Еталонний злочин депортації в нашій історії

120

Деякі думки у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Багато українців та жителів України іншого походження пережили депортації з вини комуністичного тоталітарного режиму з центром в Москві та насадженого ним прокомуністичного режиму у повоєнній Польщі. Пунктирно можна згадати – виселення українців із Семиріччя у 1921 р., депортація з України розкуркулених у 1929-1931 рр. (лише у  1930 р. близько 150 тис. осіб), подальші висилки на Північ та інші регіони СРСР селян, виселення десятків тисяч українців з Кубані під час Голодомору 1932–1933 рр. (іноді депортували цілими станицями – Полтавську, Уманьську), заслання репресованих у 1920–1950-х рр. різного соціального походження, масове виселення українців, поляків, євреїв із Західної України у 1939-1941 рр. (понад 1 млн. осіб), депортації з Криму та інших регіонів України етнічних спільнот  (німців, греків, болгарів, вірмен, італійців, поляків тощо), “обмін населенням” між СРСР і Польщею у 1944-1946 рр. (вирвано із своїх осель і переселено 482 тис. українців), операція “Вісла” 1947 р. (близько 150 тис. українців), операція “Захід” 1947 р. (78 тис. українців), виселення із прабатьківських земель десятків тисяч українців у 1948 і 1951 рр.

Проте, як еталонний злочин геноциду в світі часто розглядають  Голокост/Шоа, так у нашій історії еталонним злодіянням депортації є тотальне виселення комуністичним режимом із своєї історичної Батьківщини кримськотатарського народу. Менше ніж за три доби – з ранку 18 травня до 16:00 20 травня 1944 р. – з Криму виселили понад 190 тис. кримських татар. Абсолютну більшість серед них складали жінки, діти, люди поважного віку. 67 ешелонами корінний народ Криму вивезли до Узбекистану, Росії, Киргизстану та Таджикистану. Потім почали демобілізовувати кримських татар-військових із лав радянської армії і також направляти у місця виселення. Депортовані кримці опинилися у незвичному кліматі, часто гинули від хвороб, недоїдання, важкої роботи, іноді від відсутності даху над головою та взагалі мінімально необхідних побутових умов і стресу. Наступні 12 років кримські татари жили у спецпоселеннях. Їм не дозволили повернутися в Крим у другій половині 1950-х рр. на відміну від більшості інших депортованих народів. Вони жили у радянському суспільстві з незаслуженим тавром “зрадників”. Влада забороняла використання самоназви народу – кримські татари. Навіть коли з них офіційно зняли огульні звинувачення у зраді в 1967 р., то у постанові Президії ВР СРСР йшлося про “татар, що виселені з Криму”. Та постанова й по-суті виявилася фальшивою, бо навіть після її ухвалення більшість кримських татар не могла повернутся до Криму. Масове повернення почалося після десятиліть боротьби лише у 1989 р., а завершилося вже у незалежній Україні. Репатріація відбувалася у складних політичних і непростих морально-психологічних обставинах, в роки жорстокої економічної кризи. Болісно, але поступово додалася травма геноциду кримськотатарського народу, в умовах української демократії він розбудував інституції національного самоврядування, став важливим фактором суспільно-політичного, економічного та культурного життя Криму. Перекреслила цей процес неототалітарна Росія, яка захопила у 2014 р. Крим. Вона одразу почала переслідування кримськотатарських активістів (першою жертвою російської агресії проти України став закатований за мирний протест проти окупації Решат Аметов), а невдовзі взагалі заборонила органи кримськотатарського національного самоврядування, репресувала або заборонила в’їзд в Крим його лідерам. Непропорційно багато серед політв’язнів кримчан-громадян України – кримських татар. Корінний народ Криму із своїми традиціями самоорганізації, виплеканими десятиліттями мирної боротьби, прихильністю до України та європейського вибору не вписується у порядки неототалітарної Росії. Держава-агресор відмовилася виконувати рішення Міжнародного суду ООН щодо відновлення діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, а сам корінний етнос перетворила поруч громадою етнічних українців окупованого півострова на найбільш дискриміновану етнічну спільноту Криму.

Сталінський режим депортував весь кримськотатарський народ з Криму і планував, як розповів Хрущов на ХХ з’їзді КПРС, зробити це саме з українцями. Його справу сьогодні продовжує рашистський режим Путіна в Росії. Ми з особливим почуттям сьогодні відзначаємо День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, адже у геноцидній війні Росії проти України ворог знов широко застосовує примусове виселення українців. За даними представника України в ООН С. Кислиці, станом на середину квітня окупанти вже примусово виселили понад пів мільйона громадян України, серед яких понад 120 тис. дітей, до віддалених регіонів Росії. Держава-агресор забирає у примусово виселених українців українські паспорти та забороняє на два роки виїзд. А відомий експерт з питань безпеки у Чорноморському регіоні А. Клименко говорить про загрозу депортації у близькій перспективі великих груп кримських татар з окупованого Криму.

Ніхто не був засуджений за злочини депортації кримськотатарського народу, за масові примусові виселення українців тоталітарнимм комуністичним режимом СРСР. Непокаране зло повертається, тому під час російсько-української війни та після неї мають бути юридично засуджені та покарані її організатори і виконавці найтяжчих міжнародних злочинів, які скоюють російські загарбники в Україні.

Андрій ІВАНЕЦЬ,

провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, представник Крайової Ради Українців Криму

SHARE