“Крим: час окупації. Право на віросповідання” (ТV-програма)

У програмі “Голос Криму: час окупації” з ведучим Юрієм Смелянським та гостем митрополитом Сімферопольським і Кримським  Української Православної Церкви (ПЦУ) Климентом говоримо порушення прав вірян УПЦ (ПЦУ) на свободі віросповідання, про переслідування, яких зазнає українська церква в Криму та чи спроможна нарешті держава захисти вірян і церкву в окупації.

Свобода думки, совісті та віросповідання – це право людини мати свою точку зору на факт, погляд або думку не залежно від точки зору інших, а також право людини сповідувати свою релігію і віру…

У 2014 році в Криму дуже яскраво проявився той факт, що, за винятком УПЦ Московського патріархату, всі кримські конфесії, які там були представлені, готові підтримувати один одного, приходити на допомогу, зокрема надавати приміщення для віруючих інших конфесій.

Ю. С.: На скільки сильно як загрозу цей факт був сприйнятий в Криму росіянами?

Митрополит: Я б не сказав, що дружба між конфесіями була і до 2014 року, і після 2014 року дуже сильна. Була маргінальна організація міжконфесійна рада «Мир – Дар Божий», яку очолював митрополит Лазар (митрополит Сімферопольський і Кримський УПЦ Московського патріархату – ред.). Суть цієї організації, на зразок міжконфесійної ради церков в Києві, зібрати всі релігійні організації, що були зареєстровані на території Криму під єдиний патронат влади і показати, що в Криму мир і злагода. Але УПЦ Київського патріархату в цю організацію не входила,  бо позиція митрополита була категорично проти входження нашої церкви і влада (місцева влада – ред.) робила все, що би нас не було…. в цій організації. Ми знаємо, що тоді були заяви муфтія мусульман Криму, який то входив в цю організацію, то виходив з неї,  з вимогою, що він буде тільки тоді, коли буде Київський патріархат…  Але у 2014 році, так, дійсно, коли була загроза закриття нашої церкви, тоді Управління мусульман Криму заявило про те, що вони готові нам надати приміщення в мечеті для того, щоб ми могли звершувати свої богослужіння… Одночасно тоді кримська влада намагалася вести зі мною перемовини і в мене було багато зустрічей з Русланом Бальбеком (заступник голови Ради міністрів окупаційної влади у так званій Республіці Крим – ред.) , який пропонував мені і поїздки в Москву, і сприяння, і допомогу. Всі ці зустрічі відбувалися на території Управління мусульман Криму в присутності муфтія Криму. Мова йшла про те, що ми повинні перереєструватися по російському законодавству…

Ю. С.: Статути релігійних організацій  в Криму, які з точки зору росіян не належать до традиційних релігійних конфесій змушені були пройти перереєстрацію та релігієзнавчу експертизу в Міністерстві юстиції Росії. Для православної церкви України в Криму, який підсумок цих процедур.

Митрополит: На першому етапі, коли мова йшла про те, що ми повинні були увійти в юридичне поле РФ, то ми повинні були взяти діючі статути, що були зареєстровані при Україні, принести їх в Управління Міністерства юстиції РФ в Криму і за формою перереєструвати по російському законодавству. Ця процедура продовжувалася до 15 березня 2015 року.

Потім ті, хто не перереєструвалися повинні були подавати документи з проходженням релігієзнавчої експертизи в Москві. Ми не подавали документи ані перший раз, ані другий раз. Але був один нюанс  – не все так просто. Для того щоб зареєструватися по російському законодавству треба було їхати в Москву. Наприклад, священик греко-католицької церкви декілька разів їздив у Москву домовлятися. Його статути, які були зареєстровані при Україні не хотіли перереєстровувати як греко-католицька церква в Криму. І після того, як він в Москві домовився, то його зареєстрували як римо-католицька церква східного обряду. І тому, коли греко-католики кажуть, що на території Криму діє українська греко-католицька церква, такої церкви немає, а є римо-католицька церква східного обряду, яка безпосередньо підпорядковується Ватикану…

Що стосується нас, то ми намагалися не реєструвати статути до 2019 року. У 2019 році, коли відбувся помісний собор, на якому було визначено, що в Україні є Українська Православна Церква (Православна Церква України) – це відбулося після того, як ми одержали томос, РФ почала судові процеси по знищенню Управління Кримської Єпархії. Саме тоді, коли Міністерство майнових і земельних відносин Криму подало документи в суд про те, що ми повинні повернути приміщення Республіці Крим і мотивували вони це тим, що до 2014 року у них були взаємовідносини з Українською Православною Церквою Київського патріархату і ця структура була на території Криму, а у зв’язку з тим, що з’явилася нова структура – ПЦУ – і у РФ та Міністерства земельних відносин немає договорів між ПЦУ та Міністерством земельних відносин, тому ми незаконно займаємо цю споруду. Тому, ми вимушені були почати процес хоч якоїсь реєстрації. Ми знайшли форму як незалежна релігійна місцева організація, але нам відмовляли в реєстрації цих статутів 5 разів, тобто ми навіть до релігієзнавчої експертизи в Москві не доходили. Потім ми знайшли ще один варіант, який нам пропонував Аксьонов (голова Ради міністрів «Республіки Крим» в складі тимчасово окупованого суб’єкта РФ – ред.) у 2017 році, після першого замаху на церкву і на моє життя. І тоді, після гучного скандалу…  у мене була зустріч з Аксьоновим. Він запропонував знайти на території РФ централізовану релігійну організацію, яка б змогла нам підписати статут. На території РФ у нас є митрополит Адріан із статутами, які б йому дозволяли підписати документи для Криму. Ми підписали в 2019 році ці статути і знову подали на реєстрацію, і нам знову їх відхилили. Тобто, те що вони не реєструють нас, вони тим самим засвідчують своє ставлення до ПЦУ…  на території Криму не може бути ніякої української церкви. І тут ми підходимо до головного – сьогодні РФ в Криму робить все, щоб не тільки нічого українського не було, але робить все, щоб поступову витісняти все те, що було при Україні…

Ю.С.: Грудень 2019 року. Ви оголосили безстрокове голодування. Вимоги – прийняття рішення щодо захисту релігійних свобод громадян України в Криму. На мою особисту думку та великого кола моїх друзів, знайомих – це був вчинок людини, яка ціною свого здоров’я, життя готова боротися… за правду, за віру. У вас було багато зустрічей з представниками влади. Хоч раз влада принесла вам вибачення, що довела вас до стану при якому ви прийняли рішення проводити голодування? На скільки за вашими оцінками влада активізувалася в прийнятті рішень по кримським питанням?…

Митрополит:… Сподіватися тоді було марно на щось, треба було привернути увагу. Щодо вибачень, ну від Зеленського я не потребую вибачень, бо цей конфлікт і ця проблема – це не є проблема Зеленського. І не тому, що він зараз Президент і я мушу щось на його адресу сказати. Йому дісталося те, що не було вирішено ані Порошенко, ані його оточенням – ніщуками, павленками… і всіма тими, що кричали, що вони великі українці, а за очі писали листи, що я паплюжу честь і достоїнство керівників міністерств (Міністерства культури України – ред.) і проти мене треба застосувати дисциплінарне покарання  і таке було… Фоменко (Перший заступник Міністра культури України з 2016 року, а з 5 червня 2020 року заступник Міністра Міністерства культури та інформаційної політики – ред.) проти мене писала листи на Священний синод, що я є злодій. Багато чого пережили… Боролися вони не з російською стороною, не проти російської окупації, ні проти Путіна, ні проти Аксьонова. Боролися вони проти мене, моєї позиції, що треба було зберегти церкву. І як наслідок – оці всі суди і те, що я зараз втратив церкву, і те, що я на останньому подиху хоч щось намагаюся зберегти –  оце їх бездіяльність. Щодо сьогоднішньої влади – голодовка примусила звернути увагу. Слава Богу написали постанову…

Митрополит Климент також зазначив на важливості зустрічі з представниками посольств у вересні цього  року в Києві, де були присутні і представники української влади. «Ця зустріч – це є рубікон відповідальності  української влади, але вже не переді мною, не перед українцями Криму, а перед світовим товариством. Бо перед дипломатами іноземних країн вони дали обіцянку, що питання збереження Православної Церкви України буде вирішено… і українська влада зробить все від неї залежне, щоб Церква збереглася. Я  вперше за шість років почув позицію української влади…»

Більше у програмі: «Крим: час окупації. Право на віросповідання»

SHARE