“Голос Криму”: Кримська правозахисна група на захисті прав людини (відео)

В ефірі телепрограма «Голос Криму». Сьогодні у нас в студії керівник Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Кримська правозахисна група ініціатива представників правозахисних організацій, метою якої є сприяння дотриманню і захисту прав людини в Криму шляхом залучення широкої уваги до проблем прав людини і міжнародного гуманітарного права на території Кримського півострова.

Ольго, скажіть будь ласка, як зародилася група, які люди задіяні  в групі, що це за фахівці?

Ольга Скрипник:  Взагалі, Кримська правозахисна група на сьогодні це коаліція журналістів та правозахисників. Особливість у тому, що майже вся, наша команда – вона кримська. Тобто, це люди з Криму, які, на жаль, переслідувались ще у 13-14 – му році, і вимушені були виїхати. Це основна частина, але не тільки.

   Взагалі, я думаю, що ця ініціатива виникла ще у лютому 2014 року. Ще  в Ялті біля військових частин ми почали збирати факти військової агресії саме Російської Федерації. Оскільки, ми вже мали досвід правозахисний, то почали фіксувати саме оці факти. Далі, це вже переросло в більш таке документування було конкретним. А далі, коли стало зрозуміло, що Російська Федерація, на жаль, тут буде надовго і порушення прав людини будуть тривати, то виникла така ініціатива створити більш постійну групу, яка буде займатися саме документуванням порушень. Спочатку ми  функціонували як Кримська польова місія з прав людини. Це була спільна ініціатива як представників українського правозахисного середовища, так і російських правозахисників. Перший наш моніторинговий звіт вийшов у квітні 2014 року, і це – одна із фундаментальних речей. Щоб не відбувалося, ми все одно кожного місяця випускаємо моніторингові огляди, і це важливо, На жаль, сьогодні там нема жодної міжнародної організації, як наприклад, ООН, або представники Ради Європи, які постійно займаються моніторингом прав людини. Тому ми взяли на себе таку функцію.

У 2015 році Кримська польова місія потрапила в так званий, «стоп-лист». Був великий ризик для подальших дій, в першу чергу, для російських правозахисників, але ми вважали, що треба продовжувати моніторинг, тому далі почали вже працювати як Кримська правозахисна група, і зараз так діємо. Продовжуємо постійний, в принципі, це щоденний моніторинг прав людини, але не лише моніторинг, у нас також є інші напрямки роботи. В першу чергу, коли ти займаєшся моніторингом, важко бути десь стороннім. Ти все одно хочеш допомогти людям, і тому ми намагаємося, наскільки це можливо, особливо тим, хто у важкому зараз стані — це, в першу чергу, політв’язні або люди, які постраждали від порушень прав людини. Також, це міжнародна діяльність, яка пов’язана з тим, щоб протидіяти російській пропаганді на міжнародному рівні і давати факти, як наприклад, до ООН або до ОБСЄ, або до Ради Європи. Справжні факти, які підкріплені, мають докази про те, що насправді відбувається у Криму. Національний рівень — це вже співпраця з нашими державними органами, для того, щоб не допустити, аби Україна, як держава, спекулювала на темі війни і через це порушувала права людини по відношенню до громадян України, за яких вона може нести відповідальність. Це, в першу чергу, питання переселенців з Криму. Також це питання, так званої блокади або не блокади. З точки зору прав людини, ми робимо все, щоб не допустити блокади, або якихось законопроектів, які будуть порушувати права людини по відношенню до громадян України.

Кримська правозахисна група  постійно оприлюднює моніторингові огляди ситуації з правами людей в Криму на підставі зібраних матеріалів.

Якщо порівнювати 2014 та 2016 роки, чи змінилася ситуація з отриманням інформації для моніторингу?

Ольга Скрипник:  Взагалі, змінилася ситуація. В тому сенсі, що стан прав людини став ще гірший, тобто є тенденція повного згортання прав людини. Тому і питання моніторингу, відповідно, теж змінюють. Команда, яка бере участь у цьому, це  люди, які знаходяться тут, на материку, і люди, які беруть участь саме у Криму. Діяльність стала більш професійною, більш фаховою, оскільки була і підготовка, і вже досвід роботи. Також є співпраця з міжнародними організаціями. Оскільки все ж таки ми орієнтуємося на універсальний міжнародний стандарт прав людини, не зважаючи на те, що дуже часто люблять в політиці говорити, маніпулювати на тему прав людини, але є чіткі стандарти, ми на них опираємось. Тому моніторинг змінився, він також є тематичним, тобто ми не лише кожного місяця випускаємо взагалі моніторинг по всім фундаментальним правам людини, а також ми робимо аналітичний огляд. Наприклад, один з них, це був огляд, який ми не так давно випустили, про українську ідентичність. По суті, на це в такому сенсі, з точки зору прав людини і з точки зору такої аналітики, ніхто не дививсь і не було такого огляду: як саме, за якими формами, за якими методами обмежується прояв української ідентичності, але це принципове питання, як в міжнародному сенсі, так і національному, щоб також наше громадянське суспільство, взагалі суспільство України, знало, що саме відбувається, що буде, якщо ти візьмеш український прапор, як переслідують за те, що ти просто маєш стрічку жовто-блакитну, і так далі. Тому це дуже було важливим. Ми зробили такий огляд. Є і інші огляди – тематичні і окремі. На жаль, окремим напрямком нашої роботи стало питання політв’язнів, оскільки якщо порівняти 2014 і 2016 роки, то політв’язнів кримських стало набагато більше. Якщо 2014 рік – це в першу чергу справа була Олега Сенцова, тобто це четверо політв’язнів по цій справі, то сьогодні, наприкінці 2016 року, ми вже говоримо про майже сорок політв’язнів, які незаконно позбавлені волі, саме за політичними мотивами.

 

Як мені відомо ваша організація неодноразово приймала участь у роботі Парламентської асамблеї ради Європи, а також була представлена на інших міжнародних майданчиках? Власне з якими міжнародними організаціями ви на сьогоднішній день співпрацюєте? І якою є ця співпраця? Які має результати?

Ольга Скрипник:  Головний пріоритет – це співпраця з тими організаціями, які мають відношення до прав людини. Орган, який, в принципі, прийняв один із головних документів це “Європейська конвенція з прав людини” і якраз, саме в структурі Ради Європи, є Європейський суд з прав людини. Тому це дуже пріоритетні організації і саме Ради Європи. Далі, це ООН, безумовно, там є окрема структурна-рада з прав людини ООН, також це головний орган, з яким ми намагаємося співпрацювати, також ОБСЄ. І є також окремі напрямки, це співпраця, наприклад, або з дипломатичними місіями різних країн. Якщо говорити про Парламентську асамблею Ради Європи, то там, у самій асамблеї, беруть участь делегати,  у нас, як представників правозахисних організацій, є можливість там організовувати тематичні заходи на тему прав людини. І це якраз можливість для всіх делегатів, тобто зі всіх країн Європи донести об’єктивну інформацію про права людини, по-друге, надати свої документи, докази, на прикладі порушень і так далі. Тому, так, дійсно, ми неодноразово брали участь та організовували і зараз якраз на найближчу зимову асамблею ми готуємось разом з партнерами. Захід про брутальні, про найбільш жорстокі порушення прав людини в Криму. Якраз вперше на зимовій сесії цього вже року пролунає справа, так званих, українських диверсантів, оскільки Російська Федерація дуже багато дає неправдивої інформації про справи і якраз наше завдання донести об’єктивну інформацію. Також там вперше буде представлена справа Володимира Балуха, який є також політв’язнем, і саме знаходиться зараз за гратами через його переконання та за його українській прапор над будинком. Якщо говорити про інші структури, це ООН. Ми декілька разів брали участь в різних заходах ООН, один з них, це формат арія при Раді Безпеки ООН, також якраз з питань прав людини у Криму і це безумовно ОБСЄ. Кожного року, ми беремо участь в щорічній конференції ОБСЄ, саме з прав людини,  і в інших тематичних заходах, наприклад, з питань нацменшин або з питань свободи слова і так далі. Зазвичай ми організуємо це з іншими партнерами, також правозахисними організаціями, які працюють у цій сфері, щоб дати якомога більше інформації, якомога ширше і більш об’єктивну донести інформацію.

Хотілося б почути вашу думку стосовно кримінальних справ, які стосуються Володимира  Балуха, фігурантів справи «Хізб ут-Тахрір», а також так званих «українських диверсантів»? Що їх об’єднує? На які вироки очікувати, чи можлива змінна статей за якими їх звинувачують на більш вагомі, аби засудити до більш жорстокішого покарання?

Ольга Скрипник:  Є також інші, як наприклад, справа Коломійця, справа Костенка та інших. Їх всіх об’єднує те, що це, так звані, політичні справи. Що це означає? Це означає, що в усіх цих справах взагалі немає жодних правових підстав переслідувати цих людей, а якщо нема правових, тоді виникає питання – які підстави? Підстави якраз політичні. У кожній справі можна знайти свої власні, скажемо так, окремі підстави – політичні. Наприклад, з допомогою справи кримських “диверсантів” або українських “диверсантів”, ще у серпні 2016 року Путін якраз використовував цю справу для того, щоб відмовитись від перемовин по Криму, коли проходили G-20. Це якраз приклад, що ці люди просто вони заручники ситуації і їх використовують.

Якщо говорити про справу, так званих, Хізб ут-Тахрір, то це справа взагалі проти кримських мусульман і переслідування цієї групи в цілому. І вона загрожує дуже великої кількісті людей, оскільки багато мусульман проживає у Криму. Інші справи також мають всі політичні ці обґрунтування і у всіх цих справах – доказів причетності до злочинів нема, вони сфабриковані.

Наприклад, у справі Володимира Балога, якщо проаналізувати як проходив обшук та документи які є, то там чітко видно, що це все було сфабриковано. Патрони були підкинуті, і взагалі, Володимира Балуха просто закрили в кімнаті, щоб він не міг бачити, що відбувається, що роблять ФСБшники. І вони просто, користуючись цим, підкинули, так звані, докази. Все, більш інших доказів нема. Навіть не було підстав взагалі для проведення обшуку, і адвокат неодноразово говорив про те, що взагалі всі дії, які чиняться, з точки зору російського законодавства, вони є незаконними.

Теж саме можна спостерігати у справі українських “диверсантів”. До всіх них використовують незаконні методи слідства, на всіх них чиниться тиск, як фізичний, так і психологічний, у багатьох справах є взагалі тортури, як наприклад, у справі Євгена Горбунова, Андрія Захтей. Страшні тортури були і у справі Андрія Коломійця, Олександра Костенка. Також, нещодавно, як раз фігуранти, так званої, справи Хізб ут-Тахрір. Вони говорили про те, що також на них використовують фізичне насильство. Наприклад, коли їх везуть із СІЗО до приміщення суду, де проходить засідання, тобто над ними знущаються. Це все говорить також і підкреслює саме те, що це політичні мотиви, ніхто не хоче шукати там справжніх злочинців. Якщо говорити то, що може бути з цими людьми — всім їм загрожує позбавлення волі, але навіть без вироку суду, вони і так вже позбавлені волі, всі вони знаходяться під арештом. Це якраз те, що об’єднує всі ці справи. Суд має підстави не обирати таку міру як взяття під варту, але кожного разу, у всіх політичних справах, він обирає саме такий метод. Чому? Оскільки завдання не з’ясувати факти, не бути об’єктивним судом, а просто позбавити їх волі ще до того як буде вирок суду. Тому ці люди вже всі за гратами навіть не маючи вироків. У справі Хізб ут-Тахрір вже є чотири вироки, там сім і п’ять років. Але нещодавно було засідання Верховного Суду Російської Федерації, де якраз, здається, вирок Зейтуллаєва, перенаправили, скажімо так, до суду першої інстанції іце якраз говорить про те, що може бути перекваліфікація. Тобто оберуть більш жорстокішу статтю, а це означає, що може бути  змінений і вирок, тобто може бути більше років ув’язнення. Тому так, дійсно, справи можуть бути перекваліфіковані, і нещодавно, якраз адвокат одного з фігурантів справи  Хізб ут-Тахрір Еміль Курбедінов сказав, що йому стало відомо від ФСБ, що по відношенню до декількох фігурантів буде змінена стаття. Якщо до цього їх звинувачували в участі в збройній організації Хізб ут-Тахрір в Росії, то зараз вже їх обвинувачення буде по статті “насильственное свержение власти в России”. Тобто, це зовсім інша стаття, зовсім інші наслідки. Тому так, дійсно, статті можуть бути перекваліфіковані, вироки можуть бути іншими і так далі. І на жаль, люди зараз за гратами.

Чи може і чи захищає Україна кримських політв’язнів,  які зараз знаходяться за гратами в Криму, а також на території Російської Федерації?

Ольга Скрипник:   Якщо говорити: “Чи може?” – тоді це важке питання, оскільки дійсно все це відбувається на території, яку по факту контролює Російська Федерація, а це не правова держава сьогодні. Але це не означає, що Україна не може зовсім нічого робити. Вона може вчиняти певні дії: як міжнародні, так і інші. Чи робить вона це? 100 % можна сказати, що недостатньо робить, а інколи, ті питання, які легко можна вирішити – взагалі не робить. Наприклад, одна з рекомендацій важливих, яку може створити Україна — це фонд підтримки наших політв’язнів. Багато з них знаходиться на території Російської Федерації. Не в Криму, а в Росії. І це означає, що нашим ЗС Консульство, яке знаходиться на території Російської Федерації, мають право, навіть в рамках російського законодавства, відвідувати, і не тільки відвідувати, а створити фонд підтримки наших політв’язнів. Питання в першу чергу про те, щоб оплачувати послуги адвокатів, оскільки адвокати – це принципово те, що треба для захисту цих людей, але Україна цього не робить, а роблять або родичі, або правозахисні організації, або міжнародні фонди. Є декілька прикладів, коли Україна дійсно допомагала в оплаті адвокатів, але це поодинокі приклади і треба, щоб був постійний фонд куди можуть звертатися родичі політв’язнів, отримати цю підтримку. Цього нема. Далі, є обговорення того, що необхідно для України розробити законопроект про політв’язнів, але на сьогодні це питання лише так, в повітрі. Третє, це те, що досі нема нормальної ефективно дієвої структури, яка постійно координувала зусилля всіх, хто працює по справі політв’язнів. Тобто, є певні окремі кроки, але, здебільшого вони не координуються. Є окрема діяльність прокуратури Автономної Республіки Крим, Генеральної прокуратури, щось робить МЗС, щось робить Мінокупації (Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб – ред.).

Інколи можна отримати з різних державних органів України взагалі різні відповіді про одну і ту ж саму людину, тобто, нема цієї координації. Що ще вона може? Більш активно діяти на міжнародних майданчиках. Ми бачили неодноразово різні офіційні делегації України. Вони не беруть достатню інформацію правозахисних організацій, яку можна представляти на міжнародних майданчиках. Цієї інформації достатньо, вона фактична, її можна використовувати, тому дуже важливо щоб вони співпрацювали з правозахисними організаціями. Тобто, ми готові все це надавати, і більш того, ми надаємо, але не так часто можемо це побачити.

Інколи, можна зустріти такі приклади, коли чиновники дуже високого рівня не знають прізвища дуже відомих політв’язнів, тобто, вони просто не знають що це за люди. Наприклад, від МЗС ми досі не отримали нормальної офіційної реакції щодо  позбавлення волі Володимира Балуха. Це справа, яка чітко показує, що людину посадили саме не просто за його погляди, а за його конкретні дії, за український прапор і табличку “вулиця Небесної Сотні”. Це символ України в Криму. А Україна, в принципі, жодної нормальної офіційної реакції ще не надала. Чому? Це питання до МЗС, це питання до президента. Де звернення президента? У чому проблема, наприклад, на Новий Рік привітати Володимира Балуха, згадати про нього? Це людина, яка сидить за український прапор, адже до останнього цей прапор був у нього на будинку. Це ж питання не грошей, це не питання до Росії-агресора. Це питання, яке можна робити тут і зараз, але цього не відбувається.

Які задачі ставить для себе Кримська правозахисна група на цей рік? Яких результатів важливо досягти і чому?

Ольга Скрипник:  Головне наше завдання – сприяти тому, щоб стан прав людини був покращений, щоб всі політв’язні були на свободі, щоб Крим повернувся не просто до України, а повернувся до тієї території, де права людини понад усе, де людина найголовніша цінність. Це наша головна мета, і ми точно знаємо, що коли Крим повернеться до України, наша робота все одно буде тривати. Оскільки, ми будемо в Криму дивитися за тим, як буде відбуватися оцей процес інтеграції, щоб також права людини не порушувались в цей період ні Україною, ні Росією, ніким іншим. Але якщо говорити про найближчі плани – це конкретні дії на міжнародних майданчиках. Найближче: це якраз Рада Європи, це Парламентська асамблея її зимова сесія, також сесія, яка буде навесні, це конкретні дії щодо ООН, це нові тематичні огляди — одна з них, яка буде стосуватися теми мілітаризації, і вона буде направлена також до представників міжнародного кримінального суду, що буде стосуватися конкретних злочинів. Щодо Женевської конвенції на території Криму, це окреме питання порушень прав дитини на території Криму. Також, найближчим часом, ми плануємо окрему доповідь, і вона буде направлена спеціальному доповідачу ООН з питань мирних зібрань. Цей огляд буде присвячений цим трьом рокам, коли порушувались не лише фундаментальні права, як наприклад, позбавлення волі політв’язнів, а й все інше. Це також буде стосуватися свободи мирних зібрань, оскільки це також фундаментальне право, яке порушується. Що цікаво, воно порушується не лише по відношенню до проукраїнської спільноти в Криму, воно навіть порушується до тих, хто, скажемо так, лояльний до Росії, або навіть підтримує Росію, але все одно ці права порушуються, це важливо. Через цю доповідь можна показати що Росія, скажемо так, дбає дуже, навіть тих кого ви підтримуєте, вона не хоче, щоб взагалі була свобода слова, свобода зібрань, тому що для неї це загроза. Тобто, коли люди виходять і говорять своє невдоволення владою, це загроза для Росії, тому що Росія знає, що вона незаконно знаходиться в Криму, і вона знає, що рано чи пізно, навіть та частина суспільства, яка підтримувала Російську Федерацію, побачить що насправді є ця держава і ця влада. І тому вони намагаються згорнути саме всі права, навіть по відношенню до проросійської частини населення.

SHARE