UA EN

29 Березня 2024

«Голос Криму: час окупації. Право на соціальний і міжнародний порядок» (TV- програма) 

Тема нашої розмовице право на соціальний та міжнародний порядок. Гості програми: Андрій Щекун – головний редактор газети «Кримська світлиця»,  представник Крайової Ради Українців Криму, Андрій Іванець –  кандидат історичних наук, представник Крайової Ради Українців Криму. Автор та ведучий програми – Юрій Смєлянський.

Стаття 28 Декларації прав людини свідчить, що кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Ю. Смєлянський: В умовах війни і окупації частини суверенної території України як ми можемо оцінювати… дії української влади щодо формуванні безконфліктного існування українського суспільства, що буде гарантувати соціальний порядок в Україні? На скільки  державні рішення, …протягом понад семи років окупації, їх реалізація сприяли   створенню та підтриманню простору безконфліктного існування? На скільки успішно окупанти проводять політику неприпустимості формування безконфліктного існування українського суспільства з точки зору політики колонізації, що проводиться на окупованій території, і з точки зору впливу на спільну свідомість в Україні в цілому?

А. Іванець:  Це дуже серйозне, глобальне питання, воно очевидно є надзвичайно складним, навіть, в мирний час. Оскільки підтримання соціального порядку, саме безконфліктного такого існування, принаймні прагнення держави створити такий порядок, – це базове завдання, а у нас ще до війни з цим були проблеми, тому що в Україні надзвичайно глибокий розрив між найбагатшими та найбіднішими… Ми бідна країна саме через те, що соціальний порядок у нас не влаштований адекватним чином. Потенційно Україна з її ресурсами природними, з її географічним розташуванням, з її освіченим населенням, вона має величезний потенціал, але саме через те, що соціальний порядок у нас влаштований так, що основними вигодонабувачами є група із кількох родин в країні, а інша частина населення не може повноцінно реалізувати багато із свої прав – це створювало велику проблему. Як раз ті революції, які у нас відбувалися, – Помаранчева революція, а потім Революція гідності  – вони і викликані тим, що суспільство хоче змінити соціальний порядок, хоче навести лад і вести нас до руху європейського, де як раз і має зменшуватися розрив. Не проблема в тому, що у нас є багаті люди, проблема в тому, що ці багаті люди роблять свої статки перш за все в тому, що використовують ресурси держави  і не дають нормально і конкуренто розвиватися  іншим частинам суспільства. Багато чого на перших порах після Революції гідності в цьому сенсі почало змінюватися, буди запущені певні механізми, які принаймні цей процес почали рухати у правильному напрямку… Зараз, на жаль, ми бачимо декларативні заяви про боротьбу з олігархами, де буде визначатися хто олігарх, коли нам в реальності потрібно не визначення, хто олігарх, а нам потрібно змінити сам соціальний порядок і рецепт відомий і абсолютно зрозумілий. Олігархи тримають монополії і на тому роблять свої надзвичайно великі статки. Тут все елементарно – запускається робота Антимонопольного комітету, який дробить ці монополії, робить конкурентне середовище і ситуація покращується… Але у нас ще складніша ситуація, тому що ми знаходимося в стані війни і Росія, держава-агресор, вона створює надзвичайно складні умови і на окупованій території, зокрема наш рідний Крим перетворився на територію страху і безправ’я, де ні про який адекватний соціальний порядок на превеликий жаль сьогодні ми не можемо говорити, тому що люди позбавлені базових прав на свободу зібрання, на свободу слова… Це на сьогодні реальна територія безправ’я, де панує окупаційний режим, де красива пропагандистська картинка  і їй протистояти не можливо, бо нема свободи слова… Відповідно це показує, що міжнародний порядок, де права держав би захищалися, де хоча б мінімальна справедливість існувала у відносинах між державами сьогодні, на жаль, порушений… Порушений сам Росією як державою-агресором, яка вперше в після гітлерівський час в Європі окупувала частину іншої суверенної держави. Поки ми не вирішимо цей базовий конфлікт, не буде зупинена агресія з боку Росії Україною та всім цивілізованим світом, то міжнародний порядок не буде відновлений, а відповідно і соціальний порядок на окупованих територіях точно не буде відновлений ані в Криму, ані в окремих районах Донецької, Луганської областей. Більше того, держава-агресор окрім своїх прямих військових дій, окрім інформаційних спец операцій, проводить свої підривні операції на вільній території України. Вже було кілька випадків, коли вони намагалися розпалити міжнаціональну ворожнечу, здійснюючи провокації стосовно єврейських, румунських місць пам’яті…, намагаються розпалювати ворожнечу між регіонами в середині України, між політичними силами… Ось така підривна діяльність на території нашої країни з боку Росії вона є, була і мусимо розуміти, що і буде поки продовжена. Відповідно є величезна відповідальність і у нашої держави, здійснювати ефективну політику захисту національних інтересів, і у громадянського суспільства…

Ю. Смєлянський: Тобто, говорити про досягнення соціального порядку в цілому в Україні не можливо без деокупації території, яку сьогодні окупувала РФ. Про досягнення міжнародного порядку вести мову не можливо до тих пір поки Росія веде війну проти України та окупує частину її суверенної території?

А. Іванець: Так.

Ю. Смєлянський: Якщо говорити про питання міжнародного порядку. Не один раз вже говорилося і наводилися докази, що державна влада Російської Федерації порушила всі міжнародні… угоди щодо питань незалежності України, її територіальної цілісності. Окупація Криму, війна проти України показали, що та система цінностей, на якій сьогодні функціонує ООН непрацездатна і не гарантує безпеку. Зауважу, що ООН – міжнародна організація, яка була створена для підтримки і зміцнення міжнародного миру і безпеки,  а також розвитку співробітництва між державами, не має можливості забезпечити отой самий міжнародний порядок…  Нам восьмий рік розповідають про дипломатичні інструменти вирішення війни з РФ та повернення окупованих територій… розповіді залишаються розповідями і нічим більше. На ваш погляд, що не так і як повинно бути?

А Іванець: Питання реформування ООН стоїть вже років 30 на порядку денному. Ситуація з війною в Європі між двома великими державами – РФ та Україною, яка стала жертвою нападу, показує, що це дуже гостра ситуація. Вся проблема в тому…, що в Раді безпеки ООН засідає держава-агресор. Вона користується своїми привілеями перебування в РБ ООН, щоб камуфлювати свою агресивну політику і не давати ООН вживати санкцій проти держави-агресора… І поки ця ситуація зберігається, то буде дуже не просто відновлювати міжнародний правопорядок…

А. Щекун: … Всі говорять про війну. Ми можемо подивитися в сторону Європейського Союзу, що ж відбувається? Ця війна  – це не тільки проблема України, ця війна – це небезпека для всього європейського континенту. Деякі країни це усвідомлюють –  країни Балтії, Польща – вони розуміють, що може відбутися далі. І постає диво на восьмому році війни – Франція і Німеччина  ініціюють саміт ЄС-РФ. Це шок. Не ініціюють Будапештський меморандум,… не ініціюють питання Криму, яке ніде не фігурує, перед РФ… Але всюди вони (Франція і Німеччина  – ред.) себе презентують як поборники, захисники міжнародних прав. Це лицемірство. Не може бути сьогодні так, а завтра по іншому, бо там економічні якісь  вигоди переважають права людини – це загроза демократичному світу… Безконфліктне суспільство – це якщо правила написані, вони повинні бути для всіх однакові, ось тоді не буде цих конфліктів. Такими діями, які сьогодні робить Німеччина і Франція, вони фактично показують, що ми можемо зараз  з країною-агресором розмовляти, пити каву, вирішувати питання як і в якій кількості продавати газ, нафту. Люди добрі, прийміть рішення. Сьогодні ви визнали, весь світ визнав, що Росія окупувала Крим, частину території Грузії, Придністров’я, Росія надалі продовжує агресію на Донбасі – це всі визнали, навіть Німеччина і Франція не каже, що це не так. Почитайте свої конвенції, свої міжнародні акти, що ви підписували, ратифіковували і поставте в цьому питанні для себе крапку – це перше, що вони повинні зробити з Росією. Дальше питання вирішується  так: зупиняємо будь-яке співробітництво з країною-агресором до тих пір, поки вона не поверне Крим та не відновиться повністю територіальна цілісність України, Грузії, Молдови…

Більше дивіться у програмі: «Голос Криму: час окупації. Право на соціальний і міжнародний порядок» (TV- програма)

 

Телевізійна програма «Голос Криму: час окупації» створена  за підтримки «Фонду прав людини» Посольства Нідерландів в Україні в рамках реалізації проекту «Крим: час боротися за право» громадською організацією «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім».