Протягом вересня 2014 року – лютого 2015 року було підписано три угоди, які отримали назву «Мінські угоди»: Мінський протокол, Меморандум про виконання протоколу та Комплекс заходів щодо виконання Мінського протоколу. Угоди підписувалися у найважчий для української державності час. Тривали активні бойові дії на Донбасі, а майбутнє країни було невизначеним як ніколи раніше. На фоні досягнення головної мети – збереження української державності та зупинення російської агресії, питання Криму відійшло на другий план.

На жаль, у Мінських угодах ми не зустрічаємо жодного слова про Крим. Подекуди, це склало помилкове враження, що замовчування питання окупації Криму стало ціною підписання угод. Як ми бачимо зараз, українська влада не відмовляється від українського півострова, підкреслюючи його статус як тимчасово окупованої території України.

Не зважаючи на це, активність влади на фронті деокупації та реінтеграції Криму важко назвати задовільною. Але наприкінці 2020 року на порядку денному керівництва держави з’явилося питання, яке має виправити прикрий стан речей, що був зафіксований у Мінських угодах. На міжнародному рівні нарешті має з’явитися платформа, метою якої буде обговорення питань, пов’язаних з деокупацією та реінтеграцією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. У випадку реалізації даного задуму, це може стати історичним моментом не тільки для України, але і для всього світу.

Як виглядатиме Кримська платформа?

З 2014 року українською владою та громадським сектором проводились конференції, зустрічі, інформаційні кампанії тощо, присвячені деокупації Криму. Такі заходи мали одноразовий характер і були спрямовані на актуалізацію теми Криму в національному та міжнародному порядку денному, але не на вирішення проблеми. Відсутність системності та послідовності таких заходів спричиняла ситуацію, за якої кожен наступний захід розпочинався з чистого аркушу, обговорюючи ті ж самі питання, надаючи, фактично, ті самі пропозиції.

Кримська платформа має стати форматом, у рамках якого учасники платформи збиратимуться регулярно. А головною метою діяльності, за словами Еміне Джапарова, є систематизація наявних заходів  (резолюції, заяви, декларації), що стосуються Криму, а також запровадження нових. Платформа має складатися з декількох вимірів: політичний рівень (лідери країн), рівень міністрів закордонних справ та міністрів оборони, а також експертний рівень. Отже, ми можемо говорити про потенційне створення постійнодіючого переговорного формату щодо деокупації та реінтеграції Криму на міжнародному рівні.

Можна припустити, що однією з цілей діяльності платформи стануть закріплення політики невизнання тимчасової окупації Криму та збереження/посилення міжнародного санкційного тиску на Росію. Саме ці два інструменти є одними з найефективніших для підвищення «ціни окупації» для Росії, а також деокупації Криму в середньо/довгостроковій перспективі.

Важливим є включення до порядку денного діяльності платформи питання відповідальності Росії за вчинені воєнні злочини та порушення міжнародного права на території окупованого Криму: незаконний призов українців в російську армію; переслідування Кримської Єпархії Православної церкви України та інших релігійних організацій; переслідування та дискримінація українців Криму та кримськотатарського народу; заборона діяльності Меджлісу кримськотатарського народу; переслідування громадян України на політичному ґрунті; мілітаризація Чорноморського регіону; мілітаризація свідомості дітей та прищеплення російської ідентичності; незаконне переселення в Крим громадян Росії; депортація громадян України з Криму; ліквідація навчання українською мовою тощо. Забезпечення невідворотності покарання осіб, винних у вчинені воєнних злочинів в окупованому Криму має стати одним із головних завдань Кримської платформи.

Уже зараз можна робити певні припущення щодо країн, які найактивніше долучаться до діяльності Кримської платформи та які є головними союзниками, з якими Україна мала би співпрацювати в цьому питанні: США, Сполучене Королівство та Канада. Німеччина та Франція, які найбільше залучені до вирішення конфлікту на Донбасі та до ініціатив, пов’язаних з деокупацією Криму, відносяться дещо скептично, не бажаючи погіршувати свої відносини з Росією. Найімовірніше, і Німеччина, і Франція долучаться до Кримської платформи, але відіграватимуть здебільшого пасивну роль спостерігачів. Надзвичайно важливим є залучення країн, які засуджують тимчасову окупацію Криму, але не відігравали помітної ролі в підтримці України: Японії, Австралії, Південної Кореї, більшості країн-членів Європейського Союзу (Швеції, Фінляндія, Бельгії, Австрії тощо).

Україні не варто забувати про країни, які підтримують нас у російсько-українській війні та на власному історичному досвіді розуміють всю небезпеку, яку несе шовіністична Росія з імперськими амбіціями. Це такі країни як: Польща, Естонія, Латвія, Литва. Важливу роль можуть відігравати країни чорноморського регіону, які мають схожі інтереси з Україною та зацікавлені в уникненні перетворення Чорного моря на «російське озеро», це перш за все: Туреччина та Болгарія. Грузія, з огляду на обраний мирний шлях реінтеграції окупованої грузинської території та намагання не «дратувати» Москву, ймовірно, не буде активним учасником процесу, але долучиться до платформи de facto у ролі спостерігача.

Перевага в міжнародній платформі країн, які безумовно підтримують Україну на шляху деокупації Криму створить «правильну» атмосферу самітів платформи, що буде сфокусована навколо засудження дій Росії в Криму та обговорення можливих кроків для відновлення територіальної цілісності. Натомість перевага на саміті країн, які хоч і підтримують територіальну цілісність України, але виходячи з прагматичних національних інтересів, не бажають надмірно піднімати питання Криму, може змістити фокус порядку денного до «висловлення занепокоєння», уникаючи будь-яких конкретних формулювань, що можуть занадто розсердити Кремль.

Країнами, які з імовірністю у майже 100% не долучаться до діяльності платформи, можна перелічити поглянувши на результати голосування за резолюцію Генеральної асамблеї ООН № 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України»: Вірменія, Білорусь, Болівія, Куба, Нікарагуа, КНДР, Росія, Судан, Сирія, Венесуела, Зімбабве. Країни, які утримались під час голосування та займають нейтральну позицію щодо окупації Криму, найімовірніше проігнорують створення Кримської платформи. А це більшість країн Африки, Південної Америки, Південної Азії, а також Китайська Народна Республіка.

Російська Федерація ігноруватиме саміти Кримської платформи та переконуватиме, що «Кримського питання» не існує, намагаючись випромінювати впевненість та силу. Проте, у зв’язку з низкою чинників, Росії це вдаватиметься все важче і важче:

  • ефект від міжнародних санкцій проти Росії щороку відчувається все сильніше;
  • реакція міжнародної спільноти на отруєння Олексія Навального знищує аргументи щодо «договороздатності» Росії для низки європейських політиків і партій;
  • можливе закінчення довготривалого процесу виходу Сполученого Королівства зі складу Європейського Союзу та намагання Сполученого Королівства утвердитися на міжнародній арені;
  • кібератаки з боку російських спецслужб та організацій, що пов’язані з керівництвом Росії, викликає все жорсткішу реакцію та протидію західних країн;
  • активність української влади на Мінській платформі вибиває з під Росії грунт, оскільки відмова росіян досягати компромісу та закінчити конфлікт на сході України лише переконує західних політиків у безальтернативності санкційного та дипломатичного тиску на Росію.

Все це створює сприятливі умови для формалізації зусиль з деокупації Криму на міжнародній арені. 

Створення Кримської платформи

Питання створення Кримської платформи активізувалось у другій половині 2020 року. До цього необхідність створення міжнародного формату по Криму обговорювалась лише на рівні ЗМІ та в експертному середовищі.

Головну роль у цьому процесі очікувано відіграє Міністерство закордонних справ України. Публічно щодо необхідності створення міжнародного майданчику висловлювався також постійний представник Президента України в Криму Антон Кориневич.

Як здається, вирішальною стала підтримка цього питання з боку Президента України. Під час виступу на загальних дебатах 75-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 23 вересня 2020 року Президент запросив міжнародних партнерів України до участі у створенні міжнародної Кримської платформи з метою спільних дій задля захисту прав кримчан та деокупації півострова. Окрім цього, Володимир Зеленський у своєму посланні до Верховної Ради України 20 жовтня 2020 року заявив, що Україна вже зараз створює міжнародну платформу для «координації міжнародних зусиль для захисту прав кримчан і деокупації півострова».

Підготовка до проведення Кримської платформи вже розпочалася. Президент разом з Міністерством закордонних справ активно залучають країни світу до участі в платформі. Станом на цей момент готовність взяти участь у платформі висловили: Сполучене Королівство, Польща, Туреччина, Словаччина та Швеція. Окрім цього, принципово готовий долучитися до Кримської платформи є Європейський Союз, що цікаво, оскільки зазвичай такі міжнародні платформи мають міждержавний статус. Проте найважливішим у цьому питанні залишається підтвердження участі у платформі Сполучених Штатів Америки, які на цей момент зосереджені на президентських виборах.

Беззаперечно, переговори з більшістю країн наразі відбуваються за зачиненими дверима. Також важливу роль відіграє відсутність на цей момент затвердженої концепції, в якій би розкривалися деталі Кримської платформи: формат, завдання, порядок денний тощо. Відсутність конкретики змушує багато країн зайняти вичікувальну позицію.

Не зважаючи на це, Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба офіційно підтвердив, що саміт Кримської платформи відбудеться в травні 2021 року в м. Києві. Імовірно, дата саміту буде прив’язана до 18 травня, Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.  Тому, вже наступного року ми зможемо сказати чи стане створення Кримської платформи історичним кроком на шляху до деокупації Криму або черговим одноразовим форумом без жодних наслідків.

Іван КРИМСЬКИЙ

Інформаційний партнер редакція газети “Кримська світлиця”

SHARE