«НЕЗЛАМНІ»: Сергій Мокренюк

397

Лютий та березень 2014 року стали справжнім випробуванням для тих кримчан, хто продовжував відстоювати проукраїнську позицію. Людей переслідували, пошкоджували їхні автомобілі, погрожували членам родин, захоплювали в полон.

Ми розпочинаємо новий проект «Незламні». До участі у ньому запрошуємо усіх, хто пережив той гострий період окупації Криму і не боїться про це розказати. Кожен з вас – це окрема унікальна історія, яку ми готові розповісти.  

Друга історія громадського діяча, координатора руху «Євромайдан-Крим» Сергія Мокренюка. Протягом кількох хвилин він розкаже про те, що і як змінило його життя назавжди, але не зупинило боротьби.

Якщо пригадати те, що відбувалося рік тому, то що приходить перше в голову, які емоції пов’язані з окупацією?

Рік тому я був на Майдані і тому в мене всі емоції пов’язані з Майданом, і тим, що тут відбувалося. У Крим я приїхав 24 лютого, якраз за добу перед тим, як була влаштована штовханина між кримськими татарами і проросійськими казаками перед Верховною радою Криму.

Емоції? Трохи є жаль, що ми втратили можливості. Я вважаю, що коли щось відбувається і ти всередині відчуваєш, що ти маєш втручатися – то я втручаюся.

Страшно не було?

Було

Чого боялися?

Всього боялися. Боялися переслідування і воно було насправді. Різали колеса машини декілька разів, задували піною. На мене безпосередньо нападали вночі, переслідували мою дружину з дітьми.

Ви пам’ятаєте той момент коли вирішили що потрібно перевозити сім’ю до Києва і самому переїжджати?

Так звісно, це було дуже швидко. Рішення було прийнято протягом 20-30 хвилин. Коли 9 березня ми проводили акцію в зв’язку з святкуванням 200-річчя Тараса Шевченка в Сімферополі. Збиралося багато людей. Ми планувати 2-3 тисячі. І саме в цей час викрали Андрія Щекуна і Анатолія Ковальського. І це ті перші двоє з ким я постійно був разом. Ми завжди вказували, що координаторами Євромайдану – Крим є 4 особи – Ковальський, Щекун, Мокренюк і Ісмаїл Ісмаїлов. Фактично залишилися я та Ісмаїл і стало зрозуміло, що якщо посередині білого дня міліція викрадає Андрія і його передає «Самообороні» – а вони бандити і злочинне угрупування, то зрозуміло, що наступним буду я та Ісмаїл. І тому одразу після акції я забрав сім’ю, сів в машину і виїхав за межі  Криму з 9 на 10 березня. Це в будь-якому разі краще, ніж сидіти десь в тюрмі або бути катованим як Андрій, якого 11 днів катували електричним струмом, знущалися і таке інше. Я поважаю Андрія за цей вчинок, але я хвилювався за свою сім’ю.

Зараз я займаюся тим, щоб Крим якомога швидше повернувся під юрисдикцію України – виробленням питань що саме і яке відомство має робити по кримському питанню щодо вимушених переселенців. Що вони мають робити щодо тих кримчан-українців, які залишилися в Криму і як їх захищати. І третє: що ми маємо зробити і міжнародному вимірі, для того, щоб світ, іноземні країни натиснути ще більше на Росію для того, щоб вона якомога швидше покинула і залишила мій Крим.

Попереднього учасника проекту зможете послухати тут: http://voicecrimea.com.ua/main/indestructible-andrew-shchekun.html

Журналіст та автор ідеї Олена Халімон

Креативний майстер, оператор В’ячеслав Юрченко