не проживають у Криму – це також є проблемою, і тут можна відзначити кілька моментів. Якщо людина займає активну громадянську позицію і ,наприклад, перебуваючи на території материкової України відверто говорить, що те, що зробила Російська Федерація не відповідає нормам міжнародного права, що Крим залишається українською територією, то вона також ризикує. Раптом цій людині треба виїхати у ту ж Білорусь, ось тут і є ризик, адже Російська Федерація може, грубо кажучи, дістати її і там та звернутися до влади Білорусії для того, щоб передали цю людину Російській Федерації, аби вона несла кримінальну відповідальність. І ця людина буде передана, оскільки Російська Федерації буде говорити, що це її громадянин, і людина буде нести відповідальність відповідно до законодавства Російської Федерації. І нарешті, ще один момент дуже важливий. Така людина не може виїхати і на територію Російської Федерації, а у багатьох людей є зв’язки: родичі, діти навчаються чи інші якісь причини по яких вони мали б поїхати на територію Російської Федерації, але вони позбавлені такої можливості, адже Російська Федерація вважає їх громадянами РФ і звичайно при перетині кордону буде вимагати від них російський паспорт.

Чи можна було відмовитися від громадянства Російської Федерації?

Відмовитися від громадянства Російської Федерації можна було – це передбачав відповідний закон від 21 березня 2014 року, але на практиці для багатьох це виявилося неможливим. Чому? Тому що до 1 квітня взагалі не існувало жодного пункту, де можна було б здати заяву про відмову від російського громадянства. Станом на 1 квітня існувало лише два таких пункти, а станом на 10 квітня  – тільки дев’ять на весь Крим з населенням у  2 млн. 300 тис. осіб, та й ті функціонували всього лише дев’ять днів. Таким чином всі громадяни України, осіби без громадянства, які станом на 18 березня 2014 року проживали в Криму Російська Федерація оголосила своїми громадянами.

У чому унікальність нав’язаного громадянства в Криму?

Унікальність кримської ситуації полягає в тому, що фактично в новітній історії можна говорити про два випадки такого масштабу нав’язування громадянства. А якщо говорити про після воєнний період – після Другої світової війни, то це перший такий випадок. У 1938 році Німеччина фактично нав’язала своє громадянство громадянам, які проживали на території Чехословаччини, і яку вона приєднала до Німеччини. Але, якщо порівнювати ці дві ситуації, то тут треба зазначити, що навіть Гітлер був більш гуманним у цих питаннях. Адже договір 20 листопада 1938 року передбачав, що в особи є не один місяць, як в кримській ситуації, а більше чотирьох місяців для того, аби визначитися громадянство якої держави вона приймає  – це по-перше. По-друге, не було обмежено якоюсь кількістю пунктів, де можна було подати цю заяву. ЇЇ можна було подати до будь-якого органу, який був компетентним органом Німеччини або Чехословаччини, і не важливо на території, якої держави ти знаходився: Німеччини, Чехословаччини чи будь-якої іншої країни. По-третє, подати заяву особа могла не лише особисто, як це вимагалося в кримський ситуації. Це міг зробити її представник, це можна було зробити без явки в такі пункти, це можна було зробити через нотаріуса, через суд і просто відправити поштою такий документ до відповідного компетентного органу. І, нарешті,  навіть якщо заяву було відправлено не до того органу, то в цього органу був обов’язок перенаправити її до компетентного органу, який може розглянути цю заяву.

Як нав’язане Російською Федерацією громадянство вплинуло на право власності?

Нав’язане  громадянство також вплинуло і направо власності. Перш за все, якщо ти не отримав російський паспорт, якщо ти відмовився від російського громадянства і Росія не вважає тебе громадянином Російської Федерації, то у разі продажу нерухомості, яка знаходиться в Криму до тебе будуть ставитися як до нерезидента і відповідно ти будеш сплачувати податок, який у десятки разів перевищує податок для осіб, які є резидентами. Друге, як відомо у березні цього року Президент Російської Федерації видав указ на підставі якого практично визнав прикордонною смугою всю територію Криму і фактично заборонив громадянам України володіти земельними ділянками у цій смузі. Тобто, люди тепер стикнулися з проблемою, коли вони змушені або продавати ці земельні ділянки, або за рік Російська Федерація може в них ці ділянки відібрати.

Якими є наслідки нав’язаного громадянства для ув’язнених?

Ув’язненні  – це окрема категорія осіб, яка постраждала на мою думку  чи не найбільше від нав’язаного громадянства. Вони не змогли особисто з’явитися аби здати відповідні заяви до відповідних пунктів, що приймали заяви про відмову від громадянства Російської Федерації. Вони, наприклад, здавали ці заяви адміністрації слідчого ізолятора чи адміністрації виправних колоній, але доля цих заяв на сьогоднішній день невідома. Дуже багато ув’язнених скаржаться на те, що вони зверталися з такими заявами, але зрештою їх все одно визнали громадянами Російської Федерації. Ще один дуже важливий момент – не всі ув’язненні знали, що відбувається, адже вони фактично були відрізані від світу і багато хто з них дізнався про те, що вони раптом стали громадянами Російської Федерації вже після того як сплинув термін на подання заяв про відмову від громадянства Російської Федерації. Що тепер відбувається? Ці громадяни виявилися позбавлені консульської допомоги. Вони, залишаючись громадянами України, не можуть звернутися по допомогу до консула і отримати її. Адже Російська Федерація не допускає наших консулів до цих громадян – це в тому випадку, якщо їх перемістили з тимчасово окупованої території Криму на територію Російської Федерації. Якщо ж вони перебувають у Криму, то український консул не може їм надати допомогу, тому що не може перебувати на цій території. Тобто, вони фактично повністю позбавлені консульського захисту. Ще один важливий момент, особа яка є громадянином України і була засуджена в іноземній державі має права повернутися для відбування покарання на територію України. А що у нас відбувається? Якщо, наприклад, сьогодні Російська Федерація судить наших громадян на території Криму і потім вивозить їх на територію Російської Федерації для відбування покарання, то ці люди не можуть повернутися на територія України для відбування покарання, тому що Російська Федерація відмовляє їм у застосуванні Конвенції 1983 року, посилаючись на те, що вона визнає їх громадянами Російської Федерації.

Як нав’язане Російською Федерацією громадянство вплинуло на долю дітей-сиріт?

Дуже складне питання пов’язане з дітьми-сиротами, які перебували на момент окупації в Криму. Таких дітей було більше 4 тисяч. Захопивши цих дітей Російська Федерація позбавила взагалі їх можливості визначити свою ідентичність або захистити свою ідентичність і звернутися із відповідними заявами про збереження громадянства України, і про відмову від нав’язаного громадянства Російської Федерації. На сьогоднішній день ситуація така, що багато хто з цих дітей вже всиновлений. Вони поїхали до Російської Федерації, вони поїхали в інші країни вже фактично як громадяни Російської Федерації.

Як діють норми міжнародного гуманітарного права під час окупації?

Окупація у міжнародному праві розглядається як збройний конфлікт. І відповідно до цього під час окупації діють норми міжнародного гуманітарного права.  А норми міжнародного гуманітарного права забезпечують особливий захист для осіб, які перебувають під захистом. До таких осіб відносяться всі громадяни, які проживали на території Криму і не є громадянами Російської Федерації. Що тепер відбувається? Тепер, коли Російська Федерація примусово нав’язала громадянство своїм людям, вона може казати, що ці люди вже не перебувають під захистом норм міжнародного гуманітарного права. І таким чином вона фактично позбавила їх того захисту, який їм надається Женевськими конвенціями 1949 року. Але так думає Російська Федерація, але не так думає міжнародний кримінальний суд, Європейський суд з прав людини, не так думає Генеральна асамблея ООН та інші поважні інституції.

Матеріал підготовлено у співпраці з Регіональним центром прав людини

SHARE