Твердження про те, що Кримський півострів, навіть перебуваючи майже чотири десятиліття у складі Української РСР, весь цей час був «исконно русской землёй», а українці в його історії не відігравали абсолютно ніякої ролі аж до звільнення України з-під московського диктату у 1991 році, спростовують не лише документальні дані, зафіксовані на папері. Зокрема, покажчики каталогу аудіовізуальних документів Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного свідчать про те, що Кримом українська кінохроніка почала цікавитись у 1920-х роках. На той час півострів мав статус автономної республіки у складі СРСР. Проте заснована ще у 1917 р. Ялтинська кіностудія перебувала у складі Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) протягом 1922-1930 рр. – від початку і до кінця його діяльності. Ще наприкінці 1927 р. у Москві виникла ідея підпорядкувати кіно союзних республік центрові. Кіно України, а разом з нею і Криму, підлягало Народному комісаріатові освіти України фактично до 1929 р., аж до занепаду, спричиненого адміністративними чинниками – не в останню чергу, згортанням процесів т. зв. «українізації». У 1931-1932 рр. Ялтинською кіностудією керував Олександр Горський – артист Ялтинської української трупи, батько художниці-«шістдесятниці» Алли Горської, засновник Спілки кінематографістів України.
Восени 1926 р. центр ВУФКУ з Одеси перемістився до Києва. У рамках кінотижня ВУФКУ у 1928 р. Одеська кінофабрика випустила сюжети про підготовчі роботи та висадження в повітря скелі у Гурзуфі поблизу гори Аю-Даг, відбудову пошкоджених землетрусом у 1927 р. шляхів і будівель. Того ж року Ялтинська кінофабрика ВУФКУ випустила документальну стрічку «Землетрус в Ялті» (або «Ялта дибки»), де було показано місто напередодні землетрусів, їхні прояви та наслідки, а також організацію допомоги потерпілим.
Крим – це Україна
У березні 1954 р. до випуску кіножурналу «Радянська Україна» студії «Укркінохроніка» (УКХ) увійшов сюжет «У Кримській області», в якому серед іншого було показано, як «трудящі Сімферополя знайомляться з Указом Президії Верховної Ради СРСР про передання Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». Також було зафільмовано виробничі процеси на Сімферопольському консервному заводі, будівництво Сімферопольського водосховища, весняні роботи у садах, видобування руди на Камиш-Бурунському залізорудному комбінаті, а також види Сімферополя і Ялти.
У 1958 р. УКХ випустила фільм «В Кримському степу», присвячений колгоспові «Україна» Кіровського району Кримської області, який ще у 1925 р. був сформований за рахунок переселенців з Київщини.
В липні 1959 р. УКХ репортаж про зустріч у Ялтинському порту Хайле Селассіє І подала під заголовком «Імператор Ефіопії на Україні».
У 1970-х рр. Крим у документальних стрічках було визначено як українську землю. Так, у 1972 р. УКХ випустила фільми «Над Украиной небо высокое», для якого з літака було проведено зйомки Києва, Запоріжжя, Ялти та інших міст, та «Моя Украина», де було показано види Києва, Донецька, Запоріжжя, Одеси, Харкова, Ялти, Севастополя та інших міст. У 1974 р. у сюжеті «Під крилом літака – Україна» Республіканська студія телебачення (РСТ) розповіла про діяльність Бориспільського, Одеського, Харківського та Сімферопольського аеропортів. У 1977 р. у стрічці від «Київнаукфільму» «Карстові печери України» оповідалося про карстові печери у вапняках гірського Криму.
У 1984 р. на «Київнаукфільмі» вийшов фільм про рослинний і тваринний світ Ялтинського гірсько-лісового заповідника, що увійшов до серії «Заповідники України». У 1984 р. студія випустила присвячену охороні природи документальну стрічку «Заповедная Украина», у якій розповідалося про заповідні місця на території України – у тому числі й про Ялтинський заповідник.
Вперше в Україні – в Криму
Чимало кримських досягнень у кінохроніці радянської доби характеризувалися як перші в Україні або СРСР. У січні 1959 р. у кіножурналі «Радянська Україна» (УКХ) було показано пуск першої в СРСР Сімферопольської теплової електростанції, спорудженої зі збірного залізобетону. У 1969 р. у «Збірнику сюжетів» РСТ було показано працю видатного митця Альберта Балабіна, який першим в Україні опанував технологію виготовлення скульптур із гутного скла; зйомки відбувалися в Керчі. У лютому 1977 р. в «Радянській Україні» вийшов репортаж про перший в Україні шампіньйонний завод, який з’явився у селі Новоандріївка Сімферопольського району. У 1979 р. «Збірник сюжетів» РСТ розповів про перший в Україні технічний центр обласного об’єднання «Сільгосптехніка», відкритий у Сімферополі. У 1984 р. у «Збірнику сюжетів» РСТ про сімферопольську меблеву крамницю «Деталь» з новаторською формою обслуговування покупців говорилося як про «єдину в країні».
Українська культура в Криму
У жовтні 1938 р. один з випусків кіножурналу «Радянська Україна» (УКХ) висвітлював виставку творів українських художників у Ялті.
У вересні 1960 р. в «Радянській Україні» з’явилися кадри, на яких у сімферопольському будинку культури медичних працівників «учасник художньої самодіяльності Високих виконував танець, підготований до Декади української літератури та мистецтва в Москві».
У 1980 р. РСТ випустила сюжет, присвячений 120-річчю українського художника-баталіста Миколи Самокиші: у кадрах показано сімферопольський будинок, де жив митець, заняття у Сімферопольському художньому училищі, названому його ім’ям, та його твори.
Молодь і спорт
У травні-червні 1955 р. УКХ у кіножурналі «Радянська Україна» оповідалося про багатоденні велоперегони Київ – Сімферополь – Київ на приз газети «Молодь України».
У 1957 р. випуск кіножурналу «Молодь України» (УКХ) був присвячений обласним фестивалям молоді, що відбулися в Івано-Франківську, Ізмаїлі, Львові, Полтаві, Ужгороді, Харкові, Одесі та Сімферополі. У 1978 р. у «Збірнику телесюжетів» РСТ вийшов сюжет «З емблемою студентського літа» про потяг «Київ – Сімферополь», який обслуговувала студентська бригада «Юність» з Київського інституту народного господарства.
Керч – промисловий і культурний центр України
Посилену увагу Керчі українська кінохроніка приділяла не лише за часів Другої світової війни, а й у повоєнні роки.
У 1955 р. у кіножурналі «Радянська Україна» вийшов сюжет, у якому було показано переправлення потягів через Керченську протоку дизель-електропоромом. Сюжет на цю ж тему вийшов у кіножурналі «Піонерія» (УКХ) в липні 1963 р.
У 1971 р. УКХ виготовила документальну стрічку «Керчь», у якій місто було охарактеризоване як «промисловий і культурний центр України».
У 1960 і 1968 рр. «Радянська Україна» подала сюжети про працю Камиш-Бурунського залізорудного комбінату в Керчі. У 1960 р. на «Київнаукфільмі» вийшла стрічка «Не для меча – для орала», в якій оповідається про розвідування, видобуток і використання залізної руди, вугілля та марганцю в Україні: зокрема, у сюжетах мова йде про видобуток руди на Криворізькому та Керченському залізорудних басейнах.
У 1974 р. УКХ випустила сюжет про перебування у Керчі першого секретаря ЦК КП України В. Щербицького, зокрема про його візит до Керченського металургійного заводу та до порту.
З 1975 по 1985 рр. у кіножурналах «Радянська Україна» (УКХ) та «Збірник телесюжетів» (РСТ) вийшло чимало сюжетів, присвячених виробничим процесам на Керченському суднобудівному заводі «Затока» (російський варіант назви – «Залив»): прийманню «першого вітчизняного» супертанкера «Крим» і його випробувальному рейсу (лютий 1975 р.), будівництву і спуску на воду супертанкерів «Кубань» (1975), «Кавказ» (1976), «Кузбас» (1976-1977) та «Маршал Чуйков» (лютий 1984 р.), танкерів «Кривбас» (1978), «Перемога» (1980-1981), «Маршал Василевський» (1981), «Генерал Тюленєв» (1982) та «40-річчя Перемоги» (1985), закладенню першого в СРСР атомного криголама-ліхтеровоза «Севморпуть» («Північморшлях») (1984-1985). Також кінохроніка зафіксувала підписання у 1976 р. угоди про змагання між корабелами заводів «Океан» (Миколаїв) і «Затока» (Керч) та відвідання у 1979 р. «Затоки» корабелами «Океану».
У 1982 р. РСТ показала телесюжет про Керченський скляний завод, що носив ім’я «60-річчя Радянської України»: зокрема, висвітлювалося виробництво штучного скловидного мармуру. У 1984 р. «Укртелефільм» зняв стрічку «Вода и пламя» про судна, що перевозили Азовським морем з Керчі до Маріуполя агломерат для «Азовсталі».
Інфраструктурний розвиток
У 1951 р. «Київнаукфільм» випустив документальну стрічку «Крымская красная роза», в якій оповідалося про вирощування і переробку троянд у Зуйському ефіроолійному радгоспі-заводі «Червона троянда» Кримської області. У фільмі демонструвалися трояндові плантації, збирання пелюсток і доправляння їх на переробку для виготовлення одеколонів з додаванням трояндової олії.
У лютому 1956 р. УКХ в сюжеті «Мічені атоми в медицині» показала, як наукові співробітники Українського науково-дослідного інституту медичної кліматології та кліматотерапії ім. І.М. Сєченова у Ялті вивчали вплив радіоактивних ізотопів на живий організм.
У липні 1959 р. вийшов сюжет УКХ про вертолітні авіарейси між Сімферополем і Ялтою.
З 1959 по 1979 рр. УКХ, РСТ та Київська студія телебачення у своїх сюжетах висвітлювали будівництво гірської тролейбусної лінії Сімферополь – Ялта, що стала першою в СРСР і найдовшою в Європі, та траси для неї. Відкриття тролейбусної лінії Сімферополь – Алушта і перший рейс тролейбуса нею відбулися у листопаді 1959 р., а в серпні 1961 р. відбувся перший рейс тролейбуса маршрутом Сімферополь – Ялта. У 1979 р. РСТ зняла сюжет, присвячений 20-річному ювілею тролейбусної траси Сімферополь – Алушта – Ялта.
У 1960 і 1963 рр. УКХ виготовила сюжети про будівництво водосховища та тунелю поблизу Ялти для забезпечення міста питною водою.
У 1974 р. «Київнаукфільм» випустив стрічку про гірську автомагістраль Ялта – Севастополь.
У 1977 р. вийшов сюжет РСТ про швидкісне судно на підводних крилах «Комета», яке тоді почало рейси на пасажирській лінії Запоріжжя – Євпаторія.
У 1960-80-ті рр. УКХ та РСТ висвітлювали спорудження першої черги Північнокримського каналу (ПКК) на Херсонщині (1962) та у Джанкої (1975), найбільшого у Криму водоймища поблизу Сімферополя, що стало одним з об’єктів ПКК (1984), та другої черги ПКК у Сімферопольському районі (1985). У 1955-1985 рр. зазначені студії виготовили сюжети, присвячені Алушті, зокрема розвиткові її рекреаційних установ і житлового сектора. У 1979 р. РСТ випустила сюжет про алуштинський пансіонат «Славутич», споруджений коштом колгоспів та радгоспів Красногвардійського району та об’єднання «Укрміжколгоспбуд».
У 1980 і 1984 рр. УКХ випустила документальні фільми про спорудження атомної електростанції у містечку Щолкіне.
У 1983 р. вийшла стрічка «Укртелефільму» «Судакские самоцветы» про соціально-економічний розвиток нового на той час адміністративного центру Кримської області – Судацького. Того ж року УКХ випустила документальний фільм «Сердце Крыма», присвячений Сімферополю – «адміністративному, економічному і культурному центру Кримської області».
Туризм і відпочинок
У липні 1957 р. в сюжетах «Радянської України» розповідалося про санаторії Ялти і передмістя.
У 1962 р. на «Київнаукфільмі» вийшов фільм «Нікітський ботанічний сад». У 1969 р. студія випустила стрічку «По восточному Крыму», в якій розповідалося про природу та давні пам’ятки різних культур Східного Криму – зокрема Керчі, Феодосії, Судака. За рік студія створила видовий фільм «Пейзажи горного Крыма». У 1977 р. «Київнаукфільм» випустив стрічку «Дороги новые зовут», яка розповідала про розвиток туристичного сервісу в Україні за роки дев’ятої п’ятирічки: серед іншого йшлося про готелі, туристичні бази та пансіонати у Євпаторії та Ялті, а також про туристичні маршрути Криму; на додачу стрічка супроводжувалася краєвидами Севастополя.
У 1966 р. на УКХ вийшов фільм «Будь здоров, курортник!», присвячений Ялті, а за два роки – стрічка «За декретом Ілліча» про організацію курортної справи у Криму, починаючи з 1929 року. У 1973 р. вийшов виготовлений на УКХ фільм «Крымская симфония», присвячений оздоровницям та історико-архітектурним пам’яткам Криму; відеоряд супроводжувався документальними кінокадрами визволення Севастополя від нацистів під час Другої світової війни. За рік студія випустила документальний фільм «Артек», присвячений історії і реаліям всесоюзного піонерського табору, а в одному з критичних випусків «Збірника кіносюжетів» розповіла про будівництво у Євпаторії «нового “Артека”» на 6 тисяч місць, спорудження якого розпочалося ще у 1965 році. У 1979 р. УКХ випустила стрічку «Курортные новостройки Украины», в якій було показано санаторії та пансіонати Моршина, Трускавця, Хмільника, Миргорода, Ялти, Сак і Євпаторії, а також сюжет «Золото Мангупа» про участь студентів історичного факультету Сімферопольського державного університету в розкопках середньовічного міста Мангуп у Бахчисарайському районі.
У лютому 1981 р. кіножурнал «Піонерія» (УКХ) розповів про автомобільну подорож учнів сімферопольської школи № 22 до Карпат під час зимових канікул.
У 1965, 1984 і 1985 рр. «Київнаукфільм» і «Укртелефільм» виготовили документальні стрічки про Карадазький природний заповідник. У 1975 р. на «Укртелефільмі» вийшов фільм «Поляна сказок», який ознайомив глядачів з експонатами Ялтинського краєзнавчого музею «Галявина казок», а у 1981 р. – стрічка «Тарханкут», присвячена західній частині Криму. У 1984-1985 рр. студія випустила видові фільми про Сімеїз («Крымский этюд»), гірський масив Демерджі («На склонах Демерджи»), Алупкинський палац-музей («Дворец в Алупке»), у 1985 р. – фільм «Крымский сезон» про відпочинок на Південному узбережжі Криму.
У 1984 р. РСТ продемонструвала присвячений Ялті сюжет «Минуле і сучасне Криму», в якому було використано фотографії міста у 1900 році та в повоєнний час.
Персоналії
Варто окремо згадати кінодіячів українського походження, що були уродженцями Криму.
Український кінооператор Віктор Радченко народився 24 грудня 1907 р. в Севастополі в родині штурмана. Скінчив Київський художній інститут (1930) та операторський факультет Київського інституту кінематографії (1932). Працював у кіно з 1931 р. З 1940 р. – оператор Київської студії науково-популярних фільмів. Був членом Спілки кінематографістів України. Зняв кінострічки: «Сорочинський ярмарок» (1938, асистент оператора), «Шевченко – художник» (1954), «Іван Франко» (1956), «Дніпро» (1957) та ін. Помер 31 січня 1962 р. в рідному місті.
Український режисер-документаліст Світлана Супрунюк народилася 10 січня 1941 р. в Севастополі. Скінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Працювала в галузі науково-популярного кіно, була режисером Київської кіностудії науково-популярних фільмів (Національної кінематеки України). Режисер стрічок: «На службі милосердя», «Микола Куліш» (1990), «Справа про возз’єднання» (1992), фільми з документального циклу «Невідома Україна. Нариси нашої історії» (1993) та ін. Була членом Національної Спілки кінематографістів України. Померла 17 серпня 2015 року.
Українська кіноакторка Лілія Дзюба народилася 1 січня 1943 р. в Євпаторії. Скінчила акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1965). Грала у фільмах Київської кіностудії ім. О. П. Довженка: «Бур’ян» (1966, Зінка), «Зайвий хліб» (1966, Орися), «Тридцять три хвилини мовчання» (1969, Галя), «Серце Бонівура» (1969, Настя), «Варчина земля» (1969, Ліза), «Юркові світанки» (1974, Олеся) та ін. Знімалася також у стрічках: «Біля твого порогу» (1962), «Три доби після безсмертя» (1963), «Та сама ніч» (1969), (1980), «Житіє святих сестер» (1982). Брала участь в озвучуванні: фільмів «Ти моє життя» (1965), «Таємниці мукама» (1973) та анімаційного фільму «Хто отримає ананас?» (1978). Входила до Спілки кінематографістів України. Померла 3 січня 1983 р. в Києві.
Сергій КОНАШЕВИЧ