Рік життя в окупації: спостереження пересічного кримчанина

Леонід Кашкаров,

для ІА “Голос Криму” 

Крим – Росія? Крим – не Росія? На ці прості запитання можна дати як позитивні так і негативні відповіді й, як не дивно, усі вони будуть правильними. Все залежить від того кого, про що й як питати.

З свого боку так звана «російська влада» у Криму робить все, щоб відірвати кримчан від України. Починаючи з мобільного зв’язку закінчуючи освітою.

Нещодавно повністю відімкнули український мобільний зв’язок, останнім впав укртелеком 3mob, що працював у форматі 3G й надавав послуги МТС України. Тепер на материк з Криму можна телефонувати тільки з кримської мобільної, нібито російської (насправді кримсько-краснодарської) мережі, що паразитує на мережі станцій, встановлених свого часу в Криму МТС України. Дивно, але стаціонарний зв’язок у Криму український. Тобто, щоб зателефонувати з мобільного на будь-який номер стаціонарного телефону треба набирати +38, далі український код міста та номер телефону.

Повсякденне спостереження – номери автомобілів. Принаймні половина автомобілів все ще їздять з українськими номерами, виданими ДАЇ Автономної Республіки Крим, а якщо брати, наприклад, так звані «маршрутки», то таких більшість.

Про що це свідчить? Очевидно про те, що власники цих авто пов’язують своє теперішнє й майбутнє життя з Україною, а не Росією. Вони мовчки, але відкрито, вже рік голосують за Україну перед кожним дорожнім поліцаєм у Криму. Місцева маріонеткова «влада» не має на те жодної ради й вважає за краще про це вголос не згадувати, а водіїв не чіпати.

З іншого боку є дивні випадки коли на українській номер приліплено російський аквафреш.  Цікаво, чому власники цих авто так досі й не поміняли номери на російські? Є авто з прапорцями Росії на передньому склі, таких не більше 10% – це ті, хто відверто демонструє свою відданість владному режиму сучасної Росії. Дуже багато кримськотатарської символіки у «маршрутках» –  прапорці, відштамповані зображення тамги.

Ще одне важливе спостереження – кримські міста наче повимирали  – вдень людей на вулицях майже не має, на базарах кримчан теж значно менше ніж в часи України. Всі якісь похмурі й невеселі. Багато оголошень про продаж та оренду приміщень.

Веселощів не додають і ціни. Капуста, картопля, морква на базарі – 20-25 рублів за кілограм (попри всі події на валютному ринку зберігається співвідношення 1 гривня – 3 рублі), домашнє молоко – 50-60 рублів за 1 літр, домашній сир – 200-250 рублів за кілограм, домашня сметана – 200 рублів за півлітра, свіжа свинина – 300-370 рублів за кілограм. Домашні курячі яйця – 120 рублів за десяток.

Хто й як заробляє. Пенсія звичайного пенсіонера від 8500 («молоді» пенсіонери без пільг, не учасник війни) до 14000 рублів (пенсіонери з українськими надбавками – учасники війни, діти війни). Значно вищі пенсії у військових пенсіонерів та у пенсіонерів державних службовців – до 30000 рублів.

Ставка викладача школи – 25000-30000 рублів, чиновники отримують в цих же межах.

Заробітки звичайних людей зовсім інші, працівники на підприємствах отримують 4500-7000 на місяць та ще й із затримками. Багато крамниць, що торгували побутовою та комп’ютерною технікою, а також мобільними телефонами, позакривалося.

То ж економіка Криму зараз – це переважно економіка чиновників, співробітників силових структур та пенсіонерів, що отримують гроші з російського бюджету.

 

SHARE