Програма «Голос Криму»: рух «Євромайдан-Крим» (відео)

Наша програма присвячена подіям, які відбулись на передодні окупації Криму Російською Федерацією. Ми згадаємо все, що відбулось 3 роки тому. А саме як зародився? З чого почався кримський майдан? Через що прийшлось пройти його учасникам?

Сьогодні у нас в студії один із координаторів громадського руху “Євромайдан-Крим” Андрій Щекун.

Три роки тому сотні тисяч людей вийшли на майдан Незалежності в Києві, щоб відстояти свою гідність та вибороти європейське майбутнє. Кримчани теж не залишились осторонь. За дуже короткий проміжок часу на півострові сформувався громадський рух «Євромайдан-Крим». Андрію, скажіть, будь ласка,  як і із кого формувався рух?

А.Щ.: Перш за все громадський рух «Євромайдан-Крим» формувався з молодих активістів, які фактично належали до різних громадських інституцій, що на той момент існували в Криму. В тому числі  – це були представники політичних партій та громадських організацій. Перша наша акція відбулася 24 листопада біля стін Ради міністрів АРК під назвою «Я вибираю ЄС».

Мітинги проходили в Сімферополі, Ялті, Севастополі, Керчі та інших містах. Ми знаємо що влада як і в Києві  так і в Криму протистояла євромайданівському руху. Як це відбувалось, дивимось. Чи постійно це тривало під час євро майдану? Чи це тривало тільки на початку?

А.Щ.: Провокації проти нашого руху «Євромайдан-Крим» відбувалися постійно, вони були системними. Найбільшого тиску ми зазнали, коли вже розпочалася активна фаза спротиву – середина грудня 2013 і січень 2014 року. Коли пробивали шини, коли ламали наші автомобілі, коли міліція переслідувала активістів, які намагалися виїхати на підтримку Майдану в Києві.  Ми не могли виїхати автобусами, машинами за межі адміністративного кордону з АРК. Систематично в нас були провокації під час акцій, які ми організовували  на центральних площах міста Сімферополя. Проти нас виступали такі організації як «Руський блок», «Народное освободительное движение», «Комуністична партія», «Партія Регіонів»  та інші проросійські формування. Під час  однієї з акцій ми були дві години в оточенні. Нас оточило близько 300 проросійськи-радикально налаштованих людей, а нас було на той момент близько сотні. Завдяки міліції, яка була там ми уникнули фактичного протистояння.

Власне ви на собі відчували переслідування, катування тортури як ніхто інший. Ви перебували в полоні до двох тижнів…

А.Щ.: Ну це вже  був період після часів Євромайдану, це вже був період фактичного захоплення, окупації Російською федерацією території АРК. Тоді активісти руху «Євромайдан-Крим» переформатували свої акції на підтримку України, тому що на той час уже розпочалася фаза агресії зі сторони проросійських сил. Тоді з’явилися «зелені чоловічки», які захватили адміністративні будівлі, і ми переформатували свої акції в формат протидії цим сепаратистським рухам. Ми біля пам’ятника Шевченка постійно робили акції на противагу проросійським. І 9 березня, коли мала відбутися наймасовіша акція, власне вона відбулася, але вже без мене, бо за 2 год до її початку нас схопили активісти проросійських сил. Після 9 березня фактично фаза акцій громадського суспільства практично припинилась на території півострова. Але завдяки моєму арешту багато активістів зрозуміли, що надалі вже дуже важко буде робити якісь акції в громадському суспільстві. Активісти мали можливість виїхати, фактично спасли своє життя і не зазнали тих тортур і катувань, те що зазнали ми з Анатолієм Ковальським з нашим побратимом.

Кримчани не лише виходили на місцевий майдан у Криму, але й виїзджали в Київ.

А.Щ.: Не постійно, але системно. Одного разу в грудні місяці ми привезли близько сотні активістів з руху «Євромайдан-Крим» до Києва. Організовано пройшлися по Хрещатику. Люди на Майдані, коли ми приїхали і йшли Хрещатиком, розступилися і всі аплодували, що Крим прибув і підтримав Майдан  – це було символічно. Тоді Сергій Ковальський один із координаторів руху «Євромайдан-Крим» виступив на головній сцені і закликав всіх підтримувати також і кримчан. Ми фактично проінформували суспільство, що Крим з Україною, що Крим – це Україна, Крим з Майданом.

Я знаю що на півострові відбувались тематичні флешмоби. Як часто вони відбувались? Хто приходив? І може Ви назвете якісь найчисельніші акції які були.

А.Щ.: Флешмоби молодь постійно проводила. До їх організації долучалися студенти Таврійського національного університету, інших вищих навчальних закладів Криму. Вони системно відбувалися і тим самим мобілізували більшу кількість учасників. Ми також проводили різні акції. Можу констатувати, що за 23 роки я не пам’ятаю таких потужних акцій на підтримку України, на підтримку державності України в Криму, як за цей період…  Ці акції у вихідні дні налічували щонайменше від півтора до двох тисяч осіб. Під час цих заходів ми збирали кошти на мобілізацію наших активістів, які хотіли поїхати до Києва підтримувати Майдан. Один із координаторів руху «Євромайдан-Крим» Сергій Мокренюк постійно перебував у Києві, він зустрічав там кримчан, наших активістів, займався їх розміщенням та долучав до тієї роботи, яка була корисною на Майдані в Києві. Цей процес був постійним: одні приїжджали на зміну іншим.

Кількість прихильників щотижня збільшувалось, як ви вважаєте чому це відбувалось?

А.Щ.: На наших акціях  повністю домінували три складові – прапор України, Європейського союзу, кримськотатарського народу. Тобто повинна була бути єдність навколо нашої ідеї та боротьби, і саме тому нас більшість почула та підтримала.

У грудні виповнилось три роки руху «Євромайдан – Крим». Скажіть, будь ласка, його історія завершилась? Чи переформатувалась діяльність руху на материку після того як ви переїхали з окупованого півострова?

А.Щ.: На час перебування в Криму ми хотіли створити свою власну громадську організацію, але на жаль нам відмовила адміністрація. Але перебуваючи уже на материку ми зареєстрували минулого року громадську організацію «Євромайдан – Крим». Очолив її  Сергій Мокренюк.

Окрім цього ми створили вже на материку громадську спілку «Координаційна рада організацій вимушених переселенців з Криму»  і розпочали свою діяльність вже з ширшого масштабу, адже в Коордраду ввійшли різні кримські громадські організації. Ми навчилися координувати свою діяльність і багато чого вже добилися в цьому статусі. Сьогодні плід нашої працю, зокрема руху «Єромайдан-Крим» – це Таврійський національний  університет. Буквально у вересні завдяки цим же активістам, які були в Криму, ми добилися того, що цей навчальний заклад запрацював нарешті…

Три роки тому сотні тисяч людей вийшли на майдан Незалежності в Києві, щоб відстояти свою гідність та вибороти європейське майбутнє. Кримчани теж не залишились осторонь. За дуже короткий проміжок часу на півострові сформувався громадський рух «Євромайдан-Крим». Андрію, скажіть, будь ласка,  як і із кого формувався рух?

А.Щ.: Перш за все громадський рух «Євромайдан-Крим» формувався з молодих активістів, які фактично належали до різних громадських інституцій, що на той момент існували в Криму. В тому числі  – це були представники політичних партій та громадських організацій. Перша наша акція відбулася 24 листопада біля стін кабінету міністрів АРК під назвою «Я вибираю ЄС».

Мітинги проходили в Сімферополі, Ялті, Севастополі, Керчі та інших містах. Ми знаємо що влада як і в Києві  так і в Криму протистояла євромайданівському руху. Як це відбувалось, дивимось. Чи постійно це тривало під час євро майдану? Чи це тривало тільки на початку?

А.Щ.: Провокації проти нашого руху «Євромайдан-Крим» відбувалися постійно, вони були системними. Найбільшого тиску ми зазнали, коли вже розпочалася активна фаза спротиву – середина грудня 2013 і січень 2014 року. Коли пробивали шини, коли ламали наші автомобілі, коли міліція переслідувала активістів, які намагалися виїхати на підтримку Майдану в Києві.  Ми не могли виїхати автобусами, машинами за межі адміністративного кордону з АРК. Систематично в нас були провокації під час акцій, які ми організовували  на центральних площах міста Сімферополя. Проти нас виступали такі організації як «Руський блок», «Народное освободительное движение», «Комуністична партія», «Партія Регіонів»  та інші проросійські формування. Під час  однієї з акцій ми були дві години в оточенні. Нас оточило близько 300 проросійськи-радикально налаштованих людей, а нас було на той момент близько сотні. Завдяки міліції, яка була там ми уникнули фактичного протистояння.

Власне ви на собі відчували переслідування, катування тортури як ніхто інший. Ви перебували в полоні до двох тижнів…

А.Щ.: Ну це вже  був період після часів Євромайдану, це вже був період фактичного захоплення, окупації Російською федерацією території АРК. Тоді активісти руху «Євромайдан-Крим» переформатували свої акції на підтримку України, тому що на той час уже розпочалася фаза агресії зі сторони проросійських сил. Тоді з’явилися «зелені чоловічки», які захватили адміністративні будівлі, і ми переформатували свої акції в формат протидії цим сепаратистським рухам. Ми біля пам’ятника Шевченка постійно робили акції на противагу проросійським. І 9 березня, коли мала відбутися наймасовіша акція, власне вона відбулася, але вже без мене, бо за 2 год до її початку нас схопили активісти проросійських сил. Після 9 березня фактично фаза акцій громадського суспільства практично припинилась на території півострова. Але завдяки моєму арешту багато активістів зрозуміли, що надалі вже дуже важко буде робити якісь акції в громадському суспільстві. Активісти мали можливість виїхати, фактично спасли своє життя і не зазнали тих тортур і катувань, те що зазнали ми з Анатолієм Ковальським з нашим побратимом.

Кримчани не лише виходили на місцевий майдан у Криму, але й виїзджали в Київ.

А.Щ.: Не постійно, але системно. Одного разу в грудні місяці ми привезли близько сотні активістів з руху «Євромайдан-Крим» до Києва. Організовано пройшлися по Хрещатику. Люди на Майдані, коли ми приїхали і йшли Хрещатиком, розступилися і всі аплодували, що Крим прибув і підтримав Майдан  – це було символічно. Тоді Сергій Ковальський один із координаторів руху «Євромайдан-Крим» виступив на головній сцені і закликав всіх підтримувати також і кримчан. Ми фактично проінформували суспільство, що Крим з Україною, що Крим – це Україна, Крим з Майданом.

Я знаю що на півострові відбувались тематичні флешмоби. Як часто вони відбувались? Хто приходив? І може Ви назвете якісь найчисельніші акції які були.

А.Щ.: Флешмоби молодь постійно проводила. До їх організації долучалися студенти Таврійського національного університету, інших вищих навчальних закладів Криму. Вони системно відбувалися і тим самим мобілізували більшу кількість учасників. Ми також проводили різні акції. Можу констатувати, що за 23 роки я не пам’ятаю таких потужних акцій на підтримку України, на підтримку державності України в Криму, як за цей період…  Ці акції у вихідні дні налічували щонайменше від півтора до двох тисяч осіб. Під час цих заходів ми збирали кошти на мобілізацію наших активістів, які хотіли поїхати до Києва підтримувати Майдан. Один із координаторів руху «Євромайдан-Крим» Сергій Мокренюк постійно перебував у Києві, він зустрічав там кримчан, наших активістів, займався їх розміщенням та долучав до тієї роботи, яка була корисною на Майдані в Києві. Цей процес був постійним: одні приїжджали на зміну іншим.

Кількість прихильників щотижня збільшувалось, як ви вважаєте чому це відбувалось?

А.Щ.: На наших акціях  повністю домінували три складові – прапор України, Європейського союзу, кримськотатарського народу. Тобто повинна була бути єдність навколо нашої ідеї та боротьби, і саме тому нас більшість почула та підтримала.

У грудні виповнилось три роки руху «Євромайдан – Крим». Скажіть, будь ласка, його історія завершилась? Чи переформатувалась діяльність руху на материку після того як ви переїхали з окупованого півострова?

А.Щ.: На час перебування в Криму ми хотіли створити свою власну громадську організацію, але на жаль нам відмовила адміністрація. Але перебуваючи уже на материку ми зареєстрували минулого року громадську організацію «Євромайдан – Крим». Очолив її  Сергій Мокренюк.

Окрім цього ми створили вже на материку громадську спілку «Координаційна рада організацій вимушених переселенців з Криму»  і розпочали свою діяльність вже з ширшого масштабу, адже в Коордраду ввійшли різні кримські громадські організації. Ми навчилися координувати свою діяльність і багато чого вже добилися в цьому статусі. Сьогодні плід нашої працю, зокрема руху «Єромайдан-Крим» – це Таврійський національний  університет. Буквально у вересні завдяки цим же активістам, які були в Криму, ми добилися того, що цей навчальний заклад запрацював нарешті…

SHARE