“Голос Криму. Прикордонна територія” (TV – програма)

140

Указом Президента Російської Федерації від 20 березня 2020 року №201 більше ніж 82 % земель кримського півострову віднесено до категорії так званих “прикордонних територій”.

Прикордонна територія це спеціальна юридична дефініція в Російському законодавстві. Президент Російської Федерація визначає список адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких іноземцям, особам без громадянства та іноземних юридичним особам заборонено мати земельні ділянки у власності.

До чого тут Крим? – запитаєте ви.

Справа в тому, що московити захопивши Крим в 2014 році вважають його своєю територію, а тому їх президент видав Указ, яким фактично вивів за межі закону десятки, а то і сотні тисяч фізичних і юридичних осіб, які абсолютно законно придбали земельні ділянки в Криму до 2014 року і наразі володіють ними.

Для окупантів не має значення спосіб отримання земельної ділянки: спадщина, купівля-продаж, приватизація, викуп, купівля юридичної особи – байдуже, цю ділянку ви мусите продати, або її примусово продасть окупант.”

Сьогодні ми знаходимося в офісі адвокатського об’єднання Амбрелла, в місті Києві, і звертаємося за консультацією до партнера адвокатського об’єднання, адвоката Владислава Руденко.

С.М.: Десятки, а то і сотні тисяч громадян України, що не проживають в Криму, мають там земельні ділянки. Московити прийняли рішення про примусовий продаж таких земельних ділянок. Чи порушує це права людини?

В.Р.: Президент Російської Федерації включив майже всі райони окупованого Криму до складу так званих прикордонних територій, що за російським законодавством дорівнює відсутності можливості володіти цими землями іноземним особам. В розумінні Російської Федерації іноземцями є зокрема і ті українці, які проживали в Криму до окупації і проживають зараз. Ці особи опинилися в якосіт іноземців, які в розумінні російської влади незаконно володіють земельними ділянками. Наскільки можна зрозуміти зараз, земельні ділянки планується відчужувати примусово з поверненням власникам виручених грошових коштів. Найбільш гострим питанням, окрім примусового продажу звісно без дозволу власника, залишається питання вартості земельних ділянок. Чи буде вартість продажу відповідати реальній вартості земельних ділянок.

С.М.: Як цю ситуацію можна описати з точки зору міжнародних документів?

В.Р.:Територія Криму є окупованою, тому на ці відносини розповсюджується дія міжнародного гуманітарного права, зокрема ІV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни, яка застосовується і під час таких окупацій, які не мають відкритих бойових дій. Цей документ забороняє окупаційній адміністрація без військової необхідності забирати, реквізувати майно громадян.  Дії Російської влади в Криму не відповідають міжнародному законодавству, бо порушують право людини на мирне володіння своїм майном, як тих громадян, що залишилися там проживати, як і тих, що виїхали в інші регіони України.

С.М.: Які інструменти міжнародного права варто використовувати для захисту свого права на мирне володіння майном?

В.Р.: Стратегічний захист це захист в Європейському суді з прав людини. Суди, що створені в окупованому Криму Російською Федерацією, не захистять реально права людей, бо будуть діяти на підставі російского законодавства. Водночас, до звернення зі скаргою до Європейського суду з прав людини висуваються вимоги, зокрема, скористатися способами захисту в межах держави, під чиєю юрисдикцією знаходяться. Тобто попри недовіру до судової системи РФ людина до звернення в ЄСПЛ має звернутися до суду Російської Федерації.

С.М.: Наскільки звернення до Європейського суду з прав людини є дієвим інструментом? 

В.Р.: Сила рішення ЄСПЛ грунтується на політичних чинниках. Допоки Російська Федерація є членом Ради Європи, вона вимушена виконувати рішення Європейського суду з прав людини. І поки Російська Федерація виконує рішення ЄСПЛ. На розгляд справи в ЄСПЛ дійсно витрачається багато часу, але чим раніше розпочати процес, тим раніше можна отримати рішення. Наразі це єдиний на мою думку ефективний судовий спосіб захисту права на володіння майном для осіб, чия власність знаходиться на території окупованого Криму.

С.М.: Яке рішення може прийняти Європейський суд з прав людини в ситуації, коли людину, яка не проживає на окупованому півострові, позбавлено права власності рішення окупаційної влади в Криму?

В.Р.: Право власності має економічний зміст і не залежить від територіального знаходження конкретної людини. Сам факт окупації не може приводити до автоматичного втрачання законно набутого майна. Європейський суд з прав людини в таких випадках приймає рішення про визнання порушення права людини та призначення виплати людині – справедливої сатисфакції. 

С.М.: Якими є ваші поради як адвоката тим громадянам, чиє право на мирне володіння власністю в Криму порушено в зв’язку з віднесенням їх земельної ділянки до так званої “прикордонної території”? 

В.Р.: Порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема ті, які ми сьогодні проговорили, можуть складати і кримінальний злочин. Це передбачено і кримінальним законодавством України і міжнародним законодавством. Тому треба звернутися до правоохоронних органів України з заявою про злочин. Міжнародне кримінальне правопорушення підвідомче Міжнародному Кримінальному Суду, в провадженні якого вже є декілька справ щодо Криму. Провадження в Міжнародному Кримінальному Суді складаються саме з сукупності таких конкретних проваджень по фактам порушення прав конкретної людини. Такі матеріали в Україні збираються і направляються в МКС. Цим безпосередньо займається прокуратура Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, до якої я б радив обов’язково звертатися тим громадянам, чиє право на мирне володіння власністю в Криму порушено.

 Більше інформації у програмі “Голос Криму. Прикордонна територія” (TV – програма)

SHARE