UA EN

28 Березня 2024

Юлія Каздобіна про стратегію інформполітики, «Кримську Світлицю» та майбутнє Криму (радіо)

В ефірі  Українського радіо програма «Голос Криму». Гість у студії – Юлія Каздобіна, аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень, а також віднедавна радник Міністерства інформаційної політики з питань Криму.

Ви вже декілька тижнів перебуваєте у новому для себе статусі радника, що вже нарадили міністру інформполітики? Можливо вже вдалося здійснити якісь конкретні кроки?

Ю.К.: Нарадити поки що нічого не встигла, бо я поки вхожу в курс справи. Як я вже казала, до цього призначення кримське питання займало десь приблизно 30% мого часу, тому я зараз намагаюся трошки більше роззнайомитися з усіма зацікавленими особами, тобто з учасниками цього процесу, який стосується Криму, і зрозуміти, які потреби, проблеми бачать в інформаційній політиці та й взагалі в політиці держави. Тому що на мою думку, моя роль… – це  все ж таки роль комунікатора, адже я не є державним чиновником, у мене не має жодних повноважень, я не приймаю жодних рішень, але все ж таки, я можу комунікувати, говорити з людьми, можу доносити цю інформацію до міністра, можу пробувати організовувати державні якісь ресурси і ресурси громадянського суспільства для того, щоб ми разом вирішували, якісь певні нагальні питання і це в принципі те, що я зараз намагаюся робити. Тобто зрозуміти, які потреби, як це можна вирішити, щоб далі вже організовувати роботу  власну і не тільки.

Міністр інформполітики Юрій Стець, досить чітко конкретизував, яку роботу він хоче від вас побачити – це створення стратегії інформполітики в сфері кримського питання. Чи є якісь напрацювання в цьому напрямку?

Ю.К.: Це звичайно самий великий і основний проект. На даному етапі у нас просто були певні домовленості стосовно того, хто буде писати частину інформаційна безпека, але нажаль ці домовленості наразі розпалися, тому ми зараз шукаємо нову людину, яка буде це робити. На сьогодні вже є група, яка складається з мене, моєї колеги Юлії Тищенко, Еміне Джапарової та Юсуфа Куркчі та ще однієї нашої колеги з Міністерства інформаційної політики Іветти Делікатної, яка є професійним комунікаційником, – всі ми будемо безпосередньо займатися написанням цього документу (стратегії – ред.) . Наразі ми шукаємо, як я вже сказала людину, яка буде займатися інформаційною безпекою, і в принципі, коли ми це питання остаточно з’ясуємо, то буде подано на донора проект. Будемо сподіватися, що вони нам таки підтвердять фінансування і тоді вже почнемо роботу.

Кримські українці, які зараз опинилися  по обидва боки адмінмежі м’яко кажучи незадоволені інформаційною політикою України та роботою відповідного відомства щодо висвітленням проблем саме українців Криму.  Яким ви бачите вирішення цього питання?

Ю.К.: Якщо чесно мені б дуже не хотілося загострювати саме етнічну складову, бо на мій погляд всі ті, хто живуть в Криму, вони всі є громадянами України. Я розумію дуже добре чому болить кримським татарам, і я також дуже добре  розумію чому болить українцям. Я все ж таки вважаю, що має бути політика спрямована на пошук порозуміння, на пошук бачення майбутнього Криму, в якому і кримським татарам, і українцям і там безперечно залишаться етнічні росіяни, щоб всі відчували себе комфортно. Я розумію, що це дуже складно, що це дуже болюче питання.

Дійсно зараз багато критики лунає на адресу міністерства стосовно того, що є велика увага саме кримськотатарському питанню, але я не вважаю що це дуже велика проблема, я вважаю, що це питання є важливим, але поступово все ж таки треба вирівнювати. Питання для всіх складне, важке, болюче – тому треба дуже обережно до нього підходити і з повагою до всіх учасників.

14 жовтня у Києві відбулась презентація інформаційного ресурсу «Кримської світлиці», це газета, яка відновила свій друк на материку після окупації Криму. Там маленький, але гарний колектив, який на сьогоднішній день має чимало проблем: редакція не має оргтехніки, приміщення та й питання з житлом не у всіх журналістів-кримчан вирішено. Як зазначив редактор цього видання Віктор Мержвинський, в одному з інтерв’ю, міністерство культури, яке є одним із засновників видання ставиться досить пасивно до вирішення цих питань. Чи будете ви, як радник Мінінформполітики, долучатися до вирішення проблем видання?

Ю.К.: Я поки що не дуже розумію як Міністерство інформполітики може долучатися, але я була в редакції цього видання, розмовляла з журналістами. Я була дуже вражена тим, наскільки там енергійна команда, наскільки чітке бачення того, що команда хоче робити та й настрій у них дуже конструктивний, орієнтований на якусь мету. Звичайно про проблеми ми говорили, але було враження, що команда готова працювати сама, тобто вона не чекає, що буде манна падати. Тому, звичайно, таким людям завжди хочеться допомогти і якщо ми можемо щось для них зробити, то будемо це робити. Я просто ще не дуже розумію, як саме ми можемо допомогти,…  але шляхи шукати треба.

 

На материку наразі працює   ціла низка кримських ЗМІ, які фактично заповнюють інформаційний простір України самотужки кримськими матеріалами, але страждає комунікативна частина між цими засобами масової інформації. Чи маєте бажання створити щось на кшталт платформи, майданчику для подібного спілкування ? Чи це важливо, чи потрібно це робити і для чого?

Ю.К.: Я абсолютно переконана, що комунікація необхідна, тому що на справді,  коли люди працюють в уряді, то робота така: дуже багато бюрократії, дуже багато різних зустрічей, тобто далеко не завжди є час зрозуміти ті проблеми, якими живуть люди, які безпосередньо до цих тем є дотичними. Тому ця комунікація є важливою, … ми мабуть будемо вибудовувати і знов таки знаходити шляхи. Ця комунікація потрібна, по-перше, для того, щоб почути, які є проблеми, а по друге, дати журналістам інформацію стосовно того, що робить влада, що вона може зробити, які в неї є проблеми. Тому що на справді, мені здається, що дуже часто є такі не реальні очікування від влади, але ресурси дуже часто обмежені: і людські ресурси, і ресурси фінансові. Тобто у будь-якому разі, якщо ми хочемо досягати результату, то це треба робити разом.

Я так розумію, що зараз ми говорили про комунікацію між кримськими ЗМІ та українською владою. А щодо майданчику для кримських ЗМІ, де вони зможуть обмінюватися можливо цікавим досвідом, можливо для того,  щоб проводити спільні інформаційні акції…

Ю.К.:  Я думаю, що нам вдасться зробити якісну роботу по розробці стратегії  і ми збираємось долучати до її розробки також і кримські ЗМІ, і  кримських експертів, і в процесі цієї роботи, я думаю, що однозначно виникнуть певні ідеї щодо того, які конкретні проекти можна втілювати насправді.

…У мене тільки за сьогоднішній день було  більше п’яти зустрічей з представниками саме кримської спільноти, на яких вони озвучили дуже багато цікавих ідей… Тепер  треба зрозуміти як їх втілити, тому що на будь яку ідею потрібні ресурси… Наприклад, у мене була дуже цікава зустріч з Сергієм Громенко , він мені розповідав цікаві речі про те, що відбувається в історичній галузі щодо кримського питання. І виходить, що насправді історія, яка є  дуже важливим компонентом,  не такі вже і великі людські ресурси має, можна на справді порахувати скільки людей здатні виробляти якісний контент на цю тему. Тобто, якщо говорити про якісь проекти в історичній царині пов’язані з Кримом , то просто елементарно потрібні люди, які це будуть робити…

Останнє питання, я б хотіла адресувати вам, як аналітику  Українського незалежного центру політичних досліджень. Я не повідомлю нічого нового, якщо скажу, що питання кримськотатарської автономії жваво обговорюється і не лише політиками, експертами, журналістами, а й пересічними людьми, особливо, коли це стосується на пряму місця їх проживання. В одному з дописів кримчанки на Фейсбук я прочитала, що вона власне хотіла б тільки одного: почути або прочитати який зміст буде закладений у таку автономію, яка буде її форма, людей лякає те, чого вони не розуміють? Можливо варто пояснювати, аби знизити цей  градус напруги?

Ю.К.: Абсолютно погоджуюсь з тим, що людей лякає те, що вони не розуміють, те що створює у них відчуття якоїсь непевності, особливо це дуже сильно проявляється в таких емоційно заряджених ситуаціях. Зараз ситуація дуже складна,  і в Криму дуже напружена емоційно: там Росія страх все ж таки наганяє і лякає людей кримськими татарами – жахливими екстремістами, що абсолютно не відповідає дійсності. І в Україні для людей, які переїхали з Криму не найкращі умови: пошук житла, заробітку тощо – все це створює нервову ситуацію, тому у таких умовах говорити на важкі теми дуже складно, бо люди реагують  емоційно.

Я цю думку чула від деяких представників кримськотатарської спільноти. Я думаю, що дуже важливо, або кримськотатарська спільнота представила своє бачення, як вони бачать цю автономію. Є експерти, які готові допомагати, наприклад, таж сама Наталя Беліцер. Вона каже, що готова з ними працювати, допомагати напрацьовувати, але все ж таки ініціатива має виходити від кримськотатарської спільноти  і про це треба говорити. Треба розуміти, що ситуація дуже напружена, тому треба намагатися говорити якомога  більше з повагою один до одного, а не звинувачувати, не казати, що ти мені там щось винен.,  треба намагатися знайти порозуміння, тому що це майбутнє Криму. Адже від того, як ми добре зараз пропрацюємо цю картинку Криму залежить те, на скільки він буде мирним після звільнення, на скільки він буде комфортним для життя всіх тих, хто там буде жити, і на скільки він не перетвориться на проблему для держави Україна. Тому дуже обережно, але цю тему треба піднімати, але все ж таки ініціатива у цьому питання потрібна належати кримськотатарській спільноті.

Повну версію радіопрограми слухайте за посиланням: радіопрограма «Голос Криму»

Також нагадуємо, що «Голос Криму» виходить в ефірі Українського радіо щонеділі о 8.10 на середніх хвилях.