Віктор Мержвинський: “… Міністерству культури та Міністерству інфорполітики… “Кримська світлиця” не потрібна” (радіо)

Гість радіопрограми “Голос Криму” – Віктор Мержвинський, редактор газети “Кримська світлиця”.

Як ви оцінюєте свої перші десять місяців роботи?

В. М.: Загалом можна критикувати, а можна бачити і позитиви, які звісно є. Один з них – ми змогли вберегти газету, вона виходить систематично, передплатники отримують нашу газету вчасно. Крім того є колектив, який на 100% складається з кримчан – це фахівці своєї справи,…  і я думаю, що наші читачі відчувають якість матеріалів, а також те, як постійно змінюється вимоги до написання матеріалів і до контенту газети…

Ви маєте зворотній зв’язок з вашими читачами?

В. М.: Звичайно, зворотній зв’язок ми маємо. Сьогодні доба глобалізації, інформатизації, тому не мати зв’язок з читачем видаєтьсь дещо анормальним. Ті прохання, які ми читаємо в мережах, де ми зайняли свою нішу, стосуються не стільки контенту скільки недостатнього висвітлення тих тем, які порушуються. Але читачам ми пояснюємо, що не завжди можемо на сторінках однієї газети максимально розкрити тему…

Хто ваш читач сьогодні?

В. М.: Ми билися довго над цим питанням, ламали собі голову, хто ж він буде цей читач? Хотіли шукати, але шукати його не потрібно – він сам приходить. Читач,… якому болить доля Криму, якому не байдуже майбутнє півострову і що там відбувається – це є наш читач. … Як показує статистика, яка наявна на наших соціальних сторінках – це читачі переважно з  материкової України, на другому місті, як це не дивно, Російська Федерація, третє – Польща, четверте – США і Британія… – це означає, що ми робимо все правильно. Статистика нам підказує, що кількість читачів, які з’являються на сторінці “Світлиці” у Фейсбук, постійно збільшується… Найбільше нас тішить те, що нас читають в Криму: Сімферополь, Ялта, Джанкой тощо.  Ми знаємо, що наш читач є там, і ми впевнені, що коли туди повернемося, то наш читач буде становити основну фундаментальну аудиторію, з якої ми взагалі розпочинали свою роботу.

Ви зараз говорите про електрону версію газети. Друкований варіант не може потрапити сьогодні до Криму…

В.М.: Так, друкований варіант сьогодні до Криму не потрапляє. Цілеспрямовано лише деякі волонтери, симпатики, активісти досить часто провозять її туди, надсилають фото вдячних людей, які задоволені тим, що вони тримають її в руках.

Вас це підтримує…

В. М.: Це не може не надихати, і не можемо цим не тішитися.

Чи надходять до вашої редакції матеріали від читачів?

В. М.: … Присилають нам матеріали із Криму. Але, чесно кажучи, вимоги нашої редакції є досить високими, в тому плані, що ми не можемо друкувати “крик душі”, якщо цей матеріал є розпорошеним, а от якщо думка, висловлена у матеріалі, систематизована і має якесь зерно конструктивну, то зрозуміло, що такі тексти ми будемо друкувати. Ми це пояснюємо нашим читачам і тому просимо вибачення.

Є люди, які надсилають матеріали з материкової України, що є далекими від кримської тематики. Ми їм намагаємось пояснити, що все ж таки редакційна політика… – це кримська тематика.

Вже минув майже рік вашого існування на материку, якою ви хочете бачити “Світлицю” наступного року?

В. М.: Вона буде кращою. Я гарантую це не тільки як головний редактор, а як людина, бо я бачу потенціал редакції. Задумки наші будуть втілені, і ті проекти про які ми заявляли наприкінці минуло року будуть реалізовані.

Ви не так давно збирали спогади кримчан, яки виїхали з півострову. Яким є результат цих напрацювань?

В. М.: Той задум одного з наших журналістів, пана Вольвача, стосовно укладання монографії, у яку буде включений цілий блок відгуків, коментарів, прогнозів… він мусить набути іншого обрису, оскільки ми сьогодні розуміємо дух епохи – людина лінується писати – це по-перше. А по-друге, у людини все менше часу з кожним роком. І тому ми вирішили взятися за реалізацію цього проекту шляхом безпосередніх зустрічей з тими людьми, яких би було цікаво опитати, а потім подати все записане у текстовому форматі.

Це буде на сторінках газети, чи вийде окремою книгою?

В. М.: Ми плануємо це видати як окрему книгу, але зрозуміло, що одним із інформаційних і технічних партнерів буде редакція “Світлиці”.

Якщо говорити про фінансовий стан газети, то не так давно була боротьба, про яку ми читали на сторінках вашої газети та інших видань, де “Кримська світлиця” боролася з Міністерством культури України за своє існування. Чим закінчилась боротьба?

В. М.: Відчуття того, що ми потрібні державі, воно заховалося десь далеко в закамарки наших внутрішніх якихось переконань… Варто віддати належне Андрію Щекуну, який… розумів роль цього видання для Криму та для України. Можу сказати одне, що якби в той час не він був генеральним директором “Національно газетно-журнального видавництва” (до складу цього підприємства входить редакція “Кримської світлиці” – ред.), то навряд чи  цю газету хтось би рятував. По-друге, після вимушеного переведення редакції до Києва, залишилася (в Криму – ред.) вся техніка, залишилися приміщення, залишився колектив, адже були ті, хто відмовився переїздити до материкової України, і газета фактично опинилася у жахливому матеріальному становищі. Про це не може не знати Міністерство культури, яке є одним із співзасновників  нашого видання. Але на превеликий жаль після вимушеного переїзду до Києва відчутного покращення фінансування для належного функціонування редакції досі не має, приміщення у якому працює редакція – це приміщення, яке не відповідає елементарним вимогам для роботи такої кількості людей, техніка, якою ми сьогодні користуємось, це лише один комп’ютер, що придбаний силами волонтерів та ентузіастів, вся інша техніка зібрана з редакцій, що входять до складу державного підприємства.  Фінансування яким було у 2014 році таким воно і залишилося сьогодні. І це все попри те що редакція постійно заявляє,… що потрібно працювати, адже сьогодні іде інформаційна війна, а “Кримська світлиця” – це досить непоганий інструмент для ведення цієї війни… Але на превеликий жаль ми не бачимо належного потенціалу та бажання використовувати “Світлицю”, як інструмент (в інформаційній війні – ред.) ані з боку Міністерства культури, ані з боку Міністерства інформаційної політики. Вони займаються зовсім іншими проектами,… показуючи, виявляючи своє не бажанням щось робити і допомогти, говорячи таким чином про те, що ми їм просто не потрібні.

Зараз формується бюджет на наступний рік. Чи зміниться щось фінансово для вас у наступному році?

В. М.: … Ми слідкуємо за тими діями, які сьогодні провадить Мінкультури і знаємо про те, що на друге півріччя міністерство заявило про збільшення бюджету для використання на необхідні програми. Серед того переліку найнеобхіднішого є що завгодно, але всі наші намагання достукатися до міністерства і сказати, що нам конче необхідна саме у цей час ваша допомога, зокрема фінансова, не була почута. Адже у пріоритетах Мінкультури “Кримської світлиці” не має взагалі.

SHARE

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here