Фото з відкритих джерел.

На вибір місця постійного проживання для людини впливає багато факторів. Основні з них: можливість забезпечення власного добробуту та благополуччя своєї сім’ї (робота та рівень зарплати); забезпеченість житлом; місце народження, клімат та інші.

Стаття 23 загальної Декларації ООН з прав людини викладена наступним чином:

«1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

2. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.

3. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім’ї, і, при необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення».

У Конституції Російської Федерації стаття 37, викладено:

«Праця вільна. Кожен має право на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки і гігієни, за винагороду за працю без будь-якої дискримінації … ».

Трохи теорії. Зайнятість, як економічна категорія, формує попит на працю. Тобто, на найманих працівників певного рівня компетентності. В основі попиту на працю на кожному регіональному сегменті національного ринку праці лежить структура робочих місць з урахуванням динаміки розвитку регіональної економічної системи, яка склалася в регіональній економічній системі. Після розвалу СРСР і ліквідації в Криму радянського «непотоплюваного авіаносця» (радянське військове угруповання в Криму, яке було основою кримської регіональної економічної моделі), кримська регіональна економічна модель зазнала серйозних змін.

Всі 23 роки, з моменту набуття Україною незалежності, вона формувалася і перетворювалася в залежності від зміни споживчих можливостей українського суспільства, почала набувати чіткіших обрисів. Але остаточно, як сформований комплекс, ця модель не була закінчена. В якійсь мірі під цю модель формувався і пристосовувався ринок праці в Криму.

Окупувавши в 2014 році Кримський півострів керівництво РФ заявило про невід’ємну приналежність Кримського півострова до території Російської Федерації, як складової частини Російської Федерації. Економічна модель і, відповідно, ринок праці в окупованому Криму знову зазнали кардинальних змін.

Деякі особливості статистики по-російськи

Одним з основних завдань російської окупаційної статистики на території Криму є не об’єктивне відображення змін, що відбуваються, а «породження оптимізму». З цієї причини дані постійно, навіть після офіційної публікації, піддаються коригуванню. Головне продемонструвати, що ситуація не сильно відрізняється в гірший бік від до окупаційного, тобто українського, періоду і має тенденцію до поліпшення.

З 2012 року Росстат підпорядковувався безпосередньо російському уряду. У квітні 2017 року він був переданий у відання Мінекономрозвитку РФ. Такому рішенню передувала критика показників Росстату з боку глави міністерства Михайла Орешкіна. Суть критики зводилася до того, що Росстат публікуючи показники «малював» негативну картину ситуації, що складається в РФ. Російській владі не потрібна була об’єктивна або близька до об’єктивної картина. Російській владі була потрібна статистична «фабрика мрій». У грудні 2018 року було здійснено заміну керівника Росстату, а потім змінилися опубліковані показники. Ряд опублікованих раніше були відкориговані. Статистична «фабрика мрій» в Росії набирає обертів.

Динаміка зайнятості

Станом на 31 грудня 2011 року, в умовах спроб України в цілому і Криму зокрема, подолати негативні наслідки 1-ї хвилі світової кризи 2007-2009 років кількість зайнятих осіб в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі становила 913 900 і 179 200 осіб у віці від 15 до 70 років відповідно. Загальна кількість зайнятого населення становила 1 093 100 осіб.

Окупаційна статистика показує, що кількість зайнятого населення за підсумками 9-ти місяців 2020 року на всій території окупованого Криму становить 1 084 200 осіб у віці від 15 до 72 років. Тобто, дані окупаційної статистики офіційно фіксують скорочення зайнятого населення на окупованій території Кримського півострова (1 093 100 чоловік – 1 084 200) = 8 900 осіб. У прямому порівнянні не дуже значущі зміни.

У розрізі адміністративно-територіальних одиниць Кримського півострова скорочення чисельності зайнятого населення відбилося на окупованій території Автономної Республіки Крим. А по місту Севастополю навпаки, чисельність зайнятого населення збільшилася у порівнянні з підсумками 2011 року.

Середньорічна чисельність зайнятого населення

Рік/ Регіон АРК Севастополь Всього
2011 913 900 179 200 1 093 100
2014 820 600
2015 852 700 172 200 1 024 900
2016 825 400 171 300 996 700
2017 840 400 192 800 1 022 500
2018 841 400 208 700 1 040 200
2019 852 700 213 400 1 066 100
2020 878 000 206 200 1 084 200

*дані про чисельність зайнятого населення по м. Севастополь за 2014 рік відсутні.

Якщо порівнювати показники зайнятості зі змінами загальної чисельності населення отримаємо результати, які ілюструють брехливість і маніпулятивність окупаційної російської статистики.

Зміна зайнятості та чисельності населення

Зайняте населення Загальна чисельність населення
2011 2020 Зміна 2011 2020 Зміна
АРК 913 900 878 000 – 35 900 1 954 506

 

1 912 622 – 41 884
Севастополь 179 200 206 200  27 000 379 065 449 138  70 073
Всього 1 093 100 1 084 200 – 8 900 2 333 571 2 361 760  28 189

Навіть маніпулятивна окупаційна статистика показує невідповідності показників. Адже виходить, що в Крим переселяється виключно, вірніше в більшій мірі, економічно неактивне населення. Адже приріст населення на окупованій території Криму відбувається виключно за рахунок міграції з інших регіонів РФ і окупованій території ОРДЛО. При скороченні за даними статистики зайнятого населення на 8 900 осіб, загальна чисельність населення збільшилася на 28 189 осіб.

Тепер варто скорегувати дані чисельності населення на особливості окупаційної статистики та підсумки непрямих розрахунків зміни чисельності населення на окупованій території Криму. Якщо прийняти за розрахунковий показник, що окуповану територію Криму за весь період окупації вже покинуло близько 240 000 чоловік, то населення Кримського півострова за рахунок міграційного приросту становить близько 3 160 000 осіб.

Аналіз зміни рівня зайнятості населення по відношенню до загальної чисельності населення

Зайняте населення Всього населення Рівень зайнятості
2011 1 093 100 2 333 571 46,84%
2020 1 084 200 3 160 000 34,31%

Що виходить? Якщо в 2011 році, в період початку відновлення після удару світової економічної кризи приблизно половина населення на території Кримського півострова мало роботу і можливість забезпечувати власний добробут і благополуччя своєї сім’ї (46,84%). То майже через сім років окупації лише третина жителів на окупованій території Криму (34,31%) фактично зберегла таку можливість – працювати і забезпечувати свій добробут і благополуччя своєї сім’ї.

Рівень зайнятості, в умовах окупації і політики колонізації Кримського півострова, знизився на 12,53%. З огляду на те, що негативні соціально-економічні наслідки окупації відображаються на постійних жителях Кримського півострова – громадянах України, допустимо говорити про те, що роботу, тобто можливість реалізувати своє право на працю, втратило близько 136 965 осіб. І це тільки за даними офіційної окупаційної статистики. Насправді ж ситуація набагато гірша.

Підприємництво

У будь-якому цивілізованому суспільстві середній клас є носієм і виразником загальноприйнятої моралі. Це гарантія стабільності, громадянської зрілості, законослухняності.

Малий і середній бізнес забезпечують зміцнення ринкових відносин, заснованих на демократії, приватній власності і конкуренції. За своїм економічним становищем, умовами життя і образу думки, приватні підприємці близькі до більшості населення і становлять основу середнього класу, який є гарантом соціальної та політичної стабільності. Середній клас це економічно незалежне населення. Незалежне, у тому числі і від державної влади в питаннях самозайнятості, самозабезпечення і саморозвитку.

Система відносин «держава – суспільство» в РФ засноване на встановленні максимально високого рівня залежності, у тому числі економічного, від держави кожного індивідуума. З цієї причини малий і середній бізнес є, по суті, ворогом сучасної моделі російської держави.

У доокупаційний період в Криму розвиток малого і середнього бізнесу мало дуже хороші тенденції. Тільки для обслуговування туристичного сектора економіки Криму, особливо в період літнього сезону, з точки зору отримання основного або додаткового доходу залучалося, в основному через підприємства малого і середнього бізнесу, до 70% населення Криму.

На момент початку російської окупації на всій території Криму функціонувало 54 000 підприємств юридичних осіб та 135 000 приватних підприємців. Станом на березень 2016 року залишалося 22 000 підприємств юридичних осіб та 39 800 приватних підприємців. Скорочення кількості підприємств юридичних осіб склало 2.5 рази. А скорочення кількості приватних підприємців склало 3.4 рази. Цей процес продовжується.

Керівник, створеної окупантами торгово-промислової палати Криму Олександр Басов у 2015 році зробив заяву про те, що «кримський бізнес дуже важко переніс скорочений до одного року перехідний період. Якщо на початок 2014 року індивідуальних підприємців було близько 120 тисяч, то на початок 2015 року ми маємо 24-25 тисяч. Тобто малий бізнес скоротили в 5-6 разів». Процес скорочення малого бізнесу, підприємництва як елементу соціально-економічних відносин триває весь період окупації Кримського півострова. Кримські підприємці на власному гіркому досвіді дізналися, що право на працю в окупованому Криму не піддається реалізації. Ось як ці події висвітлювалися у різних ЗМІ.

«29.09.2016 р на сесії Ялтинської міськради про свою готовність піти на самоспалення в знак протесту заявила підприємець Наталія Ернестовна Свірідченкова. Другий місяць вона ночує в магазині на речовому ринку через тиск на неї з метою позбавити робочого місця (світло їй відключили, а опалення немає ніякого!).

На жаль, місцеві органи влади Ялти і правопорядку не реагують на те, що відбувається, не намагаючись зібрати представників конфліктуючих сторін для прийняття компромісного рішення.

«Підприємці Козачої (бухти, авт.) опиняться на вулиці зі своїм бізнесом через кілька днів. Їх виселяють путінські вояки. Вата бешкетує, а пропагандисти пишуть про соціальний вибух».

«У Ялті літній підприємець вчинив самоспалення, протестуючи проти знесення орендованого ним кафе. Олександр Стрекалін, колишній співробітник силових структур, протягом десяти років обіймав посаду заступника голови Ялтинського міськвиконкому». Від отриманих опіків А. Стрекалін помер в лікарні.

«В тимчасово окупованому Росією Криму тривають акції протесту представників малого бізнесу, права якого постійно обмежуються з боку «нової влади» … підприємці, які торгують на ялтинському речовому ринку, організували на площі перед будівлею (окупаційної, авт.) адміністрації акцію протесту проти знесення ринку. Ялтинські підприємці попереджають окупаційну російську владу, що рішення про демонтаж ринку призведе до втрати понад 2 тисяч робочих місць». «Знесення ринку в окупованій Євпаторії викликало обурення місцевих підприємців, які організували акцію протесту і спробували знайти підтримку у президента Росії Путіна».

«Окупаційна влада Сімферополя зносить ринок в центрі міста. Незважаючи на невдоволення підприємців, поліція оточила ринок на вулиці Козлова, а робітники почали демонтаж торгових точок. Підприємці обурені такими діями і кажуть, що спроби знайти компроміс не увінчалися успіхом».

«На Історичному бульварі в Севастополі знесли торгові павільйони. Територію оточили. Було задіяно близько 200 силовиків. Торгові конструкції краном ставили у вантажівки і вивозили. Документи на демонтаж об’єктів підприємцям не надали».

Подібні події в окупованому Криму стали частиною повсякденного життя.

«У Росії більше ухил йде в бік розвитку великого підприємництва, а малий і середній бізнес незаслужено забутий», – була змушена констатувати у 2015 році «віце-прем’єр» кримського окупаційного уряду Євгенія Бавикіна.

Російський окупаційний бізнес-омбудсмен Борис Титов заявляв, що бачить розвиток Севастополя лише як сателіта військової бази Чорноморського флоту. «Севастополь повинен взяти найкраще з досвіду інших світових міст, що розвиваються як сателіти оборонних об’єктів … Забезпечення комплексу оборони дасть поштовх розвитку економіки Севастополя», – повідомляли в прес-службі російського окупаційного омбудсмена.

Спілкування з представниками малого і середнього бізнесу з окупованої території Кримського півострова лише додають негативних подій в «скарбничку історії окупації» – хто, де і чому був змушений закрити свій бізнес-об’єкт, скоротити робочі місця, припинити діяльність тощо.

Робочі місця як інструмент колонізації

У середньому, одне підприємство в Криму, з урахуванням кількості зайнятих на момент початку окупації, мало 30,5 робочих місць. За даними окупантів станом на 8 грудня 2014 року 13 500 підприємств не вели економічної діяльності, отже, не працювало приблизно 13 500 х 30,5 = 411 750 робочих місць! Згадаймо, що офіційна окупаційна статистика «погоджується» тільки на 136 965 чоловік за підсумками 7-ми років окупації.

З окупаційної статистики зникли такі показники, як: кількість працівників, які перебувають у відпустці за свій рахунок; особи, які працюють неповний робочий день; кількість звільнених працівників. Це ті показники, які ще в першій половині 2017 року дозволяли оцінити реалії на ринку праці в окупованому Криму.

Згідно з опублікованими статистичними даними, окупаційна влада в Криму (без м Севастополь) тільки за 1 півріччя 2017 року планувала звільнити (окупанти скромно називають це вивільненням) 3 094 людини. Це ті, у кого звільнення було попереду.

Було звільнено за 1 квартал 2017 року – 21 322 осіб; за 2-й квартал – 51 151 осіб. З огляду на те, що в незручних для окупантів ситуаціях у них виникає «неохайність» в цифрах можна припустити, що це показники, які враховуються поквартально наростаючим підсумком. Хоча реальність ситуації в окупованому Криму говорить про те, що ці цифри треба підсумовувати, тоді виходить 72 473 офіційно визнаних звільненими. За два квартали звільнено приблизно 8% працівників від довоєнної кількості функціонуючих робочих місць в Криму.

Приховане безробіття (показники 2017 року):

  • за неповним робочим часом: 1-й квартал – 18 260 осіб; 2-й квартал – 18 057 осіб.
  • відпустка за свій рахунок: 1-й квартал – 27 682 осіб; 2-й квартал – 27 618 осіб.

Тільки за перше півріччя 2017 року додатково, до тих хто вже не мав можливості заробітку серед жителів окупованого Криму, додалося 118 148 осіб (як мінімум) або 11.25% від довоєнної загальної кількості робочих місць, які функціонували в Криму. На сьогоднішній день подібних офіційних статистичних даних в окупаційній статистиці не знайти.

У 2016-2017 роках проблема скорочення робочих місць виявлялася і в окупованих, що знаходяться під санкціями кримських портах, і на експропрійованому окупантами кримському відрізку Придніпровської залізниці. Після пуску залізничної частини Керченського мостового переходу потреба в робочих місцях на залізниці трохи відновилася, але посилилася проблематика функціонування та збереження робочих місць в портах. У 2020 році окупанти оголосили про закриття за непотрібністю Керченської поромної переправи. Так само в 2020 році замаячили перспективи припинення діяльності, а значить ліквідації робочих місць у Сімферопольського авіа-підприємства «Універсал-Авіа», більше відоме як аеропорт «Заводське».

Розрахунок орієнтовної кількості непрацюючих робочих місць станом на грудень 2014 року показав 411 750 робочих місць. Показник функціонування робочих місць динамічний показник, а в умовах економічної нестабільності, породженої окупацією, санкціями і економічною кризою в Росії у цілому динамічність показника функціонування робочих місць тільки посилюється. Якщо врахувати, що на окупованій території Криму були розгорнуті нові робочі місця в сфері оборонно-промислового комплексу, силових окупаційних структур, окупаційних адміністрацій та, одночасно, скорочувалися в сфері обслуговування, виробництва товарів народного споживання, аграрному бізнесі – допустимо стверджувати, що в цілому за період окупації на території Кримського півострова вже ліквідовано близько 350 000 – 400 000 робочих місць.

Реалізована політика заміни населення на окупованій території Криму, як одного з інструментів колонізації, породила для жителів на окупованій території Криму ще одну проблему. Переважним правом на одержання роботи з більш високою оплатою праці стали користуватися російські іммігранти, які були переміщені на окуповану територію Криму в порушення правил перетину державного кордону України.

Окупаційний інформаційний ресурс «Новий день» опублікував 8.12.2017 року статтю під назвою «Дружини будівельників кримського моста посилили кадрову плинність на півострові». Витяги зі статті: «Дружини будівельників Кримського моста істотно змінили кадрову статистику на півострові. … Кримстат опублікував дані про рух робочої сили в організаціях республіки в липні-вересні 2017 року. Статистика зафіксувала активну плинність кадрів практично без зміни їх кількості. За три місяці на роботу прийнято без малого 31 000 працівників, звільнено (з різних причин) – 33 тисячі. Самою рухомою в статистичному зведенні виявилася освіта. За квартал, на який, правда, припадає початок навчального року, прийшлося 6 375 прийнятих працівників і 6 261 вибуло. До речі, на дитсадки і школи припало 20% кадрового «руху» – це велика частка.

Головною ж причиною виявилися люди з материка. Серед дружин військовослужбовців і інших силовиків, переведених в цьому році на службу до Криму, переважають саме працівниці освіти. Крім того, на тривалі терміни із сім’ями прибули сюди будівельники Кримського моста. І дружини працівників компанії «ВАД» і будівельників траси «Таврида» теж масово поповнили педагогічні колективи Криму. Особливо добре це видно у Керчі – там в деяких навчальних закладах дружини приїжджих вже складають більшість».

Громадянам України, які перебувають в окупації на території Кримського півострова і визнані окупантами громадянами РФ реалізувати своє право на працю з кожним днем ​​стає все важче. А отже, все важче знайти роботу, відповідної кваліфікації і рівня освіти для забезпечення якогось прийнятного рівня життя.

Висновки

  1. Підприємницька активність, має на увазі наявність вільного мислення. Вільне мислення, незалежна свідомість, і, відповідно, підприємницька активність – антагоністичні, з точки зору влади РФ, по відношенню до тієї моделі відносин, яку створили в РФ. Тим більше вона антагоністична стосовно правил окупаційної військової бази на колонізований території.
  2. У Криму йде процес ліквідації малого і середнього бізнесу, як носія вільного мислення і незалежної свідомості, які, в свою чергу, є ознакою не лояльності.
  3. Скорочення робочих місць по всій території Криму, природний процес в реалізації окупаційною владою півострова, планів по створенню і розвитку військової бази на території окупованого Кримського півострова.
  4. Скорочення робочих місць, знищення малого та середнього бізнесу в Криму триватимуть. Кінцева мета – створити умови, при яких, місцеве населення – громадяни України буде вимушене покинути місця свого постійного проживання.

Мета такої політики одна: «Окупована територія Криму для кремлівської влади – це військова база, а не ринковий сегмент. З цієї причини потенційно нелояльного населення на території окупаційної військової бази повинно залишитися якомога менше. Краще, щоб не залишилося взагалі».

З огляду на те, що реальна кількість робочих місць в Криму, в першу чергу для місцевих жителів, неухильно скорочується, споживчі можливості жителів на окупованій території Криму теж скорочуються, а разом з ними і якість життя кримського населення. Так аналіз обговорень в соціальних мережах рівня оплати праці в окупованому Криму на різних кримських форумах показав, що середнє коливання рівня номінальних заробітних плат в Криму знаходиться в межах 10 000 – 15 000 російських рублів, що за курсом в парі гривня/рубль відповідає рівню 3 831,42 – 5 747,13 гривень.

У зв’язку з подальшим скороченням робочих місць, і, відповідно, купівельної спроможності індивідуумів і домогосподарств, в Криму буде наростати невдоволення низькою якістю життя, що систематично погіршується. Це невдоволення у все більшій мірі буде переноситися на місцеву окупаційну владу, як винуватця ситуації, в першу чергу. І на кремлівську владу, як винуватців другого рівня. Ну а для самих жителів Криму територія окупованого і колонізуємого Кримського півострова у соціально-економічному плані буде все більше і більше перетворюватися в «Понт Аксинський» – як у давнину називали його греки.

Юрій СМЄЛЯНСЬКИЙ,

економічний експерт,

експерт з питань окупованих територій,

співзасновник ГФ «Інститут Чорноморських стратегічних досліджень»

 

Матеріал підготовлений за підтримки «Фонду прав людини» Посольства Нідерландів в Україні в рамках реалізації проекту «Крим: час боротися за право» громадською організацією «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім».

SHARE