UA EN

29 Березня 2024

Рік окупації для кримських ЗМІ. Частина друга.

Валентина Цимбал,

для ІА “Голос Криму”

Нові жертви окупаційної влади. Квітень 2015-го.

Чергові “кримнаші” на півострові: під свято в окупованому Севастополі побили редактора за професійну діяльність. В історії міста – таке вперше. Та не вперше обшукали й допитали працівника кримського телеканалу.
В понеділок, 20 квітня 2015 року, близько 16:00 в Сімферополі під час зйомки кадрів для документального фільму затримали оператора кримськотатарського телеканалу ATR Ескендера Небієва. За неофіційними даними – обшукали не лише житло затриманого, а й помешкання його родичів. Журналіст Айдер Муджабаєв написав, що: «Небієва заарештували й привезли до СІЗО. У нього забрали всі телефони. Повідомили про арешт керівництво ATR тільки о 23.00. Зараз Ескендер перебуває у слідчому ізоляторі на вул. Франка, 44. Слідство веде Слідчий комітет РФ – з т.зв. «Справи 26 лютого»… ніякого «звинувачення» Ескендеру пред’явити не можна – його можна тільки сфабрикувати, за лекалами 1937року… Я розцінюю арешт Ескендера Небієва як новий етап переслідувань кримських татар. Інші співробітники телеканалу вже не мають ілюзій щодо того, що відбувається – вони також чекають обшуків і арештів».
А от випадок з побиттям – більш схожий не на сталінські часи, а на «буремні 90-ті».
11 квітня кримська журналістка Ірина Остащенко на сайті “Інформера” привітала своїх колег та читачів з Великоднем. Проте на фотографії, прикріплені до стислого вітання, – людям зі слабкими нервами краще не дивитися. Бо практично напередодні великодніх свят, 9 квітня, Ірину побили серед білого дня й вона потрапила до лікарні з відкритою черепно-мозковою травмою. Якщо опиратися на офіційну версію правоохоронців – “побутовий випадок”, – то вся ці історія з побиттям жінки в під’їзді набуває вигляду звичайного прикрого випадку, які, на жаль, часом трапляються всюди. Хоча й тут виникають питання: чому правоохоронці в Криму займаються “навчальними обшуками”, якщо  злочинність росте; для чого тоді владні структури анексованого Криму нахваляються, що злочинність за останній рік ледь не повністю знищена, якщо жінці небезпечно зайти до під’їзду в першій половині дня? Можливо саме на цих питаннях історія з побиттям Ірини Остащенко й зупинилася б, якби не слова громадських активістів Севастополя. А вони переконані, що випусковий редактор інтернет-видання постраждала саме через професійну діяльність: “Ірина Остащенко – одна з найяскравіших журналістів Севастополя, що пише на злободенні теми. Вона прийшла в журналістику в результаті активної громадської діяльності… Буквально напередодні, 7 квітня, вийшла її стаття Севастопольський “Чегевара” відлітає назавжди? З критикою на адресу О. Чалого … за день до події, їй зателефонувала їх спільна знайома і попросила передати І. Остащенко, щоб вона не писала статей про Чалого”. Дивує оперативність реакції губернатора Севастополя: того ж дня, 9 квітня, Сергій Міняйло особисто зателефонував керівнику редакції “Інформера” аби поцікавитися станом Ірини Остащенко: “Сергій Іванович зателефонував мені, аби дізнатися про стан Ірини Остащенко. Коротко я йому розповів про те, що трапилося. Він висловив своє обурення і сказав про те, що будь-які випадки з журналістами в Севастополі не можна замовчувати … Він знайшов мій номер телефону і приділив пару хвилин своєї уваги… він проявляє кращі людські якості – це факт. За це йому окреме спасибі й моя велика повага… Губернатор дав вказівки розібратися з ситуацією найжорсткішим чином”.

Все це нібито й свідчить по те, що влада, навпаки, береже й персонально слідкує за життям журналістів в Криму. І версії громадських активістів стають схожими на просте фантазування, про те, що робота журналістів в Криму в принципі може накликати кару. Але є декілька “але”: якщо журналістів чиновники так пильно оберігають і особисто цікавляться їхнім життя, як взагалі медіапрацівник міг зазнати насильницьких дій? Чому редактор “Інформера”, фахівець, який мав би вже набачитися за життя всілякого, з таким дитячим захватом говорить про особистий дзвінок губернатора? Адже журналістам в Криму нічого боятися й вони можуть залишатися спокійними, незворушними й об’єктивними, про кого б не писали? Але ми можемо тільки ставити запитання й вловлювати протиріччя. А от з’ясуванням справжнього стану речей повинні займатися правоохоронці.
Українські профспілки стають на захист колег.

На думку українських журналістських об’єднань – протиправними діями вбік кримських журналістів мають займатися українські працівники силових структур. Щоправда, до такої практики вдалися зовсім недавно. Й першими працівниками медіа, для кого попросили українського державного захисту – стали жертви обшуків та допитів в Криму: “Дві масові журналістські організації вимагають від української влади офіційної реакції на події в окупованому Росією Криму, пов’язані з обшуками у домівках кримських журналістів та їхніми допитами збоку окупаційних спецслужб півострова. У спільній заяві Незалежної медіа-профспілки і Національної спілки журналістів України сказано, що реакція від державних органів України тим більше потрібна, оскільки такі факти вже стали негативною тенденцією, яка свідчить про повномасштабне згортання свободи слова у Криму.  У зв’язку з чим НСЖУ і НМПУ вимагають:

-Від Президента України та Міністерства закордонних справ України – відреагувати офіційною нотою протесту на незаконне переслідування журналістів, громадян України у Криму.

-Від прокуратури АРК, яку утворено у складі Генпрокуратури України – відкрити кримінальні провадження стосовно представників спецслужб, які чинять незаконні дії стосовно журналістів у Криму та ввести персональні санкції стосовно них в Україні”. Звернення було опубліковане 10 квітня 2015 року. Спільні дії всеукраїнських медійних профспілок, напевне, привернули увагу адресатів своїх звернень, бо вже 14 квітня НМПУ повідомила по відкриття кримінального провадження щодо обшуку в Анни Андрієвської: «За фактом незаконного обшуку співробітниками ФСБ у квартирі кримської журналістки, автора «Центру журналістських розслідувань» Анни Андрієвської відкрито кримінальне провадження.

За даними відомства, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено дані про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України (незаконне проникнення в житло та незаконне проведення огляду чи обшуку).

Матеріали кримінального переслідування відповідно до ч. 2 ст. 12 закону про окуповані території направлені до Генеральної прокуратури України для визначення підслідності… »
Кримська польова місія з прав людини заявила, що порушення даної справи ФСБ РФ порушує принцип територіальної підсудності, оскільки матеріал опубліковано на сайті українського ІА «Центр журналістських розслідувань», зареєстрованого Міністерством юстиції України, редакція якого, як і журналіст, знаходиться в Києві”.

Гоніння та обшуки журналістів в Криму. 

Офіційний вебсайт Кримської польової місії з прав людини станом на 15 квітня 2015 року був недоступним.

До речі, про непрацюючі сайти: агенція “QHA” 9 березня поточного року повідомляла, що після опитування про півострів недоступним був і сайт “Кримської правди”. А от зараз вказаний ресурс працює, проте в переліку опитувань навіть близько немає тих, про які писала  “QHA”: “Як би ви відповіли на питання загальнокримського референдуму сьогодні?” та “Яка доля чекала б на Крим, якби він не став частиною Росії?” де більше половини Кримчан висловилися на користь України.

Повертаючись до конкретних випадків переслідування кримських журналістів через професійну діяльність, варто зазначити, що найбільш резонансними стали неправомірні дії окупаційної влади щодо працівників кримського “Центру журналістських розслідувань”.

Вже згадувана Анна Андрієвська, яка рік не живе в Криму, стала підозрюваною в кримінальній справі по статті 280.1 КК Росії через публікацію матеріалу про волонтерів батальйону “Крим”. А 13 березня в її кримській квартирі ФСБ Росії провела обшук. Сама журналістка не висловила особливої віри в обєктивність розслідування на території окупованого Криму: “Ми не знаємо, як може розвинутися справа далі, і скільки фігурантів у ній може з’явитися в майбутньому. Найголовніше те, що ця справа показує схему, при якій російська влада Криму може тиснути на кримських журналістів, які не тільки живуть зараз на окупованому півострові, але і які виїхали за межі Криму”. До того як по справі Андрієвської відкрили кримінальне провадження на материковій Україні, ФСБ провела обшуки і в колег журналістки, когось називаючи “свідком правопорушення”, а деякі обшуки взагалі не мотивуючи.
Саме свідком по страві Анни Андрієвської на анексованій території назвали Наталю Кокоріну, колишнього редактора Центру журналістських розслідувань. ЇЇ затримали й допитали російські федерали, затим відпустили, забравши її ноутбук.
Через місяць потому на допит викликали Ганну Шадурову, теж колишню працівницю згадуваного видання.

За два дні після цього обшук відбувся у квартирі колишнього заступника головного редактора видання BlackSeaNews Тетяни Гучакової. Вона свого часу не змогла виїхати з Криму разом зі своєю редакцією, через хворобу її літньої матері: “Обшук тривав 10 годин. У Тетяни Гучакової було вилучено всю її комп’ютерну техніку. Її саму відвезли на нічний допит, який згідно норм процесуального кодексу Росії, не може тривати поза межами робочого часу співробітників спецслужб.

Наразі невідомо, в рамках якої кримінальної справи проводився обшук у її квартирі та у який процесуальний статус має журналістка”.

Близько року тому в Сімферополі “кримська самооборона” затримала й побила ще двох працівників Центру журналістських розслідувань Владлена Мельникова та Сергія Мокрушина: “ Близько двох годин їх протримали в штабі “кримської самооборони”, а потім передали співробітникам поліції. За словами постраждалих, в штабі їх тримали в наручниках, допитували і жорстоко били ”.  На допитах побували й Євген Гаркуша та Валентина Самар.
Медіаменеджмент виїздить на материк.

Погрози та затримання особисто відчули й керівники багатьох інших кримських медіа, а більшість – вимушено залишила Крим. Серед них: Андрій Клименко – головний редактор «BlackSeaNews»; Ірина Сєдова – головний редактор сайту “Керч.ФМ”; Тетяна Рихтун – головний редактор севастопольського сайту “Громадська оборона”; Андрій Щекун – керівник групи незалежних медіаресурсів, в тому числі “Голосу Криму”. Під тиском окупаційної влади досі знаходиться Віктор Качула, котрий намагається повернути функціонування на півострові газети “Кримська світлиця”.

Постраждалі міжнародні журналісти.

Також жертвами ФСБ в Криму протягом останнього року стали й працівники преси без кримської реєстрації: польські журналісти Вацлав Радзівінович та Томаш Кулаковський, українці Олег Балабан та Осман Пашаєв, росіянин Петро Рузавін, турок Дженигаз Кизгин, французька, норвезька, італійська, арабська знімальні групи та інші.
Державна інтеграція Криму до українського медіапростору.

Розуміючи надскладну ситуацію для журналістів у Криму, та підтримуючи кримських журналістів на материку Міністерство інформаційної політики почало загальнонаціональну кампанію “Крим – це Україна” для  інтеграції Криму в український інформаційний простір: “В рамках загальнонаціональної соціальної кампанії “Крим – це Україна” відбулося розміщення сюжетів на більш ніж 2000 площинах по всій Україні. На час реалізації кампанії ротація тематичних аудіороликів відбувається на загальнонаціональних радіостанціях. Ротація відеороликів “Крим – це Україна” передбачена як на національних, так і на регіональних телевізійних каналах”.
Навіть за таких складних умов, якими відзначився останній рік для журналістів окупованої та частково окупованої території України, фахівці змогли робити свою справу якісно: міжнародну премію за свободу слова 24 червня 2015 року в Осло отримають кримчанака Валентина Самар та донецький журналіст Сергій Гармаш.

Також читайте: Рік окупації для кримських ЗМІ. Частина перша

Вже мінімум шість років у Росії нелегітимний президент, – Олександр Левченко

15-17 березня 2024 року в РФ та на підконтрольних путінському режиму окупованих територіях відбулися так звані «президентські вибори». Російська диктатура давно не має нічого спільного з демократією,

Особистості: видатний кримський лікар Олександр Яценко

Інформаційна агенція «Голос Криму» за сприяння медіаініціативи «Кримські українці» продовжує знайомити читачів з історіями кримських українців. Героєм сьогоднішньої історії стане відомий український хірург Олександр Яценко. Дата народження

У центрі Діорами “Штурм “Сапун-гори” українець Іван Яцуненко встановлює прапор Перемоги

Інформаційна агенція «Голос Криму» за сприяння медіаініціативи «Кримські українці» продовжує знайомити читачів з історіями непересічних українців Криму. Сьогоднішню березневу оповідь ми ведемо про Івана Яцуненка – Героя

Розмова у Таврійському виші про екологічні події в Україні та їх наслідки

Десятий рік поспіль через російську агресію Україна не лише стикається з політичними та соціальними труднощами, але й зазнає серйозних екологічних наслідків. Спочатку анексія Криму та військові дії

Перші акції українського спротиву в умовах російської окупації Криму

2 березня 2014 року в місті Сімферополі відбулася перша акція спротиву в умовах початку російської окупації, організована рухом «Євромайдан-Крим». Євромайданівці на  той час, усвідомлюючи всі загрози, все

29 Березня 2024