Сергій Мокренюк: “Більше всіх Крим потрібен Нам – кримчанам”

555

На сьомому році війни варто це зрозуміти та прийняти.

Крим майже відсутній в інформаційному просторі, на шпальтах, екранах, підкастах медіа. Крим ледь помітний в програмах політичних партій. На жаль Крим де-факто відсутній в державній політиці нашої Держави.

Звісно мені заперечать, що це не так, що ми його пам’ятаємо, постійно думаємо.

І це теж правда.

Просто для пересічного українця Крим це “пісочок в Ялті”, де в дитинстві з батьками відпочивав. Це гори, в які студентом ходив з наметами. Це вінішко, що у місцевих біля траси брав. Смачні чебуреки на вокзалі…

Наш Крим дорогий всім українцям, дуже дорогий і дуже болить, але в переважній більшості в підтримку кримчан пересічний українець купить той самий чебурек в Києві, але не задонатить (пожертвувати кошти) нашому «Центру журналістських розслідувань», замовить “Старий Херсонес”, але не підписку на «Кримську світлицю».

Проте навряд чи ми маємо право висувати бодай якісь претензії нашим співгромадянам.

Вибачте за цинізм, але…

На фоні хаотичних локдаунів з напівідіотськими вимогами заборони продажу шкарпеток і трусів по всій країні, злочинне закриття Урядом Шмигаля контрольних пунктів в’їзду-виїзду на адміністративному кордоні з Кримом, а де-факто заборона дітям виїхати з окупованої території саме під час вступної кампанії, просто непомітне.

На фоні призначення міністром освіти плагіатора відсутність нормальних курсів вивчення мови для дітей з окупованих територій не дивує.

На фоні ганебного мовчання президента Зеленського щодо обстрілів позицій Збройних Сил України, вбивства наших військових на фронті важливість переслідування Православної Церкви України в Криму згасає.

На фоні відвертої фальсифікації (де-факто за вказівкою міністра внутрішніх справ та президента) справи Антоненко, Дугарь, Кузьменко одинадцять років “строгого режима” українцю Олегу Приходько по штучному звинуваченню в Криму не сильно вже і обурює.

Злив блискучої операції наших спецслужб по затриманню “Вагнерівців” безпосередньо президентом або керівником його офісу емоційно взагалі перекриває всю бездіяльність уряду Шмигаля з кримського питання.

По великому рахунку, погодьтеся, які взагалі претензії можна пред’являти суспільству, у якого член парламентської фракції президента Сполученими Штатами Америки прямо звинувачений у роботі на Московію?

Більше всіх Крим потрібен Нам.

Не варто очікувати дій від когось іншого, якщо Ми, кримчани, самі не зробили все, що мали б. Нас не так багато виїхало з Криму. Нас мало.

Проте щоб змінити ситуацію Нам самім в будь-якому разі потрібно виходити зі своїх травмованих шкаралупок та діяти на захист наших прав та інтересів, якщо звісно Нам це реально цінно.

Відновлювати (створювати) горизонтальні зв’язки між собою. Усвідомлено підтримувати одне одного. Розширювати сфери співпраці. Формувати мережі. Не лише нашу, кримську, як ми робимо зараз, а й більшу – мережу захисників Криму, мережу звільнення Криму. Мережу, в якій партнером має бути кожен, для кого цінна формула “Крим – це Україна!”. Наразі лише один критерій існує під час прийняття рішення про можливість партнерства – по яку сторону окопу потенційний контрагент.

Тут, на Великій Україні, Нам необхідно підтримувати кримські проєкти – кримські медіа, підтримувати кримські громадські організації, кримських митців, ветеранів, тощо. Навіть 100 гривень на підтримку проєкту – це Внесок. Повірте, саме ці Ваші 100 гривень можуть бути вирішальними, щоб проєкт не закрився. І тут я окремо хочу подякувати кожному, хто вже підтримав формування наративу українського Криму.

Нам необхідно публічно артикулювати, що Ми – кримські. Припинити використовувати конструкцію “материкова Україна”, бо Крим не острів, а така сама частинка нашої держави, як будь-яка інша область.

Нам необхідно просувати кримську тему і на національному рівні, і на місцевому. Гарний приклад діяльність ГО “Кримська громада” в Чернігові. Повільно, але послідовно та наполегливо розказувати нашим сусідам, знайомим, друзям і товаришам про ситуацію в Криму. Не боятися (і не соромитися) стверджувати тези, які суперечать поточним уявленням наших співрозмовників, мимохідь розповідати факти.


Фото борду, розміщеного ГО “Кримська громада” в межах співпраці з Чернігвською обласною державною адміністрацією. В борді використані матеріали проєкту crimea-is-ukraine.org що здійснюється Херсонською обласною державною адміністрацією, Державною архівною службою України, газетою “Кримська світлиця” та ГО “Євромайдан-Крим”

Останнім часом я маю час і натхнення приймати участь у різних групах, що сформувалися для напрацювання різних стратегічних (і не дуже) документів. До складу цих груп входять найліпші українські юристи, економісти, політологи, журналісти, громадські і політичні діячі, сучасні та колишні чиновники. Характерною рисою таких зустрічей є те, що ця без сумніву прогресивна частина нашого суспільства продовжує жити в міфах (не має сенсу їх перераховувати, не про це допис). Як і під час своєї роботи в міністерстві я левову долю всіх зустрічей вимушений витрачати на подолання інформаційного вакууму в світогляді співрозмовників та спростуванню міфів.

А ще раніше під час лекції в одному з провідних університетів країни попросив всіх, хто не з Криму, назвати твердження про Крим, які для них правдиві. Присутні кримчани потім визначили, що абсолютна більшість з них – ложні. Крім того, майже ніхто зі студентів не зміг назвати джерело інформації, на базі якого в нього сформувалося озвучене ним твердження.

Справа в тому, що лише Ми, кримчани, на сьогодні є хоч і заангажованим, але в переважній більшості достовірним, джерелом інформації.

Органи державної влади України, на жаль, досі не стали джерелом інформації про ситуацію в Криму. Ця робота, хоч і прямо визначена законом, повністю провалена.

Тому залишаємося лише Ми. Ми – де-факто єдине джерело правдивої інформації про Крим.

Проте ми мовчимо, а тому порожній український інформаційний простір захоплюють брехливі наративи, які системно, якісно і повсюдно і в нашому суспільстві, і за кордоном просуває Російська Федерація. Московія вкладає колосальні ресурси в розповсюдження саме російських наративів про Крим. Нас це бісить, дратує, викликає розчарування, а подекуди, і депресію, але ми все одно залишаємося осторонь, намагаючись не помічати свій біль.

Вже сьогодні у нас має бути бачення перших кроків після звільнення Криму від окупантів. У нас має бути Свій План. Ми сьогодні маємо це усвідомити, обговорити і домовитися. Нехай краще Ми будемо мати неповний, неточний і навіть поганий план, чим порожнечу. Якщо Ми не зробимо свій План, рішення ЗА НАС будуть приймати випадкові люди – ті, хто уявлення не має про справжній Крим. І приймати ці рішення помилкові люди будуть на підставі своїх помилкових уявлень про ситуацію в Криму та її причини. Як приклад, закриття КПВВ з весни по літо, або так званий закон про вільну економічну зону Крим.

Формування нами візії роботи в Криму після звільнення змусить ворушитися і органи державної влади.

17 вересня 2020 року ми відновили діяльність Крайової Ради Українців Криму (КРУК) як органу самоорганізації громади українців Криму, що об’єднав різних кримчан і різні організації. В межах КРУКу ми розпочали низку активностей – і підготовка книги про рух Євромайдан-Крим, і захист прав вірян ПЦУ в Криму, і аналіз сучасних підручників на відповідність їх змісту викликам сучасності. Розпочали співпрацю з різними інститутами державної влади України, працюємо, щоб наші пропозиції щодо врахування чиннику окупації Кримського півострову були враховані, а діяльність органів влади більше відповідала інтересам кримчан.

Проте навіть в межах КРУКу ми завищуємо наші очікування від партнерів.

І це помилка.

Наразі Ми мусимо розраховувати лише на себе.

Це дозволить зберегти Наші сили для роботи на довгу дистанцію, ефективніше використовувати Наші вкрай обмежені ресурси, досягати більш помітних результатів.

Сергій МОКРЕНЮК,

Крайова Рада українців Криму,

голова ГО “Євромайдан-Крим”

SHARE