Збереження пам’яті про «исконно русских писателей» у Криму

29
btrhdr

Нещодавно «арбітражний суд республіки Крим» прийняв позов «Кримського літературно-художнього меморіального музею-заповідника» («КЛХММЗ») до ТОВ «Меандр», яке спеціалізується на праці з об’єктами культурної спадщини, щодо зобов’язання відновити власним коштом втрачені та пошкоджені архітектурно-художні елементи кабінету Антона Чехова в меморіальному будинку письменника в Ялті. У 2016 р. кримський «державний комітет з охорони культурної спадщини» уклав із «Меандром» контракт на «збереження об’єкта культурної спадщини», в тому числі ремонт і відновлення покрівлі будинку. Контракт був виконаний, однак під час експлуатації було виявлене протікання покрівлі, яке «Меандр» у рамках гарантійних зобов’язань усунув. Однак тим часом кабінет Чехова зазнав збитків, які й спричинили позов. «На словах» підрядник висловив готовність відновити зіпсовані елементи, однак до праці так і не став. Відтак постраждала «установа» планує замовити «судову експертизу» для оцінки розмірів збитків.

Подібні наслідки діяльності горезвісної санкт-петербурзької компанії, одним із замовників якої стало Міністерство культури РФ, вже не дивина: зокрема, за роки окупації вона «прославилася» вандалізмом під час «реставрації» Історичного бульвару в Севастополі, Ханського палацу в Бахчисараї, Воронцовського палацу в Алупці та інших об’єктів. В першому випадку «Меандр» систематично порушував умови угоди та зривав терміни виконання робіт, а також підозрювався в розкраданні кошторисного бюджету: дійшло навіть до кримінальної справи про шахрайство. На початку липня ц. р. кримська «влада» оголосила про наміри розірвати укладені з «Меандром» «контракти щодо реставрації об’єктів культурної спадщини» з огляду на порушення термінів виконання робіт, стягнути з підрядника витрачені кошти та накласти на нього штрафи.

Ця ситуація нагадала про становище іншого об’єкта культурної спадщини в Ялті, пов’язаного з ім’ям класика російської літератури, народженого, за його власним зізнанням, у «мальовничому українському місті Таганрозі».

«За України»

Нелегко кримській нерухомості українських культурних організацій велося й до російської окупації півострова. В січні 2009 р. секретаріат президента звернувся до Генеральної прокуратури, яка почала перевірку господарської діяльності Національної спілки письменників України (НСПУ) на підставі заяв окремих її членів розкрадання майна організації структурами, що нібито контролювалися депутатами від «Блоку Юлії Тимошенко». В центрі уваги менеджменту НСПУ були продаж і здача в оренду за копійки восьми об’єктів нерухомості, що перебували в управлінні спілки – зокрема, йшлося про будинки творчості письменників у Коктебелі, де більшу частину території орендували десять компаній (про це згодом), та в Ялті. Частину останньої споруди ще за попереднього керівництва НСПУ у 2000 р. в рахунок погашення комунальних боргів було реалізовано фірмі скандального депутата луганської міськради від Партії регіонів Володимира Струка, проти якого у травні 2014 р. було розпочато кримінальне провадження за ознаками закликів до порушення територіальної цілісності України. Свого часу він підтримував вступ України до митного союзу з Росією а у 2014 р. став одним з організаторів луганського «Антимайдану», виступав на мітингах у захопленій будівлі СБУ, фінансував створення «загонів самооборони» та будівництво їхнього першого блокпосту проти «фашистів» на виїзді з міста, підтримав «народного губернатора» Валерія Болотова та екс-депутата ВР Олега Царьова, які оголосили референдум про незалежність «ЛНР». У грудні 2014 р. Струк утік до окупованого Криму, де мав базу відпочинку «Перлина» в Ялті, а у 2016 р. з’явився на підконтрольній українському урядові території Луганської області, де пішов на вибори як самовисуванець.

Наприкінці зими 2013 р. ялтинський Будинок творчості письменників ім. А.П. Чехова вчергове намагалося захопити рейдерське угруповання, що складалося з 50 чоловік з вогнепальною зброєю та вибухівкою. У грудні 2012 р. в орендатора пансіонату, київського ТОВ «Росичі», добіг кінця термін укладеної у 2005 р. угоди про оренду, яку НСПУ вирішила не продовжувати, передавши в лютому 2013 р. передала будинок в оренду ПП «Позитив-Південь». Директором і засновником цієї організації був екс-депутат Масандрівської селищної ради (2006-2010) Кирило Тюленєв (наразі керує в Ялті агенцією нерухомості «Ренесанс»); його менший брат Олександр називав себе представником НСПУ. З рішенням спілки орендатор не погодився, надавши нову угоду, буцімто укладену ще під час дії старої. В НСПУ запевнили: цей документ не має юридичної сили, оскільки був підписаний посадовою особою без відповідних повноважень. Відтак спілка відправила до Ялти комісію, що мала прийняти майно в орендарів. Натомість останні прислали озброєне угруповання, координоване адвокатами та співробітниками «Росичів». Співзасновником зазначеного ТОВ є Владислав Саєнко – син заступника голови Федерації профспілок України Володимира Саєнка, котрий керував цією фірмою з кінця 1990-х і до 2012 р. У листопаді 2013 р. Володимир Саєнко був заарештований за звинуваченням у привласненні і розкраданні держмайна: повідомлялося, що впродовж тривалого часу він передав високопосадовцям хабарів на суму близько 7 млн доларів, однак справа до суду так і не дійшла, а в грудні Саєнка випустили з-під варти.

У лютому 2014 р., під час подій Революції гідності, в НСПУ спалахнув корупційний скандал: в МВС повідомили, що за участі вищого керівництва спілки здійснювалися сумнівні операції з використання, продажу, відчуження на користь третіх осіб та передачі в оренду туристичних та рекреаційних об’єктів, що перебували у державній власності. Анонсувалося відкриття кримінального провадження щодо керівництва НСПУ, в тому числі його екс-голови (2001-2011) Володимира Яворівського, якого підозрювали у привласненні державного майна в особливо великих розмірах, ухиленні від сплати податків і зловживанні повноваженнями. Преса повідомляла, що після приходу Яворівського до влади в НСПУ в мережі з’явилися оголошення на кшталт «Розміщу в будинку творчості “Коктебель” без посередників»; подібні пропозиції викладалися й на сайті НСПУ. У правоохоронних органах зазначали, що мають інформацію про порушення керівництвом НСПУ і Яворівським законодавства при зміні права власності на декілька об’єктів нерухомості, в тому числі будинки творчості письменників у Коктебелі та Ялті. Цілісний майновий комплекс у Коктебелі складався з 55 об’єктів; у 2006 р. 12 окремих приміщень НСПУ за безпосередньою вказівкою Яворівського передала у довгострокову оренду за заниженою вартістю фізичним та юридичним особам для рекреаційного використання. Корпус №1 Будинку творчості письменників імені Чехова в Ялті на підставі рішення секретаріату ради НСПУ та за згодою правління Ради письменників Криму був проданий за борги на аукціоні підприємству «Артіль-Центр» за 1,25 млн гривень – знов-таки, за заниженою вартістю. Окремо наголошувалося, що будь-які операції з нерухомістю НСПУ відповідно до статуту мали бути розглянуті та затверджені на загальних зборах; у згаданих процесах ця процедурна вимога не була дотримана – усі рішення з продажу, передачі в оренду тощо об’єктів нерухомості ухвалювала виключно президія НСПУ, яку на той час очолював Володимир Яворівський.

Після окупації

В середині липня 2014 р. дюжина озброєних осіб у камуфляжній формі та кілька людей у цивільному вбранні вдерлися на територію Будинку творчості письменників у Ялті. Як з’ясувалося, це були «дружинники самооборони Криму» в супроводі кримського адвоката Богдана Драла, що відрекомендувався «радником віце-прем’єра» та «членом інвентаризаційної комісії фонду майна республіки Крим». Виламавши вхідну браму, нападники у бронежилетах, озброєні гумовими кийками, кувалдами та автоматами, застосували силу до охорони пансіонату, вимагаючи негайно впустити їх до будівлі. Після прибуття окупаційних «правоохоронців» Драло пояснив свій несподіваний візит розпорядженням «ради міністрів республіки Крим» щодо інвентаризації майна Будинку творчості та його подальшої передачі до «державного унітарного підприємства “Сонячна Таврика”». Зрештою рейдери були роззброєні. Майже за тиждень у Києві Вищий господарський суд залишив без змін квітневу постанову апеляційного суду, згідно з якою ТОВ «Росичі» було відмовлено у поновленні угоди про оренду Будинку творчості в Ялті до кінця 2020 р.

За деякий час кримські ЗМІ поскаржилися, що створене кримською «владою» «державне підприємство» «Сонячна Таврика» об’єднало понад сотню оздоровниць Криму лише на папері: мовляв, «колишні керівники об’єктів, переважно призначені українськими відомствами, не поспішають залишати свої місця». При цьому зазначалося, що «націоналізований» Будинок творчості письменників у Ялті «не функціонує», господарська діяльність на його території не ведеться, дані про оренду та зміну власника відсутні. Також не було підтверджене право власності за вже згаданим Кирилом Тюленєвим, котрий вважав себе орендарем на підставі угоди, укладеної на початку 2013 р.

У 2015 р. кримські «арбітражні суди» двох інстанцій відхилили позов Міжнаціональної спілки письменників Криму щодо визнання за нею права власності на будинки творчості письменників у Ялті та Феодосії. Позивач вимагав визнати недійсним розпорядження «ради міністрів республіки Крим» у частині передачі ялтинського пансіонату «Сонячній Тавриці». Відповідачами в позові було зазначено НСПУ, кримські «раду міністрів» і «міністерство курортів і туризму» тощо. «Суд першої інстанції» встановив, що Фонд державного майна України у 1998 р. видав свідоцтва про право власності на будинки творчості письменників у Коктебелі та Ялті НСПУ на умовах спільного володіння зі Спілкою письменників Криму. Після проголошення «незалежності» Криму 17 березня 2014 р. вже позбавлена на той час повноважень Верховна Рада АР Крим прийняла «постанову», згідно з якою майно громадських організацій України на території півострова залишалося за республіканськими підрозділами відповідних організацій, а за відсутності таких ставало «державною власністю республіки». У «рішенні суду» було зазначено, що Міжнаціональна спілка письменників Криму не надала доказів того, що вона є кримським підрозділом НСПУ, тож вказані у позові об’єкти було оголошено «державною власністю Криму». У 2016 р. історія повторилася. У «матеріалах справи» зазначалося, що «рада міністрів республіки» «розпорядженням» від 12 травня 2015 р. передала ялтинський Будинок творчості в «муніципальну власність» міста, після чого «муніципалітет» передав його «муніципальному унітарному підприємству “Ялтинський міський пансіонат”». Позивач у лютому 2016 р. подав позов до «суду» з вимогою вилучили Будинок творчості з чужого незаконного володіння, посилаючись на свідоцтво про право власності на об’єкт від 9 лютого 1999 р.; відповідачі позову не визнали. «Суд» зазначив, що «акти» кримських «державної ради» та «ради міністрів», які стали підставою для передачі майна у власність держави-окупанта, позивачем не оскаржені і є чинними. На початку 2017 р. НСПУ подала касаційну скаргу в цій суперечці – знов-таки, безрезультатно.

«Захист від українських зазіхань»: що відбувається з Будинком творчості письменників у Коктебелі

У 2015 р. «міжвідомча комісія», до складу якої увійшли представники кримських «міністерств» культури і майнових відносин, а також «комітету державної ради республіки Крим з майнових і земельних питань», «головного правового управління ради міністрів РК» та «державного комітету з державної реєстрації та кадастру РК», встановила, що 55 об’єктів Будинку творчості письменників «Коктебель», створеного на базі меморіального будинку письменника з українським корінням Максиміліана Волошина, займають майже 8 га, і переважна їхня частина перебуває в оренді або у власності приватних осіб. Власником зазначеної території та нерухомості на ній де-факто є НСПУ, котра свого часу уклала угоди оренди на об’єкти з приватними особами; відтак кримська «влада» заходилася перевіряти законність їхнього укладення. Зусиллями «комісії» у «власність республіки» було «повернуто» 26 майнових об’єктів. При цьому з боку посіпак окупантів лунали докори на адресу держави Україна, котра «дивилася крізь пальці» на те, як НСПУ укладає з приватними організаціями та фізичними особами угоди про спільну діяльність і оренду майна, після чого останні отримували дозволи на реконструкцію, а потім суди виносили рішення про визнання приватної власності за ними, які НСПУ не оскаржувала; цим схемам пообіцяли дати «належну правову оцінку».

Восени 2016 р. було анонсовано повернення Будинкові творчості втрачених земель, розпроданих разом із нерухомістю «за України». Відновлення самого будинку було передбачене у рамках створення та розвитку туристично-рекреаційного кластера «Коктебель», включеного до «федеральної цільової програми “Соціально-економічний розвиток республіки Крим і Севастополя до 2020 року”» з фінансуванням у 2,4 млрд рублів. Незабаром «голова комітету державної ради республіки Крим з майнових і земельних відносин» (за сумісництвом – своячка «голови Криму» Сергія Аксьонова), «депутат державної ради РК» Євгенія Добриня дала доручення кримським «міністерствам» курортів і туризму та економічного розвитку спільно з «корпорацією розвитку республіки Крим», яка належить компанії «Чорноморнафтогаз», до кінця року (згодом термін було подовжено до середини червня 2017 р.) розробити концепцію проекту «Коктебель-парк». При цьому вона назвала ситуацію довкола Будинку творчості «кричущим випадком варварського розбазарювання майна» і наголосила на необхідності напрацювання в першу чергу «бізнес-моделі розвитку комплексу». Наприкінці жовтня 2016 р. «державний комітет з державної реєстрації та кадастру республіки Крим» зафіксував «масові порушення земельного законодавства» у 85% випадків під час «інвентаризації» території Будинку творчості; протягом чотирьох місяців «земельні інспектори» провели 18 перевірок і склали 11 “протоколів про самовільне зайняття земельних ділянок або їхнє нецільове використання” та 6 – за фактом «перешкоджання діяльності органу державного контролю». При цьому «порушникам» було видано 5 приписів через відсутність «правовстановлюючих документів» та межових знаків, а двом «юридичним особам» виписані штрафи на загальну суму 300 тис. рублів. За кілька тижнів Євгенія Добриня розповіла в ефірі місцевого радіо, що «депутати Феодосійської міської ради» підтримують концепцію проекту «Коктебель-парк», яка передбачає «розвиток території» Будинку творчості, що перебувала на той час у «муніципальній власності». Відтак «влада» Феодосії передала зазначену територію у власність «республіки» задля початку «претензійно-позовної праці щодо рейдерів, які захопили там майно» і відмовилася від стягнення з НСПУ «боргу» в 550 тис. рублів, який організація нібито мусила сплатити окупаційній «владі» Криму, починаючи з весни 2014 р.

В березні 2017 р. кримська преса нагадала, що Будинок творчості в Коктебелі належав НСПУ з квітня 2006 р. за угодою з Коктебельською селищною радою; при цьому спілка «перетворила об’єкт на прибутковий будинок, забудувавши номерами всю територію», а після російської окупації Криму «не збиралася добровільно звільнити землю та приміщення». При цьому «адміністрація Феодосії» у «судовому порядку» вимагала від НСПУ повернути за актом приймання-передачі 7 орендованих земельних ділянок. Станом на осінь 2016 р. на балансі Будинку творчості числився лише 31 об’єкт, 5 з яких (волейбольний майданчик, склад, об’єкт водовідведення, теплиця, тенісний корт) «фактично були знищені». На базі наявних об’єктів кримська «влада» планувала створити інноваційний культурно-туристичний центр з ландшафтним парком, фестивальними, концертними, виставковими майданчиками. До реалізації проекту планувалося залучити провідні архітектурні бюро та потенційних інвесторів із закордонним капіталом.

У другій половині березня 2017 р. окупаційні спецслужби відреагували на неправдиве повідомлення про замінування корпусу №8 Будинку творчості в Коктебелі. За однією з версій, інцидент був спричинений спробою примусової зміни власника корпусу. В рейдерському захопленні було обвинувачене неназване охоронне підприємство з Сімферополя, що мало «документи» на приміщення площею 122 кв. м, тоді як будівля має площу 1326 кв. м. Ще в жовтні 2016 р. були прийняті три «рішення сесій» феодосійської міської ради про передачу землі на території Будинку творчості: перший раз йшлося про ділянку розміром у 7,9 га, яка «завжди була приватною власністю юридичної особи» і в березні 2006 р. на 49 років, тобто до 2055 р., була передана в оренду НСПУ, котра мала свідоцтво про право власності на 55 об’єктів капітального будівництва з 1999 р. При цьому зазначалося, що орендна платня за ділянку вносилася до бюджету Феодосії у 2015-2017-х рр. – тобто вже за часів російської окупації. До слова, феодосійське видання «Кафа» з’ясувало, що НСПУ виграла два суди щодо майна в Коктебелі, однак вже згадана Євгенія Добриня чітко дала зрозуміти: якщо представники кримського правлячого клану накинули на щось оком, то це не вдасться втримати – за посередництвом різноманітних перевіряючих «фіскальних організацій» знайдеться спосіб змусити власника віддати своє майно «добром». Незабаром у «провладних» кримських ЗМІ з’явилися заяви про те, що Будинок творчості в Коктебелі отримати у власність намагається «гурт осіб із сумнівними документами, що мав стосунок до управління об’єктами за українських часів і нині розгорнув у низці ЗМІ кампанію з дискредитації органів влади». Основним документом на власність було вказано угоду купівлі-продажу корпусу №8 за 320 тис. гривень між НСПУ та Лідією Гомзіною від 11 грудня 2012 року.

Працюючи за «темниками» окупаційної «влади», підконтрольні медіаресурси Криму розповіли, що ще в травні 2006 р. площа корпусу №8 коктебельського Будинку творчості становила 122,4 кв. м, корпусу №17 – 80,6 кв. м. 5 лютого 2007 р. НСПУ уклала угоду часткової участі інвестування будівництва з ТОВ «Творча хвиля», згідно з якою спілка мала отримати площу споруд, переданих для реконструкції, та 5% від площі розширення додатково. У 2010 р. фірма завершила реконструкцію і у вересні отримала в кримській ДАБІ сертифікат відповідності на завершений будівництвом об’єкт – окремий пусковий комплекс «Реконструкція з розширенням спального корпусу №8, №17». Корпус №8 «розширився» до 1 326,9 кв. м, а корпус №17 – до 1 017 кв. м. Однак «Творча хвиля» не порозумілася з НСПУ щодо поділу майна і через суд зобов’язала БТІ зареєструвати добудовану площу на неї. У грудні 2010 р. за рішенням Господарського суду АРК НСПУ отримала 182,625 кв. м у корпусі №8 і 127,42 кв. м – у корпусі №17; при цьому «Творча хвиля» отримала 1 144,275 кв. м и 889,58 кв. м відповідно. Згідно з мировою угодою між сторонами, укладеною у 2013 р., весь реконструйований корпус №8 площею 1 326,9 кв. м був переданий у власність НСПУ. Після російської окупації Криму Будинок творчості в Коктебелі дістався «розпорядній дирекції майна республіки Крим». У 2017 р. представник цієї «організації» Сулейман Емурлаєв, попри дані кримських ЗМІ, заявив, що ділянка в Коктебелі, яка належить НСПУ, «використовується не за цільовим призначенням», а спілка «не сплачує орендну платню», тож ведеться праця з «розірвання угоди оренди».

Тоді ж, у 2017 р., «корпорація розвитку республіки Крим» провела «відкритий конкурс», на підставі якого було визначено розробника концепції «Коктебель-парку»: ним став індивідуальний підприємець і театральний режисер, член Російської художньої спілки Едуард Бояков. Однак у 2019 р. «корпорація» позвалася до нього щодо стягнення пені за прострочену концепцію; «арбітражний суд республіки Крим» задовольнив позов частково.

В липні 2018 р. кримські ЗМІ переможно сповістили, що 25 червня 2018 р. севастопольський «21-й арбітражний апеляційний суд» своєю «постановою» «захистив Будинок творчості письменників у Коктебелі від українських зазіхань», а «республіка» й надалі «збирає кримське майно, втрачене за роки українського недбальства».

Однак історія ще не скінчилася. Наприкінці літа ц. р. у «міністерстві майнових і земельних відносин республіки Крим» оголосили про намір “повернути в судовому порядку у державну власність” чергову частину Будинку творчості письменників у Коктебелі, яка належить харківському ТОВ «Ведмідь Плюс» і має загальну площу 512,6 кв. м.

Віталій СОЛОНЧАК

Фото з відкритих джерел

SHARE