Радянський політичний вінтаж та провали у знанні історії

39

На своїй прес-конференції питання щодо цілісності України та безпеки на європейському континенті Президент Російської Федерації Володимир Путін прокоментував виключно у площині їхнього розуміння Кремлем: НАТО і офіційний Київ самі повинні гарантувати безпеку Росії та її інтересів, а не вимагати від Москви гарантій ненападу на Україну. І це після російської окупації Криму та частини території українського Донбасу, а також концентрації 150 тис. ударного російського угруповання на кордонах України. Це так, якби нацистська Німеччина після аншлюсу Австрії та захоплення Судетів почала б вимагати гарантії своєї безпеки від країн Заходу. Уінстон Черчілль, який свого часу багато чого бачив, при такій фразеології з Москви, напевно, просто перевертається в труні. Недарма він говорив після Другої світової війни, що фашисти майбутнього будуть представляти себе, як антифашисти. Це ж про сучасний Кремль та його ідеологію.

Черговий історичний пасаж В.Путіна перед журналістами про те, що Україну створив Володимир Ленін, залишив усіх без дару мови. Видно тому у залі ніхто не парирував російському президентові, у якого з історії слабка трійка на межі із двійкою. Нагадаю, що саме В.Ленін і знищив українську державність 1917-1921 років. Рівно 104 роки тому, наприкінці грудня 1917 р. більшовицька Москва надіслала ультиматум Центральній Раді, а в Києві його відхилили, і тоді 30-ти тисячна Червона Армія перейшла кордон із метою захоплення України. В 1921 р. більшовицька Росія підписала з Польщею Ризький мирний договір, за яким західна частина України відійшла під управління Варшави, а центральна та східна стала радянською республікою. Ось вона й увійшла до створюваного В.Леніним СРСР, та й то лише тому, що більшовики обіцяли робітникам – фабрики, селянам – землю, а українцям всебічний розвиток мови та культури, що й було реалізовано у 20-ті роки. Але потім сталінська Москва все скасувала: фабрики перейшли державі, земля – до колгоспів, українська мова та культура – викинуті на околицю суспільного життя, плюс політичні переслідування тим, хто не згоден, і Голодомор як помста за незалежність від більшовиків у 1917-21 рр. Але навіть за таких умов ще у 30-ті роки минулого століття 90% освіти на Донбасі було українською мовою. Тому претензія Володимира Путіна, що з України витискають росіян та російськомовних, не зрозуміла, враховуючи, що в Росії мільйони українців взагалі не мають жодної української школи чи україномовного театру.

Єдина історична точність у висловлюваннях Путіна, що Каліфорнія була раніше мексиканською. Але тоді дозвольте, раніше Поволжя та Сибір були у складі Золотої Орди, а Далекий Схід був китайським.

Володимир Путін також чомусь згадав висловлювання у 1918 р. радника американського президента Вудро Вільсона, що Росію доцільно поділити на кілька державних утворень у європейській частині, а також в азіатській. Це дуже обурило російського президента, мовляв, бачите, як американці хотіли нас розділити тоді, і, мабуть, не проти й сьогодні. Знову ж таки незнайкам з Москви нагадаю, що наприкінці 1918 р. колишня царська Росія була поділена на тридцять (!) державних об’єднань, а не декілька. І лише залізна політика Володимира Леніна дозволила більшість із них повернути до Радянського Союзу. Тому гріх Володимиру Володимировичу скаржитися на Леніна, а то так і жив би зараз в одній тридцятій території імперської Росії, про велич якої залишилися мрії та марення.

На прес-конференції знову почули відверту брехню, що населення Криму саме виступило за входження до Росії. Забув глава Кремля, що надіслав спецназ для захоплення будівель парламенту та уряду автономії півострова, а в Севастополі російська агентура поставила на чолі міста людину, яку нібито обрали в натовпі – ось це так юридична процедура. При цьому вибори в Криму проводилися за два тижні під дулами російських автоматів. Такого “волевиявлення” не було навіть у жодному африканському “бантустані”.

У Києві події лютого 2014 р. Путін назвав державним переворотом, хоча перехід влади проходив у рамках конституційного поля України, просто колишній президент покинув свою країну та втік до своїх покровителів. Путін також дав традиційне трактування подіям на Донбасі, мовляв, Росія не окупант, а посередник. Але у Тристоронній контактній групі беруть участь Україна, Росія та як посередник ОБСЄ – це ще з 2014 р. А пункт 10 Мінських угод вимагає виведення з тимчасово непідконтрольних українському уряду територій усіх іноземних військ та добровольців, тобто російської армії та козаків, і це зафіксовано у документі.

Глава РФ знову звинувачує Київ у невиконанні Мінська та забуває, що саме Москва торпедує реалізацію навіть першого пункту про припинення вогню на лінії розмежування. Також пролунало упередження, що Україна хоче напасти на Донбас, тож Москва своїх не покине. Але чомусь російські війська стоять біля Чернігова, Сум, Харкова, активізувалися в Криму – звідти до Донбасу далекувато.

Прес-секретар МЗС та офіційний представник Офісу Президента України М.Подоляк уже дезавуювали фейк про підготовку Києвом наступу на Донбасі. Але у всіх складається враження, що саме Москва готується зробиити провокацію на Донбасі, щоб створити привід для нападу, як це вона зробила у Фінляндії у листопаді 1939 року.

Сухий залишок після прес-конференції Володимира Путіна невеселий: залишився запах політичного нафталіну часів СРСР та післясмак радянської пропаганди у новій упаковці. Відчуття вже давно баченого. Стає очевидним, що Кремль остаточно перетворюється на бюро вигадок та фейків. Але на них будувати державну політику вкрай небезпечно. Києву та колективному Заходу треба бути напоготові.

Олександр ЛЕВЧЕНКО, експерт, посол України в Хорватії 2010-17 рр.

SHARE