Роздуми про підсумки виміру суспільних настроїв

38
Інфографіка результатів опитування. Школа Політичних Аналітики НаУКМА.

Будь-яке опитування, як вид виміру громадської думки, суспільних настроїв і суспільного сприйняття того чи іншого процесу в державі необхідний. За логікою такі виміри є одним з орієнтирів для розробки і прийняття державних рішень або рішень на рівні місцевого самоврядування.

Проведене опитування носить назву: «Що українці думають про реінтеграцію окупованих територій?». Саме опитування проводилося в період з 2 по 16 вересня 2020 року. Саме формулювання питання в назві опитування громадської думки, на мій погляд, є дезорієнтируючим по відношенню до свідомості громадян України. Таке формулювання за умовчанням передбачає, що українська влада сформулювала, належним чином затвердила та здійснює реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики в питаннях реінтеграції окупованих територій України. А це не так. На сьогоднішній день в Україні документів, які б описували стратегію і тактику (внутрішню і зовнішню політику) і були б затверджені відповідними інститутами державної влади щодо процесу реінтеграції окупованих територій не існує.

Само по собі питання реінтеграції окупованих територій є одним з найбільш важливих для України, так як воно зачіпає всі сторони життя держави і суспільства. Організатори опитування поінформували, що в опитуванні взяло участь 2 000 респондентів при похибки у 2,2% На мій погляд такі важливі питання державної політики, як питання реінтеграції окупованих територій з точки зору суспільних оцінок і суспільного сприйняття не може бути об’єктивно оцінений після опитування приблизно 0,005 % населення України. За даними статистики України на 1 січня 2020 року в Україні проживало майже 42 000 000 чоловік. Тобто опитуванням було охоплено частка населення менша, ніж вказується розмір похибки в оцінках.

Під реінтеграцією території слід розуміти відновлення або повернення в правове, економічне, ідеологічне, культурне, адміністративне та інше поле України території, яка знаходиться або знаходилася якийсь час поза українським простором (окупація). Щонайменше допустимо говорити про те, що влада (протягом усіх майже вже 7-ми років війни і окупації частини суверенної території) намагається реалізовувати окремі елементи, які вирвані з контексту загального процесу реінтеграції окупованих територій, з урахуванням того, що цього загального контексту влада не сформувала.

З цієї причини, наприклад, питання № 8 «Як Ви оцінюєте ефективність політики держави щодо реінтеграції тимчасово окупованій території Донбасу» є для громадянина України  таким що дезорієнтує. Так як припускає наявність документів, що описують процес реінтеграції території ОРДЛО, на підставі яких громадянин може оцінити план і факт процесу реінтеграції. З цієї причини найбільш об’єктивно відповіло на питання п’ята частина опитаних – «важко відповісти, відмова від відповіді. 44,1% опитаних, які висловили громадську думку, об’єктивно оцінює негативний результат процесу реінтеграції. Не може мати позитивного результату то, чого немає. Незрозуміло як трактувати такий оціночний показник «середня ефективність». Але ж за цим показником висловилося чверть опитаних. Це приклад дезорієнтації громадян в питаннях реінтеграції окупованих територій.

В цілому, про поставлені в опитуванні питання як питання які дезорієнтують суспільну свідомість слід сказати окремо. Так як наявність таких питань має масовий характер. Наприклад. Усе опитування поділено на 5-ть розділів: «Донбас», «Інформаційне поле», «Крим», «Ефективність політик», «Популізм». По суті сформульованих питань розділ «Популізм» не має ніякого відношення до дослідження сприйняття українським суспільством процесу реінтеграції окупованих територій. А питання розділу «Інформаційне поле» є таким що дезорієнтує, так як припускається правильність наявністі в інформаційному просторі України ворожих ЗМІ, що в умовах війни, насправді, є неприпустимим за замовчуванням. Можна припустити, що подібна постановка питань є наслідком політики «створення хибних реальністей», яку формувала та реалізовувала українська влада протягом усього періоду війни і окупації частини суверенної території України. Припустимо говорити про професійний інтерес до інформаційного поля ворога, але таким чином в опитуванні питання не сформульовані.

Але найбільшу, за впливом, ступінь дезорієнтації суспільної свідомості, на мій погляд, надає поділ питань реінтеграції окупованих територій ОРДЛО і Кримського півострова. Виникає зустрічне запитання: «Невже організатори опитування вважають, що суть реінтеграції окупованій території ОРДЛО відрізняється від суті реінтеграції окупованій території Кримського півострова». Адже в риториці та реалізованої внутрішній політиці по відношенню до окупованих територій ОРДЛО і Кримського півострова з боку української влади головним аргументом поділу було питання виконання Мінських угод. Організатори та ініціатори опитування також згодні з таким підходом? Першим питанням опитування (розділ «Донбас») поставлено питання з формулюванням: «Жителі окупованих територій (так званих ЛНР/ДНР) не мають вибору і змушені отримувати російські паспорти». В цілому можна спостерігати переважне неприйняття такого твердження, тобто, опитані вважають, що у кожного жителя ОРДЛО вибір є. Але протягом року (2019-2020) все більше число опитаних ставить під сумнів наявність вибору для жителів ОРДЛО в питанні отримання паспортів громадян РФ. У той же час в розділі «Крим» будь-якого варіанту подібного питання немає взагалі. Тобто організаторами визнається за замовчуванням, що вибору немає? Або є якась інша причина відсутності бажання дізнатися, що з цього питання думають громадяни України.

Ще однією ілюстрацією дезорієнтації українського суспільства в питаннях формування свого ставлення до окупованих територій є відповіді на 2 питання з розділу Крим. Одне питання № 12: «Відпочивати в Криму для українців є прийнятним» Інше питання № 14: «Відновлення водопостачання Криму». У першому випадку в питанні допустимості відпочинку 43,9% опитаних вважають відпочинок на окупованій території Криму допустимим. А більше чверті опитаних не можуть сформувати свою позицію. У той же час майже 40% опитаних об’єктивно вважають неприпустимим відновлення подачі дніпровської води до Криму. У чому тут дезорієнтація, як наслідок державної політики створення хибних реальностей по відношенню до окупованої території Криму?

По-перше, опитувані не корелюють, тобто не ставлять в залежність відпочинок у Криму і забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов такого відпочинку. А без дніпровської води таке забезпечення не можливо.

По-друге, допустимість відпочинку на території, окупованого ворожою державою в умовах, коли ворог розглядає будь-якого громадянина України в якості потенційного полоненого, елементом обмінного фонду або заручника. Така допустимість є прямим наслідком наявності Закону про вільну економічну зону в окупованому Криму; неоднозначності заяв представників української влади щодо окупованій території Криму; поїздки представників української влади до Криму; відсутність в законодавстві однозначних трактувань формують ставлення громадян України до окупованій території Криму; відсутність теми Криму в інформаційному просторі України, яке формувала б однозначне сприйняття подій на окупованій території Криму і тому подібного.

У розділі опитування «Крим» міститься питання № 13: «Навчання в українських закладах вищої освіти (ЗВО) на пільгових умовах (квоти на вступ на бюджетні місця і у будь-який заклад на свій вибір». Понад 35% опитаних не змогли сформувати свою позицію в цьому питанні. Приблизно 33% є противниками такого рішення для дітей з окупованої території Криму (позиція по відношенню до цього питання для дітей з території ОРДЛО не замірюють з невідомих причин) з тенденцією протягом року до збільшення частки неприйняття. Приблизно 29% опитаних підтримують такий підхід по відношенню до дітей з окупованої території Кримського півострова. Така негативна ситуація в сприйнятті питання майбутнього дітей з окупованої території Криму, а по суті майбутнього цієї території, є прямим наслідком політики створення помилкових хибних реальностей по відношенню до окупованіої території Криму з боку української влади і відсутності виразної і послідовної стратегії і тактики реінтеграції території. Опитані в своїй переважній більшості, приблизно 68%, не розуміють, що реінтеграція території неможлива без підготовлених фахівців з числа постійних жителів таких територій. Про це українська влада вважає за краще не говорити. Підготовка фахівців з числа кримських дітей – це один з інструментів майбутньої і успішної реінтеграції Кримського півострова.

Ще один приклад різниці позиції у ініціаторів опитування по відношенню актуальності питань окупованих територій ОРДЛО і Криму. З ситуації на окупованій території ОРДЛО поставлено 10-ть питань. У тому числі 1 в розділі «Крим». З ситуації на окупованій території Криму – 5-ть питань. Тобто кримське питання окупованих територій України менш актуальне і зрозуміліше, ніж питання окупованій території ОРДЛО? У мене на цей рахунок глибокі сумніви.

Дві пари питань, які об’єднують всю проблематику окупованих територій ОРДЛО і Кримського півострова. Це питання № 15 і 16 «Закриття контрольних пунктів в’їзду/виїзду». Для окупованої території Криму – адміністративний кордон, як місто розташування КПВВ. Для окупованих територій Донецької та Луганської областей – лінія розмежування. З точки зору формулювання питань черговий приклад дезорієнтації суспільної свідомості. Від контрольованої державною владою території окуповані території відділяє лише одна лінія – лінія фронту. Тим більше в умовах поточної війни. Введення інших термінів допустимо трактувати як спробу відволікти суспільну свідомість від проблематики поточної війни з РФ.

По суті, цікавлячись ставленням до закриття КПВВ здійснюється вимір настроїв по організації контактів громадян України що мешкають на контрольованої території з громадянами України, які опинилися на окупованій території. У тому числі це питання доступності для тих громадян, які опинилися в окупації до реалізації своїх конституційних прав. Позитивно, що більше третини опитаних вважають неприпустимим переривання контактів громадян України, які перебувають в окупації зі своєю державою (35,7% по ОРДЛО і 34,5% по Криму). Позитивно ставляться до відсікання громадян України від своєї держави 21,6% по ОРДЛО та 21,4% по Криму. Тривожним є той факт, що не змогли сформувати свою позицію з цього питання 42,8% опитаних по ОРДЛО та 44% опитаних по Криму. Відсутність або неможливість (не бажання) формувати свою позицію є негативним показником. Така висока частка тих, хто не має можливості (бажання) сформувати позицію є природним наслідком реалізації протягом усього періоду окупації владою політики створення хибних реальностей, підміни понять в питаннях війни і інших дій, які дезорієнтують суспільну свідомість.

Інша об’єднавча пара питань (№8 і №17) «Як Ви оцінюєте ефективність політики держави по реінтеграції тимчасово окупованій території Криму та ОРДЛО». При відповідях пропонувався варіант «середня ефективність», який можна сприймати як варіант «ніяк», «відсутність політики», «не можу визначитися», «не можу сформувати позицію». В цілому вважають, що державна влада проводить послідовну і ефективну політику щодо окупованих територій України, тобто позитивно оцінюють дії влади по території ОРДЛО 9,4% опитаних. А по території Кримського півострова 10,4% опитаних. Негативно оцінюють дії влади по ОРДЛО 45,1% опитаних, а по Криму 46,9% опитаних. Не змогли сформувати позицію (включаючи показник середньої ефективності) по ОРДЛО 45,4% опитаних, по Криму 42,7% опитаних.

Слід зазначити, що отримані в ході опитування дані яскраво ілюструють неприйняття суспільством тієї політики створення хибних реальностей, яку українська влада проводить уже сьомий рік поспіль по відношенню до тимчасово окупованих територій України.

Група питань, які відносяться до процесу реінтеграції, відображені в розділі «Донбас», але не зачіпають окуповану територію Кримського півострова. З якої причини організаторів опитування не цікавить громадська думка з поставлених питань щодо окупованій території Кримського півострова залишається загадкою, яка дозволяє по-різному інтерпретувати ситуацію.

Питання 2 «Всі ті, хто працював в органах влади або структурах так званих «ДНР/ЛНР», співпрацювали з окупаційною органами, повинні бути обмежені в цивільних правах». Правильне і потрібне питання для виміру громадської думки щодо такого явища як колабораціонізм. Правда з точки зору української влади сама категорія «колабораціонізм» повинна бути заборонена для використання на території України. Проте. З числа опитаних позитивно ставляться до необхідності боротися з колабораціонізмом і обмежувати в цивільних правах колабораціоністів 46,8% респондентів. Негативно до такого підходу у боротьбі з колабораціонізмом відносяться 16,7% опитаних. Не змогли сформувати власну позицію 36,4% опитаних.

Питання 3 «Україна повинна припинити бойові дії і визнати «ДНР/ЛНР». У такому вигляді сформульоване питання допустимо відносити до категорії дезорієнтуючих питань. З тієї причини, що пропонується опитуваному визнати (або не визнавати) що в Україні йде громадянська війна.

Позитивно, тобто готові визнати, що в Україні йде громадянська війна, висловилося 27% опитаних з тенденцією протягом року до зменшення частки категоричності або однозначності позиції. Тобто, збільшується та частина громадян України, які не впевнені, що правильно розуміють події що відбуваються на сході України.

Негативно ставляться до такої перспективи розвитку подій і не готові визнати, що в Україні йде громадянська війна 40% опитаних з тією ж тенденцією протягом року що веде до зниження впевненості в правильності сприйняття того, що відбувається.

Не змогли сформувати позицію 30% опитаних, зі зростанням частки позиції невизначеності приблизно на 6-7% протягом року.

Питання 4 «Введення миротворчої місії ООН по всій тимчасово окупованій території». Це також неоднозначне питання, яке допустимо відносити до категорії дезорієнтуючих. До формату самої миротворчої місії і реальності її проведення дуже багато базових питань. По суті це питання ставлення до мрії, параметри якої не визначені. Ось кілька базових питань:

  1. Самого рішення на рівні ООН про застосування на території ОРДЛО миротворчої місії не існує. Так само не існує такого рішення щодо окупованої території Криму. Для чого тоді ставити таке запитання? У розділі «Крим» ідентичного питання немає. Чи означає це, що організатори опитування не бачать необхідності в деокупації території Кримського півострова? Або що миротворча місія в Криму не буде ефективною? Що означає використане при формуванні питання словосполучення «по всій тимчасово окупованій території»? До яких тимчасово окупованих територій України відноситься вказане словосполучення?
  2. Чи передбачається, що РФ своїми збройними силами, як постійний член Ради безпеки ООН, буде брати участь у такій миротворчої місії? Якщо «так», то Україна визнає, що на її суверенної території йде громадянська війна. Тобто всередині держави йде військовий конфлікт.

З огляду на відсутність чітко сформованих владою відповідей на поставлені і інші ідентичні питання і породжує допустимість робити твердження про те, що подібні питання дезорієнтують суспільну свідомість.

Позитивно ставляться до застосування на території України миротворчих сил без уточнення їх національного складу (як мінімум) 49% опитаних з тенденцією протягом року до зниження впевненості в правильності своєї позиції.

Негативно ставляться до застосування на території України миротворчих сил приблизно 15% опитаних з тенденцією протягом року до збільшення частки негативного сприйняття.

Не змогли сформувати свою позицію стабільно по року приблизно 33,5% опитаних.

Зростання негативного ставлення до питання застосування на території України миротворчого контингенту ООН найімовірніше пов’язане із загальною негативною оцінкою політики української влади стосовно окупованих територій. Негативне ставлення до політики породжує загальну недовіру до будь-яких ініціатив, які виходять від влади.

Питання 5 «Визнання представників так званих «ДНР/ЛНР» офіційною стороною переговорів тристоронньої контактної групи («мінський формат»). Так само дезорієнтируюче питання, так як передбачає можливість легітимації (визнання) так званих «влади ДНР/ЛНР», а значить того факту, що на території України йде громадянська війна.

Позитивно до питання визнання факту громадянської війни на території України і, отже, легітимації так званих «влади ДНР/ЛНР» висловилося 20,5% опитаних. Негативно сприймають такий варіант розвитку подій 38,3% опитаних, причому чверть опитаних однозначні в своїй позиції. Не змогли визначити свою позицію з цього питання 41,2% опитаних.

Питання 6 «Прямі переговори української влади з представниками так званих «ДНР/ЛНР». Це питання також відноситься до категорії дезорієнтуючих суспільну свідомість за тих же, озвучених вище аргументів.

Позитивно сприймають такий варіант розвитку подій 35,1% опитаних. Негативно такий варіант розвитку подій сприймають 33,0% опитаних. Не змогли сформувати власну позицію – 31,9% опитаних.

Позиції громадської думки з питань № 5 і № 6 дуже яскраво ілюструє дезорієнтацію суспільної свідомості в питаннях війни на сході України. Визнати той факт, що в Україні йде громадянська війна і легітимізувати через формат міжнародних переговорів так звані влади «ДНР/ЛНР» готові 20,5% опитаних. А робити те ж саме на внутрішньодержавному рівні 35,1% опитаних. Іншими словами, майже 15% опитаних не бачать або не розуміють взаємозалежності між участю так званих «представників ДНР/ЛНР» в міжнародних переговорах і у внутрішньодержавних процесах. Не розуміють, що наслідки як одних, так і інших дій будуть однаково негативними для України. А якщо враховувати частку тих, хто не може сформувати власну позицію, то висновок дуже сумний. Суспільство явно дезорієнтовано в питанні того, що відбувається в Україні: війна (міжнародний збройний конфлікт, збройна агресія з боку РФ) або громадянська війна (внутрішньодержавний збройний конфлікт).

Питання 7 «Створення вільної економічної зони на Донеччині та Луганщині». Фактично Україна вже має 6-ті річний досвід функціонування вільної економічної зони на окупованій території Кримського півострова. Період у 6-ть років достатній термін для того, щоб підводити підсумки і робити висновки щодо ефективності застосовуваного інструмента «вільна економічна зона» в досягненні поставленої мети. Якщо коротко, то можна стверджувати наступне. Результати функціонування вільної економічної зони на окупованій території Кримського півострова принесли в основному негативні наслідки для України і для громадян України. В першу чергу для тих громадян, які в силу обставин опинилися на окупованій території. На жаль, питання публічного обговорення підсумків функціонування вільної економічної зони на окупованій території Криму владою всіляко замовчується. Замість обговорення пропонується ініціатива по використанню інструменту вільної економічної зони на території Луганської та Донецької областей. Така пропозиція без підведення кримських підсумків формує, за замовчуванням, твердження про те, що «використання інструменту соціально-економічного розвитку (тобто інструменту реінтеграції території) на окупованій території Криму для України виявилося високо ефективним і його можна рекомендувати для подальшого використання в політиці реінтеграції» . Насправді подібне твердження брехливе! А міркування на тему можливості використання інструменту «вільна економічна зона» з метою реінтеграції територій Донецької і Луганської областей дезорієнтує суспільну свідомість.

Позитивно сприймають використання інструменту «вільна економічна зона» на території Луганської та Донецької областей 12,4% опитаних. Негативно сприймають такий варіант розвитку подій 35,8% опитаних. Не можуть сформувати свою позицію з цього питання – 41,8% опитаних.

Питання 9. «Як Ви оцінюєте ефективність роботи новопризначених членів тристоронньої контактної групи (ТКГ): Л.Кравчука та В.Фокіна?»

Підготовка, проведення та публікація результатів соціологічних досліджень займає час. Трапляється так, що події випереджають цей процес. На сьогодні В.Фокіна вже немає серед членів тристоронньої контактної групи і, на мій погляд, це дуже ілюстративна оцінка. В цілому відповідь на це питання відображає ставлення суспільства до політики і всьому «мінському процесу».

Позитивно оцінили роботу зазначених осіб 11,4% опитаних. Негативну оцінку дали 38,6% опитаних. Не змогли сформувати свою позицію по заданому питанню – 50% опитаних.

Розділ опитування «Інформаційне поле». Питання, тобто інтерес організаторів або замовників опитування, стосувалися виключно ставлення українського суспільства до інформації яка виходить із російських ЗМІ. Хоча якщо вести розмову про реінтеграцію тимчасово окупованих територій коло питань значно ширше. В цілому отримані відповіді ілюструють повний провал інформаційної політики української влади на всьому протязі війни з РФ. Отримані відповіді дають право стверджувати, що на сьогоднішній день інформаційна війна проти російської агресії на внутрішньому інформаційному ринку України програна! Всі Стратегії інформаційної реінтеграції та дії по реалізації цих стратегій виявилися «мильною бульбашкою»! Підсумки опитування в цьому розділі показують, що інформаційна політика державної влади в питаннях війни проти РФ, в питаннях долі тимчасово окупованих територій України виявилася безглуздою і з точки зору її ефективності, і з точки зору використання для цих цілей коштів українських платників податків. На жаль!

Під кінець 7-го року війни мати тенденцію до скорочення числа тих, хто вважає неприйнятним отримувати інформацію про події в Україні з російських ЗМІ – це провал інформаційної політики. Нехай навіть в умовах, що тих, хто вважає отримання такої інформації з російських ЗМІ неприйнятним – більшість. Повторюся. Мова про тенденції протягом року. Паралельно зростає число тих, хто вважає, що отримувати інформацію про події в Україні з російських ЗМІ нормально і прийнятно – зростає. Зростає і число тих, хто вважає взагалі нормальним в умовах війни дивитися російське телебачення. Подібні підсумки також яскраво ілюструють безперспективність і помилковість (це м’які визначення) дій що проводиться українською владою з формування політики створення хибних реальностей в питаннях війни з РФ і в питаннях політики по відношенню до тимчасово окупованих територій України. Політика створення хибних реальностей – це політика брехні. У формуванні громадської думки та громадського сприйняття війни і перспектив окупованих територій «політика брехні» принесе виключно негативні результати. Негативний результат у війні – це поразка. Політика створення хибних реальностей разом з додатковою для влади можливістю маніпулювати громадською думкою і дезорієнтувати громадську свідомість отримує додатковий обсяг недовіри до себе і своїх дій з боку суспільства. Це взаємодоповнюючі один одного процеси. Таке твердження ілюструють підсумки, отримані в ході опитування в розділі «Ефективність політик».

Питання 22 «Як Ви оцінюєте ефективність політики держави щодо інформаційної безпеки?» Позитивно оцінюють політику державної влади в цьому питанні 15,3% опитаних. Негативно оцінюють 40,5% опитаних. Не змогли сформувати свою позицію з цього питання 44,2% опитаних.

Питання 18 «Як Ви оцінюєте ефективність діяльності міністерства внутрішніх справ (міністр А.Аваков). Негативну оцінку діяльності міністерства дали 50,6% опитаних. Позитивну оцінку діяльності дали 13,4% опитаних. Не змогли сформувати своє ставлення до діяльності МВС 36% опитаних. В даному випадку нездатність сформувати позиції допустимо прирівнювати до небажання давати негативну оцінку.

Питання 19 «Як Ви оцінюєте ефективність діяльності міністерства охорони здоров’я (міністр М.Степанов)». Позитивно оцінили роботу міністерства 17,6% опитаних. Негативно оцінили роботу міністерства 47% опитаних. Не змогли сформувати свою оціночну позицію (не захотіли давати свою негативну оцінку) – 35,4% опитаних.

Питання 20 «Як Ви оцінюєте ефективність діяльності міністерства закордонних справ (міністр Д.Кулеба)». Позитивно оцінюють підсумки діяльності міністерства 17% опитаних. Негативну оцінку дають 33,3% опитаних. Не можуть визначити своє ставлення до якості роботи міністерства 49,7% опитаних.

Питання 21 «Як Ви оцінюєте ефективність діяльності міністерства освіти і науки (т.в.о. міністра С.Шкарлет). Позитивну оцінку дали 11,4% опитаних. Негативну оцінку дали 39,4% опитаних. Не змогли сформувати свою оціночну позицію 49,2% опитаних.

Питання 23. «Як Ви оцінюєте ефективність заходів держави щодо протидії розширення епідемії короновіруса Covid-19. Позитивно оцінюють заходи державної влади 20,8% опитаних. Негативно оцінюють заходи які проводяться державною владою 44,5% опитаних. Не змогли (або не захотіли) сформулювати свою оціночну позицію 34,7% опитаних.

Одним із заходів по протидії в поширенні короновіруса було рішення про закриття КПВВ по всій протяжності лінії фронту (ОРДЛО та Крим). Оцінки рішення про закриття КПВВ корелюються з оцінками даними влади в питанні боротьби з поширенням вірусу. Так позитивно оцінили заходи щодо запобігання поширення вірусу 21,4% опитаних. Позитивно оцінили рішення про закриття КПВВ 21,4% опитаних щодо окупованій території Криму і 21,6% опитаних позитивно оцінили рішення про закриття КПВВ на території ОРДЛО.

Розділ опитування «Популізм». Підсумки за форматом поставлених питань показали, що в суспільстві зростає запит на дотримання з боку української влади чинного законодавства. Йде зростання неприйняття використання в розробці, прийнятті та реалізації державних рішень інструменту «політичної доцільності». Зростає прийняття того, що в моделі парламентсько-президентської республіки у Верховній раді України дуже широкі повноваження, які вона має можливість використовувати. Йде усвідомлювання того, що громадська думка повинна бути одним з основоположних аргументів при розробці, прийнятті та реалізації державних рішень.

Будь-яке опитування, як вид виміру громадської думки, суспільних настроїв і суспільного сприйняття того чи іншого процесу в державі необхідний. За логікою такі виміри повинні бути одним з орієнтирів для розробки і прийняття державних рішень або рішень на рівні місцевого самоврядування. Як може скористатися чинна українська влада підсумками цього виміру суспільних настроїв? Очікувати, що влада візьме до уваги весь обсяг негативного сприйняття суспільством дій влади та буде коригувати свої дії – наївно. Взяти то що відповідає планам влади і видати вирвані з контексту аргументи за громадську підтримку – в дусі звичних дій влади. Проігнорувати все інше, що не вписується або суперечить планам влади – природний стан української влади. На жаль!

Результати опитування можна переглянути за посиланням:  “Що українці думають про реінтеграцію окупованих територій?” 

Юрій СМЄЛЯНСЬКИЙ,

експерт з питань окупованих територій,

співзасновник ГФ «Інститут Чорноморських

стратегічних досліджень»

Інформаційний партнер редакція газети “Кримська світлиця”

______________________________________

Довідково. Опитування проведено Info Sapiens на замовлення Школи політичної аналітики НаУКМА в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд “Відродження” у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.

Польовий етап тривав з 2 по 16 вересня 2020 року. Опитування проводилося в межах всеукраїнського Омнібусу Info Sapiens з донабором респондентів. Вибірка складає 2000 осіб віком від 16 років. Вибірка репрезентативна населенню даної вікової групи за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном проживання відповідно до даних Державної служби статистики України станом на 1.01.2019. З дослідження вилучена Автономна Республіка Крим, а у Донецькій та Луганській області опитування проводилося тільки на територіях, що контролюються Україною. Максимальна теоретична похибка не перевищує 2,2%.

Школа політичної аналітики НаУКМА вже традиційно поставила респондентам низку питань, що стосувались інформаційної політики та реінтеграції тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також поширеності популістичних настроїв й оцінки українцями ефективності політик і діяльності окремих державних органів. Окремі питання ми запитували у респондентів вже не вперше, що дало нам змогу порівняти відповіді на них з попередніми опитуваннями, проведеними у березні 2020 (Омнібус Info Sapiens, 1000 респондентів) та у вересні 2019 року (Омнібус КМІС, 2000 респондентів).

SHARE