Воєнні дії у Північній Таврії

131

Стан справ в УНР у той час був суперечливим. На її території йшло протистояння багатьох політичних сил – денікінців, петлюрівців, більшовиків, махновців та інших селянських загонів. Головний отаман Директорії С. Петлюра спочатку прагнув досягти угоди з А. Денікіним. Але дотримання Денікіним незмінного курсу на відновлення «єдиної та неподільної Росії» вже вкотре призвело до ворожнечі між його військами та збройними силами Петлюри. Н. Махно теж почав вести бойові дії не тільки з більшовиками, а й з військами як Денікіна, так і Петлюри. Подібна ворожнеча призвела до того, що антибільшовицькі сили боролися між собою, що послаблювало й виснажувало їх.

Тому більшовики отримали час і можливість для переформування своїх військ та початку широкого наступу на територію України. Ще на початку липня 1919 р. більшовики оголосили загальну мобілізацію робітників та селян у Червону армію. До її лав забирали всіх юнаків з 18-19 років. Протягом літа – осені 1919 р. Червона армія кілька разів намагалася здійснити наступ на Україну та Крим.

Цим намаганням сприяв тяжкий стан на півострові. Через виснаження і голод у кримських містах почали виникати епідемії. У серпні 1919 р. в Криму на холеру захворіло 68 осіб (43 з них – померло), у вересні з’явилися випадки захворювання на різні види тифу.

Згідно з домовленостями між Добровольчою армією та Антантою, після початку управління Кримом Денікіним розпочалося постачання до країн Антанти продовольчих товарів. Це призвело до того, що ціни на продукти харчування різко зросли. З наведеної нижче таблиці можна побачити, якою була у жовтні 1919 р. вартість продуктів першої необхідності:

Товар                      Ціна (в руб.)
Хліб білий 5 за фунт
М’ясо 20 за фунт
Масло тваринне 150 за фунт
Олія соняшникова 45 за фунт
Молоко 18-20 за кварту
Цукор 65 за фунт
Сірники 4 за коробку
Курки 50 за фунт
Черевики жіночі 3 250 за пару
Сукно 1 500 за аршин
Чоботи 5 500 за пару

 

Подібний стан справ спричиняв зростання невдоволення серед населення, що сприяло полегшенню завдання більшовицького підпілля. Наприкінці 1919 р. в Криму було створено об’єднану більшовицьку підпільну організацію, до якої увійшли групи з усіх міст півострова. Ця організація почала створювати нові партизанські загони для підриву мостів та руйнування доріг.

Оголошення Добровольчої армії до населення в Феодосії. Фото надане автором.

Після провалу походу А. Денікіна на Москву влітку 1919 р. та низки великих поразок його військ біля Одеси, Новоросійська та в Північній Таврії восени 1919 р. Червона армія впритул підійшла до Криму. 9 листопада ЦК КП(б)У надіслав підпільним парткомам та ревкомам директиву, де йшлося про необхідність масового виступу партизан, який мав полегшити наступ більшовицької армії. Для об’єднання дій усіх організацій було створено Кримський обласний військово-революційний комітет на чолі з секретарем Кримського обкому С. Бабаханом. Крім нього, до комітету увійшли С. Просмушкін (Спер), Б. Горелік, О. Бунаков і А. Федорова.

У середині листопада майже весь Крим був охоплений хвилею повстань. 13 грудня начальник Таврійської губернської карно-розшукової управи полковник Астраханцев повідомляв таврійському губернатору про активізацію діяльності підпільних організацій. Він так описував стан справ у Севастополі: «У Севастополі є кілька більшовицьких організацій, які, використовуючи тимчасові невдачі на фронті, намагаються зв’язатися з сільськими партійними осередками для спільної підготовки до збройного повстання».

У цей час Червона армія вела в Північній Таврії успішні бої. Перспектива того, що невдовзі в Криму буде встановлено радянську владу, здавалася близькою. 20 грудня 1919 р. ЦК РКП(б) ухвалив постанову, в якій зазначалося: «У світлі майбутнього звільнення і відновлення Кримської республіки доручити комісії у складі Д. Ульянова, Ю. Гавена та Максимовського відібрати політпрацівників для Криму та підготувати тези про завдання партії і радянської влади в Криму». До півострова було надіслано чергову групу партійних активістів. Разом з «активістами» ЦК РКП(б) передав 250 тис. руб. для організації підпільної типографії.

Тетяна БИКОВА, к.і.н.,

науковий співробітник Інституту історії України НАН України

SHARE