UA EN

29 Березня 2024

Науковці запрошують до діалогу про складні питання кримської історії

22 травня у Таврійському національному університеті ім. В. Вернадського кандидат історичних наук Андрій Іванець та кандидат філологічних наук Гаяна Юксель проведуть діалог на тему «Кримськотатарська революція у 1917 році: під знаком ісламу та демократії». Про це повідомляє громадська організація «Таврійська гуманітарна платформа».

«Події 1917 року зіграли дуже важливу роль у процесі становлення сучасної кримськотатарської етнонації. Вони привертали певну увагу дослідників. Проте концепція кримськотатарської революції, хоч іноді використовується науковцями, проте ще не є належним чином розроблена у науці та не популяризована серед шанувальників історії. Тому у сторіччя початку революційних трансформацій кримськотатарського народу ми проводимо серію діалогів на цю тему. Її розгляд допоможе українському суспільству глибше пізнати та зрозуміти корінний народ Криму, а відтак і історію сучасної України загалом», – вважає А. Іванець. По завершені виступів науковців відбудеться діалог, де всі присутні на заході зможуть обговорити почуте й обмінятися думками щодо революційних процесів у Криму в 1917 році.

Захід розпочнеться о 14:00 за адресою: Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, вул. І. Кудрі, 33, ауд. 225. Вхід вільний.

У Києві відбувся мітинг до Дня пам’яті жертв депортації кримських татар (відео)

Трагедія депортації навіть не в тому, що вбивали невинних людей, а їх було багато. Трагедія в тому, що був замах на існування цілої нації. На цьому, під час виступу на мітингу-пам’яті за загиблими, наголосив лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.

«Мета полягала у тому, щоб знищити націю заради розширення «руського миру». В Криму в ті дні в газетах відкрито говорилося про те, що є рішення партії і уряду зробити Крим виключно руським регіоном. І от заради цього – етнічні чистки, заради цього – геноцид», – сказав у своїй промові Мустафа Джемілєв.
Завершуючи свій виступ лідер кримськотатарського народу зазначив, що як і багато десятиліть тому кримські татари зараз продовжують боротьбу за свою землю з правонаступником Радянського Союзу Росією. “Я впевнений у тому, що окупант (Російська Федерація – ред.) буде вигнаний з окупованих ним українських земель і обов’язково відповість за злочини проти України та кримськотатарського народу”,  – наголосив М. Джемілєв.

Сьогодні День пам’яті жертв депортації кримських татар

Спочатку в їхнє життя, як і в життя мільйонів людей, безжально увірвалася Друга світова війна. Здавалося б, що може бути страшніше? Але вона виявилась менш тяжким випробуванням, ніж примусове виселення з рідних домівок та майже піввікове забуття.

deportatsiyaСпецоперація з депортації тривала два дні і закінчилася ввечері 20 травня 1944 року. Понад 200 тисяч кримських татар вивезли з Криму і розселили в “спецпоселеннях” в Узбекистані, Киргизії, Казахстані та Росії. Офіційна причина виселення була сформульована в постанові Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року «Про кримських татар»: нелояльність по відношенню до радянського режиму.

Під час депортації загинуло 46% примусово виселених представників корінного народу.

18 травня в Україні вшанують пам’ять за загиблими: в українських містах пройдуть траурні мітинги, молебні. Зокрема о 12.00 відбудеться загальноукраїнська акція «Скорбота і солідарність» — хвилина мовчання з супроводом звукового сигналу оповіщення. О 16:00  у Національній опері України імені Т. Шевченка пройде вечір-реквієм, присвячений пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, а о 18.00 на Майдані Незалежності розпочнеться жалобний мітинг.

Крок на зустріч дітям з Криму: електронні версії підручників будуть у вільному доступі

Нещодавно сталася подія, яка зробила українську освіту для дітей з тимчасово окупованого Криму ще на один крок ближче. 28 квітня 2017 року відбулося засідання колегії Міністерства освіти і науки України, яке підвело підсумки конкурсу підручників для 9 класу, які будуть видаватися за державні кошти. Був затверджений список із 156 підручників, які отримали державне фінансування. До чого ж тут анексований Крим?

На колегії було прийнято рішення, що всі підручники для 9 класу будуть мати електронні версії, які будуть розміщені на єдиному державному ресурсі. За словами міністра освіти Л.Гриневич, видавці підручників дуже пручалися цій новації, але відтепер зобов’язані надавати ще й електронну версію. «Вперше міністерство, укладаючи угоди з видавцями, зобов’язало їх, крім паперової версії, надавати ще й електронну» – заявила міністр освіти.

Чому це важливо? Тому що на даний момент в українській державі відсутні електронні підручники у вільному доступі. Те, чим зараз наповнений Інтернет, є або «добра воля» видавців, або, частіше всього, піратські копії підручників. І часто, під час рекомендацій щодо самоосвіти або дистанційному навчанні для учнів та учениць з тимчасово окупованого Криму вчителі рекомендують ті чи інші підручники, які не мають авторських дозволів на електронні версії. Тим самим підтримуючи нечистоплотних володарів сайтів. Окрім того часто на сайтах розміщені неякісні копії, або копії, що не дозволяють якісно працювати з текстом. В останні часи з’являються і демоверсії підручників. Все це створює небажану атмосферу для навчання.

Ще однією відмінністю цьогорічного конкурсу стало проведення його на державному ресурсі – Репозитарій навчальних матеріалів, який було розроблено та пілотовано в державній установі – Інституті модернізації змісту освіти. Адже до цього все проходило на приватних сайтах.

Щодо підручників для інших класів, керівниця освітнього відомства пообіцяла вирішити і це питання.

Таким чином для дітей з тимчасово окупованого Криму відкривається освітній простір якісних електронних підручників і створюється можливість для їх навчання.

Олег Охредько, експерт ЦГП “Альменда”,

для ІА “Голос Криму”

Лариса Волошина: “Я вважаю, що велика відповідальність за те, що сталася з Кримом лежить на суспільстві, яке не цінувало країну і власну свободу” (відео)

Програма  “Голос Криму” на UA:Крим. В гостях у студії –  кримчанка Лариса Волошина, публіцистка і психолог.Ведуча – Ліна Голуб. 

В анексованому Криму пройшли Першотравневі демонстрації і святкові концерти. Під якими гаслами і прапорами виходили в цей день на вулиці мешканці півострова, що вимагали від де-факто влади, як розважалися – дивимось в сюжеті. 

Ларисо, скажіть, кримчани  виходили масово на першотравневі демонстрації, на марші профспілок, до анексії півострова. Чи це відносно нове явище?  

Лариса Волошина: Ми розуміємо, що це штучно створене видовище. Хлопець взагалі не знав чому він там стоїть. Він каже: «Так треба». Для старих людей – це, звісно, певна ностальгія. Просто хочу нагадати, що в 2010 році, цьому є підтвердження – фото, на мітинг комуністів в Сімферополі зібралось 4 людини. Цю активність робить комуністична партія. Ми нещодавно читали, видавництво «Медуза» видало інтерв’ю лідера кримських комуністів Леоніда Грача, де він розповідає про те, як з 2005-го року фактично співпрацював з російськими спецслужбами… там давались гроші на ці мітинги. Але ми не можемо заперечувати той факт, що кримчани дійсно ностальгують по Радянському Союзу, і що вони можуть виходити на такі демонстрації, тим більше, що ці демонстрації ні до чого їх не закликають. Люди ідуть під червоними прапорами країни якої немає.

Чого прагнуть сьогодні ці люди під червоними прапорами СРСР? 

Лариса Волошина: Нічого, вони говорять «Я народився у Радянському Союзі, я там давав присягу..». Людина ностальгує. Питання в тому, що коли вони, наприклад, говорять про трудові колективи, там було три великих підприємства, – це Содовий завод, Титан і Керчинський завод – вони сьогодні практично не працюють. Через те, що є блокада, там не працюють порти. це дуже велика проблема. Часто, коли дзвониш кримчанам, своїм друзям, вони розповідають, як все прекрасно, як підвищили зарплатні, як все чудово, але нас звільнили. Ось така історія, люди розповідають, як вони працювали, особливо у державних установах, і на їх місце завезли росіян. Тобто, радіти святу праці можна, а ось працювати важко, особливо для українців.

Кому потрібно, щоб під ними  виходили молоді люди, які комуністами себе не вважають? 

Лариса Волошина: Це певне навіювання, психологічна технологія. Є намагання просувати її тут. Ми знаємо, що в певних регіонах, школах є уроки, шкільні лінійки, де звучать радянські марші. Ми бачимо, як діти виходять під червоними прапорами. Для них уже створюється штучна реальність того дитинства, яке вони будуть пам’ятати, як ці старі люди, адже їм це нагадує молодість. Тут немає ідеологічного чогось, це суто ностальгія.

А от щодо мітингу лівих сил в Севастополі. Зрозуміло, що соціалістичні і комуністичні партії існували завжди, та чи  Піонерія і комсомол в 2017 році? Ви знали про існування таких рухів в сучасному Криму? 

Лариса Волошина: Насправді так. Дітей у Криму вчителі…. постійно закликали вступати у піонерію. Просто раніше в українських дітей Криму, не важливо чи асоціювали вони себе з Києвом, чи в них були певні згадки про Радянський Союз, але діти могли відмовитись, бо це немало сенсу. Тепер же це вже складніше. Ми бачимо, що люди входять в піонерські, комсомольські організації, хоча сама Росія, як країна, вона дуже упереджено ставиться до тих же комуністів. Ми можемо згадати, що дуже велика кількість російських політв’язнів є членами лівих, комуністичних рухів. Росія не комуністична країна, тому не знаю, як можна проповідувати ці ідеали, свідомо вступати в комсомольські чи піонерські організації і при цьому почувати себе безпечно саме в Росії.

Наступне свято на півострові відзначатимуть 9-го травня. До дня Перемоги готуються в Криму вже понад місяць.

Зокрема минулого місяця містами і селами Криму їздив так званий потяг Перемоги – ретро-потяг, музей на колесах. Його кримчани зустрічають на залізничних станціях. Потягом прибували люди вдягнені у радянську військову форму і запрошували всіх до вагону. Там можна було подивитися експозицію – документи, фото, зброю, тим часом діти гралися з військовою технікою.  

Ларисо, що ви думаєте з цього приводу? Що цим хоче показати прокремлівська влада? 

Лариса Волошина: Це створення сучасного кримського міфу. Багато з кримчан не розуміють цього, бо вони прагнули в Росію, але отримали не ту Росію про яку мріяли. Ми можемо згадати інші якісь заходи, коли виходили на теж 1 травня у Феодосії працівники парашутного заводу і завод закрився, в них немає зарплатні. Вони виходять на мітинги на підтримку трудящих, але в той же самий час вони говорять, що не працюють і зарплатні немає.

… Ми бачимо цей “Потяг Перемоги”, але ми не маємо забувати, що те що називається перемогою, то для великої частини кримчан – кримських татар, вони зустріли цей день уже в депортації. Або чоловіки кримські татари , вони поверталися з фронту з перемогою і не знали, що їхні сім’ї уже виселені… Якщо, наприклад, у період юрисдикції України ці дві події – 9 травня і 18 травня, День депортації, завжди йшли поруч. Ми завжди пам’ятали, яка була ціна перемоги, якою була ця ціна саме для Криму, для певної спільноти. Зараз же зв’язок з кримськими татарами розірвано щодо депортації, тому починається якась вакханалія. Ми бачимо, як діти гуляють, дорослі ходять ряджені у формі, ну хай ходять, у нас в Києві теж таких багато. Тому я не думаю, що це ідеологічно, це скоріш певний ярмарок.

Чому 9 травня в основному святкують тільки в Україні і Росії?

Лариса Волошина: … Ми пам’ятаємо, що парад перемоги на Червоній площі приймав Жуков, Сталін не робив цього. Сталін вважав, що завершення Другої світової війни, те яке є для всього світу, це не є завершенням його особистої війни. Він не вважав це перемогою, тому що були інші завдання і вже тоді готувалися інші військові операції. Тому Радянський Союз, на відміну від інших країн, почав святкувати День Перемоги не 8, а 9 травня – це робилось для того, щоб не було зв’язку з Другою світовою війною. Бо якщо ви говорите про те, коли вона закінчилася, то ви маєте сказати, коли і я з чого вона почалась, а почалася вона із спільної окупації Польщі радянськими та гітлерівськими військами. Тому для Сталіна потрібно було всіма можливими способами відокремити Велику Вітчизняну війну від Другої Світової, зробити так, щоб вони сприймалися як дві різні події.

В Україні святкують пам’ять жертв Другої світової війни 8 травня, чому в Росії цей день не святкують? 

Лариса Волошина: Ми зараз перейшли у європейську парадигму. Ми відзначаємо 8 травня, але як день трауру. У нас є ці маки, ми сумуємо за загиблими, ми згадуємо ту жахливу ціну, яку заплатили наші діди-прадіди… , ми говоримо про пам’ять… Сьогоднішня Росія відокремила цей день від того як це було – зі сльозами на очах. Зараз цей день – 9 травня – перетворився в Росії на вакханалію, коли люди на мітингах говорять: “Ми можемо повторити”. Якщо б це бачили справжні ветерани, які пройшли війну, поховали своїх товаришів, близьких, якщо б вони побачили, як їх нащадки говорять про те, що вони можуть повторити: 70 млн. загиблих, зруйнована Європа, спустошений світ – це жах. Тому ми не маємо говорити про 9 травня сьогодні, як про певну подію, яка має історичний зв’язок із Другою світовою, або, навіть, Вітчизняною війною. Це суто путінський маскарад.

Щодо потягу, то ми бачимо, як діти граються з військовою технікою. Що ви скажете з цього приводу?

Лариса Волошина: Це ж діти, вони будуть гратися. Коли я була маленька мені все це подобалось, я була членом піонерської організації. Мені подобалось писати листи в “Піонерську правду”, читати якісь там промови про “дєдушку” Леніна – це все проходить. Насправді, ми перебільшуємо вплив на свідомість дитини, того що роблять дорослі. Дитяча психіка змінюється дуже швидко, бо вони зростають. Щоб жити в сучасному світі потрібно пропагувати та слідувати загальнолюдським принципам – це повага, любов один до одного, солідарність… Якщо людина, спільнота, або країна, як це сталося із Росією, не слідує цим цінностям, то рано чи пізно вони деградують. Путін штовхнув Росію по цьому шляху, вони дійсно зараз пропагують антилюдські цінності, ми бачимо всі ці проповіді і промовки. Тому, коли діти виростуть, вони будуть змушені жити в сучасному світі, а жити в сучасному світі крім, як по нормам загальнолюдського існування, просто не можливо. Це виправиться.

В Україні вже три роки поспіль відзначають День свободи преси. Нашу країну відносять  до частково вільних країн у плані роботи ЗМІ, а анексований Крим тепер входить до п`ятірки найгірших територій зі свободою преси. Як ви вважаєте, що є основними причинами? 

Лариса Волошина: По-перше, окупація. По-друге, ми можемо дивитися, що в Криму цензура набагато жорсткіша ніж на теренах РФ. Зокрема, справа Миколи Семени, кримського журналіста, є безпрецедентною. Це не просто заборона говорити, чи цензура, яка витравлює з тексту певні слова. Миколу Семену судять виключно за його журналістську діяльність, за публікацію… …Ми бачимо, що в Росії є люди, які пишуть, що Крим – це Україна і їм за це нічого, але коли це проговорюється в Криму, то відразу слідують кримінальні справи. У нас також є прецедент Ільмі Умерова, я теж вважаю, що це журналістський кейс, тому що він притягнений через те, що дав інтерв’ю українському телеканалу. Просто за думку, хоча російська конституція визначає, що немає покарання за думку. Він не розповсюджував якісь матеріали, а відповів на запитання…

Росія застосовує до кримчан більш жорсткіші засоби, щоб, по-перше, продемонструвати, що в Криму не може бути іншої думки, крім загальноприйнятої, а по-друге, робиться для того, щоб налякати спільноту, бо ми не звичні до цього. Можна було жити в Криму і сумніватися в українській приналежності Криму, навіть любити Москву, Кремль і якусь там собі зірочку, бути людиною, яка не замислюється про якісь там речі. Але будь-яка людина, яка мешкала в Криму знала, що ніколи її ніхто ні до чогось не примушував, і це важливо, це різниця. Ми бачимо мітинги, на які виходять кримчани, що ходили на референдуми, вони в розпачі, їх розганяє російська поліція, а вони не розуміють, що відбувається. Поки вони жили під українською юрисдикцією жодного разу з ними такого не відбувалося. Тому, я вважаю, що коли йде заборона на журналістку діяльність в Криму, це, по-перше, посил саме для проросійської частини. Їм просто пояснюють, що Крим під російською юрисдикцією, це не той російський Крим, який вони просто боронили від закону, права і здорового глузду та привели своєю байдужістю до окупації. Я вважаю все ж таки, що велика відповідальність за те, що сталася з Кримом лежить на суспільстві, яке не цінувало країну, власну свободу. Я не звинувачую зараз, говорю не про провину, а про відповідальність. І, коли зараз журналісти не можуть писати про такі елементарні речі, як дороги, комунікації, то відповідно суспільство не може пробудитися і відчути, що ж робиться… 

Якою ви бачите державну стратегію деокупації Криму? 

Лариса Волошина: Вона була сформульована ще два роки тому Інститутом стратегічних досліджень, вони презентували стратегію, як вони її бачать. Вони говорили про три шляхи, які мають бути паралельними – це дипломатичний, військовий, суспільний. Ми постійно чомусь обираємо один з трьох, і це неправильно…. Окупація Криму – це злочин. Цей злочин – маховик подальших злочинів, і він з кожним разом стає гіршим. Український громадянин на власній землі більше не може відчувати себе в праві, не може вибирати чи буде він тут працювати: ми бачимо зруйновані спільноти кримських підприємств, багато не політичних спільнот було розтрощено, ми бачимо, як були витіснені з Криму кримські лікарі, як ті кримчани, які зрадили присязі і перейшли до кримської армії, я не хочу говорити зараз про кримінальну складову цього вчинку, але їх переводять в Тюмень і Воркуту. Тобто, людина перестає бути вільною. Обмеження ресурсів в Криму – води, світла призводить до того, що кримчан змушують їхати. 

Ви як психолог, скажіть як деокупувати півострів морально? Як підготувати кримчан до цього психологічно? 

Лариса Волошина: Ніяк, всі процеси починаються після деокупації. Коли ми говоримо про те, що зараз відбувається з кримчанами, то стосовно них застосовуються ще радянські класичні способи маніпуляції свідомістю. І тут є певні правила, що її наслідки (наслідки маніпуляції – ред.) стають слабкішими, коли розривається зв’язок між маніпулятором і тим ким він маніпулює. Тобто, потрібно прибрати окупантів. Поки зв’язок зберігається, його розірвати майже не можливо, бо людина буде підсвідомо приєднуватись, якщо вона не є принциповою, вона буде приєднуватися до більш простішої думки, бо так простіше вижити…

…Ми маємо відноситись толерантно до людей, розуміти, що вони під впливом, не висувати їм сьогодні жодних вимог. А потім, коли ми повернемося, то маємо займатися тією роботою, якою має займатися країна, коли вона рятує жертв тоталітарних ідеологій… І ми будемо робити цю роботу…

 

Нагадуємо, що програма «Голос Криму» виходить щосуботи о 21.20 в ефірі «UΛ: Крим». 

Всі програми можна переглянути за посиланням — «Голос Криму».

 

Чи готові освітні центри “Крим-Україна” до вступної кампанії? (моніторинг, частина друга)

Продовжуємо знайомити наших читачів з моніторингом вступної кампанії 2017 року для тимчасово окупованого Криму, який проводився Центром громадянської просвіти «Альменда».    Інформація про роботу Освітніх центрів “Крим-Україна” зібрана станом на 1 травня цього року.

Національний університет «Львівська політехніка»

На сторінці є інформація про місцезнаходження, відповідальну особу, графік роботи та номери телефону й електронної пошти, також розміщена наступна інформація: про мобільний номер, який має Viber, про коледжі ЛНУ, про максимальний обсяг державного замовлення у 2016 році.

Також у приєднаних файлах міститься інформація про: Правила прийому та зарахування на навчання до Національного університету «Львівська політехніка» осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України; перелік конкурсних предметів для вступників з тимчасово окупованої території ( Крим); перелік акредитованих спеціальностей (напрямів підготовки) за яким Національного університету «Львівська політехніка» може проводити атестацію для визнання кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України; пропозиції щодо максимальних обсягів державного замовлення в 2016 р. (Квоти для мешканців тимчасово окупованої території); фіксований обсяг державного замовлення; порядок прийому осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України, для здобуття вищої освіти в університеті; порядок проходження атестації у виші для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року.

Недоліками є наступне: Відсутня інформація про квоти (є тільки за 2016 рік); на період вступної кампанії робота Освітнього центру «Крим – Україна» у суботу та неділю не планується; подана інформація як для вступників, так і студентів, які навчаються в ВНЗ тимчасово окупованого Криму та бажають перевестися до ВНЗ України; багато матеріалу за 2016 рік.

Львівський навчально-науковий інститут ДВНЗ  «Університет банківської справи»

Вся інформація подана в ОДНОМУ файлі pdf-файлі, в якому на 2 сторінках розміщена інформація про Освітній центр «Крим – Україна». Вся інформація подана за 2016 рік. На сторінці є інформація про місцезнаходження, графік роботи та номери телефону й електронної пошти, проте не відомо, чи дійсна ця інформація на даний момент.

Про недоліки складно говорити, так як на сайті відсутня інформація за 2017 рік.

Херсонський державний університет

На сторінці подано п’ять змін, які були внесені Наказом МОН №105 від 30.01.2017 (наказ поданий через посилання у сканкопії), розміщені посилання на покрокові інструкції “Як здобути українську освіту дітям та молоді з Криму” та “Як здобути українську освіту дітям та молоді з Донбасу”.

Далі на сайті розміщена інформація з сайту МОН, яка доволі заплутана і містить багато інформації, яка не має відношення до діяльності Освітнього центру. А інформація про діяльність Освітнього центру «Крим – Україна» на базі ХНУ відсутня.

Недоліками є наступне: відсутність будь якої інформації – графік роботи, контактні телефони та адреса, квоти, уповноважені особи та інше.

Херсонський національний технічний університет

На сторінці є графік роботи (в окремому файлі), є інформація про уповноважену особу та її контакти, є номер мобільного телефону, на якому є програма Viber.

Інформація про розподіл обов’язків працівників Освітнього центру,  контакти, а також правила прийому до ХНТУ осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України у 2017р., перелік конкурсних предметів, графік роботи Центру – розміщена  в pdf-файлах. На сайті також є інформація з сайту МОН.

Недоліками є наступне: відсутня інформація про квоти (є за 2016 рік); на період вступної кампанії робота Освітнього центру «Крим – Україна» у неділю не планується; розміщений відеоматеріал «ЗНО-2017: Спрощена процедура для вступників з Криму», який вносить складності в інформації, так як переплутані шляхи вступу; отримання інформації про роботу Освітнього центру «Крим – Україна» незручна.

Херсонська державна морська академія

На сторінці є інформація про місцезнаходження, відповідальну особу, графік роботи та номери телефону й електронної пошти. Також розміщена інформація про задачі Освітнього Центр; інформація про членів приймальної комісії – працівників освітнього центру «Крим-Україна»; пам’ятка для вступника; інформація щодо вступу до українського ВНЗ і отримання атестату випускниками з тимчасово окупованого Криму (покрокова інструкція); порядок прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України; порядок проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року; є інформація з сайту Міністерства освіти і науки України (анімаційні матеріали).

Недоліками є наступне: відсутня інформація про квоти, відсутній графік роботи, невідомо, чи встановлена програма Viber на мобільні номери, подана інформація як для вступників, так і студентів, які навчаються в ВНЗ тимчасово окупованого Криму та бажають перевестися до ВНЗ України.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

На сторінці подана мінімальна інформація – період роботи Освітнього центру та іспити, які потрібно скласти. Порядок проведення атестації для кваліфікацій отриманих на окупованих територіях. Інформація про роботу Освітнього центру відсутня. Є посилання на сторінку МОН.

Таврійський національна університет імені В. І. Вернадського (Київ)

Інформація про Освітній центр «Крим – Україна» знаходиться в розробці.

В додатках до Правил прийому є Порядок прийому до ТНУ вступників, які проживають на тимчасово окупованій території України (“Крим-Україна”)

На сторінці «Абітурієнтам з АРК і м. Севастополь» розміщена інформація щодо вступу кримчан до ТНУ, наданий перелік документів та профільних екзаменів. Є посилання на Накази МОН.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Графік роботи, контакти та телефон, уповноважена особа – інформація знаходиться в файлі «Структура Освітнього центру «Крим-Україна»», посилання на який знаходиться на сторінці.

Також на сторінці Освітнього центру «Крим – Україна» є покрокова інструкція “Як здобути українську освіту дітям та молоді з Криму”; анімаційний ролик “Державні гарантії рівного доступу до освіти”; як здобути вищу освіту в Україні школярам з Криму у 2017: спрощена процедура і додаткова сесія ЗНО.

Недоліками є наступне: відсутній мобільний номер з послугами програми Viber або інших, відсутня інформація про квоти, розміщений відеоматеріал «ЗНО-2017: Спрощена процедура для вступників з Криму», який вносить складності в інформації, так як переплутані шляхи вступу. Отримати інформації про роботу Освітнього центру «Крим – Україна» незручно. Відсутні Правила прийому з урахуванням особливостей для вступу дітей з тимчасово окупованого Криму.

Підсумки моніторингу:

Всі уповноважені вищі навчальні заклади, які мають Освітні центри «Крим – Україна» мають сторінки з інформацією про роботу.

В усіх вищих навчальних закладах відсутня інформація про квоти.

Більшість Освітніх центрів визначили та розмістили інформацію про відповідальних за роботу Освітніх Центрів.

Частина вишів має мобільні номери з встановленою програмою Viber.

Більшість уповноважених вишів розмістили інформацію про графік роботи.

Всі Освітні центри використовують інформацію громадської організації «Відкрита політика» у вигляді інфографіки та анімаційних роликів.

Не всі ВНЗ розмістили Правила прийому з урахуванням особливостей для вступу дітей з тимчасово окупованого Криму.

У деяких вишів на сторінках Освітніх центрів забагато інформації у вигляді передруку або розміщення посилань, які дублюють одна одну або є зайвими для цієї сторінки.

Більшість сторінок Освітніх центрів «Крим – Україна» мають інформацію про можливість переводу з вищих навчальних закладів тимчасово окупованого Криму, яка не має відношення до діяльності Освітніх Центрів.

Жоден уповноважений Освітній центр не розмістив інформацію про надання житла для абітурієнтів на час вступної кампанії.

Тільки деякі Освітні центри будуть працювати без вихідних на час вступної кампанії і роботи Освітніх центрів «Крим – Україна».

Олег Охредько,

координатор моніторингової групи ЦГП “Альменда”,

для ІА “Голос Криму”

Ознайомитися з першою частиною моніторингу можна за посиланням: Чи готові освітні центри Крим-Україна» до вступної кампанії? (моніторинг)

Олександр Євсєєв, експерт “Українського інституту майбутнього”, розповів про досвід колишньої Югославії щодо створення національної автономії (радіо)

7 квітня цього року у Верховній Раді було зареєстровано законопроект “Про статус кримськотатарського народу в Україні” … І саме про це ми сьогодні говоримо в нашій студії з нашим гостем Олександром Євсєєвим, кандидатом юридичних наук, експертом “Українського інституту майбутнього”.

Перше питання, напевно, таке загальне, чому у нас не має обговорення, чому не має розмови про те, яким ми бачимо наше майбутнє, чому у нас не має розмови про те, яким має бути майбутнє Криму?

О.Є.: Я вважаю, що тут дві причини відсутності повноцінної дискусії. З одного добу, український народ, як і будь-який інший народ, чергує у своєму історичному розвитку шляхи найбільшої активності по відношенню до політичних питань, як це у нас було у 2014 році та на початку 2015 року, і ті періоди пасивності, коли український народ відволікається від політичного порядку денного, і що називається, замикається на своїх економічних, соціальних проблемах тощо…

Я вважаю, що кримська тематика, а особливо кримськотатарська тематика, має певну ізольованість в суспільній свідомості середньостатистичного українці. Адже зараз більшою мірою українець зацікавлений у тому, як вижити, ніж текстами складних, які враховують різні етнічні нюанси, законопроектів.

Так, дійсно, тут треба визнати, що зрозуміти не дуже просто. Але давайте подивимось, що передбачено законопроектом?

Його автори пропонують створити таку систему формування органів місцевого самоврядування в АР Крим при якій у ВР АР Крим, в міських та районних радах 1/3 депутатських місць однозначно належить кримськотатарській спільноті, в сільських та селищних радах кількість депутатських місць передбачається згідно до кількості кримських татар, які там проживають. Також законопроектом передбачено два місця для представників кримськотатарської спільноти у ВР України, які обираються по загальнокримському округу.

Чи є на вашу думку доцільним сьогодні говорити про розподіл владних місць відповідно до якоїсь етнічної квоти? Чи є це справедливим…?

О.Є.:  По-перше, треба почати з того, що законопроект про який ми говоримо є важливим не лише тому, що він передбачає певні квоти у ВР України чи у ВР АР Криму та місцевих радах для кримськотатарського населення, а перш за все, він цікавий тим, і шкода, що про це мало говорять наші експерти, що вперше в історії української державності він передбачає так звану національну територіальну автономію кримських татар. До сьогоднішнього дня кримські татари у нас мали лише національно-культурну автономію, висловлюючись мовою конституційного права. Тобто на території України вони мали право, як і будь-яка інша нація, наприклад, росіяни, гагаузи тощо, розвивати свою культуру, національний фольклор…, мистецтво… – і це називалось національно-культурна автономія, яка фактично могла мати місце не лише на території Кримського півострову, де проживає основна маса кримських татар, але і в будь-якому іншому місці України.

А от законопроект, який внесений в парламент… він характерний тим, що Крим об’являється національною територіальною автономією кримськотатарського народу. Тобто фактично ця територія, якщо це територіальна автономія кримських татар, в першу чергу,… зарезервована… за кримськими татарами, а це є дуже спірне питання. Адже на сьогоднішній день з двох мільйонів громадян України, які проживають на території АР Крим…, кримські татари поки що не в абсолютній більшості, як це має місце в інших національно-територіальних автономіях, а складає лише 12%. Звісно 12% – це теж значна цифра, але не на стільки, аби давати саме національно-територіальну автономію. Це дуже важливий момент, про який ми уникаємо розмов.

Якщо ми говоримо про забезпечення прав кримськотатарського народу, власне колективних прав, чи є підхід у світовій практиці щодо цього питання?

О.Є.: Ви знаєте у 2001 році нашу країну порівнювали із Францією, через п’ять років по тому нашу країну почали порівнювати з Італією, принаймні з південними аграрними районами, а зараз нашу країну…. порівнюють з колишньою Югославією.

Так от, якщо ми звернемось до югославського досвіду, то для нас, в першу чергу, цікавим є досвід Сербії, а ще, в більшій мірі, – Боснії та Герцеговини.

В Сербії існує дві автономних області – це Воєводіно і Косово, в якому переважна кількість населення складають, у випадку з Воєводіной, угорці, а у випадку Косово – косовські албанці. При цьому не варто забувати, що під час другої так званої югославської війни, косовські албанці, що проживали компактно на території Косово, де складали не 12%, як кримські татари в Криму, а незрівнянно більшу частину населення, вони на сьогодні де-факто в ході війни проти югославської народної армії добилися своєї незалежності. Те що стосується Боснії, то там національно проблема стоїть ще більш гостріше ніж це має місце в Сербії, не говорячи вже про Україну. Адже Федерація Боснії та Герцеговини розділена на три частини: Боснія, де проживають етнічні боснійці, Герцеговіна, де в більшості проживають етнічні хорвати, і Республіка Сербська, де проживають етнічні серби. Якщо дивитись на відсотки, то з 3,5 мільйони людей, які є громадянами Федерації Боснії та Герцеговини, 50% – боснійці, біля 30% – хорвати…, близько 20% – серби. При чому не будемо забувати, що цьому поділу колишньою соціалістичної Югославії передувала страшна кровопролитна чотирьох річна війна, яка була викликана не зовнішньою агресією, як це у ситуації з Україною, яка була викликана не якимись економічними обставинами, а обставина виключно етнічними та релігійними, тому що боснійці – мусульмани, серби – православні, а хорвати – католики, яких, слава богу, не було і ніколи не буде протиріч на території нинішньої України.

Так от у таких країнах, які пережили не просто війну, а війну на етнічному груні, дійсно існує певне квотування у вищих органах влади єдиної Федерації Боснії та Герцеговини. Мова іде про те, що … Федерація має не одного президента, а трьох. Один з них боснієць, другий – хорват, а третій – етнічний серб. Тому президент Боснії та Герцоговини – це не президент, а певний інститут президентури, куди входить три людини. В Конституційному суді цієї Федерації з дев’яти осіб троє повинні бути взагалі іноземцями, а інші шестеро – це два хорвата, два серба та два боснійця.

Щодо боснійського парламенту, то з 42 депутатів не менше 2/3 повинні бути боснійсько-хорватські і не менше 1/3 представники Республіки Сербської. Причому на практиці при голосування за конкретний законопроекти справа закінчується тим, що депутати етнічні боснійці частіше за все об’єднаються під час голосування з етнічними хорватами, залишаючи тим самим у меншості депутатів сербів. І на практиці така ситуація ніяк не приводить до етнічного миру, тому що серби весь час відчувають себе обмеженими… На сьогоднішній день Республіка Сербська знаходиться у менш вигідному становищі, ніж більш консолідовані один з одним хорвати та боснійці. Мені б дуже не хотілося, щоб подібного роду система була в нашій країні.

Такий розподіл влади, по факту, все ж таки поглиблює конфлікт, який на сьогодні існує в Боснії та Герцеговині між етносами, і не можна сказати, що суспільство все більше і більше консолідується. Ми сьогодні говоримо про необхідність створення української політичної нації, до якої б люди не за етнічним принципом, а за принципом сповідування певних цінностей. Який є вихід, який є варіанти?

О.Є.: На сьогоднішній день потрібно сказати, що навіть у тій же Боснії та Герцеговині найкращі інтелектуали, більшість демократично орієнтованих депутатів… говорять про те, що поділ та квотування для трьох етнічних груп… – це все таки вчорашній день. Квотування було актуальним у 1996 році, адже після кровопролитної війни такий підхід дозволив забезпечити певний діалог, який був краще за брязкання зброєю.

… Після стількох років, квотування за національною ознакою починає себе знищувати. Не випадково зараз пропаганда в Боснії, у хорошу сенсі цього слова, полягає у тому, що не має хорвата, боснійця, серба, а є всі громадяни єдиної Федерації Боснії та Герцеговини, які з таким трудом та напругою шукають себе в цьому самому європейському просторі, куди їх не  беруть так само як і, поки що, не приймають нас. Хоча Федерація Боснії та Герцеговини вже досить давно подала заявку на вступ до ЄС.

Що стосується нашої ситуації, то завжди, коли ми говоримо про правове регулювання окупованих територіях, коли ми говоримо про майбутнє кримськотатарського народу, і розробляємо відповідні законопроекти, то ми завжди повинні пам’ятати, і мати реалістичне розуміння про те, що АР Крим, так як і деякі райони Донецької та Луганської областей, на сьогоднішній день є окупованими територіями.

І українська влада, прийми ми хоч самий вдосконалений, який відповідає самим високим міжнародним стандартам і найбільш продуманий з точки зору юридичної техніки, нормативний документ, тим не менш ми не маємо реальної, ані соціальної, ані військової, ані політичної можливості ці прекрасні норми реально реалізувати або впроваджувати в життя кримчан.

… Адже в Криму, нажаль, правила гри встановлюють зовсім інші люди, зовсім інша держава. Тому перш ніж говорити про те, як добре заживуть кримські татари, під дахом українського закону, бажано повернути Крим, як Україні так і кожному з кримчан.

Скажіть, будь ласка, якщо ми сьогодні розглядаємо питання повернення Криму, то один з варіантів, який сьогодні лунає в суспільному просторі проголошує те, що закріплення прав кримськотатарського народу в українському законодавстві на рівні закону надає можливість та преференції, що положення кримськотатарського народу в Україні буде набагато кращим ніж положення кримськотатарського народу в Росії. І це фактором, який може вплинути на настрої в суспільстві, і може сприяти звільненню української території – АР Крим. Як ви вважаєте?

О.Є.: Я вважаю, що кримськотатарський народ і до моменту окупації був лояльним до України. Не випадково на Майдані, не випадково в добровольчих батальйонах, військових підрозділах, які воюють в АТО, ми можемо зустріти представників кримськотатарського народу… Тому кримськотатарський народ не потрібно купляти лояльністю країни, до якої вони і так є лояльними, і яку вони вважають своєю батьківщиною.

З іншої сторони, очевидно, що кожний народ, кожна етнічна група, яка проживає на території нашої країни заслуговує того об’єму прав, не лише у сфері політичного панування, яке є найбільш привабливим для авторів законопроектів і яку легше за все описати юридичними формулюваннями: там третина, там два депутати, і… законопроект готовий і, власне, цілої низки соціально-економічних, культурних, колективних прав, які до речі, далеко не завжди мають і громадяни України в цілому. Адже достатньо сказати, що за 25 років незалежності України і досі не прийнятий закон “Про мирні зібрання”…

Тому скорочення тих чи інших конституційних прав, їх недостатня урегульованість на рівні конституційного законодавства в тій чи іншій міри в нашій країні… відчуває на собі кожна людина.

Але, в той же час, очевидно, що кримськотатарська група є тою етнічною групою, яка також вимагає, не стільки певного загального режиму урегулювання, яке буде поширюватися на всіх громадян України, скільки певних спеціальних правових засобів за допомогою яких їх права будуть забезпечені не в меншій, а іноді і більшою мірою, ніж це, скажімо, було раніше… до окупації.  Тому безсумнівну, якщо ми говоримо про можливість прийняття комплексного законопроекту про статус кримськотатарського народу в Україні, як ми говоримо зараз, обговорюючи конкретний законопроект, то вочевидь статус кримськотатарського народу повинен охоплювати не лише політичні права, але він повинен охоплювати і права культурні і права щодо мови. На сьогоднішній день, нажаль, в законопроекті про який ми… говоримо не має жодних правових встановлень, які б регламентували порядок використання кримськотатарської мови…; які б регламентували зобов’язання знати кримськотатарську мову, в тій чи іншій мірі,  чиновниками, які здійснюють від імені України державну владу на території АР Крим; не має ніяких правових встановлень, які б  вводили у правовий обіг можливість отримувати освіту кримськотатарською мовою… – це є дуже важливими правовими пробілами в тексті законопроекту, який, я в цьому впевнений, буде ще не раз дописуватися….

Повну версію радіопрограми слухайте за посиланням: радіопрограма «Голос Криму». 

Нагадуємо, що «Голос Криму» виходить на хвилях Першого каналу Українського радіо (УР-1) щонеділі о 8.10.

 

Чи готові освітні центри Крим-Україна” до вступної кампанії? (моніторинг)

Центр громадянської просвіти «Альменда» розпочав моніторинг вступної кампанії для випускників та випускниць зі шкіл анексованого Росією півострова.

Моніторинг вступної кампанії 2017 року для тимчасово окупованого Криму проводився станом на 1 травня цього року на основі нормативної бази Міністерства освіти і науки України, а саме:

1.Умови прийому до вищих навчальних закладів в 2017 році (Наказ Міністерства освіти і науки України від 13.10.2016  № 1236, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2016 р. за № 1515/29645);

2.Порядком прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України (Наказ Міністерства освіти і науки України № 560 від 24.05.2016, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 травня 2016 р. за № 795/28925 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства освіти і науки № 105 від 30.01.2017);

3.Переліку уповноважених вищих навчальних закладів (Наказ Міністерства освіти і науки України № 667 від 14.06.2016).

Відповідно абзацу третьому пункту 2 розділу II Порядку прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України: «Інформація про створення Центрів, їх повноваження, графік роботи, правила прийому та встановлені квоти розміщується на веб-сайтах Міністерства освіти і науки України та уповноважених вищих навчальних закладів не пізніше 01 березня поточного року». Отже буде розглянуте інформаційне забезпечення вступної кампанії 2017 року для дітей з тимчасово окупованого Криму за наступними критеріями:

  • Наявність сторінки на сайтах 12 уповноважених вищих навчальних закладів, присвячених діяльності Освітніх центрів «Крим – Україна».
  • Графік роботи Освітніх центрів «Крим – Україна».
  • Правила прийому з урахуванням особливостей для вступу дітей з тимчасово окупованого Криму.
  • Наявність інформації щодо встановлених квот (20% відповідно Абзацу другий пункту 6 розділу IV Порядку прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України).
  • Інша інформація.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

На сторінці наступні опції: контактні дані освітнього центру, розклад роботи, додаток 12 до Правил прийому 2016 (Освітній центр “Крим-Україна”). В опціях надана повна інформація про місцезнаходження, відповідальну особу, графік роботи та номери телефону й електронної пошти.  Для вступників розроблений консультативний сайт, в якому є опція «Освітній центр «Крим – Україна». На даній сторінці прописані: тапи вступної кампанії на денну та заочну форми навчання, інформація по проведенню консультацій та іспитів для вступу на перший курс (освітній ступінь бакалавра) на основі повної загальної середньої освіти в освітньому центрі «Крим-Україна».

Також на сайті розміщені нормативні документи, що стосуються діяльності освітнього центру «Крим-Україна»:інфографіка, покрокова інструкція для школярів, атестація осіб з окупованих територій України, декларація бланк, порядок проходження атестації, перелік акредитованих освітніх програм, консультаційний центр ПДАБА

Недоліками є наступне: відсутній мобільний номер з послугами програми Viber або інших; покрокова інструкція розповідає про ЗНО, що не є основною діяльності центра; відсутня інформація про квоти, хоча й є перелік акредитаційних програм, розміщений відеоматеріал «ЗНО-2017: Спрощена процедура для вступників з Криму», який вносить складності в інформації, так як переплутані шляхи вступу; подана інформація як для вступників, так і студентів, які навчаються в ВНЗ тимчасово окупованого Криму та бажають перевестися до ВНЗ України; на основному сайті відсутня інформація про детальну інформацію на сайті для вступників.

Запорізький національний університет

На сторінці є інформація про місцезнаходження, відповідальну особу, графік роботи та номери телефону й електронної пошти, також розміщена наступна інформація: Порядок прийому для здобуття вищої освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України у Запорізькому національному університеті в 2017 році”; алгоритм дій абітурієнтів з Криму для вступу до ЗНУ в 2017 році; Порядок проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року в Запорізькому національному університеті; освітня декларація; Перелік наявних сертифікатів про акредитацію спеціальностей та напрямів підготовки.

Недоліками є наступне: відсутній мобільний номер з послугами програми Viber або інших; на період вступної кампанії робота Освітнього центру «Крим – Україна» у суботу та неділю не планується; відсутня інформація про квоти, хоча й є перелік акредитаційних програм. Розміщений на сайті відеоматеріал «ЗНО-2017: Спрощена процедура для вступників з Криму», вносить складності в інформації, так як переплутані шляхи вступу. Подана інформація як для вступників, так і студентів, які навчаються в ВНЗ тимчасово окупованого Криму та бажають перевестися до ВНЗ України. Також на основному сайті відсутня інформація про детальну інформацію на сайті для вступників; інформація, що «Процедура проведення атестації та визнання періодів навчання студентів з АР Крим проводиться протягом року» створює непорозуміння для вступників.

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

На сторінці є інформація про місцезнаходження, відповідальну особу, графік роботи та номери телефону й електронної пошти, також розміщена наступна інформація: інформація про задачі Освітнього центру «Крим – Україна»;перелік конкурсних предметів при вступі на основі повної загальної середньої освіти;є інформація про розміщення матеріалів про ВНЗ в соціальних мережах; є координати в Skype;є номер мобільного телефону; багато інформації громадської організації «Відкрита політика», яка часто дублює одна одну.

Недоліками є наступне:відсутня інформація про квоти; не означено, чи встановлена програма Viber для мобільного зв’язку; розміщений відеоматеріал «ЗНО-2017: Спрощена процедура для вступників з Криму», який вносить складності в інформації, так як переплутані шляхи вступу; на період вступної кампанії робота Освітнього центру «Крим – Україна» у суботу та неділю не планується.

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка

На сторінці є інформація про місцезнаходження, графік роботи та номери телефону й електронної пошти, також розміщена наступна інформація: Наказ про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України;Наказ про затвердження Переліку уповноважених вищих навчальних закладів;Положення про роботу Освітнього центру “Крим-Україна”;Додаток до Правил Прийому №1. Також є анімаційні ролики, карта місцезнаходження, алгоритм вступу, інфографіка щодо переводу з ВНЗ тимчасово окупованого Криму.

Недоліками є наступне: складно знайти на сайті інформацію про Освітній центр «Крим – Україна»; відсутня інформація про уповноваженого для роботи в Освітньому центрі «Крим – Україна»; відсутній мобільний номер з послугами програми Viber або інших; на період вступної кампанії робота Освітнього центру «Крим – Україна» у суботу та неділю не планується;  розміщений відеоматеріал «ЗНО-2017: Спрощена процедура для вступників з Криму», який вносить складності в інформації, так як переплутані шляхи вступу; подана інформація як для вступників, так і студентів, які навчаються в ВНЗ тимчасово окупованого Криму та бажають перевестися до ВНЗ України.Також на сайті відсутня інформація про квоти, хоча є перелік спеціальностей.

Далі буде…

Сергій Вікарчук про туристичний сезон в Криму: “Російський турист обиратиме якість за 500 доларів, а не патріотизм за 1000 доларів”

В ефірі «UA: Крим» програма «Голос Криму». Гість у студії — Сергій Вікарчук, кримчанин, учасник антитерористичної операції на Донбасі, фахівець сфери туризму. Ведуча – Ліна Голуб.

Ми будемо говорити про курортний Крим, яким він був до анексії півострова, і яким він став нині.

Цього літа вартість тижневого туру в Крим на двох, із розміщенням в стандартному номері готелю зі сніданком, становить понад 34,7 тисяч російських рублів. Такі дані оприлюднило так зване «Міністерство курортів і туризму» Криму. Разом з авіаперелітом з Москви в обидва боки, та трансфер до готелю,  відпочинок складає в сумі майже 67 тисяч рублів.

У той же час, тижневий пакет до Туреччини за системою «все включено» на двох з авіаперелітом з Москви і назад та трансфером буде коштувати близько 40 тисяч російських рублів.

Нагадаємо, російський уряд планує провести експеримент у Криму. Щодня збирати до 100 рублів курортного збору за перебування приїжджих на окупованому півострові. 

Сергію, як на вашу думку, чи допоможуть такі заходи збільшенню турпотоку до окупованого Криму?

Сергій Вікарчук: Збільшенню турпотоку це навряд чи допоможе. Цінова політика інших туристичних курортів набагато нижча, сервіс набагато якісніший. Я вважаю, що вони повинні знизити ціни для туристів. Крим не настільки має вищий якісний сервіс, тому він буде поступатися, і не зможе конкурувати з такими курортами, як Туреччина, Єгипет, як Балкани.

Яка цінова політика зараз там, Ви можете порівняти з іншими?

Сергій Вікарчук: Так, звісно. Якщо, наприклад, зараз полетіти в Єгипет можна на 7 днів за 500 доларів, де у вартість входить переліт, трансфер, система все включено, окрім візи, якщо це Єгипет. Якщо Туреччина, зараз починається сезон і ціна ще менша, переліт ближчий, і там на двох 600 -700 доларів приблизно.

Сергію, якою Вам запам’яталась Євпаторія? Я знаю, що саме там ви стверджувались у своєму  українському патріотизмі? Ви запроваджували свята?

Сергій Вікарчук: В Євпаторії я робив різні культурні заходи, історичні, національні. Все було на підтримку українства. Без політики, без комерції, за що мене деякі політики не люблять по цей день. Я проводив такі фестивалі як: Мегамарш вишиванок, це такий дуже великий захід, на якому зібралась дуже велика кількість українців… На урочистому заході, був навіть присутній мер, якого я не запрошував але, звичайно, був дуже вдячний. Захід тоді показувало багато каналі, на той час це було резонансною подією для нас, для Криму. Після цього було важкувато, бо суспільство почало агресувати, воно вважало, що це якась національно – політична ідея…

Це тільки в Євпаторії? Чи інших містах проводилось?

Сергій Вікарчук: Я проживав в Євпаторії, мені було зручно, знайшов нашу українську громаду, її виявилось так багато і ми об’єднали зусилля. З іншими регіонами я тільки спілкувався з патріотами, але ми не контактували на такому рівні. Ну, коли окрім таких свят, як фестиваль Мегамарш вишиванок, то авжеж, всі з’їхались із всього Криму у своїх вишиванках, яким по 100 по 200 років і більше. Тоді ми всі і познайомились, до того у нас не було таких можливостей. Мало було таких заходів, хотілось би більше.

Після анексії Вам пропонували залишитись в Євпаторії?

Сергій Вікарчук: Так, авжеж. Я навіть був невеликим чиновником на місцевому рівні, відділ курортів і туризму, головне управління інвестицій. Ми займалися туризмом. Я особисто займався санатарно-курортним, координував цю галузь…

І так, авжеж, мені пропонували залишитись, нам всім обіцяли, що там будуть великі зарплати, і що все буду добре. Як сьогодні пам’ятаю міського голову, який казав, що все там буде добре, нікуди не потрібно їхати. 25 травня 2007 року я присягнув своєму народу, і я не маю права чинити по-іншому.

Скажіть, а після анексїї Ви повертались в Крим?

Сергій Вікарчук: Ні, після подій, які були організовані в Криму мною, культурні заходи… Міське суспільство почало агресувати, деякі погрожували. Дійшло до маразму, люди вивісили наші фотографії, що ми якісь там маніяки, небезпечні. Мені довелось трошки змінювати зовнішність, змінювати імідж, щоб я відчував себе спокійніше. Я ще працював до вересня в Криму при окупаційній владі, і шукав паралельно роботу на материку. Я не міг там залишитись. У вересні мені сказали, що вимушені видати мені російський паспорт, а український заберуть. І я зрозумів, що у мене немає права на вибір. Ми із сім’єю зібрались і поїхали в нікуди, жили деякий час в хостелі, вижили.

Круїз поза санкціями. Річковий круїзний лайнер під назвою “Русь Велика” прийшов минулої неділі в Керч із Самари. Як повідомляють спостерігачі Майдану Закордоних справ, сУдно прибуло в обхід санкцій. На сайті компанії-власника цього круїзу немає. Відсутній він і в морських системах спостереження. Цікавий факт: організатори вдалися до певних маніпуляцій. В  Керчі секретний круїз зустрічали на причалі, з якого вантажать металобрухт. Зустрічали з оркестром і подавали частування – “млинці з лопати”.

Ну ось такі маніпуляції відбуваються з боку прокремлівської влади в Криму. Як представник вже столичного турбізнесу, Ви можете сказати, вже без жартів, у чому сьогодні Крим програє на відміну від іноземних морських курортів тієї ж цінової категорії – Туреччини або Єгипту?

Сергій Вікарчук: По-пеше, сервіс. В Криму не існує такого сервісу, як надає Туреччина чи Єгипет. Друге – цінова політика. Третє – їхня робота поза законом, вони працюють в межах реального закону. Обмеженість ця і цінові накрутки, вони вимушені здорожчати і це не привабливо для нашого туризму, для російського тим паче. Турист обиратиме якість за 500 доларів, а не патріотизм за 1000 доларів, тут треба розмежовувати. Нічого в цьому поганого не бачу, це природньо, кожна людина хоче зекономити. В росіян не буде вибору, коли Туреччина відкриє можливість їхати до них.

Розкажіть про свій досвід поїздок.

Сергій Вікарчук: Маю досвід. В останнє я був в Єгипті, перед тим з родиною в Хорватії, яка дуже близька нам до Криму природою, ментальністю і сервісом. Вони ті ж самі слов’яни, тільки трішки відрізняється мова, вони дуже гостинні і прості. Якщо порівнювати з нашим Кримом, сьогодні я б обрав Хорватію. До анексії я був впертий патріот і принципово рекламував на всіх туристичних виставках, я говорив, що Крим – це перлина світу. Але, на жаль, коли ми порівнюємо зі світовими курортами, ми розуміємо в чому відстаємо. Якщо ціни не будуть нижчі, Крим завжди буде програвати. При нашій Україні Крим для росіян був дуже зручним, економнішим, вони відчували себе мільйонерами. Сьогодні вони розуміють, що в Криму ціни вищі ніж в Москві. Якість не краща, туристи вимушені з патріотичних міркувань приймати таке рішення або їх просто заганяють по соціальній лінії. Портрет туриста в Криму зараз зовсім інший, якщо ми пам’ятаємо туриста раніше, то він хотів побачити якісь історичні споруди, храми, то сьогодні турист сидить в санаторії і не може собі дозволити навіть елементарну екскурсію в Севастополь чи навіть в гори. Росія несе фінансові втрати, навіть не влада, а люди…. Залишається тільки співчувати.

Із власного досвіду, скажіть, який вибір зараз роблять українці?

Сергій Вікарчук: Наші українці, в першу чергу вибирають наше українське -це Одеса, Херсон, який дуже починає розвиватись, в сторону Донецька до Маріуполя, там теж гарні пляжі….

Останній раз, коли ябув ще до війни, я мав можливість побувати в Коблево. Коблево – це як моя Євпаторія – піщані пляжі, пологий спуск до моря, людей було так багато, як колись в Євпаторії. Я бачив той останній сезон після окупації, не було туристів, пляжі Євпорторії влітку були просто порожні… А раніше влітку на морі не можливо було пробратись до води.

Коли я спілкувався з місцевими в Коблево, то вони навіть були раді, що Крим окупували, тому що для них туристичний потік збільшився в рази. Одеса теж стала розвиватись в цьому плані. Всі наші розумні підприємці з Євпаторії, місцева інтелігенція, вони майже всі перебираються потихеньку, щонайменше, в Одесу і відкривають власні готелі, бізнес. Я не можу їх засуджувати, я теж поїхав з Криму. Їм теж потрібно жити і розвиватись.

Який курорт зараз найпопулярніший в Україні після анексованого Криму?

Сергій Вікарчук: В плані пляжного, то це Одеса, якщо історичного і культурного, то напевне Львів. Якщо люди шукають природу, це південь України, а також Закарпаття, якщо замки – це Луцьк.

Окрім того наші туристи їздять закордон, це Балкани їх і Хорватію вони обирають за схожістю до природи з Кримом, ті самі властивості, море набагато прозоріше, ті самі сосни, скелі, гори. Все це нагадує Крим. І люди з якими я останній раз був у Хорватії їхали саме з патріотичних міркувань, вони шукають схожу домівку… Вони шукають Грецію, Хорватію. Такі країни, які нам близькі і нагадують Крим.

У Києві почалися репетиції на сцені пісенного конкурсу Євробачення-2017. У підготовці заходу беруть участь й кримчани. Жителі півострова приїхали до української столиці, щоб попрацювати волонтерами на пісенному конкурсі. Загалом бажаючих стати частиною цієї події було більше дванадцяти тисяч людей з різних країн. Однак в помічники організатори вибрали лише дев’ятсот людей. Вони пройшли посвяту в волонтери Євробачення – як це було і що буде входити в обов’язки добровольців – дивіться у відеосюжеті.

На вашу думку, участь у великих заходах типу Євробачення надихає кримчан до  подальшого розвитку?

Сергій Вікарчук: Так, це дуже важливо для кожної особистості бути частиною чогось великого. Для кримчан, як для мене це більше соціальна адаптація і прийняти участь у таких заходах це дуже велика честь.

Нагадуємо, що програма “Голос Криму” виходить щосуботи о 21.20 в ефірі «UΛ: Крим». 

Всі програми можна переглянути за посиланням – “Голос Криму”.

Кримський календар історичних подій. Травень

1 травня 1783 року – точка відліку українського (козацького) флоту в Криму. Корвети, фрегати та лінійні кораблі для нього будувалися у Херсоні та на Хортиці. Козацький отаман Сидір Білий з колишніми запорожцями брав у будівництві флоту найактивнішу участь, займався комплектуванням екіпажів та їхньою підготовкою. Разом зібралося близько тисячі козаків. Ліс для будівництва кораблів до Херсону сплавлявся Дніпром з Брянська, тож кораблі будувалися з сирого дерева. В такому вигляді Дніпровську ескадру на початку 1783 року імператриця Катерина II наказала терміново передислокувати до Ахтіарської гавані (сучасний Севастополь) разом з Азовською флотилією. Перший похід новозбудованої Дніпровської флотилії було доручено отаману і майору Сидору Білому. З завданням він впорався блискуче.

сидір білийВранці 1 травня 1783 року 16 великих вітрильних кораблів Дніпровської флотилії увійшли до Ахтіарської гавані і стали на якорях у теперішній Севастопольській головній бухті. Наступного дня, 2 травня, по обіді в бухту ввійшла Азовська флотилія віце-адмірала Клокачова. За козацьким звичаєм Сидір Білий вітав побратимів з Дону гарматним салютом, а потім бенкетом на своєму флагманському кораблі, протягом тижня він знайомив Клокачова з кораблями Дніпровської флотилії та з районом плавання, Ахтіарською бухтою та Кримом взагалі. Ця подія ретельно і дбайливо замовчувалася: Сидір Білий мовби випарувався з історії. Передавши Дніпровську флотилію Клокачову на вимогу князя Потьомкіна, Сидір Білий повернувся до Херсона, де очолив Лиманську гребну флотилію «малого моря», яку ще треба було збудувати.

1 травня 1918 року – у Керчі зі співом українського національного гімну на чолі колони демонстрантів пройшов загін вільного козацтва, організований за 3 дні під проводом отамана Левенка.

1-2 травня 1992 року – у Сімферополі було проведено з’їзд Конгресу українців Криму. Для захисту від можливих провокацій організатори запросили членів УНСО, і близько 50 представників організації охороняли цей захід.

Початок травня 1917 року – у 1-му Всеукраїнському військовому з’їзді в Києві беруть участь делегати від українців Чорноморського флоту та сухопутних частин Криму.

9 травня 1994 року – відбулися установчі збори Громадянської Ради Криму, яка фактично стала опозиційним парламентом, створеним для протидії сепаратистським рішенням Верховної Ради Криму. Громадська Рада складалася з делегатів від низки проукраїнських політичних організацій і партій: УГКК, УРП, ДемПУ, ДемКрим і Меджлісу кримських татар.

17 травня 1917 року – близько 15 тисяч вояків з різних частин під проводом Юрія Воротова-Хвілинського пройшли з українськими прапорами головними вулицями Сімферополя.

тютюник ЮрійПарад приймав заступник голови Сімферопольської гарнізонної ради солдатських депутатів Юрій Тютюнник. Цей день став початком української військової формації у Криму. 

 

 

(Юрій Тютюнник)

20-22 травня 1928 року – згідно з рішенням Української секції Загальнокримської нацменкультнаради було утворено Український педколектив для проведення підготовчих заходів з переведення на українську мову шкіл і освітніх закладів, що обслуговували компактні маси українського населення Криму. Членами Українського педколективу було встановлено, що “російська культура вплинула тільки на невелику заможну частину письменного населення, яка послуговується українсько-російським жаргоном для відповідей росіянам і взагалі людям з міста. У сільському ж і родинному спілкуванні існує говір переважно український. Що ж до населених українських пунктів, віддалених від міста і більш пізнього утворення Сімферопольського району і всіх населених пунктів Джанкойського та Євпаторійського районів, то в них говірка і побут залишилися в повній українській своєрідності”.

21 травня 1989 року – у Севастополі було проголошено створення Товариства української мови ім. Т. Шевченка. Осередки Всеукраїнського Товариства української мови з’являються також у Керчі та Євпаторії.

24 травня 1917 року – під час проведення Шевченківського свята в Сімферополі за ініціативи Української Громади та Українського Військового Клубу було проголошено створення українського Першого Сімферопольського Полку імені гетьмана Петра Дорошенка, до складу якого увійшли 5811 солдатів і 36 офіцерів Сімферопольського гарнізону. У 1918 році полк, пробиваючись до Києва, загинув у боях під Запоріжжям і Синельниковим.

26 травня 1992 року – сімферопольський осередок Всеукраїнського Товариства української мови реорганізований в осередок ВУТ “Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка.

26 травня 1692 року – у Кизикермені старший канцелярист Генеральної військової канцелярії Війська Запорозького Петро Іваненко від імені “вільної держави”, “Князівства видільного Київського, Чернігівського і всього Війська Запорозького городового та народу малоросійського” уклав союзний договір з Кримом, який складався зі вступу та 16 статей. За ним Кримська держава зобов’язувалася Україну “від поляків і від Москви і від усіх неприятелів обороняти завжди”; так само мала чинити й Україна щодо Криму. Незгоди між обома сторонами передбачалося вирішувати по-дружньому. Встановлювався порядок дипломатичних відносин та організовувався поштовий зв’язок. Сторони не повинні були укладати сепаратних договорів. Крим не мав права втручатися у внутрішні справи України, яка як незалежна держава мала самостійно організувати своє життя. З провалом походу 1692 року Іваненко остаточно втратив підтримку народних низів і старшинської опозиції. В середині 1690-х рр. він був призначений гетьманом “Ханської України”; на цій посаді востаннє згадується у документах від 1712 р.

29 травня 1993 року – відбувся I Конгрес українців Севастополя.

dorochenko1623-162831 травня 1628 року – 4-тисячний козацький загін під проводом реєстрового гетьмана Михайла Дорошенка з боями досяг річки Альми в околицях Бахчисарая, де йому дорогу заступили османсько-буджацькі сили. На той час Дорошенко, виконуючи умови договору про взаємодопомогу між Військом Запорізьким і Кримським ханством, очолив похід козаків на Крим на допомогу ханові Мехмеду ІІІ Ґераю та калзі Шагіну Ґераю, які вели боротьбу проти ставленика Османської імперії Джанібека-Ґерая і знаходилися в фортеці Чуфут-Кале, обложені союзними султану ногайцями Буджацької орди. Точився бій з використанням тяжкої артилерії. Противник був розгромлений та розігнаний, Мехмед ІІІ Герай та Шагін Герай звільнені з облоги. Втрати козацького війська в цім бою склали близько двохсот осіб, серед загиблих був і Михайло Дорошенко, в котрого влучила яничарська куля. Похований орієнтовно на одному з християнських (грецьких) цвинтарів Бахчисараю.

31 травня 1917 року – у Ялті в будівлі чоловічої гімназії відкрилася бібліотека-читальня Ялтинської Української громади.

Сергій Конашевич,

для ІА «Голос Криму»