В програмі «Голос Криму» з ведучим Сергієм Мокренюком та гостею Евеліною Кравченко, кандидатом історичних наук, старшим науковим співробітником Інституту археології НАН України, говоримо про культурну спадщину, що знаходиться на окупованому Росією Кримському півострові.
С.М.: Ми знаємо, що росіяни і раніше досліджували кримські об’єкти. Чи збільшилася кількість російських вчених, які здійснюють археологічні розкопки на території Криму після окупації?
Е.К.: Після окупації змінилося все… Я працювала в міжнародному проекті (археологічні розкопки – ред.). Подібних проектів на території Кримського півострову було дуже багато: були американські, польські, інших країні, зокрема і російські – всі вони проходили спільно з Україною. І це прекрасно, адже наука власне і розвивається у міжнародному співробітництві. На цьому виросли покоління кримських науковців, вони сформувалися як хороші вчені світового рівня… Після анексії усі міжнародні проекти припинилися. Лишилися одиничні проекти російські, вони працювали до цього і продовжують зараз. Хоча багато проектів російських пішли з Криму після анексії, вони не захотіли зв’язуватися з цією, м’яко кажучи, аферою. Водночас з’явилося чимало нових російських проектів, які до цього не мали нічого спільного з кримською археологією, і це проекти не завжди наукові, а скоріше досить далекі від науки. Це або проекти, що зав’язані на будівництво, яке пов’язано з «трасою Таврида», Керченським мостом… або проекти пов’язані з російською ідеологією. Тобто це російське православ’я, в основному це базується на Херсонесі (археологічні дослідження – ред.)… Це проекти пов’язані зі створенням нового контенту для генуезьких фортець Криму як частини великого проекту на Середземному і Чорному морях по дослідженню генуезьких фортець. Принаймні так це позиціонують росіяни і намагаються якимось чином це зв’язати з проектами італійців. Проекти пов’язані з дослідженням Золотої орди, який росіяни зараз зав’язали на Татарстан, зокрема на Академію наук Татарстану – це проекти ідеологічні… Звичайно під них підтягується і науковий контент.
С.М.: Інтернет наповнений фото і відео доказами незаконної діяльності археологів на території Кримського півострову. Пані Евеліно, власне будівництво яке в Криму розпочала РФ чи збільшило кількість об’єктів, що почали досліджуватися?
Е.К.: Більшість з цих об’єктів я думаю була відома. Бо є об’єкти, які внесені в переліки пам’яток…, а є об’єкти знайдені археологами, але вони не внесені в ці переліки, вони існують тільки в звітах…, які не опубліковані. Для 80-90 років це було нормальне явище, бо не було можливості публікувати – не було на це грошей. Відповідно всі ці пам’ятки лягли в звіти мертвим вантажем, і тільки з часом, з появою фінансування почали поступово вводити ці пам’ятки в науковий обіг (наразі цей процес ще триває – ред.)… Тому ті пам’ятки, які нібито ніби ними були відкриті, вони скоріш за все вже відомі. Єдине, що вони не біли дослідженні або дослідженні не повністю…
С.М.: Загроза національній безпеці держави. Саме так Україна кваліфікує дії російських археологів на окупованому півострові. Наразі Україною введені санкції до 23 фізичних та 28 юридичних осіб. Пані Евеліно, на скільки санкції на вашу думку є ефективним інструментом? Є якась реакція на введення цих санкцій з боку російської наукової спільноти, іноземної спільноти?
Е.К.: Реакція звичайно є. Я б розділила її на дві категорії. Перша – офіційна – це коли керівники цих інституцій на камеру говорять про те, що це для них ніякого значення не має. Друга – реальна реакція, яка відбувається після запровадження цих санкцій, люди тікають звідти, бо вони не хочуть бути задіяні у подібних процесах. Вони не хочуть, щоб їх прізвища фігурували у судових справах, тим більше міжнародних, щоб їх прізвища фігурували в пресі в негативному світлі. Тим більше ми намагаємося цю інформацію поширювати і на захід. Це дуже важливо, щоб інформація ця була відома не лише в Україні, а й за її межами. Чому це важливо? Бо міжнародна спільнота вводить свої санкції після того як свою реакцію (на дії РФ в Криму – ред.) демонструє Україна…
С.М.: Наскільки наукова міжнародна спільнота готова працювати з тими, хто засвітився на незаконних розкопках, на скільки вони для них є токсичними?
Е.К.: Дуже токсичними. Вони (росіяни – ред.) дуже бояться. Всі росіяни, які працюють в міжнародних грантах ще у 2014 році відмовилися працювати в Криму і, навіть, туди просто приїздити.
С.М.: А українська наукова археологічна спільнота якусь реакцію проявила? Десь це питання (незаконні розкопки – ред.) піднімалось, обговорювалося?
Е.К.: Я піднімала це питання починаючи з 2014 року. Ми на одній з міжнародних конференцій, що проводиться в Україні (Винниківська археологічна конференція), прийняли резолюцію з приводу окупації Криму. Інститут археології, нажаль, поки що не сформував свою позицію. Я пропонувала Інституту приєднатися до цієї резолюції, нажаль, такий крок зробили лише окремі співробітники – поставили свої підписи. Свою позицію з цього питання висловила «Спілка археологів України», щоправда лише на своєму сайті.
С.М.: Насправді виглядає дивно, коли ми вимагаємо рішучих дій від європейських країн, від США, а водночас наша українська археологічна спільнота помірковано ставиться до жорсткої реакції на порушення.
В квітні Україна приєдналася до ІІ Протоколу Гаазької конвенції 1954 року і українські науковці, громадськість тривалий час боролися за те, щоб був прийнятий цей закон. Українські ЗМІ прокоментували цю подію як історичний крок, що створив можливості для ефективної протидії та запобіганню знищенню культурної спадщини України в окупованому Криму. Це дійсно так і є?
Е.К.: Це не так. ІІ Протокол – це декларація про наміри. Ми задекларували напрямок, в якому ми будемо рухатися. Ми можемо приєднуватися до всіх механізмів, які створив ІІ Протокол, але нам треба спочатку на рівні Уряду приєднатися до цих механізмів. У ІІ Протоколі прописані механізми посиленого захисту пам’яток, є процедура створення переліку пам’яток. Мабуть нам треба почати зі створення переліку пам’яток, потім перелік пам’яток, які потребують посиленого захисту – це треба робити паралельно, та й взагалі це треба було починати ще в 2014 році. Адже посилений захист – це пам’ятки біля яких не можна розташовувати військові об’єкти, на яких не можна вести військові дії, які не можна ніяк застосовувати у військових діях – це для нас дуже важливо. Враховуючи те, що Херсонес Таврійський має всі шанси потрапити в цей перелік, адже Херсонес – це майже весь Севастополь.
С.М.: Чи існує якийсь перелік, список заходів, які має вчини ти Україна для того, щоб дійсно доєднатися повноцінно до Протоколу, щоб запустити всі ці механізми?
Е.К.: Це все прописано в Протоколі. Треба внести зміни в Кримінальний кодекс України, оскільки ми маємо посилити відповідальність за злочин. Мають бути внесені зміни в договори про екстрадицію, ми маємо також навести порядок з рухомою культурною спадщиною, бо ІІ Протокол говорить і про рухомі пам’ятки, а також про повернення того, що вивезено. Тобто військовим злочином стає вивезення культурних цінностей…
С.М.: Здійснювати постійний моніторинг правового режиму на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя та оприлюднювати ці звіти; здійснювати документування фактів порушення, готувати матеріали для Міжнародного кримінального суду; вести реєстр культурної спадщини; звернутися до Міжнародної ради архівів; створити спеціальний Офіс комісара – це все є поради експертів, рекомендації державним органам влади, українській спільноті щодо дій, які слід вчинити на шляху захисту культурної спадщини в окупованому Криму.
Більше і детальніше дивіться у програмі «Голос Криму».