Чим живе кримська медицина: спостереження працівника медичного закладу

Співробітники

Я прийшла працювати в лікарню не так давно, десь з рік тому назад, і перше, що мене вразило – це атмосфера в колективі. Знаходитися там людині, яка хоч трохи може аналізувати ситуацію і не поділяє точку зору прищеплену російським телебаченням, просто не можливо. Переважна більшість моїх колег були надзвичайно задоволені, що вони тепер в Росії і «хохли» не будуть їх змушувати говорити українською мовою. При чому вони свято вірять у те, що їх саме змушували. Також позитивно реагували на «зміну» країни,  налаштовували себе терпіти всі негаразди та з надією чекали завершення перехідного періоду.

Пацієнти

До відділення щодня з різними хворобами надходять люди. І як  тільки вони переступають його поріг, то відразу відбуваються разючі зміни: пацієнт починає шукати до чого прискіпатися і миттєво  набирає телефон «гарячої лінії» так званої кримської влади. Це такий своєрідний вплив місцевого телебачення, де постійно присутня інформація, що люди можуть поскаржитися особисто Аксьонову на медичних працівників. Пацієнти, як не дивно, роблять це з особливим задоволенням, напевно для того, аби продемонструвати свою пильність.

Забезпечення лікарні

До кінця 2014 року необхідний набір ліків нам надходив практично в повному об’ємі, а також шприці, рукавички. Але суть проблеми полягає у тому, що при Україні лікар міг призначити те, що необхідно для одужання пацієнта, а от у російський страховій медичній системі зовсім інші принципи. Вона  полягає у тому, що лікар зобов’язаний дотримуватися певного стандарту, який не враховує особливості організму кожної окремо взятої людини. Якщо ж лікар ризикне вийти за ці стандарти, то він може отримати адміністративний штраф. Щоправда, я у своїй практиці поки з цим не стикалась, але погрози про можливі штрафи постійно лунають. Є ще один цікавий момент: всі ліки, які використовуються в рамках надання послуг за медстрахівкою,  повинні бути виключно російського виробництва і лише ті, які є в наявності у медзакладу. Призначити ліки іншої країни-виробника – смерті подібно.

Пацієнт, який поступає в лікарню зазомбований телевізором, а тому свято переконаний, що всі ліки є і йому не мають права пропонувати щось купити своїм коштом. Але проблема в тому, що перебої з поставками ліків дедалі посилюються. Зокрема у нашому відділенні закінчилися знеболювальні препарати (зник кеторол, потім не стало диклофенаку) і протягом двох місяців замість вище згаданих медикаментів ми вводили та капали звичайний фізрозчин. А сказати людині, що б вона пішли і купили необхідні препарати в аптеці ми не можемо, бо відразу почнуться дзвінки «очільнику» Криму на «гарячу лінію».

У нас були випадки, коли лікарі, намагаючись виконувати якісно свою роботу, брали з пацієнтів розписку, що останні згодні докупити необхідні, але відсутні в лікарні препарати для свого одужання. Люди писали розписки, погоджувались придбати за свій кошт ліки, але після виписки колишній пацієнт стрімголов біг до прокуратури, або ж знову таки телефонував на «гарячу лінію». У лікаря починались після цього неабиякі проблеми і, як правило, все закінчується звільненням.

Напруження з постачанням ліків дедалі зростає, також вже тиждень ми не отримуємо рукавички, шприці. Нещодавно на зміні була цікава ситуація. До нас вночі привезли по швидкій людину, якій терміново треба було надати допомогу і ввести знеболювальний препарат. Але парадокс: препарат є, а от шприца не має, тому чекати довелось до ранку, бо при лікарнях позакривали всі аптеки, і поруч не було жодної, яка б працювала цілодобово.

Останнім часом звернула увагу на те, що лікарі, тишком-нишком почали призначати ліки українського виробництва і люди поступово приходять до тями, адже звертають увагу на те, що  лікування російськими препаратами не дає результату. Ось так крок за кроком страхова безкоштовна медицина перетворюється на чеки з сумами в 5, 10, 50 тисяч рублів.

Також з’явилося дуже багато зайвої паперової роботи, побільшало звітності.  Складається враження, що робиться це з однією метою, аби людину можна було за щось покарати. У нас також з’явилася система балів, яку ввели на стимулюючу надбавку. Власне, працівників лікарні тримала саме ця надбавка, оскільки ще на початку травня вона могла бути у два разі більше ніж оклад,  тепер з цими балами взагалі все дивно. Кожний бал має свою ціну і кожний місяць вона змінюється. Я, зокрема, цю систему називаю «трудоднями». За рахунок цього нововведення нам кожного місяця дуже суттєво знижують зарплати, зокрема моя за півроку зменшилась рівно на половину.

Хірурги у нашій лікарні звільняються пачками, бо вимоги величезні, умов для роботи ніяких не має та й ще постійні скарги на все ту ж «гарячу лінію». Людині вкрай тяжко пояснити, що вона прийшовши отримати допомогу, маючи страховку, повинна купити елементарні речі: шприц, бинт, чи ті ж самі ліки, яких не має у лікарні в наявності. Тому, у нас практично не залишилось гарних хірургів. На піку кар’єрного росту зараз ті спеціалісти, до яких я, наприклад, під ніж ніколи б в житті не лягла.

Обстеження

Безкоштовну томографію, наприклад, головного мозку, яка, як правило, робиться коли у людини є екстрена на те потреба, – це три місяці очікування, або ж платно – 2600 рублів. В державних медзакладах існує гостра проблема з томографами: переважна їх більшість у неробочому стані. Зате з’явилась надзвичайно велика кількість приватних установ, які надають ці послуги за чималі гроші. І власником цих підприємств, зокрема у Сімферополі, є приватний підприємець І.П. Цеков, який має пряме відношення до депутата так званого парламенту півострову. Те ж саме стосується УЗД, флюорографії: декілька місяців у черзі, або ж плати.

 

Заробітна плата

У молодшого медичного персоналу заробітна плата практично не змінилася – в районі 6 тисяч рублів. Середній медичний персонал отримує в межах 12-13 тисяч рублів, хоча коли читаєш нашу місцеву пресу, то суми там чомусь фігурують значно більші. Лікарі спочатку отримували гарні зарплати від 30 тисяч рублів, а от з нового року все змінилося кардинально – від 8 тисяч рублів.

Зміна настроїв

Через півтора року після початку окупації настрої співробітників суттєво змінилися. Зараз часто можна почути від них, що такого бардака при Україні не було. І якщо спочатку це говорили одиниці, то тепер таку думку висловлюють практично всі. Медпрацівники також зараз говорять про те, що при Україні їх пацієнти поважали, вони були ввічливими і завжди намагалися віддячити за гарне лікування. Зараз же до них пацієнти ставляться як до лакеїв.

Єдиний аргумент, який їх тримає – це те, що в Криму не має війни і Путін нас від неї врятував. Але вже минулого тижня я почула від одного з колег, що якщо б Путін не заліз, то її взагалі не було б. Тим не менш стадний рефлекс все ще спрацьовує, крім того люди ще не готові визнати, що так сильно помилились.

 

SHARE

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here