Між тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і тимчасовою окупацією окремих районів Донецької і Луганської області є багато відмінностей, проте у цій статті я б хотів звернути увагу лише на одну – в Донецькій та Луганській областях Російська Федерація окупувала лише їх частину – це окремі райони, перелік яких затверджено Указом Президента  відповідно до Закону України].

У цьому словосполученні “окремі райони” зашифровано велику кількість значень, наслідків, що мають практичне значення.

Організація влади в Україні побудована на поділу території держави на окремі самостійні, в плані організації і діяльності місцевих органів державної влади та самоврядування, просторові одиниці. Державна політика України у сфері місцевого самоврядування спирається на інтереси жителів територіальних громад і передбачає децентралізацію влади. Тобто, передачу від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності. Суть цієї політики дуже проста – кожен мешканець села чи міста має право на сучасну медицину й освіту, доступні та якісні адміністративні, комунальні, соціальні послуги, гарні дороги, чисті й освітлені вулиці, для чого цій адміністративно-територіальній одиниці надається відповідні повноваження і кошти. Отже, мешканець населеного пункту для отримання будь-яких послуг звертається до органів влади своєї адміністративно-територіальної одиниці. У свою чергу органи влади акумулюють гроші і витрачають їх на мешканців своєї адміністративно-територіальної одиниці.

Сучасна територіальна організація влади в Україні не лише забезпечує створення і підтримку повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг, а й є елементом становлення інститутів прямого народовладдя, коли мешканці адміністративно-територіальної одиниці самостійно приймають важливі для всієї громади рішення, в тому числі, обирають свої органи влади, які відповідальні перед громадою.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь це дві самостійні адміністративно-територіальні одиниці України, які повністю окуповані Російською Федерацією. Після окупації органи державної влади та місцевого самоврядування в Криму не здійснюють свою діяльність, а в інших регіонах України їх діяльність не відновлена. Вся сукупність громадян України, що проживають на території окупованих АР Крим та м. Севастополя, чи виїхали з них в інші регіони України, наразі як громада не є елементом механізму держави. І якщо мешканці окупованих районів Донецької та Луганської областей продовжують бути включені в механізм держави, оскільки мають органи державної влади та місцевого самоврядування Донецької та Луганської областей (зокрема, відповідні військово-цивільні адміністрації)[1], то кримчани з цього процесу виключені повністю.

На відміну від громадян України з тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей кримчани своїх місцевих органів влади не мають і залишаються “чужі серед чужих” на окупованому півострові та “чужі серед своїх” в інших регіонах. Херсонська, Запорізька, Миколаївська області є територіально близькими до окупованого Криму, але вони як і  будь-яка інша область України створюють і забезпечують повноцінне життєве середовище саме для мешканців своєї громади.

Співкоординатор руху “Євромайдан-Крим” Андрій Щекун неодноразово висловлював пропозицію створити Уряд Криму у вигнанні (екзилі) за аналогією Уряду Української Народної Республіки (УНР) в екзилі, що був створений і працював за межами України в зв’язку з захопленням УНР більшовиками та утворення УССР. Діяльність Уряду УНР в екзилі визнана Україною на рівні закону. 24 серпня 1992 останній Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк урочисто передав грамоти, заяви, президентські Відзнаки (клейнода-хрест гетьмана Івана Мазепи), президентську печатку і прапор першому всенародно обраному Президентові України Кравчуку Леоніду Макаровичу, таким чином засвідчивши, що незалежна Україна є прямою правонаступницею Української Народної Республіки.

Підтримував ідею створення Уряду Криму в екзиці і нинішній депутат Верховної Ради України Богдан Яременко: «…ми повинні створити перш за все для підсилення власних можливостей систему менеджменту кримської кризи, якої поки немає в Україні. Йдеться, зокрема, про створення системи органів влади. У нас повинен бути кримський уряд в екзилі, кримський парламент в екзині»,зазначав дипломат в 2016 році.

Проте ідея поки не знайшла підтримки в українському політикумі. Хоча варто визнати, що і ґрунтовних обговорень цієї пропозиції наше суспільство ніколи не продукувало. Всі міркування залишалися (і залишаються) на рівні обміну коментарями в медіа та соціальних мережах, що безумовно не свідчить про існування виважених підходів до формування державної політики по Криму.

Менше з тим, орган чи інституція, яка безпосередньо і виключно реалізує політику щодо тимчасово окупованого Криму, і виступає в певному сенсі такою точкою “входу-виходу” для кримчан в Україні не створена.

Чи є рішення?

На мою думку цю функцію могла б виконувати спеціальна державна установа, створена за логікою Українського культурного фонду – Фонд реінтеграції “Крим” (далі – Фонд) – державна установа, яка за рахунок бюджетних коштів та коштів іноземних партнерів України і приватних донорів реалізує державну політику щодо тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Діяльність такого Фонду має відбуватися на підставі та в межах спеціальної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України, як вищим органом виконавчої влади України, підготовленої центральним органом виконавчої влади, відповідального за формування державної політики щодо тимчасово окупованих територій (наразі це Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окуповних територій), погодженої іншими заінтересованими органами державної влади України.

Отже, джерела формування коштів та майна Фонду:

  • Кошти державного бюджету (гроші, передбачені в бюджетній програмі на реалізацію заходів з реінтеграції населення, відповідно до підпункту 6 пункта 5 постанови КМУ  від 18.04.18. р. № 328).
  • Добровільні внески урядів (зокрема підтримка урядів країн, які є підписантами Будапештського меморандуму), агентств та установ зарубіжних країн, міжнародних фінансових та інших організацій, у тому числі, у формі цільових грантів.
  • Добровільні внески фізичних та юридичних осіб, у тому числі нерезидентів України.

Україна вже має бюджетну програму, в межах якої на 2020 рік було передбачено біля 20 млн. гривень на “здійснення заходів з реінтеграції населення тимчасово окупованих територій” (схожа сума була закладена на зазначені заходи і в Державному Бюджеті на 2019 рік). Щороку гроші, передбачені на заходи з реінтеграції, Міністерством з питань реінтеграції, відповідальним за цю бюджетну програму, не використовуються і повертаються до Державного Бюджету України.

Для міжнародних партнерів України, які весь час з моменту окупації Криму реалізують в Україні велику кількість різних грантових програм, видається логічним мати єдину інституцію, через яку в партнерстві з Україною реалізовувати єдину спільну політику щодо окупованого півострову.

Єдина інституція, програми якої фінансувалися би і Україною, і міжнародними партнерами має суттєві переваги – дозволяє консолідувати зусилля всіх країн, чим було б досягнуто посилений (синергійний) ефект вкладених зусиль, також дозволяє уникати дублювання, здійснювався би посилений фінансовий контроль – цим всим можна було б досягти більшої ефективності реалізації політики щодо окупованого Криму.

Діяльність Фондупідтримка як на конкурсній основі (грантова підтримка) так і поза конкурсній (цільова підтримка) заходів, що направлені на реінтеграцію населення, яке проживає на території тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та тих, хто вимушено перемістився в інші регіони України.

Які напрямки діяльності Фонду реінтеграції “Крим”? 

По-перше, це підтримка громадських організацій, діяльність яких направлена на реінтеграцію людей та повернення територій; реалізацію та захист прав дітей, молоді з тимчасово окупованого півострову; прав ув’язнених осіб, та інших осіб, що підлягають посиленому захисту; підтримка реалізації будь-яких культурних, освітніх та інших гуманітарних ініціатив. Наприклад, в межах цього напрямку підлягає фінансуванню створення анонсованого раніше опорного центру дистанційної освіти в Херсоні для дітей з Криму, державне фінансування підготовчого (нульового) курсу для вступників з Криму, фінансування програм з психологічної та соціальній адаптації вступників з тимчасово окупованого Криму.

По-друге, це підтримка переміщених засобів масової інформації (далі – ЗМІ), що виробляють контент, спрямований на мешканців тимчасово окупованого півострову, на інформування українського суспільства та міжнародної спільноти про ситуацію в/та навколо Криму:

Вироблення контенту (фото, відео, аудіо, друковані матеріали) на культурологічну, історичну, соціально-економічну, політичну тематику:

  • інформування населення, що проживає на ТОТ, про можливості отримати публічні послуги в інших регіонах України;
  • інформування про формування та реалізацію політики держави щодо населення на ТОТ та тимчасово окупованих територій;
  • формування суспільного переконання у невідворотність звільнення Криму, відновлення територіальної цілісності України;
  • створення матеріалів, що направлення на висвітлення історії українського Криму (історичні факти щодо сформованих, сталих зв’язків Кримського півострова з іншою територією України);
  • вироблення матеріалів про сьогодення Кримського півострову, про негативні наслідки та вплив від окупації як на свідомість кримчан, їх життя, так і на соціально-економічний, політичний стан регіону.

Вироблений переміщеними ЗМІ медійний продукт, зокрема буде використовуватися для організація та проведення публічних заходів України як в різних регіонах України, так і на міжнародних майданчиках. Наприклад, фотовиставки та інші візуальні матеріали щодо системних порушень прав людини на окупованій території, знищення  культурної спадщини України в Криму, негативні наслідки окупації в екологічній та інших сферах життя Кримського півострову.

Фінансування переміщених кримських ЗМІ в межах однієї програми дозволить створити однакові рівні умови доступу до державного фінансування всім кримським медіа, уникнути фінансування окремих медіа в ручному штучному режимі, що відповідатиме справедливим очікуванням суспільства та самих ЗМІ. За рахунок формування гнучкого переліку програм, що можуть бути підтримані Фондом, кожне медіа матиме можливість отримати фінансування саме таких програм і напрямів, що є для них унікальними. Конкуренція в межах програм посилить якість контенту.

По-третє, це фінансування проведення публічних заходів щодо ситуації в/та навколо Криму різних рівнів – місцевих, національних, міжнародних, зокрема підтримка кримських конкурсів та фестивалів, які виїхали з Кримського півострову і наразі проводяться в інших регіонах України.

Четвертий напрямок. Окремий самостійний напрямок, який необхідно виділити – це підтримка вироблення будь-якого контенту, який стосується культивування теми невідворотності повернення Кримського півострову, популяризує важливі події, зокрема історичні, та створює чітке розуміння сталого нерозривного столітнього зв’язку півострову з іншими регіонами України.

П’ятий напрямок – це фінансування наукових досліджень щодо ситуації в/та навколо Криму, які в подальшому стануть фундаментом для створення стратегічних матеріалів, що максимально сприятимуть реінтеграції людей та територій, звільненню українського півострова від російської навали.

Шостий напрямок – це фінансування програм розвитку культури, мови, відновлення історичної пам’яті корінних народів України (кримськотатарського народу, караїмів та кримчаків).

Час  – це дуже дорогий, але неймовірно потужний ресурс, який, нажаль, в питанні реінтеграції мешканців тимчасово окупованих територій працює проти України. Тому бездіяльність органів державної влади дорівнює відмові держави від окупованих територій. Для нейтралізації негативних геополітичних наслідків нам необхідно не просто діяти, а бути проактивними, аби утримати темпи розвитку ситуації в/та навколо Криму.

З іншого боку прагнення українського суспільства до звільнення півострову та прагнення українських громадян, що проживають на тимчасово окупованих територіях, мають бути синхронізовані саме державою.

Фонд реінтеграції “Крим” і є той хаб, де стикається приватне і державне, особисте і суспільне, національне та міжнародне. Фонд реінтеграції “Крим” – це місце де синхронізуються очікування, можливості та потреби українського народу.

Фонд є ключовою інституцією реалізації державної політики щодо тимчасово окупованого Криму та єдиною точкою розподілу фінансових ресурсів як України, так і міжнародних партнерів, що дозволить здійснювати збалансовану виважену і контрольовану державну політику щодо тимчасово окупованої території Кримського півострову.

Сергій МОКРЕНЮК,

керівник аналітичного напрямку РЦПЛ

__________________________________

[1] Прим. автора – До складу Донецької області входить 18 районів, з яких окуповані 5.  До складу Луганської області входить 18 районів, з яких окуповані – 6.

 

SHARE