Сергій Мокренюк: Україна впевнено тримає позиції, щодо того, що Крим є українським

Вітаю! Ви слухаєте Перший канал Українського радіо. В ефірі передача “Голос Криму”. Сьогодні ми говоримо з кримчанином Сергієм Мокренюком, який був одним з координаторів громадського руху «Євромайдан – Крим». Вітаю вас!

Доброго дня!

Ви понад рік виїхали з Криму, як тут складалося ваше життя?

В цілому, позитивно. Бо в мене завжди є можливість вибору. Вибору де жити, як заробляти гроші, де навчати своїх дітей. Важко завжди, але не важко, коли ти впевнений у своїй правоті. Після переїзду я працював адвокатом, як і в Криму, певний час на волонтерських засадах, інколи це була робота, за яку платили. Проводив тренінги – ділився тим, чим знаю.

Я ніколи не хотів жити в Києві, я завжди хотів жити в Криму. Але так сталося і я радий, що є така можливість. Тут інший склад культури, інше ставлення до того, як відпочивати, як проводити вільний час. Я купив самокати для своїх дітей і ми щовечора ходимо з дітьми в парк. І нам добре, бо коли вони відпочивають від катання, на них катаюся я. Для нас, це спосіб відпочити всією родиною.

Зараз у вас новий етап – ви працюєте у Генпрокуратурі, розкажіть про це.

З квітня цього року я працюю в управлінні з розслідування корупційних злочинів скоєних посадовими особами, що займають особливе становище, тобто, це  – народні депутати, міністри, заступники міністрів. Провадження, які знаходяться в роботі нашого управління стосуються високопосадовців та скоєних ними корупційних злочинів, де мова йде про мільйони, десятки мільйонів.

А якісь позитивні історії успіху можете розповісти?

Наприклад, за поданням нашого управління було знято депутатську недоторканість з народного депутата України Мельничука. Генпрокуратура, звісно, дуже авторитарний совковий орган. Але все одно втілюються нормальні практики.

Про Крим. Коли будемо повертати, як це будемо робити?

Ми зараз повертаємо. Кожен день, коли ми щось робимо в своєму житті, навіть, нормально виконуємо роботу, виховуємо дітей. Це один з необхідних варіантів. Ми виходимо на інший якісний рівень життя і ставлення один до одного.

Інший шлях – це державна машина. Вона стара, повільна, її треба ламати. Але вона поламається з часом. Зараз ми маємо класний приклад Одеської ОДА, де на посади очільників РДА проводиться конкурс. Відкрито, і проводять його авторитетні особи.

Кримчани зараз повинні розуміти, що вони в окупації, і Україна фізично й економічно не може розмовляти з позиції сильного. Але наша держава впевнена і тримає позиції, щодо того, що Крим є українським.

Тарас Шамайда: «Українська мова сприяє формуванню опору людей до ворожої пропаганди»

В ефірі першого каналу Українського радіо програма «Голос Криму». З вами ведуча Людмила Боженко та гість студії – співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда.
Говоримо про висновки, яких дійшли експерти після збору інформації та проведення аналізу щодо використання української мови у всіх сферах суспільного життя українців в регіонах країни. Про те як русифікація вплинула на окупацію частини країни, про те, що українська мова дедалі більше зникає з періодичних видань, продовжує тривати повзуча русифікація. А також про необхідність скасування мовного закону «Ківалова-Колісніченко».
«Було цікаве дослідження Київського міжнародного інституту соціології» і також дослідження групи «Рейтинг», які проведені у кінці 2014 на початку 21015 року. І от аналіз, які зробили соціологи під час досліджень він виявляв залежність між мовою, якою говорять респонденти та впливом російської пропаганди на їх думку. Виявилась така закономірність, що російськомовні люди, нажаль, загалом більш сприятливо сприймають російську пропаганду. Виявилося, що 38% російськомовних респондентів з усіх опитаних позитивно сприймають і підтримують такі тези як: «Україна сама винна у війні», «Америка сама зробила Майдан» і т.д. В той же час позитивно ці тези сприймає лише 15% людей, які говорять українською мовою. Коли ми з вами сьогодні глянемо на карту захоплених Росією територій, то побачимо, що захоплені саме ті території, де домінувала російська мова і проросійські настрої загалом. Але це жодною мірою не означає, що ми повинні гірше ставитися, чи вважати людьми другого сорту наших російськомовних співвітчизників. Ми просто повинні розуміти, що українська мова сприяє і формуванню цілісного інформаційного простору, і формуванню опору людей до ворожої пропаганди».
Ви вже не перший рік проводите подібні дослідження. Розкажіть про тенденції, позитивні та негативні моменти.
«Тенденція не дуже втішні. По-перше, зберігається значна зрусифікованість теле-, радіо простору. На провідних телеканалах країни присутність російської мови в ефірі складає 44%, ще 26% – це двомовні ефіри в стилі Штепселя і Тарапуньки, і суто української мови, разом з усіма фільмами, це лише 30%»
Далі слухайте:

Ольга Скрипник: «Якщо людина в Криму висловлює проукраїнську позицію, то вона позбавлена права на захист»

В ефірі Першого каналу Українського радіо програма «Голос Криму». З вами ведуча Людмила Боженко та гість студії –  керівник Центру громадянської просвіти «Альменда», Ольга Скрипник.

Говоримо про поїздку правозахисниці до Страсбургу на літню сесію Парламентської Асамблеї ради Європи. Зокрема, про здобутки української делегації  щодо Криму. А також про те, як працюється сьогодні в Криму правозахисникам, які вироки виносить «кримська Феміда» та про необхідність створення з боку української влади можливості для кримчан, у разі небезпеки, або переслідування, терміново евакуюватися з окупованого півострову.

Ця сесія здебільшого була присвячена подіям в України, де питання Криму, можна сказати, було найактуальнішим. На цій сесії було прийнято дві резолюції, які стосуються Російської Федерації у контексті конфлікту з Україною. Перша – стосується повноважень РФ в Асамблеї ради Європи, і тут варто зазначити, що ще у січні була прийнята резолюція, яка позбавила голосу делегацію Росії і ПАРЄ, цього ж разу вирішувалося питання повноважень російської делегації. Власне не лише повноважень, а ролі та відповідальності Росії за те що коїться зараз в Україні. Саме ця резолюція підкреслила, що Росія має пряме відношення до військового конфлікту в Україні. Варто зазначити, що раніше говорили про те, що там є ЛНР та ДНР – терористичні озброєнні формування. А зараз вже дуже чітко і в обох резолюціях говориться не лише про присутність проросійських бойовиків, терорист,  у документі читко прописано, що приймають з збройному конфлікті участь російські військові.

Щодо Криму, то,  по-перше, у резолюції чітко зазначено, що Росія має відношення до інтервенції на сході країни та не законне приєднання Криму, як частини України. У резолюції також є чітка вимога до Росії відмінити незаконну анексію Криму.

У рішенні ПАРЄ говориться про те, щоб Росія допустила на окупований півострів представників міжнародних моніторингових місій з прав людини. На скільки реально виконання такої вимоги?

Можна сказати, що Росія допускає такі місії, але тільки якщо вони на пряму звернуться до МЗС Росії. Зокрема там вже протягом півтора року працює Кримська польова місія з прав людини (надалі КПМ), які я також представляю. Але нам треба щоб в Криму були і інші місії, адже присутність КПМ є для нас, її представників небезпечним, оскільки ми там єдині.  В окупованому Криму вже побував Комісар з прав Європи Нілс Мужнієкс, але після його доповіді в Раді Європи був серйозний конфлікт, оскільки Росія була не згодна з текстом доповіді по Криму, яку він оприлюднив. Нещодавно в Криму побувала турецька делегація, вже є їх доповідь, у якій вони визнають незаконність дій Росії щодо Криму, визнають порушення прав людини на півострові.

Але для більшості міжнародних структур – це дуже часто має політичний характер. Вони бояться, що якщо вони поїдуть з формального дозволу Москви до окупованого півострова, то тоді вони начебто визнають анексований Криму, але якщо чесно, з точки зору прав людини, нам важливо щоб вони туди потрапили і говорили, писали у своїх доповідях правду про те, що відбувається в Криму.

Далі слухайте:

Довідка: Щоп’ятниці о 18.00 в ефірі Першого каналу Українського радіо виходять програма «Голос Криму».Мешканці Криму можуть слухатинас на середніх хвилях на частоті 549 КГц.

Радіопрограма «Голос Криму». Ганна Андрієвська: «У Криму, днями, через мою статтю, батька 5 годин допитувало ФСБ»

Доброго здоров’я, шановні слухачі. Найближчі 20 хвилин в ефірі програма «Голос Криму». У студії ведуча Олена Халімон, а моїм гостем є кримська журналістка Ганна Андрієвська.

Аню, нещодавно ви відмовилися від ордена «За заслуги», який є відзнакою Президента України і сказали, що прийняти цю нагороду означає визнати себе заслуженiшою за iнших. Можливо, ви насправді його заслужили?

Я не думаю, що журналістська робота заслуговує на якісь відзнаки від влади. Можливо, є сенс приймати нагороди від громадських організацій, активних людей, які запроваджують відзнаки. Але журналіст має залишатися журналістом, тобто незалежним від влади. Тому,  я не вважаю, що заслужила орден «За заслуги» від влади.

Ганно, у Криму ви маєте статус підозрюваної у кримінальній справі, через вашу статтю про волонтерів батальйону «Крим». Вас звинувачує місцева псевдовлада у публічних закликах до вчинення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності РФ. У березні в квартирі ваших батьків ФСБ провело обшук. Згодом українська прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо незаконності обшуку в квартирі. Наразі розслідування триває. Щось за цей час змінилося у цій справі?

Слідчі дії в цій кримінальній справі продовжуються, тиск на моїх рідних теж продовжується. ФСБ, знову, другий раз викликало на допит мого батька. Це було днями.

Про що вони запитують?

Запитують про те, де я знаходжуся, де я працюю, які статті пишу. Намагаються встановити чи та стаття, про волонтерів батальйону «Крим» є моєю статтею. Я от ніяк не зрозумію, як можна питати у людей, які знаходяться в Криму про мою діяльність, яка здійснюється на території материкової України. Батьки цього не можуть знати. Я думаю, що ФСБ теж розуміє, що вони не володіють цією інформацією, але задля того, щоб здійснювати тиск, вони допитують по 5 годин, здійснюють моральний тиск.

Окрім того ФСБ не має права здійснювати процесуальні дії щодо мене, оскільки я громадянка України, яка не брала російський паспорт, і не збираюся цього робити. По – друге, стаття, яка спричинила цю кримінальну справу готувалася на материковій Україні, в Києві, публікувалася вона у виданні, яке має реєстрацію Міністерства юстиції України. Якщо говорити мовою слідства, то «злочин був скоєний на території України, за підтримки українських медіа, а не кримських чи російських».

За логікою окупаційного ФСБ, до кримінальної відповідальності можна притягати усіх журналістів, де б вони не знаходилися, але, які пишуть про те, що Крим – це територія України. І ці журналісти теж підпадатимуть під статтю «сепаратизм». Насправді, наш ефір теж може трактуватися як порушення територіальної цілісності РФ, хоча ні міжнародне, ні українське право цього не визнає.

Наскільки я зрозуміла, найближчим часом до Криму ви не поїдете?

Звісно, що ні, адже я думаю, що будь-яка твереза людина хотіла б відсидіти 5 років за злочин, який вона не скоювала.

Повна розмова ТУТ.

Радіопрограма «Голос Криму»: Чи готова Україна приймати кримських випускників?   

У студії першого каналу українського національного радіо ведуча радіопрограми «Голос Криму» Людмила Боженко та гість студії – експерт-аналітик з питань освіти Центру громадянської освіти «Альменда»  Олег Охредько.

Тема розмови: провальне ЗНО для кримських дітей, оскільки тільки 64 кримські школярі змогли прийняти в ньому участь, ставлення Росії та України до  випускників з окупованого півострову. Також говоримо про Закон України, що був підписаний Президентом України 14 травня цього року, який дає можливість на пільгових умовах кримчанам вступати до українських навчальних закладів різного рівня акредитації. А також про декомунізацію в освітньому просторі, як можливість повернення  Криму.

 Процес участі у зовнішньому оцінюванні був надто складним для тих, хто бажав би його пройти, вже на стадії отримання атестату українського зразка. Та й умови вступу до вишів були набагато привабливішими з російської сторони.

 

«Для того, щоб отримати атестат необхідно було стати екстерном. Треба було прикріпитися до певної школи на материку, потім адміністрація школи повинна була перевірити рівень знань випускника з певних предметів. У дитини  в атестаті є тільки російські оцінки, а відповідно останнього листа МОН жоден документ з Криму не визнається. Тому адміністрація школи повинна була перевірити рівень знань учнів з тих предметів, з яких у них не має оцінки, тобто, у нашому випадку, з усіх. В атестаті не менше 18 предметів. Дитина мусила пройти перевірку на знання всіх цих предметів – здати 18 екзаменів. Не всі на це ідуть – це по-перше, а по-друге, нажаль, – це дуже велика корупційна складова, адже все відбувається в середині закладу. Транспортна проблема та умови отримання атестату українського зразка призвели до того, що діти просто не їдуть до України. Натомість у них є приклад Росії.  На сьогоднішній день в Криму біля 16 тисяч випускників для яких подовжено експеримент, який Росія проводила минулого року. Кримські діти на вибір можуть, або здавати єдиний державний екзамен, або ж їхати до вибраного закладу і здавати там екзамени, чи проходити співбесіди. На сьогоднішній день для кримських випускників зарезервовано біля 18 тисяч бюджетних місць, це на 16 тисяч випускників. Цього року спробували свої сили біля однієї тисячі кримчан, які прийняли участь в ЄД. Тепер ці діти мають можливість поїхати в любий вищій навчальний заклад Росії і є усний наказ Міністра освіти Росії про те, що як тільки у майбутніх абітурієнтів виникають проблеми, вони телефонують до освітнього відомства і ці проблеми миттєво вирішуються.

Що зробила Росія та Україна для того, аби забрати до своїх вишів кримських дітей.

Підсумовуючи можна сказати, що Росія намагається усім силами притягнути до себе кримчан. Дуже багато вишів найбільших міст Росії, такі як Санкт-Петербург, Москва, Новосибірськ, отримують кримчан. Адже їх там забезпечують не лише державними місцями, а й гуртожитками. Не забуваймо ще є ще кримські виші, куди можна вступати без ЄД. Ще один факт, минулого року Росія дозволила повернутися на навчанням всім студентам, які були відраховані, на бюджетну основу. Тобто Росія намагається затягнути усіма силами учнів з кримських шкіл, щоб тільки вони навчалися в Росії.

А Україна, з іншої сторони, практично нічого не робить.

Що сьогодні МОН України повинно зробити сьогодні, аби наступного року ЗНО для кримчан не було таким провальним?

Перше – створити умови для дистанційної освіти. Ми вже зверталися з цим проханням до міністерства і нам повідомили, що буде тяжко провести ідентифікацію дитини з Криму на відстані. Натомість представники комп’ютерних фірм запевнили нас, що на сьогоднішній день ідентифікувати людину дуже просто, адже є скап та багато чого іншого. У нас є Міжнародна школа, яка може провести не тільки дистанційну освіту, а може провести і дистанційні екзамени.

Друге – потрібно йти на зустріч громадянам України, а випускники кримських шкіл – це наші громадяни, і довіряти їм.  Потрібно надати можливість дітям вільно пересуватися по території України та навчатися на державній основі у вишах. Потрібно також забезпечити гуртожитком, стипендією, для підтримки, адже фінансові потоки з окупованим півостровом у нас закриті.

Радіопрограма «Голос Криму»: гість студії – історик Сергій Громенко

У студії Першого каналу Українського  радіо ведуча радіопрограми «Голос Криму» Людмила Боженко та гість студії – заступник начальника управління Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, Сергій Громенко.

Темою розмови став прийнятий 9 квітня цього року Закон України про декомунізацію, а також,  яким чином цей закон буде впроваджуватися в життя на анексованому півострові.

Наразі навколо Закону багато розмов та дискусій щодо його доцільності та вчасності. Хотілося б почути вашу думку з цього приводу?

Важко було б уявити, що я, представляючи інститут, який був розробником цього законопроекту сказав би щось проти того, що він є не потрібний, чи не на часі. Насправді подібний закон повинен був бути прийняти ще років 20 назад. Але ми розуміємо, що компроміс між націонал-комуністами і націонал-демократами, наслідки якого не подолані і до сьогоднішнього дня, був на перешкоді такому процесу.

Коли ми кажемо про те, що цей Закон є унікальний, чи суперечливий я раджу всім  звернутися до прикладу та досвіду післянацистської Німеччини, коли майже у примусовому порядку, з державним притиском були демонтовані всі пам’ятні знаки, перейменовані всі вулиці і, навіть більше того, з залізних хрестів, які отримували ветерани вермахту були зняті свастики і колишні вояки отримували фактично нові ордени і нічого страшного тут не було, а  Німеччині цей весь процес пішов на користь.

Я вірю, що через 20 років цей день однозначно буде визнаний переламним в пострадянській історії України і закони «чистого четверга» будуть означати важливу віху на шляху українського парламентаризму.

Згідно з Законом процес декомунізації повинен відбуватися у всіх регіонах України і для окупованого Крим виключень не має. Зрозуміло, що цим питанням не буде займатися так звана кримська влада, яка навпаки зараз дуже наполегливо і заповзято намагається повернути в життя кримчан радянські символи. Кілька тижнів тому на прес-конференції ви говорили, що до виконання певних статей закону буде долучатися Український інститут національної пам’яті. Яким чином відбуватиметься процес, хто буде долучатися і в які терміни все відбуватиметься?

Цим законом передбачено 6 місяців  з початку набуття чинності, а саме з 21 травня, для того щоб місцева влада, передовсім місцеві ради, змогли провести громадські слухання, зініціювати таке перейменування і врешті-решт прийняти таке рішення. На той випадок, якщо місцева рада буде не спроможна це зробити, то протягом наступних трьох місяців після відведеного терміну голова місцевою ради одноосібним рішенням має прийняти та перейменувати вулиці, або населений пункт відповідно до своїх повноважень. У тому випадку, якщо він цього не робить, то питання переноситься на розгляд в обласну раду, якщо ж обласна рада не спрацює, то тоді цим питання буде перейматися вже Верховна Рада України, видаючи відповідну постанову про перейменування.

Тепер щодо Криму. Ми всі дорослі люди і розуміємо, що у відведений законом термін ніяких змін не відбудеться. Тоді згідно з законом це питання повинна вирішити Верховна Рада АР Крим, а за рішенням українського парламенту цей орган був розпущений. Таким чином питання перейменування кримських топонімів опиняється на розгляді у Верховні Раді України. Здається мені, як державному службовцю, що найбільш правильним з точки зору економії часу і сил буде зробити депутатське подання: внесення проекту постанови Верховної Ради про перейменування. Після того буде звернення до Інституту національної пам’яті за роз’ясненням. Але рішення про перейменування залежить виключно від депутатів.

2008 році вже вносили  на розгляд ВРУ закон про відновлення історичної топоніміки Криму, але тоді його не підтримали. Мені здається, тоді так сталось тому, що більшість депутатів в залі були не призвичаєні до традиційних кримських назв, до Еслям-тереків і подібних йому. Для того щоб уникнути такого непорозуміння сьогодні Український інститут нацпам’яті  зініціює широке громадське обговорення. Ми визначаємо для себе такий шлях: що всім населеним пунктам, які мають бути перейменовані згідно з законом, якщо їм можна повернути історичні назви до 30-40 років минулого століття, то будемо рекомендувати зробити саме так. Якщо ж будуть села, які не мають своїх попередніх історичних назв, то тоді вже треба буде радитися з громадськістю, якщо не в самому Криму то з тими кримчанами, які виїхали на материк, як краще це зробити.

Якщо говорити про повне відновлення кримської топоніміки, то про яку кількість населених пунктів може йти мова і, чи варто в подальшому    відновлювати ці назви?

Це є питання для дискусії навіть серед фахівців. Приблизно ми можемо говорити про 800 населених пунктів, іноді можна почути цифру у 1100. Варто розуміти, що велика кількість сіл, які існували під своїми традиційними назвами просто не дожили до наших днів, але можуть бути у списках і теоретично можна було би говорити про відновлення їх назв. Але цих сіл не існує, і тут постає питання: можливо варто їх взагалі викреслити як такі, що вже зникли. Але щоб ви розуміли, що відновлення історичної топоніміки – це питання зовсім іншого порядку. Закон про декомунізацію не вимагає такого від депутатів, відповідно, якщо депутати зобов’язанні позбавити нас Піонерського, Комсомольського і т.д., то перейменувати, наприклад, Білогірськ у Карасубазар вони не зобов’язані.  І, відповідно, давайте ми не будемо ставити занадто великих завдань, а будемо рухатися покроково – спочатку позбудемось комуністичної топоніміки, а потім , якщо певний консенсус в громадських та депутатських колах буде, можемо повернутися до питання відновлення всієї історичної топоніміки.

Чи можемо ми зараз говорити не лише про повернення історичних назв, а й про вшанування пам’яті тих людей, які на теренах Криму відстоювали українську державність, я маю на увазі провідника ОУН Володимира Шарафана?

В цьому не має аж нічого супротивного чинному законодавству, Верховна Рада України, зрештою, залишається головним перейменовувачем топонімів. Але зокрема це питання повинно пройти широке обговорення, адже в Криму існує велика кількість нейтральних назв населених пунктів: Щасливе, Ароматне, які не несуть жодної культурної цінності, не відображають історичного зв’язку. Але у який спосіб ми будемо вшановувати таких героїв  і як вмовити депутатів це робити це є питання подальшої роботи.

Прослухати повну розмову можна за цим посиланням

 

Довідка: Щоп’ятниці о 18.00 в ефірі Першого каналу Українського радіо виходять програми «Голос Криму».

Це спільний проект Міністерства інформаційної політики України та інформаційної агенції «Голос Криму», що реалізується в рамках окремо виділеної програми щодо інформаційної політики Криму. Проект став можливим завдяки сприянню радника Міністра інформаційної політики України Сергія Костинського.

В ефір вже вийшло п’ять радіопередач. Гостями  студії стали кримчани Андрій Щекун, голова громадської організації «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», Ольга Скрипник, керівник Центру громадянської просвіти «Альменда», заступник начальника управління Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Сергій Громенко, голова правління громадської спілки «Координаційна Рада вимушених переселенців з Криму» Сергій Ковальський, командир батальйону «Крим» Станіслав Краснов.

Ведучі радіопередач – Олена Халімон та Людмила Боженко.

Мешканці Криму можуть слухати програми 1 каналу Українського радіо на середніх хвилях на частоті 549 КГц.

Гостем радіопередачі «Голос Криму» став комбат “Криму” Станіслав Краснов

У радіопередачі «Голос Криму» командир батальйону «Крим» Станіслав Краснов відповів на актуальні запитання.

Зокрема, коментуючи звинувачення кримської окупаційної влади  у екстремізмі та участі у організації «Правий сектор» С. Краснов сказав: «Мене ця інформація не дивує. Звинувачення вже є давно проти мене. Ще минулого року, в листопаді я отримував на мою домашню адресу в Сімферополі виклики, де мене обвинувачували за участь у Майдані. По цій же статті засудили мого друга Олександра Костенка. Після його арешту, у лютому місяці, у мене дома було кілька обшуків, звісно, нічого вони не знайшли. Ні, знайшли радянський шолом, але зробили з цього шоу – сказали, що ніби-то знайшли схованку зі зброєю, що мала б використатися для повалення окупаційної влади. Тим більше «прокурор» Поклонська в лютому і березні, у своїх виступах постійно наголошувала, що я давав накази хлопцям на Майдані, щоб вони нападали на «Беркут». Ми знаємо, що на них ніхто не нападав. Це була виключно самооборона. Я поважаю «Правий сектор» знаю хлопців звідти, але ніколи не був у їхньому складі, я перебував і перебуваю виключно у складі добровольчого батальйону «Крим»».

Комбат каже, що його більше здивувала стаття, за якою його намагаються звинуватити. Нагадаємо, С. Краснов підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.1ст. 282 КК РФ (розпалювання ненависті або ворожнечі за ознаками ставлення до соціальної групи, вчинене з використанням засобів масової інформації).

«Юристи, які знають російське законодавство, вже сказали, що це  – прецедент. Таких звинувачень за час окупації Криму ще не висували нікому. Вони посилаються на те, що я виступав в ефірі Чорноморської ТРК і «розпалював ненависть». В принципі, не скажу, що я люблю окупантів і зрадників, але я не пам’ятаю, що під час виступу «розпалював ненависть». Навпаки, коли ведучий мене запитав, як повертати Крим – військовим шляхом чи політичним, я наголосив, що політичним, бо перебуваючи на Донбасі, я побачив що таке війна, та які наслідки після цього і не хочу, щоб таке було в моєму рідному Криму».

Прослухати повну розмову можна за цим посиланням.

IMAG1578

Довідка: Щоп’ятниці о 18.00 в ефірі Першого каналу Українського радіо виходять програми «Голос Криму».

Це спільний проект Міністерства інформаційної політики України та інформаційної агенції «Голос Криму», що реалізується в рамках окремо виділеної програми щодо інформаційної політики Криму. Проект став можливим завдяки сприянню радника Міністра інформаційної політики України Сергія Костинського.

В ефір вже вийшло п’ять радіопередач. Гостями  студії стали кримчани Андрій Щекун, голова громадської організації «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», Ольга Скрипник, керівник Центру громадянської просвіти «Альменда», заступник начальника управління Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Сергій Громенко, голова правління громадської спілки «Координаційна Рада вимушених переселенців з Криму» Сергій Ковальський, командир батальйону «Крим» Станіслав Краснов.

Ведучі радіопередач – Олена Халімон та Людмила Боженко.

Мешканці Криму можуть слухати програми 1 каналу Українського радіо на середніх хвилях на частоті 549 КГц.