UA EN

29 Березня 2024

Херсонес в окупації: швидке знищення vs повільний захист

Херсонес Таврійський – античне та візантійське місто-держава у південно-західній частині Криму. Точної дати, коли Херсонес був заснований дослідники не називають, однак приблизний час існування античного міста вкладають у хронологічні рамки V століття до нашої ери – XIV століття нашої ери[1].

Унікальність Херсонесу полягає у тому, що він є одним із небагатьох зразків  цілісно збережених античних міст разом із їх Хорою.

Попри надзвичайну, визнану на світовому рівні цінність, події, які трапилися після окупації Кримського півострова Росією, змушують поставити під сумнів його майбутнє.

Херсонес до окупації Кримського півострова Російською Федерацією

Херсонес Таврійський. Фото Ковальського А.Й.

За українським законодавством Херсонес – пам’ятка культурної спадщини. Його статус змінювався і він отримував все більше захисту.

Третього вересня 2009 році Кабінет Міністрів ухвалив Постанову № 928, якою вніс до переліку об’єктів культурної спадщини національного значення Державного реєстру нерухомих пам’яток України і Херсонес[2].

За три роки до переліку об’єктів культурної спадщини національного значення, які вносяться до Державного реєстру пам’яток України внесли вже чотири об’єкти – комплекс некрополя Херсонесу Таврійського і монастиря Богоматері Влахернської (охоронний номер 270020-Н), некрополь (охоронний номер 270020/1-Н), монастир Богоматері Влахернської (охоронний номер 270020/2-Н) та давню дорогу до Херсонесу із залишками виробничих майстерень (охоронний номер 270020/3-Н)[3].

Більше того, вже за рік, пам’ятка «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його Хора» отримала міжнародне визнання та захист – 23 червня 2013 року її включили до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[4], і наразі вона є однією із семи українських пам’яток, які входять до цього списку[5]. Наразі відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» Херсонес є об’єктом всесвітньої спадщини та має статус пам’ятки національного значення[6], що у свою чергу надає пам’ятці особливого захисту у міжнародному та національному праві. На жаль, через окупацію півострову Російською Федерацією та неможливість забезпечити нагляд за пам’яткою зі сторони української чи міжнародної спільноти, Херсонес Таврійський фактично втратив свій захист.

Херсонес після окупації Російською Федерацією

Херсонес. Фото Ковальського А.Й.

Після окупації АР Крим та м. Севастополь, протягом 2015–2016 рр. Уряд РФ за прямим наказом Президента РФ Володимира Путіна видає низку розпоряджень, якими пам’ятка національного значення України «Херсонес Таврійський та його Хора» було віднесено до переліку «об’єктів культурної спадщини федерального значення РФ» та до «єдиного державного реєстру об’єктів культурної спадщини (пам’яток історії та культури) народів РФ»  під номером 921520336350006[7] . Таким чином, як й інші об’єкти культурної спадщини на території Кримського півострова, Херсонес Таврійський було незаконно експропрійовано окупаційною владою. Пізніше, того ж року «державний історико-археологічний музей-заповідник» «Херсонес Таврійський» В. Путін додатково вніс до списку особливо цінних об’єктів культурної спадщини Росії. З першого січня наступного року цей указ набрав чинності[8]. У липні 2021 року Міністерство культури РФ змінило раніше створений у 2016 році[9]. попередній перелік об’єктів Херсонесу, які підлягають охороні[10].

Міжнародна спільнота визнає Херсонес власністю України. Однак, це не заважає Росії вважати, що ця пам’ятка є її власністю. За словами постійної представниці РФ при ЮНЕСКО Е. Митрофанової, «де-факто статус Херсонеса як об’єкта культурної спадщини визначається російським законодавством», попри те, що ЮНЕСКО «не визнає, що музей-заповідник Херсонес Таврійський знаходиться під відповідальністю Росії»[11]. Тобто, Росія усвідомлює, що її діяльність є протиправною та що її засуджують на міжнародній арені, проте незважаючи на це все одно продовжує пошкоджувати та руйнувати пам’ятку культури України.

Претензії Російсійської православної церкви (далі – РПЦ) щодо пам’ятки «Херсонес Таврійський та його Хора»

Херсонес.Володимирський собор, що належить УПЦ (Московському партіархату) – нині Російська православна церква. Фото Ковальського А.Й.

Попри те, що РФ вважає, що Херсонес належить їй, серед окупантів немає єдиного розуміння до того, хто ж є власником Херсонесу. Свідченням цього є існуюча суперечка між окупаційною владою, «керівництвом» заповідника «Херсонес Таврійський» та РПЦ, остання яка також вирішила висловити свої претензії на пам’ятку. Суперечка виникла на підставі прийнятого у 2010 році Державною думою РФ Закону № 327-ФЗ «Про передачу релігійним організаціям майна релігійного значення, що знаходиться у державній чи муніципальній власності». Відповідно до ст. 6 цього Закону, майно, яке знаходиться у власності держави (Херсонес, на думку окупанта, є «федеральним державним закладом»[12]), можна передати релігійній організації після наданою нею письмової заяви[13]. Тобто, якщо релігійна організація бажає отримати у володіння майно, яке знаходиться у власності держави, їй варто написати відповідну заяву та чекати на результати її розгляду компетентними органами держави (у цьому випадку – Росмайно).

Подібна заява була написана та подана РПЦ до Росмайна ще у листопаді 2016 році, одразу після включення пам’ятки до державних реєстрів РФ, проте заява не була розглянута «у зв’язку із некомпетентністю документів». Попри негативну відповідь керівництво РПЦ неодноразово подавало подібні заяви до Росмайна, але кожного разу отримувало відмову.

Передачу пам’ятки «Херсонес Таврійський» у володіння РПЦ заперечує і саме «керівництво» заповідника. Зокрема, С. Мельникова, директорка заповідника «Херсонес Таврійський». На її думку, «передача об’єктів неможлива» оскільки порушить цілісність комплексу. Мова йде про передачу 24 об’єктів, які знаходяться на території Херсонесу та начебто, «належать колишньому Князь-Володимирському чоловічому монастирю». Окремо стоїть питання щодо особливо цінних експонатів Херсонесу, які зберігаються наразі у підвальних приміщеннях монастиря. За версією РПЦ, вона прагне захистити ці експонати від втрати та «акту святотатства», який здійснює нинішнє керівництво музею-заповідника[14].

У свою чергу Міністерство культури РФ називає питання щодо передачі музею РПЦ «дискусійним» та зауважує, що віддати будівлі церкви можна тільки у разі, якщо «музей отримає адекватну заміну цим приміщенням»[15].

Тим не менш, це вже не перший випадок в історії РФ, коли РПЦ претендує і, як наслідок, отримує пам’ятки культурної спадщини. Так, у Санкт-Петербурзі влада вимушена була передала РПЦ храм Святої Катерини[16]. Такі прецеденти свідчать про те, що небезпека передання Херсонесу РПЦ цілком реальна. Проте варто також враховувати ті факти, що під час першого подання заявка була відхилена Росмайном, а Мінкульт РФ не висловив чіткої позиції з цього питання, і до нині не висловлює її. Відтак, те, як розвиватимуться події надалі та чи отримає РПЦ у власність об’єкти розташовані на території заповідника «Херсонес Таврійський та його Хора», на які так претендує, передбачити поки важко.

Руйнування пам’ятки «Херсонесу Таврійського та його Хори» окупаційною владою та Російською Федерацією

Херсонес. Панорама. Фото Ковальського А.Й.

З початком окупації окупаційна влада та нова «адміністрація» музею-заповідника без перестану почали здійснювати дії, які тим чи іншим способом пошкоджували та руйнували пам’ятку. Стан «Херсонесу Таврійського» суттєво погіршився, і на сьогодні продовжує погіршуватися.

У 2016 році під час проведення будівельних робіт окупаційна влада «залила бетоном античну садибу на мисі Херсонес», яка розташована на заповідній ділянці на Маячному півострові[17] (йшлося про «виритий котлован 250 на 250 метрів 2 метри глибиною, залитий бетоном»).

Взимку 2018 року «під ківш бульдозера потрапила антична садиба III століття», на місці якої будується фондосховище археологічного музею-заповідника «Херсонес Таврійський»[18].

У 2018-2019 роках там проводилися «міжнародний музичний фестиваль» «Опера у Херсонесі» для чого прямо на території пам’ятки ЮНЕСКО «було завезено 15 фур металоконструкцій та дизель-генераторну електропідстанцію, встановлено чотири сцени, три екрани, трибуну для глядачів загальною вагою 500 тон, світлове і звукове обладнання потужністю 50 кіловат»[19].

У липні 2020 року на території заповідника знову були відновлені розкопки[20], у жовтні того ж року повідомлялося про продовження розкопок і про те, що «неподалік від місць розкопок працювала будівельна машина, яка бурила шурф»[21].

Тобто, йдеться не про поодинокий випадок пошкодження пам’ятки культурної спадщини, а про систематичне умисне пошкодження та знищення.

Реакція міжнародної спільноти на злочинні дії РФ

Міжнародна спільнота засуджує такі дії Російської Федерації щодо Херсонесу.

У 2016 році ЮНЕСКО закликало «утриматися від будь-яких дій, які завдали б [Херсонесу та його хорі] шкоди та виконувати зобов’язання за міжнародним правом, вживаючи всіх можливих заходів для його захисту»[22].

Реакція на подальші події теж була вкрай негативною та зараз ЮНЕСКО сильно стурбоване щодо майбутнього стану збереження об’єкту. Занепокоєння міжнародної організації викликав, зокрема, та «намір РПЦ привласнити 24 об’єкти, які є невід’ємною частиною Херсонеса Таврійського та його хори, занесеного до Списку всесвітньої спадщини»[23]. Організація підкреслює, що «це напряму негативно впливає на стан збереження зазначеного об’єкту». Окрім того, хвилювання викликають і «незаконні роботи на об’єкті світової культурної спадщини», а саме «будівництво берегозахисних споруд Херсонеського поселення» та забезпечення «збереження, вивчення та консервації приміщень хори на території цього комплексу». ЮНЕСКО підкреслює і те, що такі дії неузгоджені з Україною і робить висновок, що такі «масштабні будівельні роботи безумовно, становлять безпосередню небезпеку для його автентичності та безпеки»[24][25].  Серйозним наслідком того, що окупаційна влада проводить роботи без погодження проєктів, методик і документації із Україною та ЮНЕСКО, може бути те, що такі роботи виконають некомпетентні виконавці, які зруйнують пам’ятку.

Тобто, на протиправність дій РФ міжнародна спільнота вказує, але проблема виникає також  у тому, що засудження таких дій є поки тільки на папері. Більше того, фактичний доступ до пам’ятки відсутній та в України та в міжнародних спостерігачів, що унеможливлює аналіз реального стану пам’ятки та здійснення необхідних заходів і, як наслідок, активні дії.

Відповідальність за збереження пам’ятки на період окупації за міжнародним правом

Херсонес Таврійський. Фото Анатолія Ковальського

Відповідальність за збереження Херсонесу та його хори лежить на Російській Федерації, як на державі, яка окупувала територію Кримського півострова. За ч.7 ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що на тимчасово окупованій території відповідальність за охорону культурної спадщини покладено на РФ, як на державу-окупанта[26]. Відтак, на період окупації саме на цій державі лежить обов’язок охороняти і зберігати пам’ятку.

30 квітня 2020 року після тривалих закликів експертів, Україна підписала Другий протокол 1999 року до Гаазької Конвенції захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року, за яким заборонено проведення археологічних розкопок на окупованій території, а міжнародній спільноті в особі ЮНЕСКО надаються дієві повноваження щодо моніторингу ситуації та впливу на сторону-окупанта задля збереження культурних цінностей. Окремо у Протоколі встановлено додаткові обмеження в застосуванні принципу «військової необхідності», запровадив інститут «посиленого захисту». Протоколом розвинуто й регламентовано питання кримінального переслідування за злочини проти культурних цінностей, що значно розширює та посилює відповідальність за злочини у сфері охорони культурної спадщини у разі збройного конфлікту. Він також передбачає захист культурних цінностей на окупованій території[27]. Наразі триває процес повної імплементації цього документу до українського законодавства.

Своїми незаконними діями Російська Федерація порушує це положення Другого Протоколу.

Національне законодавство Росії та України щодо захисту  Херсонесу

Якщо порівнювати російське та українське законодавство щодо захисту культурної спадщини, то побачимо, що на національному рівні у РФ законодавчий захист пам’ятки «Херсонесу Таврійського та його Хори» значно гірший.

Українське законодавство відносить заповідник «Херсонес Таврійський та його Хора» до об’єктів всесвітньої спадщини, що надає йому статус предмета особливої охорони –найвищий з можливих ступенів захисту у національному праві.

На противагу українському праву, Російська Федерація наділила пам’ятку найнижчим статусом, який існує у російському законодавстві. Оскільки об’єктом всесвітньої спадщини Херсонес у РФ визнаний бути не може через заперечення ЮНЕСКО, то за законодавством РФ «державний історико-археологічний музей заповідник «Херсонес Таврійський» має статус особливо цінного об’єкта культурної спадщини народів Російської Федерації[28], що наділяє пам’ятку значно нижчим рівнем захисту, ніж в українському праві. Зокрема, статус наданий російським правом передбачає низку правових обмежень для повноцінної діяльності заповідника та для його збереження. Саме наділення низьким рівнем захисту пам’ятки негативно вплинуло та наразі впливає на її загальний стан.

Розглядаючи це питання більш детально, розглянемо як за українським законодавством здійснюється управління «Херсонесом Таврійським». Система захисту за пам’яткою в Україні доволі складна та багатоступенева: нагляд реалізується через наглядову раду об’єкту та органи правління[29] з доручення Міністерства культури керівництво здійснює Національний заповідник «Херсонес Таврійський». Такий механізм є доволі непоганим та дієвим запобіжником для прийняття рішень, які б могли потенційно зашкодити пам’ятці. Крім того, від необдуманих дій, які б потенційно могли погіршити стан пам’ятки захищає обов’язкове, у цілій низці випадків, (наприклад, перед проведенням містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт та такому об’єкті, а також на його територіях чи у буферній зоні), необхідне попереднє повідомлення Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, рекомендації якого є обов’язковими до виконання[30].

Тобто, окрім запобіжників на національному рівні маємо дієві стримувальні механізми на міжнародному рівні, які сконструйовані так, щоб забезпечити захист пам’ятки культурної спадщини.

У свою чергу Російська Федерація вважає «Херсонес Таврійський» пам’яткою культурної спадщини, яка є державною власністю РФ[31]. Механізм прийняття рішень щодо такого об’єкту набагато простіший, порівняно з українським. Ряд рішень, наприклад, щодо встановлення чи зміни зони охорони Херсонесу, вимоги до містобудівних регламентів у межах територій даних зон затверджуються Міністерством культури РФ з урахуванням висновку, поданого відповідним регіональним органом[32]. Тобто, йдеться про те, що для того, щоб, наприклад, змінити розмір зони Херсонесу, яка підлягає охороні потрібно лише відповідне рішення Мінкультури РФ. Про міжнародні запобіжники не йдеться взагалі.

Важливим запобіжником, який є в Україні і відсутній у РФ – це громадянське суспільство, яке має вплив на прийняття рішень владою. Інакше кажучи, йдеться про те, що громадськість має реальну можливість впливати на прийняття рішення. Це підтверджується міжнародними рейтингами. Так, відповідно до рейтингу проведенного за підтримки USAID, Bureau for Democracy, Conflict and Humanitarian Assistance та Center of Excellence on Democracy, Human Rights and Governance у 2020 році Україна має кращі показники, аніж РФ[33].

Тобто, в Україні на прийняття рішень органами влади впливає багато запобіжників: це і багатоступеневе управління Херсонесом, і контроль на міжнародному рівні через Комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та громадянське суспільство. У Росії все це відсутнє. Як наслідок – руйнування пам’ятки державою – окупантом.

Відповідальність за порушення законодавства про культурну спадщину

Іншою проблемою захисту пам’яток культурної спадщини за російським законодавством є менші санкції за його порушення, аніж за аналогічні дії  передбачено українським законодавством.

Загалом за порушення законодавства про охорону культурної спадщини передбачена кримінальна та адміністративна відповідальність. Інші форми відповідальності в Україні та у Росії відрізняються. За українським законодавством також передбачено відшкодування шкоди та чіткий перелік фінансових санкцій для юридичних осіб[34]. За російським – вживається вкрай розмите формулювання: можливість притягнення до «інших видів відповідальності». Як наслідок, вже самі формулювання щодо відповідальності у російському законодавстві є спірними з погляду принципу юридичної визначеності. Це ускладнює розуміння того, яка ж може наступати відповідальність за вчинення протиправного діяння.

Окремі фінансові санкції у ФЗ «Об объектах культурного наследия (памятниках истории и культуры) народов Российской Федерации», так як це зробив український законодавець у ЗУ «Про охорону культурної спадщини», не передбачені. Окрім того, про додаткове відшкодування шкоди взагалі не йдеться, є лише «обов’язок відшкодувати вартість відновлювальних робіт»[35]. Тобто, за російським законодавством правопорушник має сплатити лише за роботи для відновлення пам’ятки. Вже на рівні закону закріплено вужче поняття, що передбачає менший обсяг відшкодування.

Покарання за вчинення кримінально карного діяння за російським законодавством теж менше, аніж за українським. Щодо покарання за знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини національного значення, то частини 3, 4, 5 статті 298 Кримінального кодексу України передбачає покарання до 5 років позбавлення волі, а у разі, якщо такі дії вчинені із метою пошуку рухомих предметів, що походять із об’єктів археологічної спадщини – до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого. Максимальна санкція передбачена, якщо ж знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини національного значення були вчинені службовою особою з використанням службового становища. Такі дії караються позбавленням волі до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого[36].

За Кримінальним кодексом РФ передбачена відповідальність за знищення чи пошкодження об’єктів культурної спадщини менша. У випадку знищення чи пошкодження особливо цінних об’єктів культурної спадщини РФ максимальне покарання – позбавлення волі на строк до 6 років[37].

Окрім того, у випадку, якщо відбулося порушення умов зберігання чи використання об’єктів культурної спадщини, то передбачене покарання до 2 років позбавлення волі (ст. 243.1 КК РФ)[38].

Тобто, найбільш можливе покарання за українським законодавством за знищення чи пошкодження такої пам’ятки – позбавлення волі до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, а за російським – позбавлення волі на строк до 6 років.

Доля Херсонесу у майбутньому залежить від дій як України та міжнародної спільноти. Важливо, щоб іноземні держави далі підтримували політику невизнання та не підтримували заяв Росії про те, що Херсонес – це її власність. Міжнародні організації, такі як ЮНЕСКО, ІКОМОС та відповідні інститути ЄС, також повинні брати активну участь в охороні пам’ятки для забезпечення більш ефективного її збереження. Крім того, не варто допускати передання пам’ятки Російській православній церкві. Це тільки погіршить її становище. За знищення та пошкодження Херсонесу винних потрібно притягнути до відповідальності. У цьому випадку йдеться і про індивідуальну кримінальну відповідальність осіб, які особисто причетні до руйнування Херсонесу, так і відповідальність Росії як держави. Окрім того, для України варто та далі продовжувати санкції проти Ермітажу, як органу управління Херсонесу, які президент України ввів у 2020 році строком на 3 роки[39].

Надія ВАСЬКІВСЬКА, ГО “Регіональний центр прав людини”

___________________________________

[1] Інформаційний огляд «Культурна спадщина Україна в Криму: пошкодження та знищення», ст. 5-10 http://kompkd.rada.gov.ua/uploads/documents/34034.pdf

[2] Постанова Кабінету Міністрів від 3 вересня 2009 року № 928 «Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/928-2009-%D0%BF#Text

[3] Постанова Кабінету Міністрів від 10 жовтня 2012 року № 929 «Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929-2012-%D0%BF#Text

[4] Офіційна сторінка Херсонесу Таврійського та його Хори на сайті ЮНЕСКО https://whc.unesco.org/en/list/1411/

[5] Перелік пам’яток внесених до списку Світової спадщини ЮНЕСКО на сайті ЮНЕСКО https://unesco.mfa.gov.ua/spivrobitnictvo/ukrayinski-obyekti-u-spisku-vsesvitnoyi-spadshchini-yunesko

[6] Закон України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text

[7] Див. розпорядження голови уряду РФ Дмитра Медведєва від 3 вересня 2015 року № 1721-р (https://cutt.ly/NWO6hg3) та від 12 лютого 2016 року № 206-р  (https://cutt.ly/UWO5LId), а також наказ т.в.о. Міністра культури РФ Миколи  Малакова від 8 червня 2016 року № 1279 «Про включення виявленого об’єкта культурної спадщини – пам’ятного місця «Старовинне місто Херсонес Таврійський та фортеці Чембало та Каламита» (м. Севастополь) до єдиного державного реєстру об’єктів культурної спадщини (пам’яток історії та культури) народів РФ у якості об’єкта культурної спадщини федерального значення, а також про затвердження меж його території» (https://archive.ph/BJJKJ)

[8] Указ Президента РФ «Об отнесении федерального государственного бюджетного учреждения культуры «Государственный историко-археологический музеи-заповедник «Херсонес Таврический» к особо ценным объектам культурного наследия народов Российской Федерации» № 596 от 7 декабря 2015 года, http://static.kremlin.ru/media/acts/files/0001201512070020.pdf

[9] Приказ Министерства культуры РФ от 11 января 2016 года №2 «О включении города севастополя в перечень исторических поселений федерального значения, утверждении границ территории и предмета охраны исторического поселения город Севастополь» https://rulaws.ru/acts/Prikaz-Minkultury-Rossii-ot-11.01.2016-N-2/

[10] Приказ Министерства культуры РФ от 7 июня 2021 года № 798 «О внесении изменений в приложение № 2 к приказу минкультуры россии от 11 января 2016 года № 2 «О включении города севастополя в перечень исторических поселений федерального значения, утверждении границ территории и предмета охраны исторического поселения город Севастополь» https://rulaws.ru/acts/Prikaz-Minkultury-Rossii-ot-07.06.2021-N-798/

[11] Стаття «У ЮНЕСКО відмовляються визнавати «Херсонес Таврійський» російським», від 25 лютого 2016 року, Ukrinform, https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/1972015-v-unesko-vidmovlautsa-viznavati-hersones-tavrijskij-rosijskim.html

[12] Указ Президента РФ «Об отнесении федерального государственного бюджетного учреждения культуры «Государственный историко-археологический музеи-заповедник «Херсонес Таврический» к особо ценным объектам культурного наследия народов Российской Федерации» № 596 от 7 декабря 2015 года, http://static.kremlin.ru/media/acts/files/0001201512070020.pdf

[13] Федеральный закон от 30 ноября 2010 года № 327-ФЗ «О передаче религиозным организациям имущества религиозного назначения, находящегося в государственной или муниципальной собственности» https://rg.ru/2010/12/03/tserkovnoedobro-dok.html

[14] Стаття А. Парфеновой «Дошли до Херсонеса. Зачем РПЦ легендарный крымский заповедник», «Коммерсантъ FM» от 23.01.2017, https://www.kommersant.ru/doc/3199960

[15] Так само.

[16] Так само.

[17] Стаття Е. Кравченко «Заповідні території хори Херсонеса Таврійського на межі з гірською зоною і морем», 14 липня 2020 року, Голос Криму https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/zapovidna-dilianka-antychnoi-khory-khersonesa-tavrijskoho-v-iukharynij-baltsi/

[18] Стаття Є. Самуха «Загрози втрати об’єкта світової та української спадщини «Херсонесу Таврійського» як наслідок російської окупації», 03 жовтня 2019 року, Голос Криму https://gol.martex.website/main/articles/the-threat-loss-object-world-and-ukrainian-heritage-tauric-chersonesos-as-consequence-russian-occupation.html

[19] Так само.

[20] Стаття «Російські археологи повідомили про відновлення розкопок у Херсонесі», 04 липня 2020 року, Крим.Реалії, https://ua.krymr.com/a/novyny-krymu-rosiiski-arkheolohy-vidnovliuiut-rozkopky-v-khersonesi/30705729.html

[21] Стаття «У Херсонесі біля стін Володимирського собору проводять археологічні розкопки (+фото)», 22 жовтня 2020 року, Крим.Реалії, https://ua.krymr.com/a/news-khersones-arkheolohichni-rozkopky/30907513.html

[22] Follow-up to decisions and resolutions adopted by the Executive Board and the General Conference at their previous sessions, Part I: Programme issues, C. Follow-up of the situation in the Autonomous Republic of Crimea (Ukraine), 210 EX/5.I.C + Corr., 09 October 2020, UNESCO, https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000374521

[23] Follow-up to decisions and resolutions adopted by the Executive Board and the General Conference at their previous sessions, UNESCO, 202 EX/5 Part I (L) – page 9

http://www.unesco.org/new/fileadmin/MULTIMEDIA/HQ/IOS/images/202EX5_PartII_rev.pdf

[24] Follow-up to decisions and resolutions adopted by the Executive Board and the General Conference at their previous sessions, Part I: Programme issues, C. Follow-up of the situation in the Autonomous Republic of Crimea (Ukraine), UNESCO, 2020, 210 EX/5.I.C + Corr. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000374521

[25] Follow-up to decisions and resolutions adopted by the Executive Board and the General Conference at their previous sessions, Part I: Programme issues, C. Follow-up of the situation in the Autonomous Republic of Crimea (Ukraine), UNESCO, 2020, 202 EX/5 Part I (A),

 http://www.unesco.org/new/fileadmin/MULTIMEDIA/HQ/IOS/images/202EX5_PartII_rev.pdf

[26] Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text

[27]Другий Протокол до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року ООН від 26 березня 1999 року, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_001-99#n2

[28] Указ Президента РФ «Об отнесении федерального государственного бюджетного учреждения культуры «Государственный историко-археологический музеи-заповедник «Херсонес Таврический» к особо ценным объектам культурного наследия народов Российской Федерации» № 596 от 7 декабря 2015 года, http://static.kremlin.ru/media/acts/files/0001201512070020.pdf

[29] стаття 37(3) Закону України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text

[30] Так само, частина 3 статті 37-2

[31] Частина 1 статті 50 Федерального закона РФ «Об объектах культурного наследия (памятниках истории и культуры) народов Российской Федерации (с изменениями на 11 июня 2021 года)» от 24 травня  2002 року https://docs.cntd.ru/document/901820936

[32] Так само, частина 3 статті 34

[33] Civil Society Organization Sustainability Index for Central and Eastern Europe and Eurasia, 23rd edition, october 2020, сторінка 255 https://www.fhi360.org/sites/default/files/media/documents/csosi-europe-eurasia-2019-report.pdf

[34] Стаття 43-47 Закону України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text

[35] Стаття 61 Федерального закона РФ «Об объектах культурного наследия (памятниках истории и культуры) народов Российской Федерации (с изменениями на 11 июня 2021 года)» от 24 травня  2002 року https://docs.cntd.ru/document/901820936

[36] Частини 3, 4, 5 статті 298 Кримінального Кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

[37] Стаття 243 Кримінального Кодексу РФ

http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_10699/1fb96b14cf73fbc0d19e9674dd18a7dafd6867f2/

[38] Стаття 243.1 Кримінального Кодексу РФ

http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_10699/2d7653df2115c6ff8d9cb4cfb6671867b84adf43/

[39] У травні 2020 року Президент В. Зеленський своїм указом ввів санкції проти Федеральної державної бюджетної установи культури «Державний Ермітаж» (прим. – відповідно до структури окупаційної влади, наразі Ермітаж є органом управління Херсонесу).

Указ Президента України № 184/2020, https://www.president.gov.ua/documents/1842020-33629

Херсонес. Вид на відбудований храм. Фото Ковальського А.Й.

Сім причин звільнити Крим

Деокупація і реінтеграція АР Крим і Севастополя є категоричним імперативом для української нації та має ним стати для цивілізованої частини людства загалом.  «Крим – це Україна!» –

АВТОНОМІЇ: поняття, класифікація, позитивні та негативні наслідки утворення на досвіді іноземних країн і ситуація в Україні (частина І)

У статті «Про права корінних народів та імплементація їх у законодавство України», що опублікована на сайті інформаційної агенції “Голос Криму” досліджувалось питання самовизначення корінних народів, а саме:

АВТОНОМІЇ: поняття, класифікація, позитивні та негативні наслідки утворення на досвіді іноземних країн (частина ІІ)

Як зазначалося у статті «Про права корінних народів та імплементація їх у законодавство України», зміст принципу самовизначення народів більш докладно розкривається в Декларації про принципи міжнародного права,

29 Березня 2024