Голос Криму. Переміщення (TV програма)

Міжнародне гуманітарне право забороняє примусове переселення чи депортацію осіб, що знаходяться під захистом, з окупованої території. Ця норма застосовується незалежно від мотивів переселення чи депортації. Примусове переселення, депортація, переміщення ув’язнених, організація та заохочення переміщення, про ці та інші форми колонізації Кримського півострову Російською Федерацію ми сьогодні  розмовляємо з експертом Регіонального центру прав людини адвокатом Миколою Кіккасом.

С.М.:Пане Миколо, ви досліджували питання заміни складу населення окупованого Росією Криму. Власне, існує звіт  прокурора Міжнародного кримінального суду, є доповідь Уповноваженого Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, проте якоїсь цілісної картини стосовно того, що відбувається з населенням,  як воно змінюється, власне кажучи, бракує. Що насправді відбувається? Які ви виділяєте форми  та способи заміни населення в Криму?

М.К.: Дійсно є проблема в тому, що в інформаційному просторі відсутня загальна цілісна картина… Можна виділити два напрямки, що стосуються переміщення населення – це переміщення населення з окупованої території і переміщення населення РФ на окуповану територію. Що стосується переміщення з окупованої території, то тут можна виділити наступні аспекти. Перший аспект – це генерація Росією потоків внутрішньо  переміщених осіб з Криму. На сьогоднішній день за офіційною статистикою маємо близько 43 тисяч осіб, які виїхали з Криму через ті чи інші причини… Наступний аспект – це примусове переміщення ув’язнених осіб, які або станом на початок окупації знаходилися у місцях позбавлення волі в Криму, або були засуджені вже Росією після початку окупації і поміщенні до кримських слідчих ізоляторів та інших пенітенціарних установ. Ці люди вивозяться на територію РФ і за нашою інформацією маємо близько 42 регіони Росії, в які переміщено людей з Криму, зокрема ув’язнених. Наступний аспект – це видворення населення Криму через нібито порушення міграційного законодавства РФ в Криму. Слід зазначити, що після окупації Росія розповсюдила на територію Криму своє законодавство, зокрема і міграційне, що є грубим порушенням  міжнародного гуманітарного права, тому що на окупованій території має діяти той правовий режим, який там діяв до окупації  і має застосовуватися саме законодавство України, у даному випадку в Криму. Однак Росія там застосовує свої закони, тому особи, які перебувають в Криму і, нібито, порушують міграційне законодавство Росії… депортуються через судову процедуру: іноді примусово вивозяться на материкову частину України, іноді виїжджають добровільно, але під контролем з боку РФ, що в принципі теж є примусовим…

С.М.: Про генерації потоків з Криму все зрозуміло. Генерація потоку на в’їзд  в окуповану територію. Ви говорили про спеціальну політику по переміщенню населення РФ на постійне проживання в АР Крим та м. Севастополь. Які це форми та які категорії людей?

М.К.: Я б хотів спочатку сказати про мету цієї політики РФ. Про мету політики витіснення частини населення і водночас залучення частини свого населення до проживання в Криму. Як будь-якій державі, що окупує чужу територію, РФ вигідно, щоб в Криму було якомога менше населення нелояльного до окупаційної влади… такі люди Росії не потрібні. Тому проводиться послідовна і систематична державна політика для того, щоб нелояльне населення якомога більше від’їжджало, а населення лояльне до РФ прибувало до Криму і населяло його. Щодо безпосередньо політики залучення громадян РФ до окупованої території, то тут є три аспекти, які слід виділити. Перше – це заохочення своїх громадян приїжджати в Криму на постійне місце проживання і роботи. Зокрема, є така програма в Росії, яка називається «Земський лікар» в рамках якої вже чимало працівників медичної сфери приїхали до Криму і провадять там медичну діяльність. Особливість такої політики полягає в тому, що держава не перевозить населення примусово до Криму, а створює певні умови, які для тих чи інших громадян є вигідними…

Другий аспект – це примусове переміщення свого населення на територію окупованого Криму. Тут іде мова про переведення по місцю служби  – це може стосуватися суддів, чиновників, працівників прокуратури, працівників ФСБ та інших силових структур. У даному випадку у людей не має вибору, де обрали їй місце служби/роботи  туди вона і приїздить.

Третій аспект, він стосується неактивних дій РФ, а бездіяльності РФ. Міжнародним гуманітарним правом передбачено, що окупуюча держава має встановити заборону для свого населення переїздити на окуповану територію. РФ на законодавчому рівні жодним чином не заборонила міграцію свого населення до Криму…

С.М.: …Ми говоримо постійно, що видворяти місцеве населення заборонено нормами міжнародного гуманітарного права, перевозити примусово ув’язнених – заборонено…. необхідно щодо РФ здійснювати дії, які б обмежували її можливості стосовно переміщення населення, але Росія продовжує свою політику. Ми не можемо стверджувати, що якось за цей період окупації політика змінилася. Ми можемо стверджувати, що навпаки Росія будує для військових квартири…. Її політика щодо заселення півострову громадянами своєї країни не змінюється. Проте, ми чуємо тезу, що Римський статут не діє щодо РФ, що юрисдикція Міжнародного кримінального суду  не розповсюджується на РФ. Це прав чи міф?

М.К.: Політика РФ щодо послідовного порушення норм міжнародного гуманітарного права витікає з того, що РФ не визнає себе державою окупантом і не визнає Крим окупованою територією, а вважає його своє невід’ємною частиною, але така позиція РФ жодним чином не впливає на юрисдикцію міжнародних органів, у віданні яких знаходиться тлумачення і застосування норм міжнародного права…

Щоб не бути голослівним стосовно позиції Міжнародного кримінального суду щодо ситуації в Криму слід зазначити, що офіс прокурора Міжнародного кримінального суду у своїх звітах… кваліфікував ситуацію в Криму як триваючу окупацію Росією частини території України. Тому Міжнародний суд буде всі події кваліфікувати і тлумачити саме у світлі цієї тези, що Крим є окупованою територією. Наразі стоїть питання щодо закінчення попереднього розслідування офісом прокурора і відкриття провадження щодо повноцінного розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людяності вчинених на території України, зокрема і в Криму. За кримінально карані злочини, за злочини карані згідно Римського статуту відповідальність наступає незалежно від того чи держава, яка їх вчинила, чи посадовці цієї держава, які вчинили ці злочини визнають юрисдикцію Міжнародного кримінального суду…

С.М.: В нашому фокусі конкретна людини,  які в неї є опції та можливості, щоб захистити свої права у зв’язку з переміщенням?  

М.К.: Щоб я порадив особі, яка безпосередньо стикається з такою ситуацією – це звернутися за кваліфікованою юридичною допомогою, зокрема до правозахисників, які займаються питаннями Криму, зокрема і Регіональний центр прав людини. Наша організація вже тривалий час представляє інтереси постраждалих від окупації і в Європейському суді з прав людини, і в Комітеті ООН з прав людини, допомагає державі документувати випадки воєнних злочинів тощо.

С.М.: До кого звертатися людині, яка вважає, що її переміщення є злочином?

М.К.: Від імені держави відповідними фіксаціями та розслідуваннями займається прокуратура АР Крим та м. Севастополя, що базується в Києві, а також структурний підрозділ Національної поліції АР Крим, що знаходиться в Одесі. Тобто можна звертатися до цих органів…, давати свідчення по своїй справі.

Органи державної влади України, українські правозахисники насправді розраховують на активну поведінку тих громадян України, які стали жертвами у зв’язку з незаконним переміщенням. Отже, ми закликаємо і просимо звертатися до прокуратури АР Крим та м. Севастополя до правозахисних організацій, аби повідомляти про свої факти переміщення, зберігати документи про незаконне переміщення і надсилати/передавати їх компетентним органам. Це задача не персональна – це задача захисту нашої держави.

Більше інформації про переміщення населення дивіться у програмі «Голос Криму. Переміщення»

SHARE