«Крим: час окупації. Громадянство» (TV- програма)

149

Тема програми – право на громадянство. Гість – Роман Мартиновський, адвокат, провідний експерт Регіонального центру прав людини. Ведучий  – Юрій Смєлянський.

Окупація Кримського півострову з боку РФ  та політика колонізації півострова, низка прийнятих вже українською владою нормативно-правових законодавчих документів, призвели до того, що громадяни України, які мають постійну реєстрацію, місце проживання в Криму частково втратили своє право бути громадянами України. Втратили можливість реалізувати отой перелік прав громадянина, який гарантований Конституцією України.

Що з реалізацією права на громадянства відбувається у кримчан на сьомому році окупації?

Право на громадянство  – це право бути визнаним громадянином своєї держави і користуватися правом громадянина відповідно до чинного національного та міжнародного законодавства… Бути захищеним від довільного позбавлення своєї національності та ідентичності. Це право отримувати повну компенсацію за незаконне позбавлення свого громадянства і силове нав’язування громадянства іншою державою.

Ю.С.: Після окупації Кримського півострова виникла колізія. З одного боку, практично всі жителі Криму – це громадяни України. З іншого боку, окупанти в окупованому Криму всіх громадян України автоматично визнали громадянами РФ і примусили до отримання російського громадянства. От з точки зору твердження: бути захищеними від силового нав’язування громадянства іншою державою разом з похідними цього зобов’язання – мова, культура, тощо, що зробила, виконала або не зробила, не виконала українська влада в часовому проміжку всього періоду окупації що вже минув…? Які порушення зі свого боку зробила РФ?

Р.М.: … Що ж стосується того, що зробила РФ і чого не зробила Україна? По-перше, я б хотів сказати, що РФ вчинила таким чином, що насправді навіть важко, напевно, знайти відповідні аналоги у новітній світовій історії…

Я думаю, що РФ, коли вона вчиняла таким чином, дуже уважно вивчила ситуацію… у міжнародній сфері, у європейській сері і діяла досить такі рішуче… Вона розуміла, що фактично жодних серйозних механізмів протидії насильницькому привласненню громадянства у міжнародному праві фактично на сьогоднішній день не існує…

…РФ оголосила громадян, які проживали на території Криму на момент окупації своїми громадянами. І важливо, що вона не лише дала якісь там права, а вона встановила для них обов’язки. І зробила це в односторонньому порядку, і зробила це не на своїй території…

Що стосується України?  Є певні претензії до змісту того, яким чином визначено той факт, що Україна не визнає примусово нав’язане громадянство у законі про окуповані території і ми говоримо про це вже не перший рік.  Я думаю, що Україні потрібно повернутися до цього питання, тому що таким чином як це зараз визначено воно дозволяє певним чином маніпулювати. Тобто, коли державі вигідно визнавати той факт, що людина, ну скажімо так, не визнається громадянином РФ, вона це робить, але коли їй хочеться зробити висновок про те, що це нав’язане громадянство розглядається ним як друге громадянство, вона так само це робить. З нашої практики…  хочу сказати, що такі приклади, коли Україна не зважаючи на те, що в законі прямо сказано, що це громадянство не визнається, Україна відмовляє людині, наприклад, у працевлаштуванні, посилаючись на те, що у неї наявне ось це російське громадянство, яке вона змушена була отримати в Криму…

Роман Мартиновський також додав, «що декларації не завжди збігаються з дійсністю. Тобто, у правовому полі України залишається ціла низка проблем пов’язаних із тим, що те, що декларує Україна фактично не визнається і державними органами, і судами дуже часто, і Пенсійним фондом – в цьому проблема».

Ю.С.: Нав’язування громадянства по-російські в окупованому Криму  – це те про що ми з вами вже говорили. А чи існують у міжнародній практиці будь-які універсальні рішення того як з цим боротися?

Р.М.: Я вам одразу хочу сказати, що, нажаль, універсальних рішень поки що не має. І одна з наших рекомендацій над якою ми працювали, які ми вважаємо за необхідне втілювати в життя, вона полягає в тому, що це питання має бути винесено на серйозне обговорення на міжнародному рівні. Нам здається, що було б дуже добре, якщо б за розгляд цього питання взялася наприклад Комісія міжнародного права, яка може по суті формулювати нові норми. Тому що так склалося, що всі ці роки міжнародне право опікувалося тим аби забезпечити, щоб люди не ставали апатридами, тобто людьми без громадянства… А от що стосується питання нав’язаного громадянства, то воно фактично залишалося поза увагою міжнародних органів весь цей час. І тому якихось серйозних механізмів не має. Якщо говорити просто про механізми захисту, які існують, то звичайно один з таких механізмів передбачений Конвенцією з захисту прав людини основоположних свобод. Мова йде про можливість звернення до Європейського суду з прав людини. Опоненти можуть сказати, що Конвенція на пряму не гарантує і не захищає право на громадянство. Але, навіть, у європейській Конвенції про громадянство йде мова про те, що це питання може розглядатися через призму ст. 8 Конвенції, тобто, право на повагу до приватного сімейного життя. Тому що питання пов’язанні з національною ідентичністю, питання пов’язані з громадянством входять в сферу ст. 8 Конвенції.

Ще один інструмент захисту, про який я зараз хотів би сказати, він вже задіяний Україною, вже є відповідний позов у Міжнародному суді ООН, він стосується, у тому числі, проблеми пов’язаної із расовою дискримінацією… Тобто Україна розглядає примусове громадянство в Криму як расову дискримінацію.

Більше про право на громадянство дивіться у програмі: «Крим: час окупації. Громадянство»

Телевізійна програма «Голос Криму: час окупації» здійснена за підтримки «Фонду прав людини» Посольства Нідерландів в Україні в рамках реалізації проекту «Крим: час боротися за право» громадською організацією «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім».

Також по темі: Нав’язуване громадянство та його наслідки для кримчан 

SHARE