2020 рік був непростим. Пандемія коронавірусу змусила скоригувати всі плани, а запроваджені Урядом обмеження значно похитнули довіру до держави та мали негативний ефект на державну політику. Державна політика з деокупації Криму не стала винятком. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі – Мінреінтеграції), яке є головним органом державної влади, що формує політику у цій сфері, не може продемонструвати високих результатів роботи за підсумками попереднього року.

Однією з головних перешкод для діяльності Мінреінтеграції, починаючи з другої половини 2019 року і майже до кінця 2020 року, була постійна зміна структури. 2 вересня 2019 року Кабінетом Міністрів було прийняте рішення про ліквідацію Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Правонаступником визначено Міністерство у справах ветеранів, яке було перейменоване в Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Через пів року, 11 березня 2020 року Уряд скасував це рішення та повернув два окремих міністерства: Міністерство у справах ветеранів України та Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. 6 травня 2020 року було затверджено положення про міністерство, на підставі якого розпочалася зміна структури. У результаті такого переформатування, зокрема, було ліквідоване управління з питань АР Крим та м. Севастополя, а тема тимчасово окупованого Криму була «розкидана» між різними структурними підрозділами.

План діяльності Мінреінтеграції на 2020 рік

На сайті Міністерства план діяльності на 2020 рік відсутній. Беручи до уваги постійний стан невизначеності та організаційну розгубленість органу державної влади в 2019-2020 рр. такий стан речей не дивує. Хоча, для державної політики це має надзвичайно руйнівні наслідки, оскільки відсутність чітких пріоритетів роботи змушує реалізовувати точкові завдання, без чіткого плану дій.

У відкритому доступі знаходиться проєкт програми діяльності Мінреінтеграції станом на 18.05.2020. Проте, оскільки терміни виконання варіюються від 2020 до 2023 рр., ймовірно це був проєкт стратегічного плану діяльності Мінреінтеграції. У будь-якому разі, інформація щодо його затвердження Віце-прем’єр-міністром – міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій відсутня.

Фактично, починаючи з другої половини 2020 року у своїй діяльності Мінреінтеграції керувалося планом пріоритетних дій уряду на 2020 рік, затвердженого 9 вересня 2020 року, за 4 місяці до завершення календарного року… Відповідно до плану дій для Мінреінтеграції було визначено загалом 35 завдань, з них 27 безпосередньо стосуються Криму. Варто зазначити, що на відміну від плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», план дій уряду містить індикатори виконання та очікувані результати, що робить його набагато більш якісним документом. Проте, 4 місяці передбачені на його реалізацію говорять самі за себе.

На сайті Мінреінтеграції опубліковано результати діяльності за 2020 рік. На підставі цього документу, інформації, опублікованої органами державної влади та з відкритих джерел, ми проаналізували результати виконання завдань, визначених для Мінреінтеграції на 2020 р. відповідно до плану пріоритетних дій Уряду у контексті тимчасово окупованого Криму. 

Аналіз виконання заходів

  • Завдання: Створення умов для надання первинної медичної допомоги на контрольних пунктах в’їзду/виїзду (термін виконання: грудень 2020 року; індикатор виконання: створено пункти надання первинної медичної допомоги на КПВВ) – невиконано.

За інформацією правозахисних організацій, на КПВВ «Чонгар» та «Каланчак» облаштовані медичні пункти, які, зокрема, проводять експрес-тестування на COVID 19[1]. Проте, на цей момент відсутнє відповідне обладнання та медичний персонал для надання повноцінної медичної допомоги. У вересні 2020 року між Мінреінтеграції та БО «100% життя» був підписаний меморандум, відповідно до якого буде створено медичні пункти на КПВВ. «Ми плануємо оснастити медпункти в сервісних центрах всім необхідним для того, щоб у людей, які перетинають лінію розмежування, був доступ до тестування на такі захворювання, як ВІЛ, туберкульоз, гепатит, COVID-19. Глобальна пандемія створила нові перешкоди для вільного доступу до медичних послуг», – сказав голова БО « 100% Життя» Дмитро Шерембей[2]. Окрім цього, 29 грудня 2020 року прийнята постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Положення про облаштування контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з них», в якій передбачено створення в сервісних зонах КПВВ аптечних пунктів, приміщень для надання медичної послуг і проведення медичного огляду.

  • Проведення інформаційної кампанії щодо переваг отримання освіти в навчальних закладах на підконтрольній Україні території (грудень 2020 року; збільшено щонайменше на 5 відсотків порівняно з попереднім роком кількість осіб, які мають бажання вступити до закладів освіти на підконтрольній Україні території) – виконано.

Мінреінтеграції у співпраці з Міністерством освіти та науки створено інформаційний портал vstup-prosto.com, на якому розміщена інформація щодо можливостей вступу мешканців ТОТ в навчальні заклади материкової України. З 20 червня по 15 вересня працювали створені міністерством освіти гарячі лінії для консультативної підтримки. Окрім цього, інформаційні кампанії проводяться фондом «Відкрита політика» у співпраці з Мінреінтеграції та Міносвіти. У 2019 році до навчальних закладів вступило 265 осіб з Криму, у 2020 – 397, що у відсоткову співвідношенні є значним зростанням (близько 50%). Проте, у абсолютних значеннях, такі результати є краплею у морі, беручу до уваги той факт, що щороку в Криму здобуває середню освіту близько 10 000 осіб.

  • Формування середньострокової політики щодо інтеграції внутрішньо переміщених осіб на основі захисту конституційних прав та залучення внутрішньо переміщених осіб до всіх складових суспільного життя (грудень 2020 року; прийнято акт Кабінету Міністрів України) – невиконано.

Зазвичай середньострокові державні політики, у зв’язку з необхідністю залучення значної кількості заінтересованих сторін, приймаються у формі стратегії та плану дій для їх реалізації. 15 листопада 2017 року Урядом була схвалена Стратегія інтеграції внутрішньо  переміщених осіб та впровадження довгострокових  рішень щодо внутрішнього переміщення  на період до 2020 року, а 22 листопада 2018 року – відповідний план заходів на її реалізацію.  Оскільки строк дії стратегії завершився минулого року, нова стратегія вже мала би бути затверджена Урядом. 30 жовтня 2020 року Мінреінтеграції оприлюднило на своєму офіційному веб-сайті проєкт Стратегії до 2023 року для публічного обговорення, яке тривало до 15 листопада. Після завершення обговорення, проєкт, ймовірно, був поданий на розгляд Уряду. На жаль, до цього моменту стратегію прийнято не було.

  • Забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб за рахунок надання місцевим бюджетам субвенцій з державного бюджету (грудень 2020 року; прийнято постанову Кабінету Міністрів України, забезпечено житлом орієнтовно 70 сімей з числа внутрішньо переміщених осіб) – виконано.

У звіті Мінреінтеграції за 2020 рік зазначено, що протягом року було розподілено 20 млн грн субвенції на придбання 84 квартир для надання житла 260 ВПО. Відповідні інформаційні повідомлення були також опубліковані на сайті Мінреінтеграції, наприклад.

  • Започаткування та реалізація спільного проекту “Житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб” в рамках Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина (грудень 2020 року; підписано Угоду та необхідні фінансові документи між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина) – невиконано.

3 червня 2020 року віце-прем’єр-міністр Олексій Резніков підписав угоду між Україною та Німеччиною щодо співробітництва в рамках реалізації проекту «Житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб». 16 листопада угода була схвалено Урядом, а 2 грудня ратифікована Верховною Радою. Фінальним актом у цьому процесі мало стати підписання договору між Мінреінтеграції та німецьким державним банком KfW, яким буде визначено порядок та умови надання коштів, порядок їх використання тощо. На жаль, фіналізувати угоду в 2020 році не вдалося.

  • Унормування процедури реєстрації фактичного місця проживання внутрішньо переміщених осіб (грудень 2020 року; подано до Верховної Ради України законопроект) – невиконано.

На цей момент фактичне місце проживання ВПО зазначається у довідці про взяття на облік ВПО. Проте, з юридичної точки зору, така ситуація створює неоднозначні проблеми, оскільки фактичне місце проживання зазначається лише зі слів переміщеної особи, без надання підтверджуючих документів. Таким чином, не підтверджується реальне право внутрішньо переміщеної особи проживати за вказаною адресою, наприклад: шляхом надання копії договору оренди квартири. Ймовірно, саме цю колізію передбачалося ліквідувати цим завданням, що, проте, не було зроблено.

  • Визначення порядку виплати грошової допомоги на здійснення соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (грудень 2020 року; прийнято постанову Кабінету Міністрів України) – невиконано.

Головними актами, якими визначено підтримку осіб, позбавлених свободи, є:

У зазначених документах не передбачено грошової допомоги на здійснення соціальної реабілітації. Натомість, передбачено організацію заходів із соціальної інтеграції та реабілітації, якими мають опікуватися відповідні органи центральної та місцевої влади. Ефективність таких заходів залишається під сумнівом у зв’язку з бюрократичними процедурами. У будь-якому разі, в 2020 році Кабінетом Міністрів не було прийнято порядку виплати грошової допомоги на здійснення соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

  • Запровадження особливого порядку застосування притягнення до адміністративної відповідальності за несвоєчасне звернення мешканців тимчасово окупованих територій із заявою про оформлення паспорта громадянина України на період окупації тимчасово окупованих територій (грудень 2020 року; подано до Верховної Ради України законопроект) – невиконано.

На цей момент процедура отримання паспорта громадянина України є тривалою та затратною для мешканців Криму з точки зори часу та фінансів. Ймовірно, що потенційне накладання штрафних санкцій за несвоєчасне отримання паспорта є однією з причин, що знеохочують кримчан отримувати документи. На жаль, відповідних законопроектів не було подано до Верховної Ради і мешканці окупованих територій до цього моменту можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності.

  • Спрощення процедури встановлення особи під час отримання паспорта громадянина України внутрішньо переміщеними особами та мешканцями тимчасово окупованих територій (грудень 2020 року; прийнято постанову Кабінету Міністрів України) – невиконано.     
  • Врегулювання питання державної процедури реєстрації фактів народження та смерті, які відбулися на тимчасово окупованих територіях (грудень 2020 року; подано до Верховної Ради України законопроект) – невиконано.

На цей момент діє судова процедура визнання документів, що підтверджують факти народження та смерті людини. На відміну від поширеної думки, взяття до уваги таких документів і навіть їх визнання не прирівнюється до визнання змін кордонів держави та не означає визнання окупаційної адміністрації. Визнання виключно документів про народження та смерті лише є способом забезпечення прав громадян України, що залишилися на окупованій території. Такий підхід не є винятком і з точки зору міжнародного права (так звані «Намібійські винятки»). Проте, судова процедура залишається надзвичайно неефективною, оскільки вимагає серйозних фінансових та часових затрат для громадян України з ТОТ, хто вирішив зареєструвати народження або смерть людини. Давно назрілим питанням залишається запровадження адміністративної процедури, коли реєстрація фактів народження та смерті здійснюватиметься відповідним органом, а не судом. На жаль, Кабінетом міністрів не було подано до Верховної Ради відповідного законопроекту. Натомість, у 2020 році народними депутатами було зареєстровано 2 законопроекти, які пропонують запровадження адміністративної процедури реєстрації фактів народження та смерті: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69230; http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69231.

  • Забезпечення фіксації порушень Російською Федерацією її зобов’язань за міжнародним правом, притягнення Російської Федерації до міжнародно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну державі Україна, її громадянам та юридичним особам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків (грудень 2020 року; прийнято акт Кабінету Міністрів України) – невиконано.

Міністерством юстиції та Міністерством закордонних справ подані низка заяв до міжнародних судів (ЄСПЛ, Міжнародний кримінальний суд ООН тощо) з метою притягнення Російської Федерації до відповідальності за триваючу окупацію Криму та вчинені порушення. Проте, чіткого механізму щодо фіксації таких дій Росії на ТОТ не розроблено.

  • Розв’язання проблеми в’їзду дітей віком 16―18 років на підконтрольну Україні територію, які не отримали паспорт України та які не були документовані паспортом громадянина України через постійне проживання на тимчасово окупованій території або в яких відсутній паспорт громадянина України у зв’язку з його втратою/викраденням (жовтень 2020 року; прийнято постанову Кабінету Міністрів України) – невиконано.

Відповідно до змін до порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, прийнятих Урядом 24 грудня 2019 року, з 9 лютого 2020 року діти віком з 14 до 16 років зможуть самостійно перетинати КПВВ за наявності паспорту України (ID картки) або паспорту громадянина України та наявності інформації про навчання в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Також було дозволено перетин адмінмежі дитини у супроводі лише одного з батьків, що раніше було проблемою. Але проблема виїзду з ТОТ дітей віком 16―18 років вирішена не була. 

  • Врегулювання порядку вчинення нотаріальних дій стосовно майна, що залишилось на тимчасово окупованих територіях, та сплати судового збору (грудень 2020 року; подано до Верховної Ради України законопроект) – невиконано.

До цього моменту Україною не дано відповіді на питання, яка доля чекає на всі договори купівлі-продажу майна та інші, які мали місце під час окупації. Проте, це питання є одним із найважливіших для більшості людей. На цей момент це питання регулюється наказом Мін’юсту від 28.03.2016  № 898/5. Проте, відкритим залишається питання щодо долі майна на окупованій території, що неодмінно має бути вирішеним на рівні Верховної Ради або Кабінету Міністрів.

  • Облаштування контрольних пунктів в’їзду/виїзду, удосконалення необхідної інфраструктури для громадян України, які перетинають лінію розмежування, створення сервісних та логістичних центрів (грудень 2020 року; якісно облаштовані три контрольні пункти в’їзду/виїзду, створено сервісні зони) – невиконано.

На жаль, із 2014 року громадяни України з окупованого Криму були змушені перетинати адмінмежу з Херсонською областю у нелюдських умовах. Це мало серйозні негативні наслідки для державної політики, оскільки саме КПВВ є вітриною вільної частини України і «лакмусовим папірцем» ставлення Української держави до власних громадян з окупованої території. Не дивлячись на встановлений термін виконання завдання, перший етап довгоочікуваної реконструкції КПВВ завершився лише 15 листопада 2019 року. Проте, до цього моменту повноцінно не функціонують сервісні зони.

  • Визначення єдиного балансоутримувача всіх контрольних пунктів в’їзду/виїзду, визначення та уніфікація вимог для облаштування режимних та сервісних зон для всіх контрольних пунктів в’їзду/виїзду, які розташовані на межі тимчасово окупованих територій, забезпечення належного та доступного транспортного сполучення між контрольними пунктами в’їзду/виїзду та населеними пунктами (грудень 2020 року; всі контрольні пункти в’їзду/виїзду передано на баланс єдиного балансоутримувача) – виконано.

Кабінет Міністрів України на своєму засіданні 28 грудня 2020 року визначив державне підприємство «Реінтеграція та відновлення», що знаходиться в сфері відання Мінреінтеграції, відповідальним за облаштування, утримання та обслуговування КПВВ на лінії розмежування та адмінмежі з Кримом.

  • Створення електронного кабінету для внутрішньо переміщених осіб з можливістю створення електронної довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, формування черги на житло, інформації про пільги, надання гуманітарної допомоги тощо (грудень 2020 року; внутрішньо переміщені особи мають доступ до електронних послуг) – невиконано.

У звіті Мінреінтеграції за 2020 рік зазначено, що з жовтня 2020 року електронна довідка ВПО доступна у мобільному застосунку «Дія», що відповідає дійсності. Проте, решта електронних послуг, перелічених у завданні, залишаються недоступними в електронній формі.

  • Розпочато розроблення механізмів перехідного правосуддя (грудень 2020 року; розглянуто міжнародний досвід, здійснено обмін інформацією з органами державної влади, проведено освітню кампанію серед стейкхолдерів) – виконано.

11 січня 2021 року Мінреінтеграції на офіційному веб-сайті опублікували проєкт закону України «Про державну політику перехідного періоду». Проєкт потребує суттєвого доопрацювання, проте, сам факт його розробки свідчить про виконання завдання.

  • Ініціювання та координація проведення заходів з популяризації історії, українських традицій, культури, літератури та мистецтва Донбасу та Криму, популяризації міжкультурного обміну (грудень 2020 року; більшість населення України, в тому числі громадяни, які проживають на тимчасово окупованих територіях, мають можливість бути дотичними до інформаційного та історичного простору України) – невиконано.

У звіті Мінреінтеграції за 2020 рік та у відкритих джерелах відсутня інформація щодо проведення таких заходів.

  • Розроблення та затвердження концепції стратегії інформаційної інтеграції України та інформаційного захисту суверенітету (грудень 2020 року; прийнято акт Кабінету Міністрів України) – невиконано.

Ані в звіті Мінреінтеграції за 2020 рік, ані у відкритих джерелах немає згадки щодо розробки зазначеної концепції. До цього моменту головним документом, який мав би забезпечити поступову інформаційну реінтеграцію Криму є ухвалена 27 грудня 2018 року Кабінетом Міністрів Стратегія інформаційної реінтеграції АР Крим та м. Севастополя. На жаль, документ виявився абсолютно недієздатним. Стратегія, реалізація якої розрахована до 2022 року, станом на початок 2021 року досі не має плану заходів з її реалізації. Отже, стратегія фактично існує лише на папері.

  • Формування комунікаційних каналів, які дозволять забезпечити донесення достовірної інформації до більшості громадян України, в тому числі тих, що проживають на тимчасово окупованих територіях (грудень 2020 року; більшість населення України, включаючи громадян, які мешкають на тимчасово окупованих територіях, мають доступ до правдивих джерел інформації) – невиконано.

Першого березня 2020 року в Україні з’явився телеканал «Дом», створений на базі іномовлення UA TV. Проте, з другої половини 2020 року акцент телеканалу зміщується у бік тимчасово окупованого Донбасу, забуваючи про Крим. Проблеми у діяльності та фінансуванні телеканалу описані в матеріалі за посиланням: https://cutt.ly/WkZz8FI. 20 січня 2021 року Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження, яким передав Мультимедійну платформу іномовлення України, до складу якої входять телеканали «Дом» та «UATV», в управління Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. У проєкті державного бюджету на 2021 рік створили нову бюджетну програму Мінреінтеграції «Забезпечення інформаційного суверенітету України, розвиток мов корінних народів, що проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь та фінансова підтримка системи державного іномовлення України» обсягом  348,8 млн грн[3]. Проте, все це демонструє спробу налагодження ефективного функціонування існуючих інструментів, що не досягли бажаного результату в попередні роки.

  • Формування інструментів щодо інформування громадян іноземних держав про події в Україні, що здійснюється у формі інформаційних повідомлень, новин, програм (передач) з використанням технічних засобів теле-, радіокомунікацій, а також впровадження інших форм діяльності, у тому числі спеціальних програм для громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях (грудень 2020 року; збільшено кількість громадян іноземних держав, які мають доступ до українського інформаційного продукту) – невиконано.

На цей момент в Україні існує один телевізійний канал, мовлення якого, зокрема, ведеться англійською мовою – UATV. Проте, на цей момент на каналі лише ретранслюються програми, зняті в попередні роки. За словами міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка: «Кабмін підтримав ініціативу створення проекту «Євроньюз Україна» у 2021 році»[4]. Заплановано, що канал має з’явитися в 2021 році.

  • Забезпечення захисту всіх суб’єктів інформаційної діяльності, які діяли на території Автономної Республіки Крим до тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя внаслідок збройної агресії Російської Федерації (грудень 2020 року; прийнято постанову Кабінету Міністрів України) – невиконано.

Ймовірно, мова йде про забезпечення діяльності та розвитку ЗМІ, що перемістилися з тимчасово окупованого Криму, серед яких, зокрема, варто виділити: 3 телеканали (Чорноморська ТРК , ATR,  Lale), 2 радіостанції (Радіо «Бриз», Meydan FM) і видання «Кримська світлиця», QHA media, «Флот України» тощо. Відповідного рішення Уряду щодо підтримки зазначених ЗМІ прийнято було. Проте, на веб-сайті Мінреінтеграції зазначено, що в 2021 році планується створення прозорого механізму фінансової підтримки телерадіокомпаній, які здійснюють мовлення на тимчасово окуповані Росією райони Донецької та Луганської областей, а також на ТОТ АР Крим і м. Севастополь[5]. Таке рішення є абсолютно слушним, беручи до уваги попередню історію підтримки окремих ЗМІ з порушенням законодавства.

  • Актуалізація переліку потенційно небезпечних та екологічно-небезпечних об’єктів, розроблення процедур реагування на порушення в екологічній сфері незаконними органами на тимчасово окупованих територіях (грудень 2020 року; актуалізовано перелік потенційно небезпечних та екологічно-небезпечних об’єктів) – виконано.

На офіційному веб-сайті Мінреінтеграції опубліковано Базу даних багатотоннажних накопичувачів рідких промислових відходів України, які знаходяться у Херсонській, Донецькій та Луганській областях, зокрема  на підконтрольних та на тимчасово непідконтрольних уряду територіях. З підприємств, що розташованих на території окупованого Криму, згадано «Кримський титан».

  • Унормування процедур надання статусу особи позбавленої особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та отримання відповідного соціального захисту (грудень 2020 року; подано до Верховної Ради України законопроект) – невиконано.

На цей момент надання статусу особи позбавленої особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та відповідного соціального захисту здійснюється за рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов’язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, що створена при Мінреінтеграції. З метою підвищення ефективності діяльності комісії в жовтні 2020 року був прийнятий регламент комісії. На офіційному веб-сайті Мінреінтеграції опубліковано, що: «Мінреінтеграції продовжує роботу зі спрощення механізму надання допомоги громадянам, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації»[6]. Але жодних змін до законодавства на цей момент запропоновано не було.

  • Розроблення та подання Кабінетові Міністрів України законопроекту щодо особливостей функціонування Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (грудень 2020 року; подано до Верховної Ради України законопроект) – невиконано.

Питання функціонування реєстру осіб, зниклих безвісти, створеного відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», регулюється постановою Уряду «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Не дивлячись на це, реєстру до цього моменту фактично не існує, що зумовлено відсутністю фінансування. В Указі Президента України № 495/2020 від 11 листопада 2020 року Кабінету Міністрів доручено забезпечити належне функціонування реєстру. Варто зазначити, що питання може бути вирішеним на рівні Кабінету Міністрів. Необхідність подання законопроєкту до Верховної Ради, ймовірно, пояснюється потребою докорінного оновлення згадуваного Закону, в якому: не згадується ТОТ АР Крим та м. Севастополь, закладені законодавчі колізії, що не дозволяють належним чином організувати роботу Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин тощо. На жаль, відповідний законопроект не був поданий до Верховної Ради.

  • Формування пропозицій щодо застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до фізичних осіб, відповідальних за збройну агресію проти України, в тому числі проти суден Військово-Морських Сил, а також тих, хто причетний до грубих порушень прав людини щодо громадян України, які незаконно з політичних мотивів утримуються та переслідуються на окупованій території Автономної Республіки Крим, на території Російської Федерації, а також грубих порушень прав людини щодо громадян України, які є заручниками незаконних збройних формувань в окремих районах Донецької та Луганської областей (грудень 2020 року; прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України) – виконано.

У звіті міністерства за 2020 рік зазначено: «Схвалено Урядом та подано на затвердження РНБО 2 пакети санкцій». Також Кабінетом Міністрів було запропоновано Верховній Раді запровадити санкції проти Уругваю за відкриття консульства на території окупованого Криму. Відповідне рішення парламенту було прийняте 2 лютого 2021 року. Окрім цього, міністерством зібрано інформацію щодо осіб, причетних до акту збройної агресії  на судна Військово-морських сил України (які були взяті в полон силовиками РФ 25 листопада 2018 року в Керченській протоці).

  • Підвищення ефективності української санкційної політики шляхом розроблення та внесення змін до законодавства про санкції, зокрема в частині визначення національного координатора питань, пов’язаних із санкційною політикою (грудень 2020 року; продовжено та посилено санкційний режим) – невиконано.

Про недосконалість санкційної політики України написано вже багато, починаючи від неефективності процедур до відсутності єдиного органу державної влади, відповідального за реалізацію санкційної політики. Дізнатися про це детальніше можна з багатьох матеріалів на цю тему, зокрема: https://voicecrimea.com.ua/main/articles/the-sanctions-call-for-ukraine.html.  Не дивлячись на те, що вже давно розроблено необхідні зміни з метою покращення санкційної політики, до цього моменту зусилля влади спрямовується лише на проведення круглих столів та комітетських слухань, без подальшого реального вдосконалення політики. Тому, на жаль, на цей момент Україна залишається непослідовною, вимагаючи посилення санкційного режиму у наших міжнародних партнерів і одночасно відмовляючись підвищувати ефективність власної політики.

Висновки

Всього планом дій Уряду на 2020 рік для Мінреінтеграції було визначено 35 завдань, з них таких, що безпосередньо стосуються Криму – 27.

Результати виконання визначених завдань:

виконано – 6

невиконано – 21

Таким чином, результати виконання завдань говорять самі за себе. Але варто підкреслити, що Мінреінтеграції також розпочато реалізацію важливих ініціатив, які не знайшли відображення в плані дій Уряду на 2020 рік. Наприклад:

  • підготовлено проєкт Концепції розвитку та популяризації кримськотатарської мови на період до 2032 року[7];
  • розпочато перемовини з компанії Duolingo, яка є найпопулярнішою платформою для вивчення іноземних мов у світі, щодо започаткування курсс з вивчення кримськотатарської мови на базі їх сервісу[8];
  • включення кримськотатарської мови у сервіс google translate;[9]
  • впровадження віртуальних мобільних номерів для мешканців ТОТ, що може потенційно значно спростити отримання онлайн-послуг мешканцями окупованих територій[10].

Іван КРИМСЬКИЙ

____________________________________________

[1] https://krymsos.com/news/chi-roblyat-testuvannya-na-covid19-na-kpvv-z-krimom—–rezultati-perevirki-krimsos-infografika-/

[2] https://ua.krymr.com/a/news-adminkordon-testuvatymut-krymchan-na-vil-i-covid-19/30831740.html

[3] https://detector.media/rinok/article/180916/2020-09-23-proiekt-byudzhetu-na-2021-rik-optymizm-dlya-mediynoi-ta-kulturnoi-sfer/

[4] https://glavcom.ua/country/incidents/v-ukrajini-mozhe-zyavitisya-kanal-euronews-koli-ta-skilki-koshtuvatime-717757.html

[5] https://mtot.gov.ua/ua/minreintegraciii-zabezpechit-pidtrimku-bilshoii-kilkosti-movnikiv-na-timchasovo-okupovani-teritoriii-doneckoii-ta-luganskoii-oblaste-i-krim

[6] https://mtot.gov.ua/ua/mijvidomcha-komisija-vstanovila-viplati-sche-24-om-ukraiinskim-gromadjanam-nezakonno-pozbavlenim-voli-rf

[7] https://mtot.gov.ua/ua/minreintegraciii-pidgotuvalo-proekt-koncepciii-rozvitku-ta-populjarizaciii-krimskotatarskoii-movi

[8] https://mtot.gov.ua/ua/minreintegraciii-zvernulosja-do-platformi-duolingo-z-propozicieju-zaprovaditi-kurs-z-vivchennja-krimskotatarskoii-movi

[9] https://mtot.gov.ua/ua/minreintegraciii-prosit-google-vkljuchiti-krimskotatarsku-movu-u-servis-google-translate

[10] https://mtot.gov.ua/ua/minreintegraciii-vivchae-mojlivist-vprovadjennja-virtualnih-mobilnih-nomeriv-dlja-meshkanciv-tot

SHARE