UA EN

29 Березня 2024

Россия в Крыму пренебрегает основными человеческими ценностями

Александра, Константин, как вы считаете, почему появилось постановление № 699 НБУ? 

Александра Дворецкая: Я считаю, что целью введения этого постановления не была дискриминация крымчан. Это следствие. Логика постановления и работа НБУ в последнее время заключается в защите коммерческих интересов непосредственно банка. Этим постановлением они официально оправдали заблокированные счета, невыдачу кредитов, депозитов, снятие денег и так далее. Крымчане стали так называемым способом помощи коммерческим структурам.

Костянтин Матвієнко: Україна повинна мати державну політику щодо деокупації Криму. В Уряді Яценюка і в Адміністрації президента не створено жодної виконавчої структури, яка б займалася питанням Криму. Таке враження, що кримське питання влада віддає на самоплив. Російська Федерація ще 31 березня 2014 року створила спеціальне міністерство у справах Криму з тим, щоб здійснювати інтеграцію Кримського півострова в соціокультурну, інформаційну, економічну та державну структури. Україна не має цілісної стратегії повернення Криму. Українська держава вже давно не знає країни під назвою Україна. Більше десятка років у нас не проводився перепис населення. Ми не знаємо, скільки людей живе в країні. Не зрозуміло, як можна управляти країною за таких обставин. Що зробили росіяни? Вони одразу провели перепис населення в Криму. І за результатами вони починають планувати соціальну політику, політику інфраструктурного забезпечення тощо. Українська держава цього не робить. Чому так відбувається? Є підозра на те, що є певні домовленості. Наприклад, закон про вільну економічну зону Криму є ідеальним для українських олігархів. У перспективі він створює можливість вивезти українські підприємства, які залишилися в Криму і перестали бути українськими, з-під міжнародних санкцій.

Что вы думаете о приостановке железнодорожного сообщения Украины с Крымом?

Александра Дворецкая: Если мы будем говорить о Крыме как о территории, то мы говорим о том, что это должны были сделать еще в начале оккупации. Но если мы говорим о Крыме не только как о территории, но и как о людях, которые там остаются проживать, то все становится гораздо тяжелее. Мы не можем наложить коллективную ответственность на всех крымчан за то, что они все являются предателями Украины. Также нельзя забывать  том, что у людей были взяты билеты. Люди теряют деньги, которые они вложили.

Украина не контролирует территорию Крыма. Украина не контролирует железные дороги в Крыму. Каким образом украинское предприятие «Укрзалізниця» может гарантировать безопасность пассажиров в Крыму?

Костянтин Матвієнко: Ще в березні місяці треба було заблокувати все – електроенергію, воду, пасажирське сполучення, товаропотоки і порти. Повна континентальна блокада території – це був святий обов’язок України. Те, що відбулося у цьому випадку, коли люди купили білет, але не потрапили на півострів, є прямим хамством з боку «Укрзалізниці». Таких речей допускати не можна, але в традиціях українських чиновників, вони роблять це саме в такий спосіб. Я думаю, що ми в цій ситуації бачимо прояв дії так званого «Вашингтонського обкому». Чому Захід більше потерпає від санкцій, які вони запровадили проти Росії, зокрема Криму, ніж сама Україна? Тобто Україна поводила себе доволі хитро. Створилася тіньова економіка. Це стосується і Донбасу, і Криму. Зрозуміло, що західні партнери не розуміють, як таке може бути. Це нереально навіть з етичної точки зору. Тому, я гадаю, нам було поставлене питання, а ми цією забороню поїздів швидко виконали цю вимогу. При цьому це є і тест. Так чи інакше санкції до Росії та Криму будуть наростати. Так чи інакше нам доведеться їх системно запроваджувати, включно з повним припиненням транспортного сполучення, можливо, припиненням гуманітарних контактів. На прикладі залізничного транспорту ми показали, як це може бути. І для себе зрозуміли, і показали кримчанам.

Александра Дворецкая: Вопрос не в том, как они выберутся, а куда и с какими условиями они столкнуться. Украина говорит о том, что ждет всех граждан на материковой части Украины. Но при этом, к сожалению, мы не знаем, как вы выберетесь, не можем обеспечить безопасного поезда или автобуса. Что касается Вашингтонского обкома, то мне кажется, что параллельно с этим шли несколько переговоров. Это были переговоры по поводу угля, а также Минские договоренности. И запрет со стороны Украины был показательным шагом, который должен был сказать о том, что и у нашего государства есть рычаги давления. Я думаю, что транспорт, возможно, еще пойдет, когда будут достигнуты какие-то уступки со стороны России.

Костянтин Матвієнко: Україна не бере на себе відповідальність за безпеку тих людей, які користуються частиною інфраструктури, яку вкрали в України.

Теперь в Крыму на сборы необходимо получать разрешение. Также людям собираться можно не  всех местах города. Что вы думаете об этом?

Костянтин Матвієнко: Це ще дрібниці. Реакція публіки не є активною. Коли там відключать Facebook і Twitter, буде набагато цікавіше. Росія в Криму показує, як вона ставиться до фундаментальних людських цивілізаційних цінностей. Якоюсь мірою це дуже корисне щеплення, але, на жаль, його переживуть не всі.

Куда будут обращаться люди, которые недовольны решением крымских властей?

Александра Дворецкая: К сожалению, сегодня небезопасно куда-либо обращаться тем людям, которые недовольны этим решением. При украинской власти в Крыму я знала, что власть хочет ограничить количество мест, но я чувствовала, что для меня вполне безопасно написать исковое заявление и подать его в суд. Я не уверена, что это является безопасным физически при оккупационной власти. Человека могут пытать, он может пропасть, случайно стать фигурантом очередного дела по терроризму.

К чему готовится крымчанам в следующем году?

Костянтин Матвієнко: Ні до чого хорошого. Зрозуміло, що туристичного сезону не буде. Можливо, ми організуємо можливість продавати продукти з Криму в Україну. І Україні, і окупованому Криму треба готуватися до того, що у нас будуть проблеми із зростанням цін, великі бюджетні проблеми, серйозні соціальні напруження. Нам залишається сподіватися на волонтерів, доброчинний рух, добровольчий військовий рух. Суспільні механізми в Україні набагато потужніші, ніж державні. Ось на ці механізми – солідарність, взаєморозуміння – ми і можемо сподіватися.

Александра Дворецкая: Я согласна с коллегой. Также я думаю, что мы опробуем новые правила пересечения административной границы. И тут мы столкнемся с проблемой документов, как со стороны оккупантов, так и со стороны Украины. Остальные проблемы также будут нарастать. Это и снабжение, и рост цен, и отсутствие туристического сезона. Но я думаю, что в новом году нам надо надеяться не на изменения в Крыму или в Киеве, а на изменения, которые должны произойти в Москве.