«Голос Криму. Санкції» (TV – програма)

168

У зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України  цивілізований світ застосував санкції: США, країни Європейського союзу, Канада, інші країни, зокрема і Україна. Як воно працює? Що це таке? Як оцінити ефективність санкцій? Якою має бути роль України в санаційному тиску на Російську Федерацію? Хто повинен взяти відповідальність за впровадження санкційної політики в нашій державі?

Про все це говоримо у програмі «Голос Криму. Санкції» з гостею Юлією Каздобіною, головою Української фундації безпекових студій. Ведучий програми Сергій Мокренюк.

С.М.: Що таке санкції? Як вони працюють? Для чого їх застосовують?

Ю. К.: Санкції – це один з інструментів зовнішньої політики і використовують їх або багатосторонні організації, такі як ООН, або, наприклад, Європейський союз, або можуть їх застосовувати кожна держава окремо. Звичайно вони набагато більш ефективні, якщо їх застосовують багатосторонні організації. Тому що вони тоді є обов’язковими для всіх країн–членів цієї організації або, якщо це якась велика країна як США.

… Санкції – це запровадження обмежень на співпрацю переважно в економічній сфері або у фінансовій сфері, але це можуть бути й інші сфери, між тою країною, яка їх запроваджує і якоюсь іншою країною, на яку намагаються чинити тиск для того, щоб змусити її змінити поведінку на міжнародній арені. Тобто, якщо ми, наприклад, говоримо про санкції проти РФ, то РФ здійснила агресію проти України, така поведінка є неприйнятною на міжнародній арені і в результаті для того, щоб показати, по-перше, що це неприйнятно, а, по-друге, для того, щоб стримати Росію від подальшої агресії багато країн застосували до неї санкції і до представників її керівних органів і режиму, тих які відповідають за ведення певної політики.

С.М.: Чи можемо ми говорити, що застосування санкцій – це є покарання?

Ю.К.: Основне що треба розуміти – це не покарання, це не намагання отримати якимось чином економічні переваги чи ще щось. Це інструмент тиску. Тобто, виникає якась ситуація на міжнародній арені і ми розуміємо, що останнім часом, особливо коли це стосується Росії, коли це стосується величезної держави з ядерним потенціалом, ніхто не хоче, щоб ця ситуація розвивалася… ну якийсь конфлікт який виникає, щоб він переростав у фазу збройного протистояння, а тим більше протистояння на рівні ядерному. Тобто, переважна більшість людей все таки відповідальна і не хочуть щоб всі загинули, тому намагаються цю країну зупинити. Тобто – це не покарання. Це тиск, це намагання змінити цю поведінку і перемогти свого противника, тобто того, хто поводиться погано на міжнародній арені, змусити змінити його поведінку не перемагаючи у війні,  не доводячи до такого стану ескалації, коли доходить це до збройного  протистояння.

С.М.: Якщо це задача зупинити, якщо це задача змінити поведінку, то наскільки правильною, зрозумілою… є позиція української спільноти: давайте застосуємо всі санкцій, … давайте і swift відключимо, і технології припинимо, щоб все це рухнуло. На скільки це є адекватним і відповідає меті застосування санкцій?

Ю.К.: На мій погляд – це надто радикальна позиція і вона зрозуміла, вона емоційна. Але насправді, коли йдеться про державну політику, то все ж таки вона має бути раціональною. Треба розуміти, що велика країна така як РФ, якщо її повністю затиснути в кут, то можна навпаки призвести до дуже агресивної реакції від якої нам буде несолодко. Тому, власне, коли йдеться про застосування санкцій, завжди йдеться про те, що воно має бути стратегічним. Тобто, є певний конфлікт, цей конфлікт певним чином розвивається і десь можливо треба натиснути більше, десь можливо треба сказати, що окей, якщо ви  тут підете на поступки, то ми ось тут будемо тиснути менше…

Тобто це (сенкції – ред.) інструмент, який має використовуватися гнучко…Коли тільки були застосовані санкцій проти Росії, вони сміялися, вони говорили про те, що нам смішно від ваших санкцій і ми нічого не боїмося. Зараз чим далі тим більше вони відчувають їх ефект, тому що деякі з тих санкцій, які були застосовані… були розраховані на те, що вони матимуть ефект у довгостроковій перспективі…

С.М.: У світовій історії були практики, коли застосували велику кількість санкцій і отримали зворотній ефект?

Ю. К.: Якщо говорити про історію застосування санкцій, то 90-ті роки вважаються так би мовити десятиріччям санкцій, коли цей інструмент почали застосовувати дуже активно в різних ситуаціях. І одна з таких ключових ситуацій – це було застосування санкцій проти Іраку у відповідь на їх напад на Кувейт у 90-му році. Тоді санкції мали, по-перше, дуже руйнівний ефект гуманітарний, а, по-друге, вони мали зворотній ефект, тому що розрахунок був на те, що країна почне страждати економічно і люди будуть розуміти, що винен у цьому Саддам Хусейн, який напав на Кувейт, і зрештою вони почнуть менше його підтримувати, йому стане складніше управляти і він буде змушений змінити політику. Але сталося не так як гадалося, тому що все таки Саддам Хусейн був авторитарним лідером, він контролював інформаційний простір і в результаті йому вдалося зробити так, що винними зробили тих, хто наклали санкції, поведінку Саддама Хусейна дуже патріотичною, і в результаті він тільки укріпив свою владу. Дуже багато людей в результаті цього економічного ембарго, яке було повним, дуже багато людей постраждало, дуже велика кількість смертей і в результаті цієї ситуації були дуже великі протести гуманітарних та правозахисних організацій. Після чого з’явилася ідея так званих розумних санкцій, якими на сьогодні і користуються. Чому розумні санкції, тому що вони розраховані конкретно під конкретну країну… Розуміння, де у них якісь слабкі місця, де у них є люди, які відповідають за ведення певної політики або, які наближені до лідера цієї країни… Повертаючись до контексту РФ, коли ми бачимо тих осіб яких внесли в список, то це не просто якісь там люди, а це люди наближені до президента Путіна, тобто ті, які є опорою його режиму. Їм обмежують можливість виїздити в інші країни, обмежують можливість використовувати свої активи – гроші, власність, яка є на території інших країн – і це звичайно створює їм дуже багато складнощів… адже задача змусити Путіна приймати інші рішенні…

Більше і детальніше про санкційну політику України дивіться у програмі: «Голос Криму. Санкції» (TV – програма)

Програму створено в рамках реалізації проекту «Україно, не забувай! Крим в окупації!» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні U.S. Embassy Kyiv Ukraine

Партнери проєкту: редакція газети “Кримська світлиця” та громадська організація Regional Center for Human Rights

 

SHARE